Постанова

від 14.02.2008 по справі 27/394

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/394

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.02.2008                                                                                           № 27/394

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Березенко І.В. - юрист

 від відповідача - Митяй А.О. - юрист

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особіКиївської міської філії

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2007

 у справі № 27/394  

 за позовом                               Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особіКиївської міської філії

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Винодел Молдови компані"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 616019,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.11.2007р. по справі № 27/394 позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума зворотнього викупу права вимоги дебіторських зобов»язань у розмірі 335 089 грн. 85 коп., пеня за прострочку зворотнього викупу права вимоги в сумі 14 259 грн. 52 коп., пеня за простроченя строків оплати винагороди в сумі 170 грн. 14 коп.,  3 495 грн. 19 коп. витрат по сплаті державного мита та 66 грн. 95  коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

        Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду скасувати  в частині відмови в стягненні штрафу в розмірі 166 500 грн.  та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

        В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що Цивільний кодекс України не містить будь-яких обмежень щодо можливості стягнення з боржника одночасно пені та штрафу за порушення зобов»язання. Крім того, відповідачем у добровільному порядку було підписано договір факторингу з зазначеним порядком відповідальності за невиконання умов договору.

        Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія встановила наступне.

       09.06.2006р.р. між позивачем (фактор за договором) та відповідачем ( клієнт за договором)  було укладено Генеральну угоду факторингу № 18-10/14, предметом якої є здійснення позивачем факторингу дебіторської заборгованості (прав вимоги) відповідача по відношенню до третіх осіб ( дебіторів), перелік яких наведений у додатку № 1 до цієї Угоди (права вимоги). Право вимоги засвідчують розрахункові документи (накладні, товарно-транспортні накладні, тощо), на підставі яких здійснена передача товарів ( робіт, послуг), при цьому факт передачі таких товарів (робіт, послуг) засвідчується довіреністю одержувача.

       Поняття  договору факторингу визначено в ст. 1077 ЦК України, у відповідності до якої за договором факторингу (фінансування під уступку права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов»язується передати грошові кошти в розпорядження  другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов»язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

      Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов»язаня клієнта перед фактором.

      Зобов»язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов»язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

      Відповідно до п.2.1 укладеної угоди, факторинг здійснюється  шляхом відступлення відповідачем позивачу прав вимоги до дебіторів, відповідно до розрахункових документів несених до реєстрів.

      Згідно п. 1.4., п. 3.3.8. угоди сторони погодили, що факторинг здійснюється на умовах регресу – у разі невиконання або неповного виконання дебіторами своїх зобов»язань, що випливають з права вимоги, відповідач зобов»язаний здійснити їх зворотній викуп в порядку, визначеному п.п.2.6-2.8. угоди.

       Відповідно п.2.6. за правами вимоги, що були відступлені позивачу, позивач встановлює додатковий період очікування коштів від дебітора, протягом якого відповідач має право не здійснювати зворотній викуп права вимоги, надалі за текстом – «Період очікування» . Максимально можливий строк періоду очікування складає не більше 15 календарних днів та починається з моменту невиконання або неповного виконання дебітором зобов»язань за правом вимоги на користь позивача.  

      Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній на шістнадцятий день періоду очікування не здійснив зворотній викуп права вимоги дебіторських зобов»язань за договорами поставки № 5/250 від 01.10.2005р., № КВМ 01/08 від 01.08.2006р., № 6/29/3-6 від 15.03.2006р. на загальну суму 335089 грн. 85 коп.

      Відповідач згідно п. 3.3.9 угоди факторингу зобов»язався сплачувати позивачу винагороду в розмірі та порядку, передбаченому п.2.11. угоди, а саме щомісячно до 5-го числа наступного за звітним місяця в розмірах встановлених п.п.2.11.1, 2.11.2, 2.11.3 угоди.

      20.07.2007р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 18/10/50, в якій просив погасити заборгованість за угодою.

       У відповідь на претензію відповідач листом № 293 від 20.08.2007р. зобов»язався не пізніше 31.08.07р. здійснити зворотній викуп права вимоги дебіторських зобов»язань та сплатити винагороду у відповідності до вимог п.п.3.3.8, 3.3.9 укладеної угоди.

       В порушення умов договору відповідач не здійснив зворотній викуп права вимоги дебіторських зобов»язань.  

      Статтею 193 ГК України (ч.ч.1,7) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору,  одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

      Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений  строк згідно умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

      Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 335 089 грн. 85 коп. суми зворотнього викупу права вимоги дебіторських зобов»язань підлягає задоволенню.

      Крім того, позивач просить стягнути пеню за прострочення строків оплати винагороди в сумі 170 грн. 14 коп. за період прострочення з 06.04.2007р. по 25.06.2007р. та  пеню за прострочку зворотнього викупу права вимоги  в сумі 14 259 грн. 52 коп. за період прострочення з 15.03.07р., по 31.08.2007р. з урахуванням того, що платіжним дорученням № 26416 від 25.06.07р. відповідачем  було сплачено пеню на суму 17 031 грн. 28 коп.

      Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

      Згідно ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

      Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

      Пунком 4.1. угоди факторингу передбачено, що у разі прострочення відповідачем строку зворотнього викупу права вимоги, визначеного п.2.7.угоди, а саме здійснення зворотнього викупу права вимоги не пізніше наступного дня на підставі повідомлення позивача, у його невиконаній частині, шляхом перерахування позивачу суми невиконаного дебітором зобов»язання, а також строків сплати винагороди, встановлених п.2.11. цієї угоди, відповідач сплачує пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

      Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків зворотнього викупу права вимоги та пені за прострочення строків оплати винагороди.

      Аналізуючи вищенаведені норми та обставини справи колегія вважає, що позивачем обґрунтовано нарахована пеня за прострочку зворотнього викупу права вимоги в сумі 14 259 грн. 52 коп. за період прострочення з 15.03.2007р. по 31.08.2007р. та пеня за прострочення строків оплати винагороди в сумі 170 грн. 14 коп. за період прострочення з 06.04.07р.по 25.06.07р.

      Позивачем було також заявлено вимогу про стягнення 166 500 грн. штрафу за порушення п.п. 3.3.7., 3.3.8., 3.3.9. угоди факторингу.

      Колегія погоджується з висновком місцевого суду, що застосування штрафної санкції у вигляді штрафу у розмірі 3% від суми ліміту максимальної заборгованості за порушення п.3.3.8 угоди факторингу на підставі п.4.2. є  неправомірним, оскільки відповідач допустив правопорушення у вигляді прострочення строку зворотнього права вимоги, у зв»язку з чим стягувати штраф за вказане правопорушення на підставі п.4.2 договору є необґрунтованим, оскільки за одне і теж порушення не може двічі наступати відповідальність у вигляді стягнення пені (п.4.1. договору) та штрафу.

      Щодо застосування штрафної санкції у вигляді штрафу у розмірі 3% від суми ліміту максимальної заборгованості за порушення п.3.3.7. та п. 3.3.9. на підставі п.4.2. договору є таким, що задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано належних доказів ( банківських виписок, накладних тощо), що підтверджують факт порушення відповідачем зазначених пунктів договору.

      Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

      Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

      Керуючись ст. ст. 101, 103-105  ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії залишити  без задоволення.

        Рішення Господарського суду м.Києва від 19.11.2007 року по справі № 27/394 залишити без змін.

        Матеріали справи № 27/394 повернути  Господарському суду м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 20.02.08 (відправлено)