Ухвала

від 20.04.2011 по справі 26-31-15/28-10-922

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"20" квітня 2011 р.

Справа  № 26-31-15/28-10-922

Господарський суд Одеської області у складі :

судді                                         Никифорчук М.І.

при секретареві                     Войтенко С.М.

за  участю  представників:

від заявника  (ОСОБА_1 у справі): ОСОБА_2 за довіреністю від 22.03.2011р.);

від ОСОБА_3:  не з’явився;

від боржника ( відповідача у справі ) :  Томашевський  від 02.03.2010р.;  

розглянувши у відкритому судовому засіданні  заяву    представника ОСОБА_1  подану у порядку  ст. 117 ГПК  України  про   визнання  наказу суду від  04.01.2011 р. по справі   № 26-31-15/28-10-922 за позовом   фізичної  особи –підприємця ОСОБА_1,  фізичної  особи –підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю „Вілсон” про стягнення                  147150,92 грн. та за  зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛСОН" до  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про  визнання недійсними  договорів  та стягнення 160000 грн., -

у с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Одеської області  від 11 жовтня  2010 р.  первісний позов фізичної  особи –підприємця ОСОБА_1,  фізичної  особи –підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю „Вілсон” про стягнення  147150,92 грн. задоволений частково.

З товариства з обмеженою відповідальністю  „Вілсон” ( 65005, м. Одеса,                        вул. Михайлівська, 25; код ЄДРПОУ 35767873 ) на користь  фізичної  особи – підприємця ОСОБА_1  ( 65020,  АДРЕСА_1;  ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) –стягнуто  заборгованість по Договору  від 26 березня 2009 року  в розмірі  суми  основного боргу  - 71346, 52 грн., 3% річних  в сумі  -  208,97 грн., інфляційні  в сумі  1382,02 грн.,  державного мита в сумі  729,38 грн. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  грн. та на  користь  фізичної  особи –підприємця ОСОБА_3  ( 65020,  АДРЕСА_1;  ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) - заборгованість по Договору  від 01 квітня 2009 року   в розмірі  суми  основного боргу  -   72 079, 46 грн.,  3% річних в сумі 318, 10 грн. та інфляційні  за той же період в сумі 1815,85 грн., державного мита в сумі  742,13 грн. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118   грн.

В решті вимог –відмовлено.

У задоволенні  зустрічного позову –відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2010р. вказане  рішення господарського суду Одеської області  скасовано, постановлено нове рішення про відмову в первісному позові та часткове задоволення зустрічного позову.

Постановлено стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ „Вілсон”  грошові кошти в сумі  160000 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі  1 685 грн. та  витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. В решті зустрічного позову –відмовити.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29 грудня 2010р.  у вказаній постанові від 07 грудня 2010р виправлений опис.

04 січня 2011 р. господарським судом Одеської області  на виконання вказаних  постанови та ухвали   апеляційної інстанції   виданий наказ терміном дії до 29.12.2013 р.  про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Вілсон” вказаних  у постанові сум.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 лютого 2011 р.  вказана  постанова Одеського апеляційного господарського суду   залишена без змін.

24.03.2011 р. до господарського суду Одеської області   із заявою в порядку  ч.4               ст. 117 ГПК України звернувся представник ФОП ОСОБА_1  ОСОБА_2 у якій зазначає таке.

11.03.2011 р. було припинено державну реєстрацію  ОСОБА_1 як ФОП,   про що державним реєстратором внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб  та фізичних осіб –підприємців відповідний запис. Отже ФОП ОСОБА_1  з 11.03.2011 р. є припинений як ФОП.

На підставі  викладеного заявник вважає, що усі зобов’язання ФОП ОСОБА_1  на підставі  ст. 609 ЦК України та ч. 3 ст. 205 ГК України  є припинені оскільки  вказані статті, на думку заявника, прямо передбачають припинення зобов’язання у зв’язку  з ліквідацією  юридичної особи/суб’єкта господарювання.

Крім того, заявник посилається на приписи   ст. 51 ЦК України, відповідно до якої   підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти,  що регулюють  підприємницьку  діяльність юридичних  осіб,  якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин, та на приписи ч. 2 ст. 128 ГК України згідно з якою      громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім  своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Також заявник посилається на п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України, за якою провадження у справі підлягає  припиненню.  якщо підприємство чи  організація, яка є стороною у справі. ліквідовано.

На підставі викладеного заявник просить суд постановити  ухвалу якою визнати наказ по даній справі таким, що не підлягає виконання.

Заперечуючи проти заяви представник  ТОВ „Вілсон”  надав заперечення у яких зазначив про безпідставність заявлених заявником вимог.

Розглянувши надану заяву, матеріали справи,  господарський суд   прийшов до наступного висновку.

За   правилом ст. 33 ГПК України кожна сторона доводить ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як  випливає із  заяви вона базується на приписах частини 4 статті 117 ГПК України,   та містить підстави визнання наказу таким. що не підлягає виконанню  повністю або частково якщо обов'язок боржника відсутній повністю  чи  частково  у  зв'язку  з  його  припиненням. При цьому заявник посилається на те, що згідно наданого ним витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб  та фізичних осіб –підприємців  щодо боржника у справі ФОП ОСОБА_1  11.03.2011 р. внесений запис про  його припинення. Тобто  з 11.03.2011 р.  ОСОБА_1 не є ФОПом та не  повинен  відповідати з вказаним наказом.

В обґрунтування заяви   заявник  також посилається на приписи ст.ст. 51, 609 ЦК України, ч.3 ст. 205, ч.2 ст. 128 ГК України.

На думку суду приведені  заявником обґрунтування заяви є неправильними виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 117 ГПК України  визначені дві  підстави визнання наказу таким,  що не підлягає виконанню  повністю або частково :

-          якщо його видано помилково або

-          якщо  обов'язок  боржника  відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним  виконанням  боржником  чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до п.3.3 роз’яснення Президія Вищого Господарського Суду України               N 04-5/365 від 28.03.2002 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал,                постанов господарських судів України” із наступними змінами –„Наведений перелік підстав є вичерпним.”   Тобто інших підстав  для визнання наказу таким,  що не підлягає виконанню  повністю або частково законом не визначено.

Аналізуючи приведену  норму ГПК та роз’яснення суд  вважає, що  під  підставою визнання наказу таким,  що не підлягає виконанню - обов'язок  боржника  відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням -  слід розуміти  як відсутність самого обов’язка боржника,  а не відсутність  самого боржника.  Тобто сам боржник як ФОП припинився, але  його обов’язок щодо  цивільної відповідальності ( сплата коштів тощо) залишився.  Отже  боржник    повинен відповідати за своїм обов’язком.

З огляду на приведене суд вважає, що посилання  заявника на  приведені приписи  норм ЦК та ГК України у даному випадку є  не правильним оскільки вони стосуються юридичних осіб, яким боржник не є.

За таких підстав  суд   погоджується із позицією  стягувача викладеної у відзиву на заяву.

Тому, виходячи з приведеного суд вважає заяву  необґрунтованою і тому не підлягаючою задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

у х в а л и в :

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1  про  визнання  наказу суду від 04.01.2011 р. по справі   №26-31-15/28-10-922 таким, що не підлягає виконанню –відмовити.

Суддя                                                                                 Никифорчук М.І.