Рішення

від 29.04.2011 по справі 41/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/43

29.04.11

За позовом

Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Служби по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс»    

До

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

Про

визнання інвестиційного договору № 69 від 18.02.2003 року таким, що втратив чинність та зобов’язання вчинити дії

                                                                                           Суддя  Спичак О.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 –дов. № 06-5/12 від 04.01.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2–дов. № б/н від 24.03.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київпастранс»в особі Служби по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс»    звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про визнання інвестиційного договору № 69 від 18.02.2003 року таким, що втратив чинність та зобов’язання вчинити дії.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов’язані з розглядом даної справи.

Ухвалою від 18.02.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.03.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2011 року подав документи на вимогу ухвали суду та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 14.03.2011 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, однак надіслав до Господарського суду м. Києва телеграму, відповідно до якої просив суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою від 14.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 25.03.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 25.03.2011 року подав заяву про уточнення позовних вимог в частині демонтажу МАФів, відповідно до якої просив суд зобов’язати відповідача провести демонтаж МАФів відповідно до Експлікації приміщень затвердженої начальником Служби «Київтранссервіс»О.О. Павленком про «Розміщення малих архітектурних форм у підземному переході станції лінії швидкісного трамваю «Бульвар Івана Лепсе»та «Гарматна».

В судовому засіданні 25.03.2011 року представник відповідача  подав клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви, у зв’язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Суд розглянув та відхилив вищезазначене клопотання, як безпідставне та необґрунтоване.

Представники відповідача в судовому засіданні 25.03.2011 року подав клопотання про продовження строку вирішення спору по  справі № 41/43, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою від 25.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 18.04.2011 року.

В судовому засіданні 18.04.2011 року представник позивача надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 18.04.2011 року не з’явився, однак надіслав до Господарського суду м. Києва телеграму, відповідно до якої просив суд відкласти розгляд справи, у зв’язку з перебуванням на лікарняному уповноваженого представника відповідача.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 18.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 29.04.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 29.04.2011 року підтримав подану 27.04.2011 року через канцелярію суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, якою уточнив вимогу в частині зобов’язання відповідача вчинити дії, а саме просив суд зобов’язати відповідача провести демонтаж МАФів, які зазначені в Додатковій угоді № 2 до інвестиційного договору № 69 від 18.02.2003 року, згідно з переліком:

- у підземному переході станції лінії швидкісного трамваю «Гарматна»МАФи за номерами: 3 площею 2,40 кв.м., 4 площею 2,40 кв.м., 5 площею 2,40 кв.м., 7 площею 2,40 кв.м., 8 площею 2,40 кв.м., 15 площею 3,73 кв.м., 17 площею 2,40 кв.м., 18 площею 3,81 кв.м., 19 площею 3,77 кв.м.;

- у підземному переході станції лінії швидкісного трамваю «Івана Лепсе»МАФи за номерами: 2 площею 3,24 кв.м., 6 площею 2,30 кв.м., 7 площею 2,52 кв.м., 8 площею 2,58 кв.м., 10 площею 2,52 кв.м., 14 площею 2,51 кв.м., 15 площею 2,30 кв.м., 16 площею 2,62 кв.м., 17 площею 2,47 кв.м., 18 площею 2,51 кв.м., 22 площею 2,51 кв.м., 24 площею 3,47 кв.м., 25 площею 3,56 кв.м.

В судовому засіданні 29.04.2011 року представник відповідача подав заперечення проти позову, згідно з якого просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Також, в судовому засіданні 29.04.2011 року представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.04.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2003 року між Комунальним підприємством «Київпастранс»в особі Служби по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс»(далі - виконавець, відповідач) та Фізичною особою –підприємцем Ховричем Михайлом Григоровичем (далі - інвестор, відповідач) укладено інвестиційний договір № 69 фінансування, спорудження та утримання малих архітектурних форм та впровадження підприємницької діяльності в підземному просторі станції лінії швидкісного трамвая (далі –Договір), пунктом 1.1 якого сторони зобов’язалися забезпечити встановлення малих архітектурних форм для впровадження підприємницької діяльності у підземному просторі станцій лінії швидкісного трамвая: «Івана Лепсе»та «Гарматна»за кошти інвестора, куди входить проектування, будівництво, монтаж, підключення до комунальних мереж та інші затрати виконавця на цю роботу.

Відповідно до пункту 1.2 Договору малі архітектурні форми після встановлення відповідно до даного Договору передаються інвестору на правах власності.

Згідно з пунктом 2.1.1 Договору інвестор взяв на себе зобов’язання відповідно до умов даного Договору за свій рахунок і на свій ризик забезпечити фінансування: розробки та узгодження необхідної дозвільної документації; проектування, виготовлення, установки і наступного технічного утримання малих архітектурних форм для впровадження підприємницької діяльності.

Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що інвестор фінансує власні кошти в будівництво та технічне утримання малих архітектурних форм, підготовку, узгодження та отримання дозвільної документації, необхідної для її встановлення.

Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки проводяться у національній валюті України, шляхом перерахування інвестором відповідних коштів на розрахунковий рахунок виконавця, згідно даного Договору.

Також, 01.03.2005 року та 01.07.2005 року до інвестиційного договору сторони уклали Додаткові угоди № 1 та № 2, згідно з яким погодили додаткові умови.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з вимогою про визнання інвестиційного договору № 69 від 18.02.2003 року таким, що втратив чинність та зобов’язання відповідача провести демонтаж МАФів, які зазначені в Додатковій угоді № 2 до інвестиційного договору № 69 від 18.02.2003 року, оскільки на його думку , укладений між сторонами Договір втратив чинність, що в свою чергу позбавляє відповідача права на розміщення в підземних просторах станцій швидкісного трамваю «Івана Лепсе»та «Гарматна»малих архітектурних форм.

Дослідивши матеріали справи та додатково надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог в частині визнання інвестиційного договору № 69 від 18.02.2003 року таким, що втратив чинність з 18.02.2006 року слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.  

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

У відповідності до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Крім того,  відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначеними правовими нормами не передбаченого такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору таким, що втратив чинність, крім того, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

Суд відзначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову.

Вимога позивача про визнання інвестиційного договору № 69 від 18.02.2003 року таким, що втратив чинність по своїй суті є вимогою встановити юридичний факт, який може встановлюватись судом лише під час спору про право, а тому ця вимога позивача не може виступати самостійним предметом спору і відповідно окремим способом захисту.

Зважаючи на викладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання інвестиційного договору № 69 від 18.02.2003 року таким, що втратив чинність з 18.02.2006 року.

Викладена правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 № 10/732, у п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", у п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".  

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача провести демонтаж МАФів, які зазначені в Додатковій угоді № 2 до інвестиційного договору № 69 від 18.02.2003 року слід зазначити наступне.

Згідно з наказом Головного управління з питань майна «Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва»№ 30 від 10.04.2002 року, з метою раціонального використання основних фондів комунальної власності територіальної громади за Комунальним підприємством «Київпастранс»було закріплено на праві повного господарського відання основні фонди згідно з додатками 1 –34,  до переліку яких увійшли станції швидкісного трамваю «Івана Лепсе»та «Гарматна».

Відповідно до пункту 1.1 Положення Служби по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс»(далі –Положення) служба по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс»(далі –служба «Київтранссервіс») створена шляхом перетворення комунального підприємства «Київтранссервіс»у відокремлений підрозділ комунального підприємства «Київпастранс» відповідно до рішення Київради від 27.12.2001 № 171/605.

Згідно з пунктом 1.2 Положення служба «Київтранссервіс»відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.02.2002 року № 297 входить до складу комунального підприємства «Київпастранс» (далі –Підприємство) на правах відокремленого підрозділу. Служба «Київтранссервіс» здійснює свою діяльність в межах прав, наданих їй підприємством відповідно до цього положення.

Пунктом 1.3 Положення визначено, що служба вправі від імені підприємства укладати договори в межах повноважень, визначених цим положенням та згідно з метою і предметом своєї діяльності.

Відповідно до пункту 5.2 Положення майно служби «Київтранссервіс»є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплене за нею на праві оперативного управління.

Відповідач на підставі Договору та Додаткових угод до нього здійснив фінансування та встановив в підземному просторі станцій «Гарматна»та «Івана Лепсе»малі архітектурні форми.

Згідно пункту 2.1.3 Договору інвестор взяв на себе зобов’язання щомісячно, з моменту передачі МАФів в експлуатацію інвестору, виділяти додаткові кошти на технічне утримання та прибирання станції лінії швидкісного трамвая та прилеглої території в розмірі згідно з додатком № 2.  

Відповідно до пункту 6.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 2006 року (три роки).

Згідно з пунктом 6.2 Договору термін дії даного договору, за домовленістю сторін автоматично подовжується на наступний такий же термін, якщо від жодної сторони не було письмового повідомлення про припинення дії даного договору.

19.01.2006 року позивач направив на адресу відповідача лист № 02-09/16, відповідно до якого повідомив останнього про розірвання договору та просив погасити існуючу заборгованість до 18.02.2006 року, який був вручений відповідачу 21.01.2006 року, що засвідчується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, враховуючи те, що позивач направив відповідачу повідомлення про припинення договору, а також, зважаючи на строк дії договору зазначений в пункті 6.1 Договору інвестування № 69 від 18.02.2003 року, останній є таким, що припинив свою дію 18.02.2006 року.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача листи, згідно з яких просив останнього демонтувати малі архітектурні форми, що знаходять в підземному просторі станцій «Гарматна»та «Івана Лепсе», у зв’язку з проведенням у відповідності до пункту 7.1 Договору реконструкції станцій швидкісного трамваю, однак відповідач залишив всі звернення без задоволення та належного реагування.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судових захист цивільного права та інтересу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу одним із наступних способів: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування. В той же час суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

З положень пункту 4 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України вбачається, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Статтею 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, зважаючи на те, що Договір інвестування № 69 від 18.02.2003 року припинив свою дію, відповідач безпідставно продовжує використовувати підземний простір станцій «Гарматна»та «Івана Лепсе»шляхом розміщення в них малих архітектурних форм, чим порушує права позивача та позбавляє можливості останнього здійснити їх реконструкцію, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача провести демонтаж МАФів підлягають задоволенню повністю.

В свою чергу, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що договірні відносини між сторонами не припинено, так як він не порушуючи умови Договору протягом 2006 –2010 років сплачував грошові кошти за утримання малих архітектурних форм, що підтверджується квитанціями (копії в матеріалах справи).

Разом з тим, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до заявлених вимог.

Розглянувши надані заперечення та заяву, господарський суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має на меті усунення порушень щодо реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном, які тривають у часі, а тому позовна давність до відповідних вимог не застосовується.

Вищезазначена правова позиція підтверджується листом Вищого арбітражного суду від 31.01.2001 року № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом».

Надані відповідачем квитанції про сплату за використання підземного простору не засвідчують факт існування договірних відносин між сторонами, оскільки, як встановлено вище, договір припинив свою дію 18.02.2006 року і для продовження стоку його дії в силу п. 9.4. Договору необхідно укласти додаткову угоду, а тому сплачені відповідачем кошти протягом 2006 - 2010 років можуть свідчити лише про компенсацію позивачу витрат за фактичне використання підземних просторів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов’язати Фізичну особу –підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження:АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) провести демонтаж МАФів розміщених у підземному переході станції лінії швидкісного трамваю «Гарматна»за номерами: 3 площею 2,40 кв.м., 4 площею 2,40 кв.м., 5 площею 2,40 кв.м., 7 площею 2,40 кв.м., 8 площею 2,40 кв.м., 15 площею 3,73 кв.м., 17 площею 2,40 кв.м., 18 площею 3,81 кв.м., 19 площею 3,77 кв.м. та у підземному переході станції лінії швидкісного трамваю «Івана Лепсе» МАФи за номерами: 2 площею 3,24 кв.м., 6 площею 2,30 кв.м., 7 площею 2,52 кв.м., 8 площею 2,58 кв.м., 10 площею 2,52 кв.м., 14 площею 2,51 кв.м., 15 площею 2,30 кв.м., 16 площею 2,62 кв.м., 17 площею 2,47 кв.м., 18 площею 2,51 кв.м., 22 площею 2,51 кв.м., 24 площею 3,47 кв.м., 25 площею 3,56 кв.м., які були розміщені згідно інвестиційного договору № 69 фінансування, спорудження та утримання малих архітектурних форм для впровадження підприємницької діяльності в підземному просторі станції лінії швидкісного трамвая від 18.02.2003 року та Додаткових угод до нього.

3. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Київпастранс»(місцезнаходження: 04070, м. Київ, Подільський р –н, шосе Набережне, 2, код ЄДРПОУ 31725604) в особі Служби по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс»(місцезнаходження: 01034, м. Київ, Ярославів Вал, 33, код ЄДРПОУ 26188099) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. – витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.  

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                               Спичак О.М.

Дата підписання рішення  

        11.05.2011 року