Рішення

від 20.04.2011 по справі 15/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/262

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.04.11 р.                                                                                 Справа № 15/262                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр БЕСТ і К” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32991226)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 00210692)

про стягнення боргу в сумі 14400,00 грн., інфляції в сумі 345,60 грн., 3% річних у розмірі 185,27 грн., пені в сумі 2217,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кулікова Н.Ю. за довіреністю № 01/02–2 від 01.02.2011 р.

від відповідача: Шульженко Л.Г. за довіреністю № 17/617-38 від 26.09.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр БЕСТ і К” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про стягнення боргу в сумі 14400,00 грн., інфляції в сумі 345,60 грн., 3% річних у розмірі 185,27 грн., пені в сумі 2217,60 грн.

Ухвалою суду від 18.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/262, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 12.11.2009 р. провадження у справі № 15/262 зупинено у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 44/331пд, що розглядається господарським судом Донецької області в іншому складі суддів.  

Ухвалою від 05.04.2011 р. провадження у справі № 15/262 поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії. Цією ж ухвалою строк розгляду спору у справі продовжений по 21.04.2011 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2009 р. сторони уклали договір № 15/232 поставки, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати в установлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язався у відповідності з умовами даного договору прийняти вказану продукцію та оплатити її вартість.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 9.3 договору умови оплати погоджуються сторонами на кожну партію продукції та вказуються в специфікаціях до договору.

До спірного договору сторони підписали специфікацію № 1, якою передбачили найменування товару, його кількість, одиницю вимірювання, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а також умови та строки поставки. Оплата товару за цією специфікацією здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, вказаних в п. 6.1 договору.

Відповідно до п. 13.2 договору він вступив в силу з моменту його підписання та діяв до 31.12.2010 р.

Пунктом 13.3 договору передбачено, що у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору, він вважається пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Спірний договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 15/232 від 25.02.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар по специфікації № 1 за видатковою накладною № 268 від 10.03.2009 р. на суму 14400,00 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару за цією видатковою накладною підтверджується підписом уповноваженої особи, яка фактично отримала товар для відповідача, на видатковій накладній в графі „Прийняв”, а також довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 458 від 10.03.2009 р., податковою накладною № 268 від 10.03.2009 р., рахунком–фактурою № 403 від 05.03.2009 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за спірною видатковою накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 15/232 від 25.02.2009 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у накладній, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації № 1 до договору. При цьому в спірній видатковій та податковій накладних, довіреності підставою передачі позивачем та отримання відповідачем товарно–матеріальних цінностей вказаний саме договір № 15/232 від 25.02.2009 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач отриманий товар не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 14400,00 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 17/642–2211 від 18.04.2011 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечував тим, що він нібито не отримував від позивача разом із продукцією документів, передбачених п. 6.1 договору, у зв'язку з чим строк оплати для нього не наступив, прострочення виконання грошового зобов'язання відсутнє, а нарахування пені, інфляції та 3% річних безпідставне. Крім того, відповідач навів свій розрахунок пені з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 15/232 від 25.02.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В специфікації № 1 до спірного договору сторони передбачили здійснення оплати з відстроченням платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару та документів, передбачених в п. 6.1 договору.

Відповідно до п. 6.1 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості на продукцію (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності), накладну, податкову накладну. Згідно п. 6.2 договору якщо на момент передачі продукції будь–які з документів відсутні, вони повинні бути надані протягом 2 календарних днів після передачі продукції. Умовами договору обов'язкового складання акту у підтвердження факту прийому–передачі документів сторони не передбачили.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що порядок прийому продукції по якості та кількості повинен відповідати інструкціям П–6 та П–7, затвердженим постановами Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965 р., від 25.04.1966 р.

Тобто, приймання продукції відповідачем повинно було здійснюватися на підставі „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” № П–6, затвердженої Держарбітражем 15.06.1965 р. зі змінами, „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами.

Пунктом 12 Інструкції П–6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку–фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

Відповідачем при прийманні продукції акт про відсутність документів не складався. Будь-яких доказів направлення письмових повідомлень іншій стороні про відсутність будь–якого з передбачених пунктом 6.1 договору документів при прийомі продукції відповідач до суду не надав. У видатковій накладній будь-які зауваження з цього приводу відсутні. Даний факт свідчить про те, що відповідач на момент прийняття продукції не мав претензій як по якості продукції, так і по комплектності супровідних документів до неї.

Доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару, повернення рахунку на оплату та податкової накладної, повідомлення продавця про повернення помилково виданої довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей, відповідач до суду не надав.

За вказаних обставин, враховуючи відсутність відповідного згідно Інструкцій П–6 та П–7 акту та жодних повідомлень відповідача позивачу до моменту звернення останнього до суду стосовно того, що будь–якого з передбачених п. 6.1 договору документу не вистачає, на думку суду, свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі.

Крім того, позивач повторно направив відповідачу документи згідно п. 6.1 договору, що підтверджується супровідним листом № 10/11–01 від 10.11.2009 р., квитанцією про кур'єрську доставку кореспонденції, описом № 2627726 поштового відправлення, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відстрочення здійснення оплати вартості товару на 30 календарних днів відраховується від дати підписання спірної видаткової накладної, тобто від 10.03.2009 р. Таким чином, строк оплати для відповідача наступив у період з 11.03.2009 р. по 09.04.2009 р. включно, а вже з 10.04.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару.

Тобто, відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений специфікацією до договору строк вартість отриманого від позивача товару на суму 14400,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

На підставі п. 10.6 договору позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу за період з 09.04.2009 р. по 09.09.2009 р. пеню в сумі 2217,60 грн., а також, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував за той же період інфляцію в сумі 345,60 грн., 3% річних в розмірі 185,27 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Відповідно до п. 10.6 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіркою розрахунку пені позивача судом встановлено, що при нарахуванні пені позивач здійснює нарахування в розмірі 0,1%, при цьому сума пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ. Положеннями Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач надав до суду розрахунок пені з врахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ за період з 09.04.2009 р. по 09.09.2009 р. на суму 1372,34 грн. При цьому заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені не надходило, тому суд розглядає позовні вимоги про стягнення заборгованості на загальну суму 17148,47 грн. (в тому числі пені на суму 2217,60 грн.).

Крім того, позивач при розрахунку пені, інфляції та 3% річних невірно визначив початок прострочення оплати, не врахувавши норми ст. 253 ЦК України в частині того, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.  

Таким чином розрахунок позивача в цій частині є невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума пені за період з 10.04.2009 р. по 09.09.2009 р. складає: (14400,00 грн. х 24% х 66 днів : 365 днів) + (14400,00 грн. х 22% х 58 днів : 365 днів) + (14400,00 грн. х 20,5% х 29 днів : 365 днів) = 1362,87 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2217,60 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1362,87 грн. В частині стягнення пені на суму 854,73 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За власними розрахунками суду сума 3% річних за період з 10.04.2009 р. по 09.09.2009 р. складає: 14400,00 грн. х 3% х 153 днів : 365 днів = 181,08 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 185,27 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 181,08 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 4,19 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Неправильне визначення позивачем початку прострочення виконання грошового зобов'язання в розрахунку інфляції не впливає на суму інфляційних нарахувань. Згідно рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. При перевірці розрахунку позивача інфляції судом встановлено, що позивач неправильно визначив середній індекс інфляції за період з квітня по вересень 2009 року в розмірі 102,4% тоді, як фактично такий індекс складав 103,34%. Це призвело до зменшення суми інфляції в розрахунку позивача. За розрахунком суду інфляція за період з квітня по вересень 2009 року складає: 14400,00 грн. х 103,34% = 480,96 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляції на суму 345,60 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602; рахунок 2600901517552 у філії ВАТ „Державний експортно–імпортний банк України” м. Донецьк, МФО 334817) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий центр БЕСТ і К” (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 94, кв. 6; код ЄДРПОУ 32991226; рахунок 26000175358530 у Донецькій обласній філії УСБ, МФО 334011) суму 16289,55 грн. (а саме: основний борг на суму 14400,00 грн., пеню в розмірі 1362,87 грн., інфляцію в сумі 345,60 грн., 3% річні в розмірі 181,08 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 162,90 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224,18 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 854,73 грн., 3% річних на суму 4,19 грн.

У судовому засіданні 20.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 21.04.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Богатир К.В.