Рішення

від 19.03.2008 по справі 14/232-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/232-05

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-05-65

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2008 р.                                 Справа 14/232-05

Господарський суд Вінницької області  у складі:

Головуючий  суддя                             С. Тісецький

Секретар судового засідання              Л. Новожилова

Представники :

позивача :        Богданов О.В.    

відповідача 1:  Попова О.В.

відповідача 2:  Боценко Д.І.

Місце розгляду справи: приміщення суду, кімн. №1115.

розглянувши справу за позовом: Малого багатопрофільного приватного підприємства "Фірма Агро" (23800, вул. І. Франка, смт. Теплик Вінницької області) до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (23700, пл. Миру, 5, м. Гайсин Вінницької області), до Головного управління Державного казначейства у Вінницькій області (21050 м. Вінниця вул. Пирогова, 29) про відшкодування збитків завданих безпідставним вилученням цукру на загальну суму 22542,50 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Посилаючись на ст. 440 ЦК УРСР позивачем подано позовну заяву про зобов'язання відшкодувати збитки у розмірі 22542,50 грн.

Постановою господарського суду Вінницької області від 05.12.05, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.04.06 у даній справі позов задоволено та стягнуто з Державного бюджету України через відділення державного казначейства у Теплицькому районі Вінницькій області на користь позивача 22542,5 грн. збитків, 226 грн. судових витрат на державне мито, 69 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.09.07 вищевказані постанову господарського суду Вінницької області від 05.12.05 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 06.04.06, залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.07 постанову господарського суду Вінницької області від 05.12.05, ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 06.04.06 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25.09.07, скасовано. Провадження в адміністративній справі закрито та матеріали справи спрямовано до господарського суду Вінницької області для розгляду в порядку господарського судочинства.

Заявою від 26.02.08 позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь позивача завдані збитки в сумі 22542,50 грн.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву від 20.02.08, доповненні до відзиву від 12.03.08 та представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився посилаючись на відсутність протиправності дій податкового органу та недоведеність позивачем того, які витрати останнім понесені для відновлення порушеного права.

Другий відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, однак представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з тих же підстав, що і відповідач 1.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, судом встановлено наступне.

Гайсинською МДПІ за результатами перевірки прийняті рішення про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування від 23.09.1997р. за №357-26/20119418/3517 (т.1, а.с.6) про донарахування позивачу 16170,60 грн. податку на додану вартість та №358-26/20119418/3559 (т.1, а.с.7) про донарахування 25361,96 грн. податку на прибуток. Тобто, всього за рішеннями МДПІ позивачу донараховано 41532,56 грн.

На підставі вказаних рішень МДПІ інкасовими дорученнями від 28.10.1997р. та 13.10.1998р. з позивача списано 3857,28 грн. та згідно акту вилучення Гайсинської МДПІ від 19.12.1998р. у позивача вилучено 17750 кг цукру-піску під податкову заставу для погашення податкової заборгованості.

Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 11.11.1999р. у справі №153/11-204 (т.1, а.с.8-10) вищевказані рішення Гайсинської МДПІ визнані недійсними.

Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 29.03.2001р. у справі №70/9-30 (т.1, а.с.115-116) зобов'язано Гайсинську МДПІ повернути МПП "Агро" безпідставно списані кошти в сумі 3857,28 грн., вартість вилученого та реалізованого цукру в сумі 21655 грн., а також визнані такими, що не підлягають виконанню інкасові доручення №145 від 13.10.1998р. та №246 від 28.10.1997р. Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення суду виконано у повному обсязі.

Позивач подав до суду першої інстанції позовну заяву, в якій з урахуванням заяви від 26.02.08, просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача завдані збитки в сумі 22542,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на час вилучення цукру (19.12.1998р.) його вартість складала 1,22 грн. за 1кг (17750 кг х 1,22 грн. = 21655 грн.), а на період вирішення справи в арбітражному суді (станом на 26.03.2001р.) вартість цукру складала 2,49 грн. за 1 кг (17750 кг х 2,49 грн. = 44197,50 грн.). Різницю між вартістю вилученого цукру та вартістю цукру на час вирішення справи становить 22542,5 грн.  (44197,50 грн. –21655 грн.), яку позивач вважає збитками. Позивач вказує, що сума збитків утворилась у зв'язку із необхідністю виконання ним свого обов'язку перед третіми особами, щодо поставки цукру в натурі, який він вимушений був закуповувати по ціні, яка складалась на той час.

На підтвердження вказаного позивачем надано договори №3/09/08 від 01.09.1998р., №20-09/97 від 20.09.1997р. (т.1, а.с.83-87), накладні (т.1, а.с.80-81). На підтвердження ціни, за якою позивач вимушено закуповував цукор, позивач надав довідки Вінницької товарної універсальної біржі, згідно яких ціна перебуває у межах рівня цін, наведеного у листі Головного управління статистики у Вінницькій області №12-49-413/3507 від 30.11.2005р.

Дослідивши надані докази та матеріали справи, наддавши їм юридичну оцінку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про власність" (чинний на момент виникнення правовідносин) державні органи несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником правомочностей, щодо володіння, користування й розпорядження майном в обсязі, передбаченому п. 4 ст. 48 цього Закону, а саме: збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й неодержані доходи.

Згідно ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

З приписів ст. 440 ЦК УРСР вбачається, що шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

З матеріалів справи вбачається, що Гайсинська МДПІ неправомірними діями щодо вилучення цукру, визнаними такими рішенням арбітражного суду Вінницької області у справі №70/9-30, заподіяла позивачу збитки, оскільки стягнутих у сумі 21655,00 грн. коштів не вистачило для придбання необхідної кількості цукру для виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за договором №20-09/97 від 20.09.1997р. та №3-09/98 від 01.09.1998р. (в подальшому пролонгованих). Відповідно до вказаних доводів позивач повинен був за поставлене дизельне паливо фірмами "АКБ" та ТОВ "Капіта" розрахуватися відповідною кількістю цукру.

У зв'язку з неправомірним вилученням цукру позивач вимушений був придбати цукор-пісок для проведення розрахунків зі своїми контрагентами по ціні 2,49 грн. за 1кг, а відпустити по ціні, зазначеній у договорі - 12,20 грн. за 1кг. Наведене підтверджується накладними (т.1, а.с.80-82, 89-92), договорами (т.1, а.с.83-87) та не заперечується сторонами. На підтвердження ціни, за якою позивач вимушено закуповував цукор, в матеріалах справи знаходяться довідки Вінницької товарної універсальної біржі (т.2, а.с.51-55), згідно яких ціна перебуває у межах рівня цін, наведеного у листі Головного управління статистики у Вінницькій області №12-49-413/3507 від 30.11.2005р. (т.2, а.с.36)

Як вбачається із вищевикладеного, наявність шкоди, протиправність дій першого відповідача, причинно-наслідковий зв'язок між ними та наявність вини першого відповідача підтверджена матеріалами справи, а також фактично відповідачами не спростовано. Посилання першого відповідача на виконання ним рішення суду у справі №70/9-30 суд вважає безпідставним, оскільки предмет спору та об'єм позовних вимог у вказаних справах не є тотожними.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом самоврядування незалежно від вини цих органів.

Крім того, згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдані збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, якими зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 33  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

                    З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

   Керуючись ст.ст.33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116  ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у Вінницькій області (21050 м. Вінниця вул. Пирогова, 29) 22542,5 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот сорок дві грн. п'ятдесят коп.) збитків, 226 грн. (двісті двадцять шість грн.) судових витрат на державне мито, 69 грн. (шістдесят дев'ять грн.) судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Малого багатопрофільного приватного підприємства ”Фірма Агро” (23800, вул. І. Франко, 1. смт. Теплик, Вінницької області, код 20119418).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення направити сторонам

Суддя                                   С. Тісецький

Резолютивну частину рішення оголошено 19.03.2008 р.

Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 21.03.2008 р.

Суддя                                              

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  21 березня 2008 р.