Постанова

від 23.11.2011 по справі 8/17-752-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2011 р. Справа № 8/17-752-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Міраж" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 у справігосподарського суду Одеської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Одеський завод шампанських вин" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Міраж" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕМЕЛІГРУП-ТРАНС" ("EMELIGRUP-TRANS") простягнення 335134,31 в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:Драганов К.В. -дов. № 2 від 10.01.2011; від відповідачів:не з'явились; від третьої особи:не з'явились; ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 11.05.2011 господарського суду Одеської області (суддя Лічман Л.В.) позов ПАТ "Одеський завод шампанських вин" задоволено в повному обсязі.

Постановою від 06.09.2011 Одеського апеляційного господарського суду (судді: Мацюра П.Ф. - головуючий, Андрєєва Е.І., Ліпчанська Н.В.) рішення від 11.05.2011 господарського суду Одеської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що згідно зі ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "Міраж" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 314 Господарського кодексу України .

Позивач, у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог відповідача, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 10.05.2010 ТОВ „Міраж" (перевізник) та ПАТ „Одеський завод шампанських вин" (замовник) уклали договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Згідно договору перевізник зобов'язався виконати замовлення на перевезення вантажів замовника.

15.10.2010 позивач направив відповідачу замовлення №3 на транспортування вантажу - алкогольної продукції МОNDОRО.АSТI.

26.10.2010 відповідач на підтвердження замовлення направив позивачу інформацію про ставку фрахту, дату подання транспорту, інформацію про водія і транспортний засіб, а також пункт перетину митного кордону України.

27.10.2010 ТОВ „Міраж" передоручив доставку експедитору „ЕМЕLІGRUР-ТRАNS" SRL згідно договору -заявки на транспортно-екпедиційні послуги №086С.

27.10.2010 експедитор „ЕМЕLІGRUР-ТRАNS" SRL доручив доставку Filip.SK Logistic s.r.o. відповідно до договору -заявки на транспортно-екпедиційні послуги №086С.

29.10.2010 представник Filip.SK Logistic s.r.o. прибув до пункту завантаження (м. Канале, Італія), де отримав алкогольні напої (MONDORO. ASTI) у кількості 10530 пляшок на загальну суму 30967,30 євро.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після завантаження транспортний засіб не прибув до пункту митного оформлення у м. Монрупіно (Італія) та зник у невідомому напрямку, в зв'язку з чим вантаж втрачено повністю.

За правилами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин. який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права і законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 2 ст.308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Частинами 1, 3 ст.314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу -в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні врегульовано Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась 17.05.2007.

Стаття 1 Конвенції закріплює, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За ст.17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до ст. 3 Конвенції перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці або інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що відповідач не забезпечив зберігання вантажу, в тому числі особами, яким передовірено фактичне виконання договору, що призвело до втрати предмету перевезення та не довів в судовому порядку виникнення недостачі з незалежних від нього обставин, в зв'язку з чим відповідач має нести відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111 5 , п.1 ст. 111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 06.09.2011 Одеського апеляційного господарського суду зі справи №8/17-752-2011 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга