Рішення

від 11.05.2011 по справі 8/17-752-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/17-752-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2011 р.Справа  № 8/17-752-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників учасників процесу:

від позивача Драганов К.В.,

від відповідача не з'явився,

від третьої особи не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Міраж”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача „ЕМЕLІGRUР-ТRАNS” SRL (Молдова), про стягнення 335134,31 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.2011 р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/17-752-2011, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 23.03.2011 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 23.03.2011 р. розгляд справи відкладено на 13.04.2011 р., у судовому засіданні 13.04.2011 р. –на 11.05.2011 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2011 р. з власної ініціативи залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача „ЕМЕLІGRUР-ТRАNS” SRL (Молдова).

Позивач та третя особа повідомлені належним чином про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Ухвали господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, направлені відповідачу, повернулись з відміткою поштової установи про те, що адресата не знайдено.

З урахуванням викладеного, закінчення строку розгляду справи, того, що інформація щодо адреси відповідача взята з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тієї обставини, що на господарський суд обов'язок з розшуку учасників процесу не покладено, Товариство з обмеженою відповідальністю „Міраж” вважається належним чином повідомленим про час і місце проведення судових засідань.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.2011 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору до 13.05.2011 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 11.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне акціонерне товариство „Одеський завод шампанських вин” (далі –ПАТ „Одеський завод шампанських вин”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Міраж” (далі –ТОВ „Міраж”) 335134,31 грн. вартості втраченого вантажу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ „Одеський завод шампанських вин” посилається на ст.ст.308,314 ГК України, ст.ст.924,926 ЦК України, ст.3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, умови укладеного між сторонами договору від 10.05.2010 р. тощо.

ТОВ „Міраж” відзив на позовну заяву не подало. В свою чергу „ЕМЕLІGRUР-ТRАNS” SRL (Молдова) надало письмові пояснення, в яких підтвердило обставини, викладені ПАТ „Одеський завод шампанських вин” у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

10.05.2010 р. між ТОВ „Міраж” (Перевізник) та ПАТ „Одеський завод шампанських вин” (Замовник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом (Договір), згідно умов якого Перевізник зобов'язався виконувати замовлення-заявки на перевезення вантажів Замовника. Маршрути перевезень зазначаються в наряді або заявці-замовленні, з якою Замовник надає Перевізнику транспортні документи, необхідні для здійснення перевезень, в т.ч. міжнародних: специфікацію, накладну, CMR, декларацію, ВМД, коносамент, інвойс... (розділ І Договору).

15.10.2010 р. Замовник направив Відповідачу договір-замовлення № 3 на транспортування алкогольної продукції (MONDORO. ASTI) з м. Канале в Італії до м. Одеси.

В порядку, передбаченому п.2.2 Договору, Перевізник проінформував Замовника про ставку фрахту, дату подання транспорту –26.10.2010 р., водія, транспортний засіб, пункт перетину митного кордону України, чим фактично підтвердив можливість виконання договору-замовлення від 15.10.2010 р. № 3.

З матеріалів справи також вбачається, що вищевказану доставку Перевізником передоручено експедитору „ЕМЕLІGRUР-ТRАNS” SRL, а останнім .SK Logistic s.r.o., про що свідчать договори-замовлення на транспортно-експедиційні послуги від 27.10.2010 р. № 086С.

29.10.2010 р. представник Filip.SK Logistic s.r.o. прибув до пункту завантаження (м. Канале, Італія), де отримав алкогольні напої (MONDORO. ASTI) у кількості 10530 пляшок на загальну суму 30967,30 Євро, що підтверджується міжнародною транспортною накладною № 4.225.

Після завантаження за умовами договору-замовлення від 15.10.2010 р. № 3 транспортний засіб повинен був прибути до пункту митного оформлення у м. Монрупіно (Італія), однак зник у невідомому напрямку, в зв'язку з чим вантаж втрачено повністю.

09.11.2010 р. ПАТ „Одеський завод шампанських вин” оформив лист № 2531, в якому просить ТОВ „Міраж” надати завірені копії документів з метою подальшого звернення до бюро Інтерполу з метою розшуку вантажу та осіб, які здійснювали перевезення.

Залишення вказаного листа без відповіді та без задоволення спричинило звернення з позовом у рамках провадження у даній справі.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог, виходячи з наступного:

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ч.1 ст.611 ЦК України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 ГК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в  установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства...

Згідно ч.2 ст.308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Частинами 1,3 ст.314 ГК України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу –в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні врегульовано Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р. (Конвенція), до якої Україна приєдналась 17.05.2007 р.

Стаття 1 Конвенції закріплює, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За змістом ст.17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між ПАТ „Одеський завод шампанських вин” як Замовником та ТОВ „Міраж” як Перевізником виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір перевезення.

При цьому Замовником виконано належним чином взяті на себе зобов'язання, які передують обов'язку Перевізника доставити вантаж до пункту призначення.

Натомість Перевізник у порушення приписів ст.526 ЦК України, ст.ст.307,308 ГК України не забезпечив зберігання вантажу, в т.ч. особами, яким передовірено фактичне виконання Договору, що призвело до втрати предмету перевезення, в зв'язку з чим відповідач має нести відповідальність у вигляді відшкодування збитків на підставі ст.ст.224,314 ГК України, ст.17 Конвенції, оскільки не довів виникнення недостачі з незалежних від нього обставин.

Не звільняє ТОВ „Міраж” від цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої неналежним виконанням умов Договору, те, що втрата алкогольної продукції відбулась при участі залучених для здійснення перевезення компаній „ЕМЕLІGRUР-ТRАNS” SRL та Filip.SK Logistic s.r.o., оскільки ст.3 Конвенції прямо визначено, що Перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Таким чином, позов ПАТ „Одеський завод шампанських вин” про стягнення з ТОВ „Міраж” вартості втраченого вантажу підлягає задоволенню.

Визначаючи розмір завданих збитків, господарський суд виходить з наявного в матеріалах справи інвойсу від 29.10.2010 р., згідно якого вартість втраченого товару становить 30967,30 Євро, що еквівалентно 335134,31 грн.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Міраж” (67801, Одеська область, Овідіопольський район, с.м.т. Овідіополь, пров. Партизанський, 1, корп. Б; код 32839515) на користь Приватного акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин” (65058, м. Одеса, Французький бульвар, 36; код 32224466) 335134/триста тридцять п'ять тисяч сто тридцять чотири/грн. 31 коп. вартості втраченого вантажу, 3351/три тисячі триста п'ятдесят одна/грн. 34 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 16.05.2011 р.

              Суддя                                                                                       Лічман Л.В.