Постанова

від 26.12.2007 по справі 35/328

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/328

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.12.2007                                                                                           № 35/328

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Губенко Н.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Калінчук В.В. – юрисконсульт (дов. №044/24-3588 від 11.06.2007);

 від відповідача - повідомлений, але не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.10.2007

 у справі № 35/328  

 за позовом                               Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Блок"

 про                                                  стягнення 21 859,38 грн.

04.12.2007 колегією суддів було оголошено перерву у судовому засіданні до 20.12.2007; ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 розгляд даної справи було відкладено на 26.12.2007 на підставі ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.10.2007 повністю відмовлено у позові Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (надалі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Блок” (надалі – відповідача) про стягнення з останнього боргу зі сплати орендної плати у розмірі 20 717, 42 грн. та 1 141, 96 грн. пені.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін дії договору оренди №2688 продовженим вважатись не може, оскільки сторони встановили в договорі особливі умови його продовження, а саме у пункті 4.1. договору передбачили, що договір оренди може бути продовжено за згодою Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації. Отже, термін дії договору оренди №2688 згідно із додатковою угодою №5 від 21.12.2004 до договору оренди №2688 закінчився 01.07.2005. Доказів того, що сторонами було укладено додаткову угоду щодо продовження терміну дії договору позивачем надано не було.

Наданий позивачем, в підтвердження користування відповідачем до 01.06.2007 орендованим приміщенням акт від 01.06.2007 про звільнення відповідачем спірного приміщення  не є належним доказом, оскільки підписаний лише представниками позивача  і є одностороннім, так само, не може бути доказом і акт приймання-передачі спірного приміщення від 01.06.2007, оскільки даний акт не містить вказівки, яка саме посадова особа з боку відповідача здійснювала передачу вказаного приміщення.

Позивач, не погоджуючись із вищевказаним рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором; аналогічні норми містяться в ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України; від сторін по договору оренди №2688 в установлений законом термін жодної заяви не надходило, а тому вказаний договір було продовжено; відповідач висловив бажання пролонгувати орендні відносини після 01.07.2005 шляхом вчинення конклюдентних дій, продовжуючи користуватися орендованим приміщенням; доказом цього є підписана 25.10.2006 сторонами по договору додаткова угода №6, якою було збільшено розмір орендної плати.

Господарський суд м. Києва безпідставно не прийняв акт приймання-передачі житлового приміщення від 01.06.2007, адже вказаний акт підписано директором відповідача – Одінцовим В.М. та скріплений печатками відповідача та позивача; надані позивачем акти необґрунтовано визнані місцевим господарським судом суперечливими, дані акти підтверджують єдину подію – користування відповідачем орендованим приміщенням до 01.06.2007.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2007 є обґрунтованим та правильним, а тому немає підстав для його скасування; відповідач неодноразово надсилав на адресу позивача заяви з пропозицією продовжити термін дії договору, однак позивач відмовляв відповідачу у цьому; додаткова угода № 6 від 25.10.2006, на яку посилається позивач є підробленою, адже відповідач її не підписував та не ставив на ній печатку, яку, до речі, було викрадено представником позивача та державним виконавцем, про що складено акт, наявний в матеріалах справи.

Представник відповідача в судових засіданнях, які мали місце 20.12.2007 та 26.12.2007 участі не брав, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце проведення вказаних судових засідань, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи від 20.12.2007, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75, а також підпис представника відповідача – Одінцової Н.М., зроблений на повідомленні від 04.12.2007 про перерву у судовому засіданні.

Згідно з приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі за наявними у справі і додатково поданими доказами.

При розгляді апеляційної скарги, апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представника позивача, досліджені матеріали справи, обговорені усі обставини справи і встановлено наступне.

01.06.2003 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 15.05.2003 №510-у позивач та відповідач уклали договір оренди житлового приміщення №2688, згідно з яким орендодавець (позивач) надав, а орендар (відповідач) прийняв в орендне користування житлове приміщення, загальною площею 98, 9 мІ – кімнату №23 у будинку №48-Б по вул. Антоновича у м. Києві (пункти 1.1., 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору сторони погодили строк його дії: з 01.06.2003 по 30.09.2003, а також встановили, що договір може бути продовжений за згодою Головного управління житлового забезпечення КМДА, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору (п. 4.1.).

Після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення квартира (кімната) передається орендодавцю за актом (п. 4.4.).

Сторони у пункті 1.4. договору встановили плату за оренду житлового приміщення з розрахунку 5, 28 грн. за 1 мІ, що складає 522, 20 грн. у місяць; крім орендної плати орендар сплачує вартість отриманих комунальних послуг та спожитої електроенергії згідно з діючими тарифами за рахунками орендодавця, позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення терміну дії договору оренди №2668, позивач та відповідач уклали наступні додаткові угоди до нього:

08.06.2004 – додаткову угоду №1, якою сторони продовжили термін дії договору №2668 з 01.01.2004 до 01.07.2004 та встановили, що обов'язковою умовою продовження терміну дії договору є відсутність заборгованості по сплаті орендних та комунальних послуг на момент пролонгації договору.

01.07.2004 – додаткову угоду №2, якою сторони встановили новий розмір орендної плати, а саме: 18 грн. за 1 мІ, що становить 1780, 20 грн. в місяць.

04.08.2004 – додаткову угоду №3, якою позивач та відповідач продовжили термін дії договору №2668 з 01.07.2004 по 31.12.2004 та встановили обов'язкову умову для продовження терміну дії договору, а саме, відсутність заборгованості по сплаті орендних платежів та комунальних послуг на момент пролонгації договору.

27.11.2004 – додаткову угоду №4, згідно з якою, розділ 1 договору оренди №2668 викладено у такій редакції: “Житлове приміщення: квартира (кімната) №23 за адресою: вул. Антоновича, 48-Б з характеристикою: житлова площа – 70, 6 мІ, загальна площа – 96, 0 мІ”. Крім того, даною додатковою угодою сторони змінили і розмір орендної плати, що з 01.12.2004 становить 1728, 00 грн. в місяць.

21.12.2004 – додаткову угоду №5, якою сторони по договору оренди №2668 продовжили термін дії зазначеного договору з 01.01.2005 по 01.07.2005, а також обумовили, що обов'язковою умовою продовження терміну дії договору є відсутність заборгованості по сплаті орендних платежів та комунальних послуг на момент пролонгації договору.

Як вбачається із договору оренди №2688 предметом останнього є житлове приміщення, що належить до комунальної власності.

Частиною 2 ст. 810 ЦК України встановлено, що підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної та комунальної власності, встановлюються законом.

Відповідно до ст. 62 Житлового кодексу Української РСР до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках, застосовуються також правила цивільного законодавства Союзу РСР і Української РСР.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” даний закон регулює відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває, зокрема, у комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.

Частиною 2 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлений перелік об'єктів, які не можуть бути об'єктами оренди, серед якого нерухоме майно, що належить до житлового фонду відсутнє; до того ж вказаний Закон в цілому не містить застережень щодо незастосування його норм до нерухомого майна, що належить до житлового фонду, а тому, колегія суддів вважає за необхідне застосувати його норми до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені договором.

Виходячи із приписів наведеної норми, для припинення терміну договору оренди №2668  01.07.2005 одна із сторін даного договору мала письмово попередити іншу сторону цього договору в місячний термін після його закінчення тобто з 01.07.2005 по 01.08.2005 про його припинення та про не продовження на наступний строк; однак, в матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення договору оренди №2668, надіслані іншій стороні у зазначений термін, а тому колегія суддів не вбачає підстав погодитися із висновком місцевого господарського суду про те, що даний договір припинив свою дію 01.07.2005; навпаки, матеріали справи свідчать про те, що договір оренди №2668 після шестимісячного терміну, на який його було укладено і який закінчився 01.07.2005, неодноразово продовжувався на той самий термін і на тих самих умовах в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

У судовому засіданні 04.12.2007 представник відповідача надав суду заяву позивача №044/24-319 від 18.01.2007 про припинення дії договору оренди, якою позивач, в місячний термін після закінчення терміну договору (01.01.2007) повідомив відповідача про припинення дії договору оренди №2668 та просив сплатити заборгованість по сплаті орендної плати, розмір якої станом на 01.01.2007 становив 9 197, 42 грн.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки позивач повідомив відповідача в місячний термін після закінчення строку дії договору оренди №2668 про припинення дії вказаного договору то, відповідно даний договір припинив свою дію саме 01.01.2007, а тому позивач не мав правових підстав для нарахування до стягнення з відповідача орендної плати після припинення дії вищезазначеного договору оренди; в той же час, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із окремим позовом про стягнення збитків.

Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі квартири №23 у будинку №48-Б по вул. Горького (Антоновича) у м. Києві від 16.05.2007 та від 01.06.2007, які, на думку позивача, мають, зокрема, засвідчувати продовження договору оренди №2668 (тривалість договірних відносин) до 31.05.2007 колегія суддів не приймає до уваги оскільки акт приймання-передачі приміщення є нічим іншим ніж засвідченням факту передачі та прийняття певного приміщення, а не свідченням продовження договірних відносин.

Згідно з пунктом 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (пункти 1, 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

Згідно з п. 1.5. договору оренди №2668, внесеного в останній додатковою угодою № 2 від 01.07.2004, рахунки-фактури на оплату орендних платежів орендар отримує кожний місяць до 7 числа поточного місяця у коменданта будинку.

Підпунктом 2.2.3. договору оренди №2668 закріплений обов'язок відповідача, орендаря по договору, вносити плату за оренду не пізніше останнього дня поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2006 сторони по договору оренди №2668 уклали додаткову угоду №6, якою встановили новий розмір орендної плати у розрахунку 30, 00 грн. за 1 мІ; отже, оскільки згідно із додатковою угодою № 4 розмір орендованого приміщення становить 96, 00 мІ, то, відповідно, розмір орендної плати складає 2880, 00 грн. на місяць; згідно з п. 5 вказаної угоди, остання набуває чинності 17.10.2006 відповідно і зміна розміру орендної плати також відбулася з цієї дати.

Таким чином, в період з 01.09.2006 по 16.10.2006 орендна плата по договору оренди №2668 становила 1728, 00 грн. на місяць (додаткова угода №4), а з 17.10.2006 по 01.01.2007 – 2880, 00 грн. на місяць (додаткова угода №6); отже, загалом за період з 01.09.2006 по 01.01.2007 відповідач мав сплатити позивачу за оренду майна по договору №2668   9 773, 42 грн.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що за період з 01.09.2006 по 01.01.2007 відповідач сплатив позивачу лише 3 456, 00 грн. (платіжне доручення №284 від 11.10.2006, а.с. 85), а тому колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати по договору оренди №2668 від 01.06.2003 у розмірі 6 317, 42 грн. (9 773, 42 грн. – 3 456, 42 грн.=6 317, 42 грн.).

Згідно з підпунктом 2.2.3. пункту 2 договору оренди №2668 за несвоєчасне внесення платежів орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку 1% несплаченої суми за кожен прострочений день.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати за період з 30.11.2006 по 31.05.2007 позивач нарахував до сплати відповідачу пеню в розмірі 1 141, 96 грн.

Однак, як встановлено вище, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати становить 6 317, 42 грн., а тому, встановлена п. 2.2.3. договору пеня підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасне виконання останнім своїх зобов'язань по сплаті орендної плати за період з 01.12.2006 по 31.05.2007 саме із вказаної суми і становить 532, 56 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження представника відповідача, викладені як у відзиві на апеляційну скаргу, так і висловлені ним в судовому засіданні 04.12.2007 про те, що відповідач не підписував додаткової угоди №6 до договору оренди №2668, вказана угода є підробкою, печатка на ній можливо була поставлена під час її викрадення, про що складено акт, а відтак не може бути прийнята судом як доказ, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для справи.

Частиною 3 підпункту 2.1. пункту 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” встановлено, що якщо подані копії документів викликають сумніви, господарський суд має право витребувати оригінали цих документів.

Так, ухвалою апеляційного господарського суду від 07.11.2007 від позивача витребувався оригінал додаткової угоди №6 від 25.10.2006, який був наданий для огляду представником позивача у судовому засіданні 04.12.2007 та оцінений судовою колегією в порядку ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд вважає, що відповідач не довів, що додаткова угода №6 підписана не відповідальною особою відповідача оскільки її підпис засвідчено відбитком печатки відповідача; як вбачається із акту про викрадення печатки, на який посилається відповідач, він був складений 15.08.2007, а додаткова угода №6 підписана та скріплена печатками позивача та відповідача 25.10.2006, тобто майже за рік до викрадення печатки відповідача; до того ж, на час розгляду даної справи апеляційним господарським судом вказана угода є дійсною, а тому, у суду відсутні підстави не враховувати додаткову угоду №6 від 25.10.2006 як доказ при вирішенні даного спору.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України N 11 від 29.12.1976 “Про судове рішення” із змінами і доповненнями, рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому  повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірним доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у випадку часткового задоволення позовних вимог, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –  

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” на рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2007 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2007 у справі №35/328 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Блок”  (місцезнаходження: м. Київ, вул. Боженка, 31, оф. 42; р/р 26001571111522 в Райффайзен Банк Аваль м. Києва, МФО 322904, код ЗКПО 25661429, код ЄДРПОУ 25661429) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; р/р 26002301261729 в філії Подільського відділення Промінвестбанку в  м. Києві, МФО 322197, код ЄДРПОУ 31454734)   6 317, 42 грн. – заборгованості по сплаті орендної плати по договору оренди №2668 від 01.06.2003 та 532, 56 грн. – пені; 68, 50 грн. держмита і 36, 97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Блок”  (місцезнаходження: м. Київ, вул. Боженка, 31, оф. 42; р/р 26001571111522 в Райффайзен Банк Аваль м. Києва, МФО 322904, код ЗКПО 25661429, код ЄДРПОУ 25661429) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; р/р 26002301261729 в філії Подільського відділення Промінвестбанку в  м. Києві, МФО 322197, код ЄДРПОУ 31454734) 34, 25 грн. державного мита, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

4. Матеріали справи №35/328 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 24.01.08 (відправлено)