Рішення

від 15.04.2011 по справі 46/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  46/45

15.04.11

За позовом

Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку"

До

Приватного підприємства "Провентус Трейд",  

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Полісся"  

Третя особа

Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернігівський завод залізобетонних конструкцій”

Про

стягнення 17 085 194,28 грн.

                                                                                       Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивача

Сердійчук О.Л.- представник за довіреністю від 11.10.2010 р.

Від відповідача-1

не з’явився

Від відповідача-2

не з’явився

Від третьої особи

не з’явився

15.04.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерний банк “Банк регіонального розвитку” звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства “Провентус Трейд” та його поручителя 12 000 000,00 грн. заборгованості з повернення кредиту за кредитним договором від 05.03.2007 р. № 14/10-30, 3 755 825,75 грн. простроченої заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 129 532,91 грн. пені за несвоєчасну сплати відсотків та 1 199 835,62 грн. пені за прострочення повернення кредиту.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2011 р. № 46/45, яку призначено до розгляду на 18.03.2011 р.

В судових засіданнях 18.03.2011 р. та 04.04.2011 р. розгляд справи відкладався.

04.04.2011 р. відповідач-1 подав до суду заяву про визнання позову та розгляд справи за відсутності його представника.

04.04.2011 р. відповідач-2 подав до суду заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівський завод залізобетонних конструкцій”, який є майновим поручителем Приватного підприємства “Провентус Трейд”.

Ухвалою суду від 04.04.2011 р. судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернігівський завод залізобетонних конструкцій”.

У судове засідання, призначене на 15.04.2011 р., з’явився представник позивача, який  підтримав позовні вимоги. Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з’явились.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд  

                                                    ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2007 року між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений кредитний договір № 14/10- 30 (далі - Кредитний договір), на підставі якого Позивач відкрив Відповідачу-1 відновлювальну кредитну лінію з лімітом в розмірі 12 000 000,00 грн., в межах якої зобов'язався надавати Відповідачу-1 кредити, а останній сплачувати Позивачу проценти за користування кредитами та повернути існуючу кредитну заборгованість в строк до 04.01.2010 р.

Умовами Кредитного договору обумовлено, що розмір кожного кредиту визначається на підставі додаткових угод, згідно яких Відповідачу-1 надаються кредити (п. 4.5. Кредитного договору).

Надання кредитів здійснюється шляхом переказу коштів з рахунку для обліку кредиту, зазначеного в п. 13.3. Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними Відповідачем-1 (п. 9.3. Кредитного договору).

За користування кожним з кредитів Відповідач-1 сплачує проценти в розмірі 15,00 % (п. 1.3. Кредитного договору).

Сплата процентів здійснюється Відповідачем-1 щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, в якому вони нараховані (п. 6.5. Кредитного договору).

Нарахування процентів здійснюється щомісячно за фактичну кількість днів користування кредитами виходячи з фактичної кількості днів у місяці і у році (п. 6.3. Кредитного договору).

Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредитів (п. 6.4. Кредитного договору).

В межах кредитної лінії Відповідачу-1 були надані наступні кредити:

згідно додаткової угоди № 1 від 05.03.2007 р. на суму 6 300 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 2 від 06.03.2007 р. на суму 1 000 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 3 від 07.03.2007 р. на суму 4 700 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 4 від 02.04.2007 р. на суму 12 000 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 5 від 24.04.2007 р. на суму 4 000 000,00 грн., також визначено, що ліміт Кредитної лінії з 24.04.2007 р. складатиме 16 000 000,00 грн., а з 27.04.2007 р. складатиме 12 000 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 7 від 30.07.2007 р. на суму 7 300 000,00 грн., також визначено, що ліміт Кредитної лінії з 30.07.2007 р. складатиме 13 300 000,00 грн., а з 31.07.2007р. складатиме 12 000 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 8 від 30.08.2007 р. на суму 4 855 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 9 від 31.08.2007 р. на суму 160 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 10 від 26.09.2007 р. на суму 3 100 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 11 від 21.12.2007 р. на суму 3 500 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 12 від 29.12.2007 р. на суму 97 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 13 від 29.12.2008 р. на суму 67 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 14 від 13.03.2008 р. на суму 1 496 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 15 від 14.03.2008 р. на суму 968 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 16 від 31.03.2008 р., встановлено, що Позичальник здійснює погашення процентів, нарахованих за березень 2008р., в термін не пізніше 08.04.2008р.;

згідно додаткової угоди № 17 від 29.05.2008 р., встановлено, що Позичальник здійснює погашення процентів, нарахованих за період з травня по листопад 2008р., в термін не пізніше 30.12.2008р.;

згідно додаткової угоди № 18 від 22.08.2008 р. на суму 200 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 19 від 10.10.2008 р. на суму 1 932 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 20 від 26.12.2008 р. на суму 726 000,00 грн.;

згідно додаткової угоди № 21 від 05.01.2009 р. на суму 1 206 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, надання кредиту здійснювалось шляхом перерахування грошових коштів з рахунку для обліку кредиту, відкритого Позивачем в силу умов п. 4.1. Кредитного договору, на поточний рахунок Відповідача-1, зазначений в реквізитах Кредитного договору, а саме: на рахунок № 260023096101 в АБ „Банк регіонального розвитку". Факт перерахування грошових коштів та їх отримання Відповідачем-1 підтверджуються меморіальними ордерами: № 1078 від 29.02.2008 р., № 550 від 13.03.2008 р., № 1282 від 14.03.2008 р., № 907 від 22.08.2008 р, № 302 від 10.10.2008 р., № 757 від 26.12.2008 р., № 4885 від 30.08.2007 р., № 11659 від 31,08.2007 р., № 1379 від 05.03.2007 р., № 356 від 06.03.2007 р„ № 1033 від 07.03.2007 р., № 96 від 02.04.2007 р., № 457 від 24.04.2007 р., № 1927 від 03.05.2007 р., № 6262 від 30.08.2007 р., № 558 від 26.09.2007 р., № 102 від 21.12.2007 р., № 9001 від 29.12.2007 р, № 1973 від 05.01.2009 р., та листами, в яких Відповідач 1 просить Позивача надати транші кредиту, а саме: лист від 05.03.2007 р., 06.03.2007 р., 07.03.2007 р, 02.04.2007 р., 24.04.2007 р., 03.05.2007 р., 30.07.2007 р., 30.08.2007 р., 31.08.2007 р., 26.09.2007 р., 21.12.2007 р., 29.12.2007 р., 13.03.2008 р., 14.03.2008 р., 22.08.2008 р., 10.10.2008 р., 20.04.2007 р., 27.07.2007 р., 05.06.2008 р.

Також, сторони уклали додаткову угоду № 22 від 26.01.2009 р. до Кредитного договору, якою змінили строки сплати процентів за користування кредитними коштами. Так, згідно нових умов кредитування нараховані проценти по кредиту Відповідач-1 мав сплачувати щоквартально, не пізніше останнього робочого дня місяця кварталу, за який вони нараховані, починаючи з червня 2009 р.

Однак, як зазначає позивач, Відповідач-1 в строк, передбачений кредитним договором, кредит не повернув, проценти за користування Кредитними коштами не сплатив.

Так, станом на 02.02.2011 р. заборгованість Відповідача-1 за кредитом становить  12 000 000,00 грн. та 3 755 825,75 грн. відсотків за користування кредитом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Факт наявності у Відповідача-1 12 000 000,00 грн. заборгованість за кредитом та 3 755 825,75 грн. відсотків за користування кредитом належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем-1 не спростований.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зобов'язань Відповідача-1 по Кредитному договору між Позивачем та Відповідачами був укладений договір поруки № 14/10-30 „П-2" від 05.03.2007 р., за умовами якого Позивач має право, у випадку невиконання Відповідачем-1 обумовлених Кредитним договором зобов'язань, пред'явити вимогу щодо погашення заборгованості Відповідача-1 до поручителя, який протягом двох робочих днів зобов'язаний погасити заборгованість Відповідача-1 по Кредитному договору (п.п. 3.1., 3.5. Договору поруки).

На виконання умов Договору поруки Позивач 04.02.2010 р. направив Відповідачам вимогу № 14/264/1 від 04.02.2010 р., що підтверджується квитанцією № 1558 від 05.02.2010 р., в якій вимагав від Відповідача-2 погасити заборгованість Відповідача-1 по Кредитному договору.

Проте, вказані вимоги Відповідачами виконані не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 2 ст. 553 ЦК України). При цьому відповідальність Поручителя поширюється на сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Частина 1 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення солідарно з Відповідачів 12 000 000,00 грн. заборгованість за кредитом та 3 755 825,75 грн. відсотків за користування кредитом є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Кредитним договором обумовлено, що за повне або часткове прострочення повернення загальної заборгованості за Кредитною лінією, а також сплати процентів по кредиту, Відповідач-1 сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня (10.1. Кредитного договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення солідарно з Відповідачів 129 532,91 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків  та 1 199 835,62 грн. пені за несвоєчасно сплачену суму кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач-1 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідач-2 обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на відповідачів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.      Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Провентус Трейд" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 27-А, ідентифікаційний код 33548730) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Полісся" (04073, м. Київ, вул. Васильківська, 14, оф. 706, ідентифікаційний код 33493602)  на користь Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 8-А, ідентифікаційний код 19338316) 12 000 000 (дванадцять мільйонів) грн. заборгованості за кредитом,       3 755 825 (три мільйони сімсот п’ятдесят п’ять тисяч вісімсот двадцять п’ять) грн. 75 коп. відсотків за користування кредитом, 129 532 (сто двадцять дев’ять тисяч п’ятсот тридцять дві) грн. 91 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1 199 835 (один мільйон сто дев’яносто дев’ять тисяч вісімсот тридцять п’ять) грн. 62 коп. пені за несвоєчасно сплачену суму кредиту, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                            Л.В. Омельченко  

Повне рішення складено: 20.04.11