Постанова

від 19.06.2006 по справі 38/74

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/74

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.06.2006                                                                                           № 38/74

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                          Данилової  Т.Б.

                                        Бившевої  Л.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 від позивача -Карпенко І.В. ( дов.  б/н від 12.01.2006)

 від відповідача -Стопхай В.Г. ( дов. б/н від 26.01.2006)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Влада"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.03.2006

 у справі № 38/74 (Власов Ю.Л.)

 за позовом                               Головного управління економіки та розвитку міста Київської міської державної адміністрації

 до                                                   Приватного підприємства "Влада"

 про                                                  стягнення 204530,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2006 у справі № 38/74    позов задоволено частково: стягнуто з приватного підприємства “Влада” на користь  Головного управління економіки та інвестицій Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) основний борг –інвестиційний внесок з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 101694, 16 грн. пеню за один рік в сумі 28113,32 грн,  пропорційно задоволеним позовним вимогам державне мито 1298,07 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 74.89 грн. , в решті позовних вимог відмовлено.

         Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідач ПП “Влада”  не виконав умови договору № 1476 від 03.04.2003 та не вніс до 14.04.2003 року в цільовий фонд спеціального фонду міського бюджету пайовий внесок в сумі 78,97 тис. грн. на створення інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, договір не розірвано і не визнано нечинним, тому відповідач повинен сплатити суму внеску з урахуванням індексу інфляції, а також сплатити передбачену договором суму пені 0,1 відсоток від суми боргу в межах строку позовної давності один рік.

Не погоджуючись частково  з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство “Влада” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить  Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду  м. Києва від 01.03.2006 в частині стягнення пені.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, судом не взято до уваги  пропуск строку позовної давності за  Цивільним Кодексом УРСР , Цивільним Кодексом України та Господарським кодексом України.

Представники  позивача та відповідача  в судове засідання з'явились. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити в силі.          

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила:

03.04.2003 між Головним управлінням економіки та розвитку міста Київської міської державної адміністрації та забудовником Приватним підприємством “Влада” був укладений Договір № 1476, за яким відповідач зобов'язався до 14.04.2003 перерахувати позивачу на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету пайовий внесок в сумі 78,97 тис. грн. на створення інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв'язку з реконструкцією першого поверху будинку № 14 на бульварі Давидова в Дніпровському районі міста Києва загальною площею 1039,0 кв. м для подальшого використання під медичний центр.

Згідно з пунктом 3.1 Договору у разі прострочення строків оплати пайового внеску відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 відсоток від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку оплати.

В порушення взятих зобов'язань відповідач  пайовий внесок в сумі 78,97 тис. грн. на створення інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва позивачу не перерахував.

Відповідно до Рішення Київської міської Ради від 23.10.2003 № 70/944 “Про реорганізацію Головного управління економіки та розвитку міста та Головного управління зовнішньоекономічних зв'язків та інвестицій виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації) “ та Рішення Київської міської ради від 27.11.2003 № 200/1074 Головне управління економіки та розвитку міста та Головне управління зовнішньоекономічних  зв'язків та інвестицій виконавчого органу Київради реорганізоване шляхом приєднання  Головного управління зовнішньоекономічних зв'язків та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Головного управління економіки та розвитку міста  та перейменовано в Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації). Таким чином, позивач має право заявляти позовні вимоги по договору №  1476 від 03.04.2003.

З 01.01.2004 набрали чинності Цивільний та Господарський Кодекси України. Щодо цивільних відносин, які виникли після набрання  чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки зобов'язання відповідача не були виконані до набрання чинності цими кодексами, то згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного та Господарського Кодексів до спірних правовідносин необхідно застосувати норми цих кодексів.

Згідно із статтею 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору , а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 214 Цивільного Кодексу УРСР встановлювала, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача  суму основного боргу з урахуванням збитків від інфляції за період з квітня 2003 року по грудень 2005 року, всього в   сумі 101694,16 грн. В цій частині відповідач погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що у разі прострочення платежу забудовник ПП “Влада” сплачує пеню в розмірі 0,1 % від нарахованої суми пайового внеску за  кожну добу прострочення строку сплати.

Стаття 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлює, що правила Цивільного кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 72 Цивільного кодексу УРСР для стягнення пені встановлено строк давності тривалістю в шість місяців, який у відповідності із статтею 75 ЦК УРСР суди повинні застосовувати незалежно від заяви сторін.

Строк виконання зобов'язання за договором № 1477 встановлений до 14.04.03, а тому 14.10.03 скінчився шестимісячний строк позовної давності для стягнення пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань за договором № 1477.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України, яка регулює порядок застосування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а стаття 258 Цивільного кодексу України  для стягнення неустойки встановлює позовну давність в один рік. Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Пункт 6 Прикінцевих положень Господарського Кодексу України встановив, що до господарських відносин, зазначених в абзаці другому пункту 4 цього розділу, застосовуються строки позовної давності, передбачені Господарським кодексом , у такому порядку : спеціальні строки позовної давності, встановлені законодавством, чинним  до набрання чинності цим Кодексом, якщо вказані строки перевищують строк, встановлений цим Кодексом; збільшені спеціальні строки позовної давності відповідно до встановлених цим Кодексом строків, якщо тривалість раніше чинних строків є меншою порівняно із встановленими цим Кодексом строками позовної давності.

Про порушення свого права за договором № 1476 позивач дізнався 15.04.03, а тому пропустив строк для стягнення з відповідача пені як за Цивільним кодексом УРСР, так і за Цивільним кодексом України.

Стаття 80 Цивільного кодексу УРСР та частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлюють, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Згідно із частиною 3 статті 267 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. У відзиві від 31.01.2006 на позовну заяву ( а.с. 27) відповідач посилався на  закінчення строку позовної давності.

За таких обставин колегія вважає, що рішення  Господарського суду м. Києва по даній справі частково не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підлягає частковій зміні.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від  01.03.2006 у справі № 38/74 задовольнити .

2.Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2006 у справі № 38/74 змінити.

Пункт 2  резолютивної частини рішення викласти в редакції :

“Стягнути з Приватного підприємства “Влада” ( бульвар  Русанівський, 9, кв.29 м. Київ, 02154 код 30177027 рахунок № 2600905188 в АБ “Ажіо” МФО 300175, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) ( вул.. Хрещатик, 36, м. Київ , 01044 код 04633423, рахунок № 31513932500001 в УДК у м. Києві, МФО 820019) основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 101694 ( сто одна тисяча шістсот дев'яносто чотири) грн..16 коп., державне мито в сумі  1016 ( одна тисяча шістнадцять) грн. 94 коп. та 58 ( п'ятдесят вісім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

В решті рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2006 у справі № 38/74 залишити без змін.

3.Матеріали справи № 38/74 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                          Данилова  Т.Б. (переведена)

                                                                                          Бившева  Л.І.

20.06.06 (відправлено)