Рішення

від 07.09.2015 по справі 41/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015Справа №41/43

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» ДоЖитлово-будівельного кооперативу «Темп-11» Простягнення 113 646,97 грн. Суддя Спичак О.М .

Представники сторін:

від позивача: Левченко І.В - дов. № 91/2015/08/31-6 від 31.08.2015 року;

від відповідача: Билігина Р.Г. - дов. № б/н від 29.08.2015 р.

вільний слухач: Барська Н.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11» про стягнення 113 646, 97 грн.

Ухвалою від 27.01.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 23.02.2009 року.

В судовому засіданні 23.02.2009 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судовому зсіданні 23.02.2009 року проти задоволення позовних вимог заперечував, свою правову позицію обґрунтував у відзиві на позов.

Крім того, в судовому засіданні 23.02.2009 року сторони подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/43, яке судом було розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 23.02.2009 року судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Зазначена постанова залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 року по справі № 22-а 14381/08.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону, а в статті 31 цього Закону передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Таким чином, судом встановлено, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якими встановлені тарифи на підставі яких позивачем визначається вартість наданих відповідачу послуг, в судовому порядку визнані протиправними та скасовані.

Проте постанова Окружного адміністративного суду від 24.01.2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 року оскаржені до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою від 29.01.2009 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження по даній справі та зупинив виконання оскаржуваних постанови та ухвали.

За таких обставин, враховуючи те, що справа № 41/43 та справа № 8/131 є пов'язаними і розгляд даної справи є неможливим до вирішення справи № 8/131, суд зупинив провадження у справі № 41/43 на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що обставини, які були підставою для зупинення провадження по справі 41/436 відпали, зокрема, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК «Київенерго» задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ «Престиж» до Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК «Київенерго» про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК «Буревісник-3», ЖБК «Ремонтник», ЖБК «Суднобудівник-18», ЖБК «Алмазний», ОСББ «Мотор», ВАТ «Універсам № 14», ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК «Київенерго», про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Згідно з частиною 3 статті 79 ГПК України, господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

У зв'язку з тим, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 41/43, господарський суд поновив провадження у зазначеній справі та призначив її розгляд на 17.07.2015 року.

У судовому засіданні 17.07.2015 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої повідомив суд про погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 59 952,33 грн., а також просив суд стягнути з відповідача 8 298,52 грн. - 3% річних, 45 396,13 грн. інфляційних втрат, а також просив суд відшкодувати витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення.

Судом була розглянута та прийнята заява позивача про уточнення позовних вимог.

Також судом встановлено, що позивачем було змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Представником позивача у даному судовому засіданні подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 17.07.2015 року не з'явився, проте 17.07.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у дане судове засідання представника відповідача, суд задовольнив його клопотання та відклав розгляд справи до 31.08.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2015 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.08.2015 р. надав додаткові пояснення до відзиву, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

У судовому засіданні 31.08.2015 р. на підставі статті 77 ГПК України судом оголошено перерву до 07.09.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2015 р. надав заперечення на відзив Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11», відповідно до якого просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по справі, в яких проти задоволення позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 07.09.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка в подальшому змінила найменування на Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - енергопостачальна організація, позивач) та Житлово-комунальним підприємством «Темп-11 (далі - абонент, відповідач) було укладено договір № 8021020 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до пункту 2.1 договору при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору, абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 2.3.2 Договору, абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до Договору.

Умовами п. 5.1 договору встановлено, що облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється розрахунковим способом.

Згідно з пунктом 8.4 Договору останній вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Згідно з додатку 3 до договору № 8021020 від 01.12.2003 р. розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватися в період дії договору.

Відповідно до звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, договір було укладено на постачання теплової енергії для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання об'єкту за адресою: вул. Деміївська, 45Б.

В додатку 4 до договору № 8021020 від 01.12.2003 р. визначено порядок розрахунків за теплову енергію.

Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в районному відділі теплозбуту № 7 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включено вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору встановлено, що сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 8021020 від 01.12.2003 р., тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.01.2006 р. до 01.12.2008 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 59 952,33 грн., що підтверджується табуляграмами споживання та довідкою про здійснення оплати.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 59 952,33 грн. основного боргу, 45 396,13 грн. інфляційних нарахувань, 8 298,52 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 8021020 від 01.12.2003 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що обсяг поставленої теплової енергії визначався позивачем розрахунковим способом, що призводило до розбіжностей між сумами, нарахованими відповідачем за центральне опалення та гаряче водопостачання мешканцям житлового будинку згідно з тарифами для населення, та сумою нарахованою теплопостачальною організацією за постачання теплової енергії для цих потреб за тарифами на виробництво теплової енергії. Вказана розбіжність (різниця в тарифах, кредиторська заборгованість підприємств (організацій) які здійснюють функції по утриманню та експлуатації житлового фонду, за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання перед АЕК «Київенерго») підлягала покриттю, за рахунок коштів держаного бюджету. На сьогоднішній день вказана різниця відшкодована лише частково, в сумі 144 138,00 грн., у зв'язку з чим відповідач стверджує, що з його вини жодного прострочення по оплаті теплової енергії допущено не було, у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідачем наголошується на тому, що позивачем при визначенні вартості спожитої теплової енергії були застосовані тарифи, які відповідно до статті 3 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 не набули чинності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Представник позивача надав довідку про надходження коштів за спожиту теплову енергію ЖБК «Темп-11» , з якої вбачається, що відповідачем після порушення провадження у даній справі була погашена сума боргу за теплову енергію у розмірі 59 952,13 грн., у зв'язку з чим провадження в даній частині позовних вимог підлягає припинення на підставі пункту 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості за спожиту теплову енергію.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 45 396,13 грн. інфляційної складової боргу та 8 298,52 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають 45 396,13 грн. інфляційної складової боргу та 8 298,52 грн. трьох відсотків річних.

При цьому судом наголошується, що твердження відповідача, як на підставу для відмови в позові, стосовно того, що вартість теплової енергії було розраховано згідно нечинних тарифів не може бути прийнята судом, оскільки різниця в тарифах, яка відшкодована позивачу і за рахунок якої погашено заборгованість відповідача, була розрахована виходячи саме із зазначених тарифів. Крім того, у зв'язку з відсутністю у спірний період з січня 2006 року по грудень 2008 року нормативно-правового акту, який би визначав вартість теплової енергії, застосовується тариф який би враховував затрати на виробництво та граничний рівень рентабельності. З огляду на те, що відповідачем не спростовано рентабельності застосованого тарифу, то відсутні підстави проводити перерахунок вартості теплової енергії.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність його вини у наявності боргу перед позивачем, то судом зазначається, що відшкодування частини вартості теплової енергії за рахунок коштів держаного бюджету не впливає на строки здійснення розрахунків, встановлені в договорі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11» заборгованості в сумі 59 952,33 грн. на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Темп-11» (місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Деміївська, 35Б, код ЄДРПОУ 22894854) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський р-н, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 45 396 (сорок п'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 8 298 (вісім тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 52 коп. - 3% річних, 1 136 (одну тисячу сто тридцять шість) грн. 47 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

14.09.2015 року

Суддя Спичак О.М.