Рішення

від 18.04.2011 по справі 6/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/50

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.04.11 р.                                                                                 Справа № 6/50                               

Господарський суд  Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства «Промзіз-Донбас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» м.Донецьк

до відповідача: Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Донецьк

про стягнення 24 063грн. 12коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Горобцов Р.М. – директор

відповідача –  Довгопола К.С. - представник по довіреності №40 від 12.05.2010р.       

СУТЬ СПОРУ:

         Позивач, Дочірнє підприємство «Промзіз-Донбас» Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» м.Донецьк,  звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Донецьк основного боргу у сумі 20 325грн., пені у розмірі 1 741грн. 82коп., інфляційних у розмірі 1 178грн. 85коп. та 3% річних  у розмірі 322грн. 42коп. на підставі договору поставки №02-039 від 13.07.2009р. (Усього 23 568грн. 09коп.).

         Слухання справи відкладалось, для представлення відповідачем витребуваних документів по справі.

          У процесі слухання справи позивач звернувся до суду з доповненням до позовної заяви від 18.03.2011р., в якому збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 20 325грн., пеню у розмірі 1 741грн. 82коп., інфляційні у розмірі 1 585грн. 35коп. та 3% річних  у розмірі 410грн. 95коп. (Усього 24 063грн. 12коп.) Суд приймає до уваги дане доповнення та розглядає справу по суті.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.04.2011р. суму боргу визнав у повному обсязі та пояснив, що вона склалася виключно через недостатнє фінансування підприємства, оскільки виділених коштів ледве вистачає  на оплату обов”язкових платежів і заробітної плати.

          Крім того, звернувся до суду з клопотанням від 15.04.2011р., в якому просить суд відстрочити виконання рішення до 01.06.2011р., оскільки у випадку сплати боргу позивачу вказані дії паралізують діяльність ДП „Донецький облавтодор” та призведе до безповоротних наслідків, як економічного так і виробничого характеру.   

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

         13 липня 2009р. між Дочірнім підприємством «Промзіз-Донбас» Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» м.Донецьк та Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Донецьк був укладений договір поставки №02-039, згідно умов якого позивач (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов”язання згідно із заявкою покупця, передати йому у власність, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти та оплатити промислові засоби індивідуального захисту, інструменти, та обладнання в асортименті, кількості та по цінах, згідно додатків, специфікацій або інших документів (видаткових накладних, рахунках-фактури тощо), які є невідємною частиною даного договору.

          Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

          Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору 15 червня 2010р. по видатковій накладній №2306 здійснив поставку товару у адресу відповідача на суму 65 325грн., який згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №151 від 15.06.2010р. прийнято уповноваженою особою відповідача. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: видаткова накладна, довіреність до неї і переконав суд у факті поставки товару у адресу Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Донецьк.

         Розділом 4 договору поставки №02-039 від 13.07.2009р. сторони встановили, що оплата товару здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування покупцем на рахунок постачальника коштів в наступному порядку:

-          протягом трьох робочих днів з моменту одержання рахунка-фактури перераховується передоплата в розмірі 15% ціни товару, зазначеної у рахунку-фактурі;

-          остаточний розрахунок за поставлений товар відбувається протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

          На виконання умов договору 25.05.2010р. відповідач з посиланням на рахунок №2602 від 20.05.2010р. перерахував на поточний рахунок позивача передоплату в розмірі 45 000грн., однак остаточний розрахунок проведено не було,  в результаті чого у Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Донецьк перед позивачем виник борг у сумі 20 325грн., який до теперішнього часу ним не погашений.  

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України  свої зобов'язання  по оплаті товару не виконав.

          Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 20 325грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

          Пунктом 5.4 договору поставки №02-039 від 13.07.2009р. сторони передбачили, що за порушення покупцем терміну проведення остаточного розрахунку за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню  у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

          Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання  зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови договору

Розглянувши представлений розрахунок пені у сумі 1 741,82грн. за період з 16.07.2010р.-15.01.2011р. включно (за 184 дні) судом встановлено, що він є арифметично не вірним, оскільки розмір облікової ставки НБУ за період з 10.08.2010р.-15.1.2011р. включно складав 7.7500%.

 Отже, арифметичний підрахунок вимог щодо пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір пені за вказаний період з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, відносно заборгованості у сумі 20 325грн. складає 1 608грн. 18коп.  

На підставі вищевикладеного, сума пені, яку відповідач зобов”язаний сплатити на користь Дочірнього підприємства «Промзіз-Донбас» Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» м.Донецьк складає 1 608грн. 18коп.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок сум, який не суперечить діючому законодавству.

         Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду суд відхиляє, оскільки важке фінансове положення підприємства не є  поважною причиною для задоволення клопотання. Відповідно до ст.121 ГПК України  суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Документи, які б свідчили, що даний випадок є винятковим суду не були представлені. Також необхідно зазначити, що скрутне фінансове положення відповідача повністю суперечить інтересам позивача, який на сьогодні також має не дуже сприятливий фінансовий стан, при  цьому,  відповідач повністю винний у виникненні спору.

         Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача підлягаючими частковому задоволенню з вищевикладених підстав.  

         Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

         Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК  України, суд –

                                                            В И Р І Ш И В  :

            Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Промзіз-Донбас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» м.Донецьк до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Донецьк про стягнення 24 063грн. 12коп. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (83055 м.Донецьк, пр.Комсомольський,6а, п/р260000593131 в Донецькій філії АБ „Експрес-банк”, МФО 335838, або п/р26000005167100 в Донецькій ФАТ „Брокбізнесбанк”, МФО 335678, ЄДРПОУ 32001618) на користь Дочірнього підприємства «Промзіз-Донбас» Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» (83059 м.Донецьк, пр-т.Червоногвардійський, 50, п/р26008563708001 у філії КБ „Приватбанк” Донецьке РУ, МФО 335496, ЄДРПОУ 32193700) основний борг у розмірі 20 325грн., пеню у розмірі 1 608грн. 18коп., інфляційні у розмірі 1 585грн. 35коп.,  3% річних  у розмірі 410грн. 95коп., витрати по сплаті держмита у сумі 239грн. 29коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234грн. 69коп.

         В решті частині позову відмовити.

  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

  Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

 У судовому засіданні 18.04.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

         Повний текст  рішення складено та підписано 22.04.2011р.

Суддя                                                               Подколзіна Л.Д.