Рішення

від 08.09.2006 по справі 22/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 22/156                                                                                                         08.09.06 р.

За позовом          Дочірнього підприємства “Райське Джерело”

До          Товариства з обмеженою відповідальністю “Орміс”

про          стягнення 1 000,06 грн.

Суддя    Шкурат А.М.

Представники  

від позивача          Новожилов Є. В. (дов. № 15-05 від 03.05.2006 р.)

від відповідача          Малюська Д. Л. (дов. б/н від 31.08.2006 р.)

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Дочірнє підприємство “Райське Джерело»” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Орміс” 1 000,06 грн. суми основного боргу.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовував укладеним з відповідачем 21 травня 2003 року Договором № 3670 на поставку питної води та оренду устаткування, на підставі якого позивач поставив відповідачу продукцію –питну воду та надав в оренду устаткування –кулер та підставку, тоді як відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару та сплаті плати за користування устаткуванням належним чином не виконав, і станом на дату пред'явлення позову розмір заборгованості становив заявлену до стягнення суму, а саме 1 000,06 грн. основного боргу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, свої заперечення обґрунтовує тим, що поставлена продукція повністю сплачена відповідачем, про що свідчать банківські виписки. Притому оплата за накладною № 4270 відбулася помилково за накладною № 1990, яка вже була до цього сплачена. Крім того, відповідач зазначає, що плата за користування устаткуванням сплаті не підлягає, в зв'язку з тим, що по-перше сторони не досягли згоди по розміру цієї плати, а по-друге строк сплати цієї плати не настав, оскільки відповідач не отримував рахунків-фактур на оплату користування устаткуванням. Рахунок –фактура № 001094_00461 був оплачений відповідачем 27 серпня 2004 року.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів.

21 травня 2003 року між Дочірнім підприємством «Тівей Україна»і відповідачем був укладений договір № 3670, за яким Дочірнє підприємство «Тівей Україна»зобов'язався поставити відповідачу воду «Еден»(продукцію), а відповідач зобов'язався прийняти її та оплатити в зазначений у договорі термін (пункт 1.1. договору). Також, пунктом 3.2. договору встановлено, що на замовлення відповідача Дочірнє підприємство «Тівей Україна»надає відповідачу у оренду кулер та/або підставку (устаткування).

За рішенням власника від 22 грудня 2005 року назву Дочірнього підприємства «Тівей Україна»змінено на Дочірнє підприємство «Райське джерело».

Оскільки сторони не надали доказів письмового повідомлення про розірвання договору, строк його дії згідно з пунктом 9.1. договору визначений до 21 травня 2005 року.

У відповідності до пункту 4.1. договору, ціна продукції та плата за тимчасове користування устаткування самостійно визначаються позивачем у рахунках-фактурах або накладних.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачеві продукцію згідно з накладними № 4270 від 8 грудня 2004 року на суму 150,50 грн., з яких позивачем заявлено до стягнення 9,56 грн., № 8894 від 21 грудня 2004 року на суму 150,50 грн., № 1853 від 11 січня 2005 року на суму 172,00 грн., № 7273 від 21 січня 2005 року на суму 150,50 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача за поставлену продукцію 482,56 грн.

Відповідно до положень пункту 6.1. договору, оплата вартості продукції здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту відвантаження.

На підтвердження оплати відповідачем поставленої продукції за накладними № 8894 від 21 грудня 2004 року на суму 150,50 грн., № 1853 від 11 січня 2005 року на суму 172,00 грн., № 7273 від 21 січня 2005 року на суму 150,50 грн. відповідач надав виписки з рахунку відповідача у банку.

Твердження відповідача про те, що оплата за накладною № 4270 відбулася помилково за накладною № 1990, яка вже була до цього сплачена, судом до уваги не приймається, оскільки помилкова оплата є підставою для витребування від набувача безпідставно одержаних грошових коштів у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, відповідач доказів оплати продукції, поставленої за накладною № 4270 від 8 грудня 2004 року не надав, твердження позивача про наявність такої заборгованості не спростував.

Згідно з другим абзацом пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, до цивільних відносин, що виникли до набрання чинності зазначеним Кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Обов'язок відповідача погасити свою заборгованість за поставлену за накладною № 4270 від 8 грудня 2004 року продукцію виник після 1 січня 2004 року.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу за накладною № 4270 від 8 грудня 2004 року у заявленій сумі 9,56 грн., у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги в цій частині. Позовні вимоги в частині стягнення 473,00 грн. задоволенню не підлягають.

В частині стягнення з відповідача 517,50 грн. плати за тимчасове користування устаткуванням позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 4.1. договору, ціна продукції та плата за тимчасове користування устаткування самостійно визначаються позивачем у рахунках-фактурах або накладних.

Відповідач отримав та оплатив 27 серпня 2004 року рахунок –фактуру № 001094_004761  в сумі 135,00 грн.

Решту рахунків-фактур на оплату орендної плати за устаткування, на які посилається позивач, відповідачем не отримано, а отже відповідач не був ознайомлений з ціною та не міг узгодити її з позивачем.

Позивачем не надано доказів виставлення відповідачу рахунків № 001577_004761, № 000865_004761, № 001725_004761, де було б зазначено розмір плати за тимчасове користування устаткуванням.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 517,50 грн. орендної плати за користування устаткуванням задоволенню не підлягають.

Державне мито у сумі 0,98 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 1,13 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530,  п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст.33 (ч.1), 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Орміс” (02002, м. Київ, вул. Каховська, буд. 64, п/р 26005022049500 в Мінській філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322131, код 32379695) на користь Дочірнього підприємства “Райське Джерело” (03050, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б, п/р 26003300028855 в АКБ “Форум”, МФО 322948, код 30858101) 9 (дев'ять) грн. 56 коп. основного боргу, 0 (нуль) грн. 98 коп. витрат по сплаті державного мита та 1 (одна) грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його прийняття.

            Суддя                                                                            А.М.Шкурат