Рішення

від 12.04.2011 по справі 37/30пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/30пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.04.11 р.                                                                                 Справа № 37/30пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, м. Київ, ідентифікаційний код 34537760

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30645586

про: зобов'язання повернути майно за договором № F112 від 05.05.2008р.

за участю представників сторін:

від Позивача – не з'явився;

від Відповідача –  Петриченко Є.В. (за довіреністю б/н від 17.01.2011р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 09.03.2010р. на 22.03.2010р.,  проте 17.03.2010р. провадження у справі було зупинено і поновлено 30.08.2010р. з призначенням до розгляду на 14.09.2010р. Ухвалою від 07.09.2010р. провадження у справі було знову зупинено і поновлено лише 16.02.2011р. з призначенням до розгляду на 01.03.2011р. Ухвалою від 17.02.2011р. провадження у справі було знову зупинено і поновлено лише 04.04.2011р. з призначенням до розгляду на 12.04.2011р.

У судовому засіданні 12.04.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, м. Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про зобов'язання повернути предмет лізингу  - бульдозер Komatsu D65ЕX-15, рік виробництва 2008, серійний номер 70338.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на дострокове припинення  договору фінансового лізингу № F112 від 05.05.2008р. внаслідок неналежного виконання Відповідачем грошових зобов'язань шляхом одностороннього розірвання та ухилення Відповідача від повернення предмету лізингу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає розрахунок лізингових платежів, рахунок-фактуру, договір фінансового лізингу № F112 від 05.05.2008р. з додатками, видаткову накладну, договір постачання № F112 від 26.05.2008р., рахунки-фактури з розрахунками лізингового платежу, лист №524 від 15.12.2008р. та лист №1006 від 16.11.2009р. з авіанакладними на підтвердження отримання, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 22, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 400, 526, 530 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 10, 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду надані письмові пояснення №174 від 05.03.2010р. (а.с.а.с.а.с.44, 45) стосовно періоду формування заборгованості за договором фінансового лізингу та момент вчинення відмови від нього і припинення такого договору, а також визначені дата відмови від договору, розмір і період формування заборгованості Відповідача на момент вчинення відмови від договору.

На підтвердження своєї позиції Позивач представив додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.46, 54-56).

15.03.2010р. через канцелярію суду Відповідачем була подана зустрічна позовна заява №12/03-04 від 12.03.2010р. (а.с.52) до Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, м. Київ про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк права володіння на майно згідно договору №F112 від 05.05.2008р., яка (позовна заява) ухвалою суду від 15.03.2010р. повернута без розгляду.

Крім того, Відповідач надав відзив №08-04/041 від 08.04.2011р. (а.с.120) з підтверджуючими доказами (а.с.а.с.121-148), яким проти позову заперечив, посилаючись на відсутність підстав для повернення предмету лізингу через неприпинення відповідного договору фінансового лізингу, оскільки: відповідні листи Позивача були отримані співробітником іншої юридичної особи та до відома Лізингоодержувача доведені не були; Лізингоодержувач здійснює платежі на користь Лізингодавця за договором, які приймаються і не повертаються.

У судовому засіданні 12.04.2011р. представник Відповідача підтримав свою позицію викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових документів на її обґрунтування та вимагаючи вирішення спору за наявними у справі матеріалами. При цьому, запитання суду повідомив про відсутність доказів здійснення Позивачем платежів за договором поставки предмету лізингу та передачі майна за таким договором.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а ненадання представниками сторін окремих витребуваних судом документів через їх відсутність, а також неприбуття до судового засідання без пояснення причин представника належним чином повідомленого Позивача  у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає таку кваліфікацію і не можуть вважатися підставою для подальшого відкладання розгляду справи, оскільки впродовж всього строку провадження у справі у сторін було достатньо часу для формування доказової бази відносно своєї процесуальної позиції, і подальше зволікання із встановленням правової визначеності довкола заявлених вимог (справа порушена ще 10.02.2010р.) є несумісним із гарантованим ст. 6 ратифікованою Україною Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. правом на вирішення спору впродовж розумного строку.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

05.05.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лiзингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № F112 (а.с.а.с.27-35), відповідно до п.п.1.1., 1.2. якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу Лiзингоодержувачу у тимчасове володіння та користування майно (Бульдозер Komatsu D65ЕX-15, рік виробництва 2008, серійний номер 70338), а Лiзингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначення та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору, на строк 48 місяців, та в кінці строку договору придбати предмет лізингу за ціною, визначеною в цьому договорі.

В п.1.2. договору фінансового лізингу також зазначено попередньо ціну предмета лізингу у розмірі 2093420,00грн. з ПДВ, що підлягає остаточному погодженню в договорі поставки, який буде укладатися при участі цих же сторін та постачальника (продавця).

Згідно з розділом 2 договору сторонами серед інших встановлені наступні умови щодо розміру та порядку здійснення лізингових платежів:

- валюта здійснення розрахунків – гривня (п.2.1.2.), а валюта обчислення – долар США (п.2.1.3.);

-          операційний збір (одноразова плата за адміністрування) становить 1,00% бази обчислення лізингових платежів разом із  ПДВ (п.2.1.4.);

-          початковий лізинговий платіж -  15% бази обчислення лізингових платежів (п.2.1.5.);

-          щомісячний лізинговий платеж складає 2,6854% бази обчислення лізингових платежів разом із ПДВ та включає в себе відшкодування частини вартості предмета лізингу та сплату комісії (процентів) згідно умов договору, ПДВ яку нараховується згідно п.3.2.2. Закону України „Про податок на додану вартість” (п.2.1.6.);

-          вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість) - 0,1% бази обчислення лізингових платежів разом із ПДВ (п.2.1.7.).

Положення п.2.2. визначають правила розрахунку та коригування лізингових платежів, пов'язаного із курсовою конвертацією валюти обчислення та валюти розрахунків, а п. 2.3. встановлює порядок оплати лізингових платежів, містячи застереження у тому числі про таке:

- термін і розмір окремих лізингових платежів із застереженням п. 2.2.7. договору, визначено у графіку сплати лізингових платежів, який надається Лізингоодержувачу протягом 7 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (п. 2.3.1.). Означений графік до матеріалів справи сторонами не наданий;

- щомісячні лізингові платежі: перший підлягає сплаті протягом 5-ти календарних  днів з моменту початку лізингу, але не пізніше останнього дня поточного місяця; наступні  щомісячні платежі підлягатимуть сплаті  кожного місяця до 5, 10, 15, 20 чи 25 числа місяця. Починаючи з місяця. Наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежно від того, яке з цих чисел місяця буде найближчим до числа місяця, з якого розпочався лізинг; підставою для здійснення сплати щомісячних лізингових платежів є рахунки-фактури;  обов'язок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця (п.2.3.8.);

- неотримання рахунку-фактури не будь-який лізинговий платіж не звільняє Лізингоодержувача від обов'язку сплати даного платежу. Якщо через встановлення вартості лізингових платежів в іноземній валюті Лізингоодержувач не знає еквіваленту розміру платежу в гривні, на який він не отримав рахунок, він зобов'язаний заплатити платіж за курсом цієї валюти, встановленим Національним банком України (п.2.3.14.)

У пункті 7.6. договори перелічені випадки, у яких Лізингодавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, у тому числі, якщо Лізингоодержувач не виконує  свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів більше 30 календарних днів, в тому числі не виконав в цей строк зобов'язання щодо сплати початкового лізингового платежу.

Положеннями розділу 8 сторонами врегульований порядок припинення дії договору та вилучення предмету лізингу, який, зокрема, передбачає:

- при відмові Лізингодавця від договору згідно п.7.6. дія договору припиняється з моменту, коли Лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення Лізингодавця про відмову від договору (п.8.1.);

- у разі дострокового припинення договору у випадках, передбачених цим договором, Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу письмове повідомлення про вилучення предмету лізингу, в якому зазначається дата, місце та час передачі предмета лізингу, що вилучається. Документом, що підтверджує вилучення предмета лізингу, є акт вилучення предмету та відповідні бухгалтерські документи (п.8.2.);

- після одержання відповідного повідомлення Лізингоодержувач зобов'язаний за власний рахунок привести предмет лізингу у придатний стан з урахуванням нормального зносу та у строк, вказаний у повідомленні, повернути предмет лізингу Лізингодавцю у вказане ним місце. (п.8.3.).

Задля забезпечення виконання обов'язків з надання предмету лізингу Позивачем (Покупець) 26.05.2008р. був укладений з Відповідачем (Постачальник) договір поставки № F112 (а.с.а.с.24, 25), згідно умов п.п.1.1.-1.3. якого Постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки у власність Покупцеві  для передачі в лізинг згідно договору № F112 від 05.05.2008р., а Покупець зобов'язується прийняти товар (Бульдозер Komatsu D65ЕX-15, рік виробництва 2008, серійний номер 70338, ціна 2093420,00грн. разом із ПДВ – повне описання визначене у специфікації №1 – а.с.26) і сплатити за нього певну грошову суму.

Розділом 2 договору встановлені умови відносно строків та порядку поставки товару, що передбачають: поставку товару протягом 1 тижня з дати оплати авансового платежу (п.2.1.) на умовах ЕХW (місце поставки – м. Макіївка, вул. Чайковського, 85) згідно Інкотермс-2000 (п.2.2.). При цьому, факт прийому-передачі товару засвідчується підписанням між Постачальником та покупцем видаткової накладної з обов'язковим зазначенням в ній заводських номерів товару та дати випуску (п.2.3.). Незважаючи на вимогу суду згідно ухвал від 16.02.2011р. та 04.04.2010р., така видаткова накладна до матеріалів справи сторонами надана не була.

Відповідно до умов п. 3.1. оплата за товар здійснюється наступним чином: передплата в розмірі 15% від загальної ціни, зазначеної в п. 1.3. повинна бути перерахована Покупцем на поточний рахунок постачальника; остаточна оплата  товару, що становить 85% від загальної ціни, сплачується протягом 5 банківських днів з дня підписання покупцем видаткової накладної та договору страхування товару на користь Покупця. Доказів здійснення оплати у відповідності до вказаних умов Позивачем не зважаючи на вимоги ухвал суду від 16.02.2011р. та 04.04.2011р. до справи не надано.

27.05.2008р. предмет лізингу був переданий Відповідачу, про що сторонами була складена видаткова накладна №58  (а.с.19) до договору фінансового лізингу № F112 від 05.05.2008р.

В перебігу лізингових правовідносин Позивачем задля забезпечення виконання грошових зобов'язань були складені  рахунки на оплату лізингових платежів: 25.11.2008р. №2213/7/F112 на суму 86319,21грн.(а.с.10); 25.10.2008р. №1858/6/F112 на суму 63512,96грн. (а.с.13); 25.09.2008р. №1494/5/F112 на суму 55339,79грн. (а.с.16), всього на загальну суму 205171,96грн. з відповідними розрахунками суми платежів (а.с.а.с.11, 14, 17), доказів надсилання яких у відповідні дати або отримання Відповідачем суду з боку Позивача представлено не було.

15.12.2008р. Лізингодавцем на ім'я керівника Відповідача був складений лист №524 (а.с.21), в якому зазначалося про наявність з боку Лізингоодержувача порушень щодо сплати лізингових платежів протягом більш тривалого строку, ніж 30 днів, та повідомлялось про відмову від договору (у тому числі і договору № F112 від 05.05.2008р.) та його розірвання з 20.12.2008р. у випадку, якщо не буде погашена заборгованість по 19.12.2008р. включено.

16.11.2009р. Позивачем був складений лист №1006 на адресу Відповідача (а.с.22), в якому, посилаючись на попередній лист про відмову від договору,  вимагалося по факту отримання листа підготувати та передати представникам Лізингодавця за адресою: м. Луганськ, с. Тепличне, вул. Степна, 2б в строк по 23.11.2009р. предмети лізингу, серед яких і спірне майно.

На підтвердження отримання Лізингоодержувачем означених листів Позивачем були представлені авіанакладні від 16.12.2008р. (а.с.21) та 17.11.2009р. (а.с.23), за змістом яких від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” 17.12.2008р. і 18.11.2009р. відповідно певні документи отримала особа на прізвище Диденко.

Наразі, як вбачається із наданих Відповідачем документів (а.с.а.с.121-125) Диденко не є співробітником Лізингоодержувача, а з 20.08.2008р. по 10.02.2010р. працював охоронцем ТОВ „Укр-Нова” (орендар приміщення у Відповідача за адресою 83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51 у період з 01.08.2008р. по 10.11.2010р.), отримував кореспонденцію Позивача, яка призначалася до Відповідача, проте, у зв'язку із відсутністю уповноваженої особи останнього, така кореспонденція була повернута відправникові.

Згідно представлених Відповідачем платіжних доручень з відмітками банку  №1330  від 10.06.2009р.  (а.с.126), №1379 від 17.06.2009р. (а.с.127), №1430 від 19.06.2009р. (а.с. 128), №1461 від 22.06.2009р. (а.с.129), №1534 від 26.06.2009р. (а.с.130). №1636 від 07.07.2009р. (а.с.131). №1663 від 08.07.2009р. (а.с.132), №1746 від 15.07.2009р. (а.с.133), №1812 від 20.07.2009р. (а.с.134), №1847 від 22.07.2009р. (а.с.135). №1971 від 31.07.2009р. (а.с.136), №2095 від 11.08.2009р. (а.с.137), №3322 від 22.09.2010р. (а.с. 138), №3996 від 28.10.2010р. (а.с.139), №4537 від 29.11.2010р. (а.с.140), №5061 від 28.12.2010р. (а.с.141), №314 від 28.01.2011р. (а.с.142), №315 від 28.01.2011р. (а.с.143), №478 від 28.02.2011р. (а.с.144), №340 від 28.02.2011р. (а.с.145), №719 від 31.03.2011р. (а.с.146), №338 від 28.02.2011р. (а.с.147) останнім здійснювалися лізингові платежі на користь Позивача за договором №F112, доказів повернення яких через припинення такого договору до справи не надано.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених вимог.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №08-04/041 від 08.04.2011р. (а.с.120).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонукання до примусового виконання обов'язку з повернення майна після припинення договору внаслідок односторонньої відмови від нього.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладених між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” (далі – Закон), ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лiзингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

В свою чергу, виходячи із змісту лізингових правовідносин, визначених положеннями ч. 2 ст. 1 Закону, внаслідок укладання договору фінансового лізингу Лізингоодержувач набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном – предметом лізингу. Згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1  ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації Лізингоодержувачем  здобутого права відносно предмету лізингу визначається строком дії відповідного договору, припинення якого зумовлює зникнення правової підстави для реалізації Лізингоодержувачем права володіння та користування майном, а відтак – і виникнення у останнього обов'язку з повернення майна у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір фінансового лізингу є підставою для виникнення у них кореспондуючих прав і обов'язків зокрема щодо здійснення лізингових платежів,  володіти і користуватися предметом лізингу, а також – повернення предмету лізингу у разі припинення договору.

За змістом  ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст.34  Господарського процесуального кодексу України доказами) сукупності наступних умов:

-          наявність у Позивача певного суб'єктивного права/інтересу;

-          порушення цього права/інтересу з боку Відповідача;

-          адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.

Оскільки Позивач вимагає зобов'язати Відповідача повернути предмет лізингу, остільки  суд у світлі визначеної вище сукупності обов'язкових для задоволення заявлених позовних вимог оцінює  законність заявленого позову з точки зору:

-  припинення договору фінансово лізингу;

- наявності у Лізингодавця права вимагати повернення майна у Лізингоодержувача і   обов'язку здійснити таке повернення;

- порушення з боку Відповідача означеного права і обв'язку;

Виходячи з сукупного аналізу п.4 ч. 1 ст. 10 та п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону захищуване шляхом подання розглядуваного позову суб'єктивне право Позивача в сфері лізингових правовідносин на повернення Лізингоодержувачем предмету лізингу (і відповідно обов'язок останнього) покладений у залежність від факту попереднього припинення договору, в розглядуваному випадку – у зв'язку із односторонньою відмовою.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково  або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, що має наслідком відповідно повну чи часткову зміну умов зобов'язання, або його припинення. Аналогічні положення  відносно договорів закріплені приписами ч. 3 ст. 651 та ч.2 ст. 653 цього Кодексу.

Як було встановлено судом, п. 7.6. договору фінансового лізингу сторони передбачили можливість відмови Лізингодавця від договору; таке право також безпосередньо закріплене ч. 2 ст. 7 Закону і покладене у залежність від наявності прострочення (повністю або частково) лізингового платежу понад 30 днів.

При цьому, як встановлено ч. 3 ст. 7 Закону та 8.1. договору фінансового лізингу відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Означене положення кореспондує із змістом припису ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України (визначає момент розірвання договору оренди у разі відмови від нього орендодавця), яке може застосовуватися у лізингових правовідносинах в силу приписів ч. 2 ст. 806 цього Кодексу та ч. 1 ст. 2 Закону.

Зважаючи на правоприпиняючи наслідки такої дії як відмова від договору лізингу, суд  кваліфікує відмову як односторонній правочин у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Сукупний аналіз наведених норм в контексті принципів добросовісності і розумності (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та письмової форми договору фінансового лізингу, на припинення якого вчинюється відповідний правочин, дає підстави для висновку, що волевиявлення Лізингодавця має опосередковуватися письмовою заявою та доводитися до відома Лізингоодержувача, про що також вказує зміст п. 8.1. договору фінансового лізингу,  оскільки інший порядок, який би не передбачав фіксації означеного волевиявлення і його доведення до відома іншої сторони, мав би наслідком правову невизначеність стосовно існування правовідносин, яка несумісна  із метою вчинення будь-якого правочину – настання обумовленого юридичного наслідку.

Наразі, виходячи із встановлених судом обставин, твердження Позивача про факт припинення лізингових правовідносин у зв'язку із здійсненою відмовою від договору лізингу судом відхиляється як  доказово не доведене та юридично не спроможне, з огляду на таке:

·          по-перше, лист №524 від 15.12.2008р. (а.с.20), який Позивач вважає повідомленням про відмову від договору лізингу, Відповідачем отриманий не був не з його вини, адже жодних доказів відносно здійснення залученою Позивачем  кур'єрською службою дій з встановлення і перевірки повноважень особи, якої вручається кореспонденція суду не представлено. В свою чергу, за змістом укладеного договору оренди між Відповідачем та ТОВ „Укр-Нова”, працівником якої є особа, що отримувала кореспонденцію, на орендаря не покладено обов'язків з передання помилково отриманої кореспонденції орендодавцю. Аналогічне стосується і листа №1006 від 16.11.2009р.;

·          по-друге, за своєю сутністю лист №524 від 15.12.2008р. взагалі не може кваліфікуватися як такий, що опосередковує односторонню відмову від договору лізингу, оскільки визначає лише про наявність намірів розірвати договір у разі непогашення заборгованості до визначеної дати. Означений висновок суду узгоджується із аналогічної позицією з цього приводу, сформульованою Вищим господарським судом України в постанові №28/38/10 від 21.09.2010р. (а.с.а.с.149-152). Між тим, ані діюче законодавство, ані умови укладеного сторонами договору не передбачають можливість покладання розірвання договору через відмову у залежність від не вчинення певних дій – дійсно, правоприпиняючий правочин не може бути умовним, оскільки в цьому випадку він не спрямований на досягнення визначеного правого результату (припинення зобов'язання), наявність якої (спрямованості) є умовою чинності правочину в контексті ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. На несумісність односторонньої відмови від договору і запровадження умов не розірвання договору за такою відмовою вказує і аналіз ч.ч. 1, 2 ст. 212 згадуваного Кодексу, з якого вбачається, що відкладальна (скасувальна) умова визначається сторонами, а не  однією стороною правовідносин  (як у розглядуваному випадку), та за своєю сутністю є обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (що не може бути застосовано до погашення заборгованості, здійснення якого цілком перебуває в залежності від дій Лізингоодержувача);

·          по-третє, неодноразове здійснення Відповідачем на користь Позивача лізингових платежів вже після визначеної ним дати припинення лізингових правовідносин у сукупністю із відсутністю доказів повернення означених платежів Лізингодавцем на виконання встановленого ст. 1212  Цивільного кодексу України обов'язку, який безпосередньо пов'язаний саме із відсутністю договірних  правовідносин.

Таким чином, оцінка приведених Позивачем доказів дає підстави для однозначного висновку про те, що договір фінансового лізингу  № F112 від 05.05.2008р. не був припинений до подання розглядуваного позову до суду у зв'язку із односторонньою відмовою Лізингодавця. Відтак, у останнього не виникло права, а Відповідача – обов'язку відносно повернення предмету лізингу.

Відсутність права та відправного обов'язку унеможливлює існування факту порушення, а отже – і застосування судом запропонованого способу судового захисту, адже в такому випадку це буде несумісним із встановленими ст. 9 Закону гарантіями захисту прав лізингоодержувача від лізингодавця.

Суд також вважає за необхідне наголосити на неможливості задоволення позовних вимог і з точки зору захисту Позивачем свого права власності на спірне майно. Дійсно, з представлених у справі документів, а саме – договору поставки № F112 від 26.05.2008р. вбачається, що попереднім власником спірного майна є саме Відповідач. При цьому, належних доказів припинення його права власності у зв'язку з відчуженням майна на користь Позивача – передбаченої п. 2.3. такого договору видаткової накладеної  останнім надано не було. Суд відразу зауважує, що накладна №58 від 27.05.2008р. (а.с.19), яка була складена між Лізингодавцем і Лізингоодержувачем на підтвердження факту передачі майна в лізинг, не є накладною між Постачальником та Покупцем, що опосередковує виникнення права власності у останнього.  Наразі, за загальним правилом ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, яке застосовується  судом з огляду на відсутність застережень про інше в договорі постави, право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна.

Отже, за відсутністю доказів виконання зобов'язань за договором поставки і набуття Позивачем  права власності на спірне майно, задоволення позовних вимог є несумісним із гарантіями мирного володіння майном, встановленим ст. 1 ратифікованого Україною  Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Водночас, оскільки питання законності з передачі майна у користування за договором фінансового лізингу в контексті відсутності доказів набуття Лізингодавцем права власності на предмет лізингу до його переданні Відповідачеві не було предметом вимог та розгляду, судом не висловлюється відповідна правова позиція з цього приводу, а договір лізингу вважається при прийнятті розглядуваного рішення в порядку ст. 204 Цивільного кодексу України правомірним.

Понесені Позивачем судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на його рахунок і компенсації з боку Відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіпмент Лізинг Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 34537760) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) про зобов'язання повернути предмет лізингу  - бульдозер Komatsu D65ЕX-15, рік виробництва 2008, серійний номер 70338.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 12.04.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 18.04.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.