Рішення

від 13.04.2011 по справі 22/147

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/147

13.04.11

За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»

про розірвання договору, витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення заборгованості  

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»

до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

про визнання договору суборенди від 18.04.2007 р. розірваним з 12.12.2008 р.

                                                                                                                  Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1: ОСОБА_2

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»: Голуб М.В.

Обставини справи :

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особи ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Львівської області з вимогою про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення загальною площею 79,1 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1, укладеного між сторонами від 18.04.2007 р.; про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал» звільнити займане приміщення і передати його Суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_1; про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал» 142 421,83 грн., з яких: заборгованість з орендної плати в розмірі 130 060, 00 грн., вартість комунальних послуг в розмірі 4 213,10 грн., пеня за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань в розмірі 8 148, 73 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал» зобов’язань щодо сплати відповідно  умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.06.2010 р. порушено провадження у справі № 22/147 , призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2009 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.06.2010 р.  справу № 22/147 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

14.06.2010 р. Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Львівського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.06.2010 р. у справі № 22/147.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду  від 15.09.2010 р. у справі № 22/147  апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.06.2010 р. у справі № 22/147 скасовано, матеріали справи № 22/147 повернуто для розгляду позовних вимог по суті в Господарський суд Львівської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2010 р. у справі № 22/147 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2010 р. у справі № 22/147 скасовано, ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.06.2010 р. залишено без змін, справу направлено до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 24.11.2010 р. справу № 22/147 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 р. справу № 22/147 прийнято до свого провадження, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.12.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи

У процесі провадження у справі предстаник Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал» надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, обгрунтовуючи це тим, що Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особи ОСОБА_1 ухилялась від оформлення документів по прийманню-передачі нежитлового приміщення.

19.01.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду  міста Києва представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»подав зустрічну позовну заяву про визнання  договору суборенди від 18.04.2007 р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал» розірваним  з 12.12.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2011 р. у даній справі прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-Капітал»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору суборенди від 18.04.2007 р., укладеного між сторонами, розірваним з 12.12.2008 р. до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 22/147.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою у судове засідання представника Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1,  неналежним виконанням сторонами вимог суду та необхідністю витребування нових доказів.

У процесі провадження у справі представник Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 надав суду в порядку ст. 22 ГПК України заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі  476 267, 33 грн. та пені в розмірі 35 222, 62 грн.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подану заяву, суд вважає, що вона відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з чим приймає її до розгляду.

Крім того, у процесі провадження у справі  представник Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 подав клопотання про відмову від позову в частині повернення і звільнення спірного приміщення ТОВ «Конкорд Капітал», розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2011 р. провадження у даній справі в частині повернення і звільнення спірного приміщення ТОВ «Конкорд Капітал», розташованого за адресою: м. Львів, вул. С. Бандери припинено на підставі ч.1 п. 4 ст. 80 ГПК України.

У даному судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції.  

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 13.04.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоря»(далі-орендодавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 (далі –орендар) укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець зобов’язався передати,   а орендар - прийняти у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 98, 2 кв.м.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір укладений з моменту його підписання сторонами та діє протягом 35 місяців, тобто з 16.04.2007 р. до 16.03.2010 р.

18.04.2007 р. між Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»укладений договір суборенди, за умовами якого перший зобов’язався передати, а останній  - прийняти у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79, 1 кв.м.

Відповідно до п. 1.5. договору  приміщення перебуває у правомірному користуванні позивача, основаному на договорі оренди, укладеному із власником приміщення. Позивач також засвідчив, що він має право передавати приміщення в суборенду, дозвіл на передання приміщення в суборенду належним чином отриманий у власника приміщення.  

Пунктом 2.1. договору передбачено, що передача приміщення відповідачеві здійснюється в двохденний термін  з моменту підписання цього договору на підставі двостороннього акту приймання –передачі приміщення, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 2.3. договору приміщення вважається переданим відповідачу з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення незалежно від часу фактичного зайняття ним приміщення та його облаштування відповідно до призначення суборенди, передбаченого договором.

Відповідно до п. 2.4. договору після закінчення дії договору відповідач зобов’язаний повернути в п’ятиденний термін приміщення за актом приймання-передачі приміщення.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за користування приміщенням суборендар сплачує на користь суборендодавця суборендну плату, яка розраховується щомісячно за формулою: S=Aх3200, де  S –сума, що підлягає до сплати, А- офіційний курс долара США (згідно НБУ) на звітний місяць, якій підлягає оплаті.

Відповідно до п. 4.2. договору сплата суборендної плати відбувається шляхом перерахування відповідачем безготівкових коштів на розрахунковий рахунок позивача не пізніше двадцятого числа кожного поточного місяця.

Згідно з п. 4.4. договору розподіл обов’язків  по сплаті комунальних послуг здійснюється між сторонами відповідно до виставлених останнім рахунків (з обов’язковим наданням копій квитанцій про оплату), які оплачується не пізніше 5 днів з моменту їх одержання відповідачем. При цьому відповідальність за несвоєчасну сплату комунальних послуг несе позивач.

Пунктом 4.5. договору сторони домовились, що у разі прострочення оплати суборендної плати відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

Згідно з п. 4.6. договору обов’язок по сплаті суборендної плати виникає з моменту передачі приміщення відповідачу та припиняється після закінчення дії договору. У разі, коли з будь-яких причин приміщення не повернуто позивачеві в строк, передбачений п. 2.1. договору, суборендна плата сплачується за весь час фактичного повернення приміщення  позивачу.

Відповідно до п. 6.1. договору договір укладений з моменту його підписання сторонами та діє протягом 35 місяців, тобто з 18.04.2007 р. до 17.03.2010 р.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що достроково договір може бути розірваний у разі, якщо внаслідок невиконання чи неналежного виконання однією із сторін подальше існування зобов’язання втрачає інтерес для сторони, що діяла добросовісно, в тому числі:

·          на вимогу позивача у разі, якщо використання відповідачем приміщення загрожує його схоронності та справності; несплати відповідачем  суборендної плати протягом більше ніж  1 календарний місяць; внаслідок використання приміщення відповідачем будуть порушені санітарні, пожежні, будівельні, технічні вимоги.

·          на вимогу відповідача у разі, якщо з  вини відповідача приміщення не буде передано йому протягом строку, передбаченого п. 2.1. договору.

Відповідно до п. 6.3. договору сторона має відмовитись від договору, попередивши іншу сторону в тридцятиденний термін.

Згідно з п. 6.4. договору дострокове розірвання договору припиняє всі зобов’язання сторін, які випливають з нього, за винятком зобов’язання повернути приміщення позивачеві, пов’язаних із цим ризиків, обов’язку по сплаті заборгованої суборендної плати та штрафних санкцій, якщо для цього є підстави.

Факт виконання Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особи ОСОБА_1 зобов’язання щодо передачі приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал» підтверджується наявним у матеріалах справи актом № 1 прийому-передачі приміщення від 20.04.2011 р.  

Додатковою угодою від 31.05.2008 р. до договору суборенди від 18.04.2007 р.  сторони домовились відповідно до п. 4.3. договору суборенди від 18.04.2007 р. внести зміни до п. 4.1. та викласти його у наступній редакції: «За користування приміщенням суборендар сплачує на користь позивача суборендну плату у розмірі 18 580, 00 грн. Усі інші умови договору суборенди від 18.04.2007 р. залишити в силі і без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»направило на адресу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1  в порядку п. 6. 3 договору суборенди приміщення від 18.04.2007 р.  повідомлення про відмову від вищезазначеного договору;  при цьому у якості додатків до вказаного повідомлення зазначено примірники актів приймання-передачі приміщення для документального оформлення факту повернення приміщення.

05.12.2010 р. Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря»прийняло нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 79, 1 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі приміщення.  

Обґрунтовуючи свої вимоги, Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»не виконує належним чином умови договору суборенди приміщення від 18.04.2007 р. щодо сплати орендних та комунальних платежів, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати за період з 01.11.2008 р. до 09.12.2010  р. в розмірі 476 267, 33 грн. та з оплати за комунальні послуги за період з 01.11.2008 р. до 30.05.2009 р. в розмірі 4 213, 10 грн.

За таких обставин Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 просить розірвати договір суборенди від 18.04.2007 р., укладеного між Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»та стягнути з останнього заборгованість зі сплати орендних платежів за період з  01.11.2008 р. до 09.12.2010  р. в розмірі 476 267, 33 грн., зі сплати за комунальні послуги за період з 01.11.2008 р. до 30.05.2009 р. в розмірі 4 213, 10 грн. та пеню за період з 23.08.2010 р. до 23.02.20011 р.  в розмірі 35 222, 62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 774 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ч. 3 ст. 291 на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.  

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною 3 статті 651 ЦК передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч.2 ст. 653 ЦК України  у разі розірвання договорів зобов’язання сторін припиняються.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»12.11.08р. направило Суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_1 повідомлення про відмову  від  договору суборенди приміщення від 18.04.2007 р., суд приходить до висновку, що зазначений договір є  розірваним в порядку  п. 6. 3 цього ж договору –з 12.12.2008 р.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи те, що на момент прийняття рішення у даній справі договір вже розірваний,  беручи до уваги, що розірвати можливо лише чинний договір, суд визнає позовні вимоги про розірвання договору необґрунтованими,  а відтак –відмовляє у їх задоволенні.   

Щодо вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал» заборгованості за сплати орендних платежів, суд відзначає наступне.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

У процесі розгляду справи представник Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 пояснив суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»хоча й зверталось з відповідними листами про прийняття приміщення, проте фактично їх не передавало і лише у грудні 2010 року звільнило приміщення.

Відповідач за первісним позовом заявлених до нього вимог не спростував, доказів, які б спростували наведені позивачем за первісним позовом обставини, суду не надав. Його посилання на необґрунтоване ухилення позивачем за первісним позовом від прийняття приміщення не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Оскільки 05.12.2010 р. Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 передала Товариству з обмеженою відповідальністю «Зоря»нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 79, 1 кв.м., вимоги позивача про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів підлягають частковому задоволенню за період з  01.11.2008 р. до 04.12.2010 р. включно в сумі 473 170, 68 грн.

Також Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особи ОСОБА_1 просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»заборгованість за комунальні послуги за період з 01.11.2008 р. до 30.05.2009 р. в розмірі 4 213, 10 грн.

Згідно з п. 4.4. договору сторони домовились, що розподіл обов’язків  по сплаті комунальних послуг здійснюється відповідно до виставлених останнім рахунків (з обов’язковим наданням копій квитанцій про оплату), які оплачується не пізніше 5 днів з моменту їх одержання відповідачем. При цьому відповідальність за несвоєчасну сплату комунальних послуг несе позивач.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги –результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житло-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Як вбачається з виставлених позивачем за первісним позовом рахунків на оплату комунальних послуг, до них включено абонентську плату за телефон, телефонні розмови, земельний податок та амортизація приміщень.

Проте у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги»вищезазначені послуги не є комунальними послугами, умовами договору не передбачено зобов’язання щодо їх сплати, а тому вони не підлягають оплаті відповідачем за первісним позовом.  

Судом встановлено, що рахунки на оплату комунальних послуг відповідно до договору  суборенди приміщення від 18.04.2007 р., а саме: № 17 від 19.11.2008 р., № 18 від 10.12.2008 р., № 19 від 19.12.2008 р., № 20 від 19.01.2009 р., № 1 від 19.02.2009 р., № 2 від 16.03.2009 р., № 3 від  10.04.2009 р., № 4 від 08.05.2009 р. було надіслано відповідачу за первісним позовом одночасно з пред’явлення позову до суду -   12.06.2009 р., як додатки до позовної заяви.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (оригінал –у матеріалах справи), вищевказані рахунки разом з копією позовної заяви отримані відповідачем 30.06.2009 р.

 Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За таких обставин, відповідач в силу п. 4.4 договору був зобов’язаний сплатити вартість комунальних послуг до 05.07.2009 р.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що договір суборенди  припинив свою дію 12.12.2008 р., суд дійшов висновку, що вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»вартості комунальних послуг підлягають частковому задоволенню за листопад 2008 року в сумі 550, 55 грн. та за 12 днів грудня в сумі 362,26 грн, тобто, в сумі  912,80 грн.

Крім того, Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»пеню за період з 23.08.2010  р. до 23.02.2011 р.  в розмірі 35 222, 62 грн.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмові формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмовий форми, є нікчемним.  

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Оскільки  договір суборенди припинив свою дію 12.12.2008 р. і між сторонами відсутня угода щодо забезпечення виконання зобов’язань, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом пені в розмірі 35 222, 62 грн. за вказаний період є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 474 083,48 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»про визнання договору суборенди від 18.04.2007 р. укладеного між Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»розірваним з 12.12.2008 р.,  суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конституції України закріплює обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

          Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

          1) справи  у  спорах,  що  виникають  при  укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а  також  у  спорах  про  визнання  недійсними  актів  з  підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів,  що  виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів  про  встановлення  цін на продукцію (товари), а також тарифів  на  послуги  (виконання  робіт),  якщо  ці  ціни і тарифи відповідно  до  законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших  спорів,  вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

              2)   справи про банкрутство;

              3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України,  Рахункової  палати  з  питань,  віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

          В законодавстві України не міститься визначення юридичних фактів, однак із практики  застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції випливає, що юридичними фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Залежно від наявності зв'язку із волею суб'єкта юридичні факти поділяються на події та дії.

          Події - це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей.

          Дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею діяльності людей, наприклад, правочини, що породжують права і обов'язки; адміністративні акти, які містять приписи зобов'язального характеру; дії, що створюють об'єктивний результат (створення об'єкта інтелектуальної власності). Дії, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону, є правопорушеннями.

          При цьому чинним процесуальним законодавством України не передбачено повноважень господарського суду щодо встановлення юридичних фактів.

          Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Норми ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів, якими є: визнання права. визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

          Між тим, ані нормами чинного законодавства, ані укладеними між сторонами договорами (угодами) не встановлено такого способу захисту права, як визнання припиненим договору. Вимога про встановлення цивільного факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення цивільного факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тому, питання про те, чи припинений договір, чи ні - вирішується судом при розгляді конкретного спору між сторонами.

          Такими чином, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал» про визнання розірваним договору субпідряду від 18.04.2007 р. з 12.12.2008 р. спрямована на встановлення певного юридичного факту.

          Підсумовуючи вищевикладене, суд відзначає, що до компетенції суду не віднесені повноваження щодо встановлення юридичного факту і суд, як орган державної влади, зобов’язаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та приходить до висновку, що позивачем за зустрічним позовом невірно обрано спосіб захисту його прав та інтересів, які, на його думку, порушено Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною  особою ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49  Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за зустрічним позовом покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал».

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Березяк Стефанії  Федорівни  задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Капітал»(01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код 33226202), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (79052, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 473 170 (чотириста сімдесят три тисячі сто сімдесят) грн. 68 коп. заборгованості зі сплати орендних платежів, 912 (дев’ятсот дванадцять) грн. 80 коп.   заборгованості  зі сплати комунальних послуг; 4 740 (чотири тисячі сімсот сорок) грн. 83 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

             Суддя

                                                                         Пригунова А.Б.

                                                                  Повне рішення складено: 29.04.2011 р.