Постанова

від 19.03.2007 по справі 11/503

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/503

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.03.2007                                                                                           № 11/503

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Вербицької О.В.

 суддів:                                          Коваленка В.М.

                                        Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:                              Котелянець О.О.

 За участю представників:

 від позивача - Семеняка В.В. (дов. від 17.01.2007р. № 17);

 від відповідача - Бонтлаб В.В. (дов. від 01.02.2007 р. , б/н);

Перкова Н.В. (дов. від 01.02.2007 р., б/н);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.11.2006

 у справі № 11/503  

 за позовом                               ТОВ "Самміт-Агро Юкрейн"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

 про                                                  стягнення заборгованості у сумі 1235567,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.11.2006 р. по справі №11/503 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” (далі – позивач, ТОВ “Самміт-Агро-Юкрейн) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” (далі – відповідач, ТОВ “Тридента-Агро”) про стягнення 1 235 567,48 грн. задоволено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”, не погоджуючись з прийняттям судом такого рішення по справі, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач стверджує, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, крім того, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Так, місцевим господарським судом не враховано, що вимога, яка була направлена позивачем, не містила усіх необхідних реквізитів, а, оскільки строк виконання зобов'язання не був встановлений, то він вважається таким, що не настав, у зв'язку із чим, позивач вважає, що предмет спору відсутній. Крім того, судом порушено ст.. 257 Цивільного кодексу України, а саме, не враховано, що закінчився строк позовної давності.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2006 року без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” – без задоволення.

Ухвалою від 17.01.2007 року Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” до провадження та призначив її розгляд на 19.02.2007 року.

Відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи неодноразово відкладався.

В судове засідання 19.03.2007 року з'явились представники позивача та відповідача. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В січні 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” засоби захисту рослин на загальну суму 7 091 757,54 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 14 – 279 т. 1 та а. с. 1 – 32 т. 2).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” відповідно до банківських виписок, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 37 – 138 т. 2), частково оплатило поставлений йому товар.

02.10.2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” угоду про залік однорідних вимог, згідно якої взаємне зобов'язання на суму 103 122,00 грн. припиняються у зв'язку із залком зустрічних однорідних вимог та платежі у зазначеному розмірі не здійснюються. Після заліку взаємних вимог заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” перед позивачем складе 2 167 026,86 грн., а у Товариства з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” перед відповідачем заборгованість буде відсутня.

28.02.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” угоду про залік зустрічних однорідних вимог. Згідно даної угоди після взаємозаліку заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” перед позивачем складе 1 714 415,48 грн., а у Товариства з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” заборгованість перед відповідачем буде відсутня.

У зв'язку із наявністю заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” за поставлений товар 19.06.2006 року позивач цінним листом направив відповідачеві вимогу про сплату 1 235 567,53 грн., яка була отримана відповідачем 21.07.2006 року, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” вказану заборгованість не сплатило, то Товариство з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” звернулось з позовом до суду.

Відповідно до ст.. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою усний договір, укладений між сторонами шляхом обміну документами, є договором поставки.

Згідно ст.. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 2 ст.. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст..33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, договір був укладений шляхом обміну документами. Строк виконання зобов'язання сторонами не встановлено. Поставка товару відбувалась протягом 2003-2005 років. Строк оплати поставленого товару сторонами не обумовлений.

Позивач зазначає, що у відповідача існує перед ним заборгованість за неналежне виконання зобов'язання в сумі 1 235 567,53 грн., однак Товариство з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” заперечує щодо наявності такої заборгованості.

Надані позивачем накладні, декларації, банківські виписки не містять посилання на будь-який договір. Угоди про залік зустрічних однорідних умов від 02.10.2004 року та 28.02.2005 року також не містять чіткого посилання на підставі виконання яких зобов'язань у відповідача виникла заборгованість. Також не має можливості з‘ясувати за результатом виконання яких зобов'язань у Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” виникла заборгованість з 2003 року та яку воно визнало згідно листа від 07.05.2004 року № 277 (а. с. 16 т. 3). Товариство з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” також не зазначило на підставі виконання яких зобов'язань з Товариством з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” зроблено бухгалтерську довідку від 17.11.2006 року (а. с. 18-35 т. 3).

Таким чином, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.. 34 ГПК України, в обґрунтування своїх вимог.

У матеріалах справи міститься письмова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” до відповідача від 19.06.2006 року про сплату 1 235 567,53 грн., яка була отримана відповідачем 21.07.2006 року.

Згідно п. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено п. 3 ст. 222 ГК України, у претензії зазначаються: повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії; обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; вимоги заявника з посиланням на нормативні акти; сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; перелік документів, що додаються до претензії. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії. Претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

Однак, оскільки вказана вимога по формі не відповідає вимогам діючого законодавства та не дає можливості надати відповідь на претензію, оскільки вона не містить посилання на будь-які договірні відносини, то вона не може вважатись претензією як стверджує позивач, а, отже не є належним та допустимим доказом.

На думку апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” не доведено свої позовні вимоги в повному обсязі, як того вимагає ст.. 33 ГПК України, а тому вони не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що висновки місцевого господарського суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Суд не в повному обсязі з'ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку, що є підставою для скасування рішення у справі.

Однак, оскільки в апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” просить: “скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2006 року у справі № 11/503, підписане 30.11.2006 року, повністю і припинити провадження у справі”, а підстав для припинення провадження, передбачених ст.. 80 ГПК України, колегія не вбачає, то суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу частково, а саме, в частині скасування рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2006 року по справі № 11/503 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” про стягнення 1 235 567,48 грн. заборгованості скасувати.

3.          Прийняти постанову, якою в позові відмовити повністю.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Самміт-Агро Юкрейн” (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, офіс 411, п/р 26002003009300 в АБ “ІНГ Банк Україна”, МФО 300539, код ЄДРПОУ 30301758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” (юридична адреса: м. Київ, вул. Конотопська, 8; фактична адреса: 03049, м. Київ, вул. Шовкуненка, 6, п/р 26009100280101 в ЗАТ “ТАС-ІНВЕСТБАНК”, МФО 320650, код ЄДРПОУ 25591321) 6 250,00 грн. державного мита.

5.          В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

6.          Зобов'язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

7.          Справу № 11/503 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Вербицька О.В.

 Судді                                                                                          Коваленко В.М.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 23.03.07 (відправлено)