Постанова

від 11.04.2011 по справі 5020-3/031

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-3/031

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 04 квітня 2011 року   Справа № 5020-3/031

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Нікітін Віталій Андрійович, довіреність №89/12 від 25.01.10, відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Кримавтотранс";

відповідача: Єгоров Олег В'ячеславович, довіреність №б/н від 21.03.11, приватне підприємство "Фірма "Окси-Юг-Строй";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Окси-Юг-Строй" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 24.03.2009 у справі №5020-3/031

за позовом          відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (вул. Севастопольська, 20а, місто Сімферополь, 95000)

до приватного підприємства "Фірма "Окси-Юг-Строй" (вул. Адм. Азарова, 21,Севастополь, 99014; вул. П. Корчагіна, 54, кв. 39, місто Севастополь, 99000)

про стягнення збитків в розмірі 506989,00 грн.          

                                                            ВСТАНОВИВ:

08 січня 2009 року відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства "Фірма "Окси-Юг-Строй", в якій просило суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 506 989,00 грн., що пов'язані з неякісним виконанням відповідачем підрядних робіт.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 22, 877, 882, 526 Цивільного кодексу України і мотивовані тим, що 15 квітня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" та приватним підприємством "Фірма "Окси-Юг-Строй" був укладений договір підряду за №81/06, втім, за переконанням позивача, відповідачем роботи виконані неякісно, внаслідок чого позивачу завдано шкоду у розмірі 506 989,00 грн., що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24 березня 2009 року у справі №5020-3/031 (суддя Головко В.О.) позов відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "Фірма "Окси-Юг-Строй" на користь позивача 506989,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду ґрунтується на приписах статей 22, 837 (частина 1), 857 (частина 1), 858 (частини 1-3), 525, 526, 614 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України та мотивовано тим, що всупереч умовам договору відповідачем роботи виконані неякісно та визнані такими, що не відповідають вимогам будівельних стандартів.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд посилався на висновки будівельно-технічного дослідження за №380, що було складено товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи” від 28 лютого 2007 року, з якого вбачається, що вартість збитків в результаті неякісного виконання робіт за ремонтом гідроізоляції перекрить будівлі автовокзалу з укладенням тротуарної плитки складає 506989,00 грн., а також встановлено протиправність дій підрядника та причинний зв'язок між цими діями та виявленими недоліками (плити укладені з порушенням будівельно-технічних норм, вода не поступає у водозбірний лоток, в результаті пошкоджені приміщення першого поверху будівлі автовокзалу).

Не погодившись з судовим актом, та стверджуючи, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати, провадження у справі припинити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено вимоги статей  64, 87 Господарського процесуального кодексу України, а саме, не були надіслані на адресу відповідача ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, виходячи з чого, справа була розглянута у відсутність представника відповідача, не повідомленого належним чином про місце та час засідання суду, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Також, заявник апеляційної скарги стверджує, що ним роботи за договором підряду від 15 квітня 2006 року за №81/06 були виконані в повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт за червень 2006 року.

Також, у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що висновок спеціаліста за №380 від 28 лютого 2007 року, на який посилається у позовній заяві позивач, є неналежним доказом, оскільки, ухвалення суми збитків проводилося без повідомлення та присутності відповідача, на підставі документів, що не мають відношення до договору №81/06 від 15 квітня 2006 року.

Заявник апеляційної скарги звернув увагу судової колегії на те, що в порушення вимог статті 41 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції не призначив проведення судової експертизи по даному питанню, виходячи з чого не зміг повністю надати оцінку доказам позивача та визначити суму завданої шкоди.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в частині вимог про припинення провадження у справі, заявник апеляційної скарги вказував, що в провадженні господарського суду міста Севастополя вже відкрите провадження по спору між тими ж сторонами про той самий предмет та обставини, справа зареєстрована за №20-1/043-7/427-12/216-5/043-12/037 (суддя Харченко І.А.).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 квітня 2009 року апеляційна скарга була прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий - суддя Лисенко В.А., судді Гонтарь В.І., Плут В.М.

У зв'язку з відпусткою судді Лисенко В.А., на підставі розпорядження в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 травня 2009 року, було здійснено заміну судді Лисенко В.А. на суддю Борисову Ю.В. Головуючим у справі призначено суддю Борисову Ю.В.

У зв'язку з відпустками суддів Гонтаря В.І та Плута В.М, на підставі розпорядження в.о. заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 червня 2009 року, було здійснено заміну суддів Гонтаря В.І та Плута В.М, на суддів Гоголя Ю.М. та Черткову І.В.

У зв'язку з відпусткою головуючого судді Борисової Ю.В., ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 червня 2009 року розгляд справи було перенесено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 червня 2009 року було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на один місяць.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 липня 2009 року провадження у справі було зупинено до вирішення господарським судом міста Севастополя справи №20-1/043-7/427-12/216-5/043-12/037 за позовом закритого акціонерного товариства "Автохолдінг-Крим-Авто-Транс" до приватного підприємства "Фірма "Окси-Юг-Строй" про стягнення збитків у розмірі 421512,00 грн.

Як встановлено судовою колегією, рішенням господарського суду міста Севастополя від 08.02.2010 у справі №20-1/043-7/427-12/216-5/043-12/037 (суддя Харченко І.А.) в задоволенні позову закритого акціонерного товариства "Автохолдінг Крим-Авто-Транс" відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову приватного підприємства "Фірма "Окси-Юг-Строй" відмовлено повністю. Зазначене рішення набрало чинності.

У зв'язку з відпусткою судді Гоголя Ю.М. на підставі розпорядження секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 березня 2011 року було здійснено заміну судді Гоголя Ю.М. на суддю Гонтаря В.И. Склад судової колегії визначено: головуючий суддя Борисова Ю.В., судді- Гонтар В.И., Черткова І.В.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 березня 2011 року року провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні, що відбулось 28 березня 2011 року, представник позивача наполягав на вимогах заявленого позову, заперечував проти доводів апеляційної скарги та стверджував, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки оскаржене рішення є законним, таким, що прийняте з дотриманням вимог процесуального та матеріального законодавства.

Представник відповідача, у свою чергу, заперечував проти позовних вимог та наполягав на доводах апеляційної скарги, просив судову колегію скасувати рішення суду першої інстанції та провадження по справі припинити.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

15 квітня 2006 року між позивачем (за договором замовник) та відповідачем (за договором підрядник) було укладено договір підряду за №81/06 (том 1, а.с.8), пунктом 1.1 якого сторони передбачили, що відповідач на замовлення позивача зобов'язується з використанням своїх матеріалів або матеріалів замовника виконати роботи по ремонту гідроізоляції перекриттів будівлі автовокзалу з укладенням тротуарної плитки за адресою: місто Ялта, вул. Московська, 8.

Розділом 2 договору сторонами узгоджені ціна та умови розрахунку ціни договору.

Договірна ціна робіт, що доручені для виконання підряднику, складає 303114,00 грн.

Розділом 3 договору сторони передбачили умови оплати за договором.

Строк виконання та оплати виконаних робіт передбачений пунктами 4.1 та 4.2 договору.

Строк дії договору встановлений з 15 квітня 2006 року по 15 червня 2006 року (пункт 4.3 договору).

Пунктом 5.1.1 договору передбачено, що виконання всіх робіт визначених договором, повинно відповідати проектно-кошторисній документації.

Умовами договору також встановлено, що замовник зобов'язаний оплатити роботу у розмірах та у строки, встановлених договором, прийняти об'єкт протягом 5 днів з дати отримання письмового повідомлення підрядника (пункти 5.2.2, 5.2.3 договору, том 1 а.с. 9).

Пункт 6.1 договору передбачає, що у випадку невиконання чи неналежного виконання однією зі сторін зобов'язань, передбачених договором, винна сторона відшкодовує другій стороні збитки, зокрема упущену вигоду.

Цей договір був підписаний сторонами та скріплений печатками.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи міститься копія акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2006 року за договором №81/06 від 15 квітня 2006 року, з якого вбачається, що підрядник здав, а замовник прийняв підрядні роботи, що визначені умовами спірного договору, на суму 181 869,60 грн. Вказаний акт підписаний представниками сторін без доповнень та зауважень та скріплений печатками сторін, що підтверджує належне виконання відповідачем умов договору (том 2, а.с. 13).

Також, в матеріалах справи наявна копія довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2006 року за спірним договором, з якої вбачається, що підрядні роботи виконані на суму 181 869,60 грн. Вказана довідка підписана представниками сторін та скріплена печатками, що також підтверджує належність виконання сторонами умов спірного договору (том 2, а.с. 21).

Виконання умов договору сторонами також підтверджується копією виписки АКІБ „УкрСиббанк” від 10 травня 2006 року, яка свідчить, що за договором 81/06 від 15 квітня 2006 року було внесено аванс у сумі 181 866,00 грн. (том 2, а.с. 16).

В обґрунтування позовних вимог позивачем до суду було надано копію висновку будівельно-технічного дослідження за №380 від 28 лютого 2007 року, з якого вбачається, що вартість збитків у результаті неякісного виконання робіт за ремонтом гідроізоляції перекрить будівлі автовокзалу з укладенням тротуарної плитки складає 506989,00 грн., а також встановлено протиправність дій підрядника та причинний зв'язок між цими діями та виявленими недоліками (плити укладені з порушенням будівельно-технічних норм, вода не поступає у водозбірний лоток, в результаті пошкоджені приміщення першого поверху будівлі автовокзалу) та встановлено вину підрядника, яка полягає в тому, що роботи виконані неякісно та не відповідають вимогам будівельних стандартів.

Втім, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія погоджується із заявником апеляційної скарги стосовно тверджень про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та вважає, що оскаржене судове рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін, як встановлено судовою колегією, виникли у зв'язку з укладенням договору підряду за №81/06 від 15 квітня 2006 року, отже регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України в частинах, якими врегульовано відносини щодо виконання зобов'язання за  підрядним договором.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Досліджуваний судом договір сторін за своєю правовою природою є договором підряду, а отже є підставою для виникнення у замовника і підрядника прав та обов'язків, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільним кодексом України встановлено, що  договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу  статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 857 Цивільного кодексу України передбачено, що робота,  виконана  підрядником,  має  відповідати   умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана  робота  має  відповідати  якості,  визначеній  у договорі підряду,  або вимогам,  що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Статтею 853 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник  не  зробить  такої заяви,  він втрачає право у подальшому  посилатися  на  ці  відступи  від  умов  договору  або недоліки у виконаній роботі.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним  обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується  в  акті і він підписується другою стороною, що передбачено статтею  882 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи зміст наведених правових норм та аналізуючи наявні у матеріалах справи копію акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2006 року за договором №81/06 від 15 квітня 2006 року (том 2, а.с. 13), копію довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2006 року за договором на суму 181 869,60 грн. (том 2, а.с. 21), що були підписані представниками сторін без доповнень та зауважень, скріплені печатками сторін, аналізуючи копію виписки АКІБ „УкрСиббанк” від 10 травня 2006 року за договором 81/06 від 15 квітня 2006 року про внесення авансу у сумі 181 866,00 грн. (том 2, а.с. 16), колегія суддів дійшла висновку, що сторонами умови договору виконані належним чином.

Актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2006 року також спростовується довід позивача та посилання місцевого господарського суду на те, що позивач, у зв'язку з неналежною якістю виконання договору підряду (основна мета укладення договору не була досягнута: не було усунено протікання перекрить будівлі, що унеможливило подальше використання об'єкта за призначенням) не підписав наданий йому відповідачем акт: не прийняв роботи за вказаним договором.

Щодо посилань позивача в обґрунтування позовних вимог про відшкодування збитків на положення статті  22 Цивільного кодексу України, судова колегія зазначає, що наведена норма передбачає наявність у сторони права на відшкодування збитків у результаті порушення її цивільного права, а також встановлює що є збитками.

Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Аналізуючи дані положення статті 22 Цивільного кодексу України та посилаючись на висновок будівельно-технічного дослідження за №380, складений товариством з обмеженою відповідальність „Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи" від 28 лютого 2007 року, господарським судом першої інстанції зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду, спричинення позивачеві збитків у розмірі 506989,00 грн.

Але з такими висновками не може погодитись суд апеляційної інстанції. Судова колегія вважає, що посилання позивача та суду першої інстанції на вимоги статті 22 Господарського кодексу України та доводи про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду у частині якісного виконання робіт є неспроможніми, з огляду на те, що відповідачем умови договору були виконанні належним чином, оскільки претензій до якості виконаних робіт в момент їх передачі позивачем заявлено не було, доводи щодо наявності вказаних вище елементів складу правопорушення спростовуються матеріалами справи, отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Разом з тим, судова колегія, надавши оцінку висновку будівельно-технічного дослідження за №380 від 28 лютого 2007 року з огляду на приписи статті 43 Господарського кодексу України зазначає, що дослідження проводилося без повідомлення та присутності відповідача.

Щодо наданого позивачем висновку експерта за №69 від 06 жовтня 2008 року, судова колегія зазначає, що даний висновок зроблено в межах розгляду іншої справи і стосується договору підряду за №91 від 10 липня 2006 року, який не є предметом даного спору (том 1,  а.с.128-140).

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі  докази  не  мають  для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі доказами, які були надані позивачем у суді першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при розгляді апеляційної скарги неможливо залишити поза увагою докази, додатково надані відповідачем до апеляційної скарги, оскільки, заявником апеляційної скарги обґрунтована неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Так, з матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи в суді першої інстанції та при прийнятті рішення відповідач присутній не був, оскільки він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими поверненнями та повідомленням про вручення поштового відправлення, на якому не міститься підпису відповідача про отримання кореспонденції суду (том 1, а.с. 72-75, 106-108). Рішення суду по даній справі відповідачу було направлено 09 квітня 2011 року, а отримано 11 квітня 2011 року, про свідчить копія поштового конверту з штампом поштового відділення (том 2, а.с. 20).

Отже, з врахуванням вищевикладеного та враховуючи складність даного спору, судова колегія розглядає та оцінює всі наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності.

Разом з тим, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду залишає без задоволення вимогу апеляційної скарги про припинення провадження по справі на підставі пункту 2 статті 80 ГПК України та зазначає, що рішенням господарського суду м.Севастополя від 08.02.2010 по справі №20-1/043-7/427-12/216-5/043-12/037 було відмовлено у задоволенні позову закритого акціонерного товариства "Автохолдінг Крим-Авто-Транс" та в задоволенні зустрічного позову приватного підприємства "Фірма "Окси-Юг-Строй". Тобто позивачами у вказаній справі та справі, що є предметом дійсного розгляду, є різні юридичні особи: ЗАТ "Автохолдінг Крим-Авто-Транс" та ВАТ "Акціонерна компанія „Кримавтотранс”. Більш того, предметом розгляду вказаної вище справи був договір підряду за №91 від 10.07.2006, а предметом даної справи –договір підряду за №81/06 від 15 квітня 2006 року.

Втім, з огляду на пояснення представника позивача, який затверджував, що договір № 91 укладався для виконання подальших робіт на тому ж об'єкті, де виконувалися роботи за договором № 81/06, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду у справі №20-1/043-7/427-12/216-5/043-12/037 в силу приписів частини 4 статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом, повинно вважати такими, що мають значення для вирішення даного спору.

Встановлені факти в іншій справі судова колегія також приймає до уваги з огляду на положення статті 43 ГПК України щодо повноти дослідження всіх обставин у справі в їх сукупності.

Так, рішення у справі №20-1/043-7/427-12/216-5/043-12/037, яке залишено без змін постановою севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 р. та постановою Вищого Господарського суду України від 27.09.2010 р., містить посилання, що на виконання ухвали господарського суду м. Севастополя від 24.12.2007р. Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз була проведена будівельно-технічна експертиза (висновок експерта №69 від 06.10.2008р), за результатами якої експерт дійшов таких висновків: 1) визначити відповідність виконаного фактично обсягу будівельних робіт з ремонту гідроізоляції перекриття будівлі автовокзалу, що є предметом договору підряду №91 від 10.07.2006, не є можливим у зв'язку з відсутністю проектно-кошторисної документації (зі слів учасників інвестиційного процесу проектно-кошторисна документація замовником не розроблялась та підряднику не надавалась); 2) вартість обсягу фактично виконаних робіт у поточних цінах відповідного періоду не відповідає довідці про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2006 року (Форма №КБ-3); 3) будівельні матеріали, які зазначені підрядником в Акті приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2) не відповідають матеріалам, фактично укладеним у справу при виконанні робіт; 4) якість виконаних підрядчиком робіт не відповідає будівельним нормам та правилам, вимогам та зобов'язанням, вказаним у договорі підряду №91 від 10.07.2006; 5) технічний нагляд за виконанням робіт не здійснювався, у зв'язку з чим визначити додержання технології виконаних робіт не є можливим; 6) між здійсненими підрядником роботами по ремонту гідроізоляції і укладенню тротуарної плитки та затіканням дощових вод на об'єкті: в приміщені Кафе "Бістро", у межах виконаних робіт, спостерігається прямий зв'язок; 7) вартість ремонтно-відновлювальних робіт з усунення завданого збитку складає 509 288,00 грн.   

Проте, місцевим господарським судом встановлено, що даний висновок експерта Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз №69 від 06.10.2008р. суперечить іншим матеріалам справи.

Як зазначено в пункті 11 висновку, ціллю договору підряду є усунення причин протікання даху вокзалу, тоді як у договорі підряду такої цілі не зазначено. Згідно пункту 5.1.1 договору підряду №91 від 10.07.2006, підрядник повинен виконати роботи в об'ємі та строки відповідно до проектно-кошторисної документації. Втім,  експерт встановив, що відповідна документація замовником не розроблялась та не була надана підряднику.

При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновок експерта щодо досягнення або недосягнення цілі договору підряду суперечить матеріалам даної справи.

Разом з тим, посилання експерта на технічний висновок "Кримкоммунпроекту" щодо рекомендацій на виконання робіт  щодо ремонту даху автовокзалу згідно ДБН В.2.6-14-95, - визнано судом таким, що не відповідає укладеній угоді і висновок про невідповідність виконаним роботам будівним нормам експерт робить висновок з посиланням на ДБН В.2.6-14-97, які на той час не були чинними.

З урахуванням всіх встановлених обставин, суд першої інстанції у справі №20-1/043-7/427-12/216-5/043-12/037 не визнав доказом, на який посилались сторони, договір підряду №91 від 10.07.2007р., оскільки він не містить інформації про те,  які саме роботи та відповідно до якої документації повинен виконувати підрядник за цим договором.

Оскільки за вказаним договором позивач не надав суду доказів неякісно виконаних робіт, а відповідач, в свою чергу, не надав доказів виконання робіт належним чином відповідно до умов договору підряду №91 від 10.07.2007р., за яким він нарахував заборгованість, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову в задоволенні як первісних, так і зустрічних позовних вимог.

Таким чином, приймаючи до уваги вимоги позову у дійсній справі № 5020-3/031, що грунтуються на договорі сторін спору № №81/06 від 15 квітня 2006 року, та визнаючи відсутність доказів неналежного виконання зобов'язань за договором підрядника, а також приймаючи до уваги посилання позивача на продовження підрядних робіт на тому самому об'єкті за договором № 91 від 10.07.2006 і беручи до уваги вищенаведені судові висновки з розгляду іншої справи за вказаним договором, судова колегія вважає позов, що є предметом розгляду, необгрунтованим, а судове рішення у справі незаконним.

Згідно з пунктом 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про судове рішення” від 10.12.96 р. N 02-5/422 (з наступними змінами та доповненнями) у відповідності до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

З наведеного вбачається, що рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Однак, заявлені позивачем вимоги не відповідають фактичним обставинам справи, позивачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своєї позиції, а тому вимоги відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" визнаються такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючі викладене, колегія суддів вважає, що в порушення приписів статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України висновки місцевого господарського суду зроблено без детального дослідження виниклих між сторонами правовідносин, за невідповідністю обставинам справи, судом не вірно застосовані норми матеріального права й не застосовані ті, що підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення спору, виходячи з вищевикладеного, вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а судове рішення –скасуванню з прийняттям нового рішення у справі.

Судові витрати у відповідності до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись статтями  101, 102, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 1, 3, 4), 49, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Окси-Юг-Строй" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 24 березня 2009 року у справі №5020-3/031 скасувати.

3.  Прийняти нове рішення.

В позові відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія „Кримавтотранс” до приватного підприємства "Фірма "Окси-Юг-Строй" про стягнення збитків в розмірі 506989,00 грн. відмовити.

                              Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                                    І.В. Черткова