Постанова

від 20.04.2011 по справі 6/214-09-6397

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 квітня 2011 р.                                                                                    

№ 6/214-09-6397  

               Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

               Головуючого судді                                    Прокопанич Г.К.

               суддів                                                          Малетича М.М.

                                                                                    Мамонтової О.М.     

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Мішина О.В. дов. від 16.02.2011 року;

Третьої особи: Кривошеєв І.В. дов. №02-14/433 від 22.03.2011 року;

Прокурор: Попенко О.С. посвід. №203.

розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Трейн Укрейн” та прокурора Одеської області на постанову Одеського  апеляційного господарського суду  від 22.02.2011 року

у справі № 6/214-09-6397          

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Трейн Укрейн”

до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Одеський портовий елеватор”

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна акціонерна компанія “Хліб України”         

за участю прокурора Одеської області

про стягнення 92 538  296, 77 грн.,

                                                 В С Т А Н О В И В:          

У грудні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Трейн Укрейн” звернулося до господарського суду  Одеської області з позовом до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Одеський портовий елеватор”, просило стягнути з відповідача 11 006 364,43 грн. безпідставно набутих  грошових коштів, 81 531 932,24 грн. забезпечувального  способу  виконання зобов'язання, судові витрати а також накласти арешт на майно, що належить відповідачу на суму 92 538 296,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 27.04.2009 року  в розпорядженні відповідача залишилися  зайво  перераховані  позивачем  в рамках  договору №29-06/Пр  грошові кошти  в сумі 1 719 407,07 грн. та в рамках договору №1313 -  4 409 954,78 грн.

Крім того,  у порушення  вимог  договору №1313  від 27.04.2009 року відповідачем не врахована  знижка  в сумі 4 877 002,68 грн.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно  набуто 11 006 364,43 грн.  грошових коштів, які підлягають  стягненню.

Одночасно позивач наполягає, що також  у порушення  вимог договору №1313 щодо належного виконання обов’язків своєчасного внесення  відомостей  про погоджений графік навантаження оперативного планування , відповідач повинен сплатити грошову суму у розмірі 81 531 932,24 грн., посилаючись на статтю 546 Цивільного кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти позову, просив відмовити у його задоволенні, оскільки позивач необґрунтовано  об’єднав в одній позовній заяві вимоги щодо стягнення 11 006 364,43 грн. безпідставно набутих грошових коштів та 81 531 932,24 грн. забезпечувального способу виконання зобов’язання. Крім того, зайво перераховані кошти за договором №29-05/Пр від 23.04.2008 р. в сумі 1 719 407,07 грн. відповідач не визнає частково, оскільки ці кошти отримані відповідачем правомірно на підставі зазначеного договору. Щодо стягнення зайво перерахованих коштів за договором №1313 від 27.04.2009 р. в сумі 4 409 954,78 грн. відповідач даний борг не визнає, оскільки ці кошти отримані відповідачем правомірно на підставі договору №1313. Знижку за договором №1313 на суму 4 877 002,68 грн. відповідач також не визнає, оскільки вимоги про стягнення такої знижки є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, при стягненні з відповідача 81 531 932,24 грн. забезпечувального засобу виконання договору позивач не обґрунтував та не надав доказів наявності у відповідача цієї суми за період, який  враховує відповідні заявки позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2010 р. (суддя Демешин О.А.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача: 6 129 361 грн. 85 коп. безпідставно набутого майна зайво одержаних коштів, 4 877 002 грн. 68 коп. суми знижки із вартості наданих послуг, а також 25 500 грн. державного мита та 28 грн. 06 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено (а.с. 97-100, том 5).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду  від 01.04.2010 року апеляційне подання заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Одеський портовий елеватор” та апеляційну скаргу дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Одеський портовий елеватор” прийнято до провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду  від 27.04.2010 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну  акціонерну компанію  “Хліб України”  (а.с. 47-48, том 6).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду  від  01.07.2010 року провадження у справі зупинено  до закінчення  проведення судово-економічної експертизи (а.с. 83-85, том 10).     

19 січня 2011 року до Одеського апеляційного господарського суду  надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю “Трейн Укрейн” про забезпечення позову  шляхом   заборони ліквідаційній комісії ДП ДАК „Хліб України” „Одеський портовий елеватор” здійснювати дії щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП ДАК „Хліб України” „Одеський портовий елеватор” та заборони  відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради  вносити запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП ДАК „Хліб України” „Одеський портовий елеватор” (а.с. 48-49, том 14).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду  від  26.01.2011 року провадження у справі поновлено у зв’язку з надходженням висновку  судово-економічної експертизи разом зі справою, заяву товариства з обмеженою відповідальністю   “Трейн Укрейн” про забезпечення позову задоволено. Заборонено  ліквідаційній комісії ДП ДАК „Хліб України” „Одеський портовий елеватор” здійснювати дії щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП ДАК „Хліб України” „Одеський портовий елеватор”. Заборонено  відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради  вносити запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП ДАК „Хліб України” „Одеський портовий елеватор” (а.с. 40-42, том 14).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду  від 22.02.2011 року (головуючий Мацюра П.Ф., судді Андрєєва Е.І., Ліпчанська Н.В.) апеляційне подання заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Одеський портовий елеватор” та апеляційну скаргу дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Одеський портовий елеватор” задоволено частково. Рішення господарського суду Одеської області від 16.03.2010 р. у справі №6/214-09-6397 скасоване.  Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Трейн Укрейн” до дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Одеський портовий елеватор” про стягнення 92 538 296, 77 грн. задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Одеський портовий елеватор” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Трейн Укрейн” 1 818 558,76 грн. суму знижки із вартості послуг та судові витрати  (а.с. 101-110, том 14).

Постанова апеляційної  інстанції  мотивована посиланням на висновок судово-економічної експертизи та надані  сторонами  розрахунки.  

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю “Трейн Укрейн” та прокурор Одеської області звернулися  з касаційними скаргами.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Трейн Укрейн” просило скасувати постанову Одеського  апеляційного господарського суду  від 22.02.2011 року та залишити без змін рішення господарського суду  Одеської області від 16.03.2010 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України щодо зменшення  суми переплати  позивачем за понаднормативне  зберігання  вантажу на елеваторі. Крім того, заявник вважає, що суд не  належно оцінив докази  щодо збереження відповідачем  коштів без достатньої  правової підстави. Суд у своєму  рішенні надав  оцінку  тим доказам, що не мали  значення  для справи, адже питання  щодо понаднормативного  зберігання  вантажів, понаднормативного  користування  вагонами, плати за послуги залізниці не є предметом  розгляду справи.

Прокурор Одеської області у касаційній скарзі просив скасувати постанову Одеського  апеляційного господарського суду  від 22.02.2011 року в частині стягнення суми знижки, витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення  судового процесу, прийняти нове рішення, яким в задоволенні  позовних вимог  відмовити в повному обсязі. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції  не було враховано обов’язок позивача  виконувати свої зобов’язання  перед відповідачем  згідно з умовами договору №1313 від 27.04.2009 року, за якими позивач  зобов’язаний  сплачувати відповідачу не лише  вартість  послуг  з перевозки  зернових та має  право  на знижку  з оплати  вказаних послуг, а і додаткові витрати  відповідача  на оплату  послуг  залізниці  та плату  за понаднормативне  зберігання  вантажів  на елеваторі.

Дочірне  підприємство Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Одеський портовий елеватор” у  відзивах на касаційні  скарги просило відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги та задовольнити касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області, згідно з якою  скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду  від 22.02.2011 року в частини стягнення  з відповідача суми знижки, судових витрат, прийняти нове рішення, згідно з яким  у задоволенні  позовних вимог  відмовити  у повному обсязі.

Третя  особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна акціонерна компанія “Хліб України” у письмових поясненнях просила скасувати постанову апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.        

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України  від 18.04.2011 року № 03.07-05/255  сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді   Мамонтова О.М., Малетич М.М.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Трейн Укрейн” та прокурора Одеської області  підлягають частковому задоволенню  виходячи з наступного.

Касаційна інстанція  згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судами  попередніх інстанції  встановлено  наявність  між сторонами  договірних  відносин за правочином №29-05/Пр від 23.04.2008 року строком дії до 31.12.2008 року, та за правочином №1313 від 27.04.2009 року, з приводу  розрахунків за якими  між сторонами  і виник спір.

Вимоги до судового рішення  викладені  у статті 84 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому:

- описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження);

- у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення;

- резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009  року №14 “Про судове рішення у цивільній справі” рішення є  законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2  ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно  до  статті  8  Цивільного процесуального кодексу України ,а також правильно витлумачив ці норми.  Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом,  суд застосовує закон,  що регулює  подібні  за  змістом  відносини  (аналогія закону),  а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Судова колегія вважає, що приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанції не у повному обсязі  виконали  вимоги  статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності  та допустимості  доказів, не перевірили  у повному обсязі доводи  відповідача  про  те, що при укладенні  договору №1313  сторони дійшли  згоди  про зарахування  в рахунок  розрахунків  по цьому  договору  залишку  надмірно  перерахованих  платежів  за  договором №29-06Пр та  не з'ясували  правову  природу  договору №1313 від 27.04.2009 року і його співвідношення з договором №29-05/Пр  від 23.04.2008 року відповідно до положень статті 604 Цивільного кодексу України.

Скасовуючи судовий акт  першої інстанції, апеляційна інстанція  порушила  норми  як матеріального, так і  процесуального права.

Так, без будь яких  процесуальних підстав  у порушення вимог  статей  34, 35 Господарського процесуального кодексу України  з дозволу апеляційного господарського суду експертами були використані матеріали справи №15/62-10-1897, яка розглядається господарським судом Одеської області. За даними матеріалами визначено розмір грошового зобов’язання ДП ДАК „Хліб України” Одеський портовий елеватор перед залізницею за кинуті потяги у період з 01.08.09 р. по 31.12.09 р. у сумі  2 419 737, 12 грн., які підтверджені документами підписаними представниками позивача і відповідача.

Зазначені обставини  були враховані судом  апеляційної інстанції  при прийнятті  нового  рішення.

Крім того, як свідчать  матеріали справи, відповідач не скористався  своїми  процесуальними можливостями  щодо звернення з зустрічним позовом  згідно частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, судом  апеляційної інстанції  при обчисленні  та з'ясуванні  обґрунтованості  позовних вимог  без посилання на норми  матеріального і процесуального права не було враховано положення статі 601 Цивільного кодексу України  та пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом апеляційної інстанції не було обґрунтовано відмову у позові в частині стягнення 1 719 407,07 грн. зайво перерахованих коштів за договором №29-05/Пр  та суми 4 409 954,78 грн. зайво перерахованих коштів за договором №1313, а лише є посилання на експертний висновок, що сума заборгованості  в частині  стягнення зайво перерахованих коштів в межах задоволених позовних вимог  6 129 361,85 грн. документально підтверджена не у повному обсязі.

За таких обставин  оскаржений судовий акт не можна  визнати  законним та обґрунтованим, тому він  підлягає  скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Трейн Укрейн”  задовольнити частково.

Касаційну скаргу  прокурора Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського  апеляційного господарського суду  від 22.02.2011 року у справі № 6/214-09-6397 скасувати.

Справу  № 6/214-09-6397  передати до господарського суду  Одеської області на новий розгляд в іншому  складі  суду.

    Головуючий суддя                                                          Г.К. Прокопанич

    Судді:                                                                                 М.М. Малетич

                                                                                                 О.М. Мамонтова