Постанова

від 13.04.2011 по справі 10/18пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/18пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.04.2011 р.                                                                    справа №10/18пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Запорощенка  М.Д.

суддів Дучал Н.М. , Склярук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача:Синегуб С.П., керівник,

від відповідача:від третьої особи 1:від третьої особи 2:від прокуратури:не з"явився, не з"явивсяне з"явивсяне з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПрокурора Кіровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк, виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк

на рішення  господарського суду

Донецької області

від20.01.2011 року

по справі№10/18пн (Любченко М.О.)

за позовом

Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Укрестмаркінвест”, м.Донецьк

до

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКомунального підприємства „Бюро технічної інвентарізації м.Донецька”, м.Донецьк1.Донецької міської ради, м.Донецьк,2. Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк

провизнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.01.2011 року у справі           № 10/18пн позовні вимоги Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Укрестмаркінвест”, м.Донецьк до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк задоволено повністю.

Визнано право власності Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Укрестмаркінвест”, м.Донецьк на будівлю виробничого призначення (літера - Б) загальною площею 256,5 кв.м, яка розташована на земельній ділянці загальною площею 296 кв.м. за адресою: 83112, м.Донецьк, вул.Купріна, 117.

Рішення господарського суду мотивоване тим , що  спірний об'єкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, будь-які докази порушення прав інших осіб відсутні, спірна будівля відповідає діючим будівельним, санітарним, протипожежним нормативним правилам.

Прокурор Кіровського району м. Донецька,  не погоджуючись з рішенням господарського суду,  звернувся в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк, виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк з апеляційною  скаргою про його скасування, так як вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування заявлених вимог Прокурор посилається на те , що місцевий господарський суд при вирішенні спору належної уваги не звернув на приписи законів та нормативних актів, якими регулюється порядок та організація будівництва та ввід до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту, вважає, що БТІ є лише технічним органом, що здійснює реєстрацію об'єктів нерухомого майна, а тому не є належним відповідачем у справі, технічний висновок щодо готовності об'єкту самочинного будівництва не має права готувати жодна організація, позивачем не отримані всі необхідні документи для будівництва, оскарженим рішенням порушуються інтереси третіх осіб в сфері землекористування, містобудування та додержання будівельних норм і правил.

Позивач , Спільне підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Укрестмаркінвест”, м.Донецьк, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Керівник позивача  у судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує , вважає їх необґрунтованими , а рішення суду –законним.

Треті особи , Донецька міська рада м.Донецьк та  Виконавчий комітет Донецької міської ради м.Донецьк, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

В нинішнє судове засідання представники відповідача , третіх осіб та прокуратури не з'явилися . Поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Зважаючи на вищенаведене , достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, що був присутній в судовому засіданні , судова колегія встановила наступне.

10.02.1999р. між ВАТ „Спеціальне ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне підприємство „Донецьккомунекологія” та позивачем був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення –складу фарб, загальною площею 53,1кв.м, розташованого по вул. Купріна, 117 в м.Донецьку, про що КП БТІ м.Донецька було зроблено відповідний запис на реєстраційному свідоцтві

Як встановлено судом,  31.01.1998р. Донецькою міською радою було прийнято рішення №14/24 від „Про делегування повноважень виконкому міськради  по переданню, вилученню, наданню та продажу земельних ділянок, припиненню права користування або права власності земельними ділянками”, відповідно до якого  виконавчим комітетом Донецької міської ради було прийнято рішення №566/9 від 27.12.2000р. про надання позивачу в оренду строком на 10 років земельної ділянки із забудованих земель міської ради.

25.01.2001р. між позивачем та виконавчим комітетом Донецької міської ради було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений 25.01.2001р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Крамовою І.Р. та 20.02.2001р. зареєстровано у Донецькій міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №А/5-39.

За умовами даного договору (п.п.1.1) виконавчий комітет Донецької міської ради  передав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться на території Кіровського району м.Донецька по вул.Купріна, 117, площею 296 кв.м. із забудованих земель міської ради.

За поясненнями позивача, на вказаній земельній ділянці, в процесі господарської діяльності без відповідних дозвільних документів він господарським розрахунковим способом та з залученням власних працівників провів реконструкцію придбаного за договором купівлі-продажу від 10.02.1999р. нерухомого майна, наслідком чого стало збільшення площі об'єкту нерухомості та змінилось його цільове призначення. Це підтверджено даними технічного паспорту на виробничий будинок, який був складений відповідачем, КП „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” (інвентаризаційна справа №6/26518).

При цьому, дозволу на виконання будівельних робіт по реконструкції будівлі виробничого призначення (літера Б-2) загальною площею 256,5 кв.м, яка розташована за адресою: 83112, м.Донецьк, вул.Купріна, 117, позивачем не було отримано.

В зв'язку з цим, з оглядом на положення ч.17 ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” позначена  вище реконструкція будівлі, є самочинним будівництвом.

До матеріалів справи також надано висновок експертно-технічного дослідження №20/12-1 від 20.12.2010р., складений Державним підприємством „Судовий будівельно-експертний центр ” (ліцензія серії АВ №195335, видана Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України), за яким будівля виробничого призначення (літера Б-2) загальною площею 256,5 кв. м відповідає діючим будівельним нормативним правилам, основні будівельні конструкції будівлі знаходяться в задовільному технічному стані та не несуть загрози руйнування, об'єкт нерухомого майна придатний для подальшої безпечної експлуатації за своїм функціональним призначенням та не має загрози руйнування,  застосовані будівельні матеріали та конструкції відповідають вимогам санітарного законодавства та не здійснюють негативного впливу на здоров'я населення та шкідливого впливу на навколишнє середовище. За характеристикою матеріалів та конструкцій спірна будівля відноситься до другого ступеню вогнестійкості (згідно додатку ДБН В 1.1-7-2002р. „Пожежна безпека об'єктів будівництва”).

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважного представника позивача, що був присутній в засіданні суду , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про не обґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями  ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил .

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідачем до суду додатково надано документи, які підтверджують, що спірне самочинне збудоване майно не порушує права інших осіб.

Стаття 15 Цивільного кодексу України наголошує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення ст.16 даного Кодексу визначають в якості способу захисту цивільних прав та інтересів визнання права.

При цьому, виходячи з ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Крім того, необхідно зазначити наступне.

Згідно ст. 331 ч. 2 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (п.6.1 а), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Як це вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки згідно п.3 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та інших законодавчих актів України” до 1 січня 2012 року державна реєстрація, зокрема, права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, та з врахуванням  правової позиції, висловленої  в п.18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/98 від 31.01.2001р. „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом ”, що так як до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

Таким чином, КП БТІ м. Донецька правильно  визначено  в якості  відповідача в даній справі, а заперечення прокурора  з даного питання, що висловлені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги.

За висновком експертно-технічного дослідження №20/12-1 від 20.12.2010р., складений Державним підприємством „Судовий будівельно-експертний центр ” (ліцензія серії АВ №195335, видана Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України), будівля виробничого призначення (літера Б-2) загальною площею 256,5 кв. м відповідає діючим будівельним нормативним правилам, основні будівельні конструкції будівлі знаходяться в задовільному технічному стані та не несуть загрози руйнування, об'єкт нерухомого майна придатний для подальшої безпечної експлуатації за своїм функціональним призначенням та не має загрози руйнування,  застосовані будівельні матеріали та конструкції відповідають вимогам санітарного законодавства та не здійснюють негативного впливу на здоров'я населення та шкідливого впливу на навколишнє середовище. За характеристикою матеріалів та конструкцій спірна будівля відноситься до другого ступеню вогнестійкості (згідно додатку ДБН В 1.1-7-2002р. „Пожежна безпека об'єктів будівництва”).

Крім того, судова колегія враховує, що 25.01.2001р. між позивачем та виконавчим комітетом Донецької міської ради було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого (п.п.1.1) виконавчий комітет Донецької міської ради  передав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться на території Кіровського району м.Донецька по вул.Купріна, 117, площею 296 кв.м. із забудованих земель міської ради.

Тобто, з оглядом на вищенаведене, права третіх осіб в оскарженому рішенні господарського суду жодним чином не порушені.

Таким чином , судова колегія  погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними належним чином .

Окрім викладеного, слід додатково зауважити таке.

Скаржник вважає, що судом порушено вимоги статей 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, статей 4, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 5 Закону України «Про основи містобудування», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів,    затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008.   

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не доведено, що оскаржуване ним рішення стосується прав та обов'язків Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи спір у даному випадку стосується визнання права власності, тобто судом розглядався спір про матеріальне право.

Спір щодо визнання права власності на самочинне будівництво стосується прав і обов'язків особи, яка здійснила таке будівництво, власника (користувача) земельної ділянки, на якій здійснено таке будівництво, а також осіб, права яких порушує самочинне будівництво.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області не є суб'єктом права власності у даному випадку, а прийняте у справі рішення не стосується її матеріальних прав або права на судовий захист.

Крім того, оскаржуваним рішенням не розглядався і не вирішувався спір про право Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю як уповноваженого органу з прийняттям в експлуатацію об'єктів нерухомості у правовідносинах власності.

Мотивувальна та резолютивна частини оскарженого рішення у даній справі не містить жодних  посилань, які б стосувались прав та обов'язків скаржника, який за змістом касаційної скарги також не є особою, що претендує на право власності на спірний об'єкт нерухомості.

Щодо тверджень скаржника про те, що участь у даному спорі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області є обов'язковою у зв'язку з тим, що він є органом, законодавчо уповноваженим на визначення готовності об'єкта до експлуатації, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 № 1434 (далі –Положення), основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Стаття 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд  під  час  забудови територій,  розміщення і будівництва    об'єктів    архітектури    додержання    суб'єктами архітектурної   діяльності  затвердженої  містобудівної  та  іншої проектної  документації,  місцевих   правил   забудови   населених пунктів,  вимог  вихідних даних,  а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством    порядку          Державною архітектурно-будівельною  інспекцією  України  та  її  територіальними органами  (далі  -  інспекції  державного  архітектурно-будівельного контролю).    

Однак питання, пов'язані з діяльністю Інспекції, місцевим судом у межах провадження з даної справи не вирішувалися, а реалізація Інспекцією повноважень у сфері контролю та нагляду за будівництвом не має залежати від особи власника спірного об'єкта.

Крім того, відповідно до п. 5 Положення вона (Інспекція) має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Таким чином, оскаржуване судове рішення зі справи не стосується прав і обов'язків Інспекції.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України  від 29.09.2010р. у справі № 40/182-08.

Виходячи з цього, суд першої інстанції правомірно відмовив у залучення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Донецької області до участі в розгляді даної справи, також безпідставними є доводи апелянта з цього приводу.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокурора Кіровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк, виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2011 року у справі № 10/18пн -  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2011 року у справі № 10/18пн  - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 13.04.11р.

Головуючий          М.Д.  Запорощенко

Судді:          Н.М. Дучал

          О.І. Склярук