Рішення

від 10.04.2008 по справі 6/630

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/630

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.08                                                                                 Справа № 6/630

Суддя Василенко Т.А., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Східенерго" в особі структурної одиниці "Луганська ТЕС" Товариства з обмеженою відповідальністю "Східенерго", м. Щастя Луганської області

до  Луганської середньої загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 46, м. Щастя  Луганської області

про стягнення  32 339 грн. 22 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Чорнуха Є.В. , дов. № 119 від 29.12.06,

від відповідача –Миронова Н.І. –директор, Ковальова Л.І. , дов. № 16 від 31.01.08.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 32 339 грн. 22 коп., в тому числі: борг -  22 438 грн. 69 коп., інфляційні –8 261 грн. 54 коп., 3% річних –1 638 грн. 99 коп.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву від 11.01.08, за яким з позовними вимогами не погодився та зазначив, що заявлена та стягнення сума заборгованості за договором сплачена у повному обсязі, у зв'язку з чим не має підстав нараховувати відповідні санкції. Також відповідачем до суду надано заяву про застосування строку позовної давності до стягнення сум заборгованості та інших нарахувань за рахунками №217 від 29.02.04, № 354 від 31.03.04, № 506 від 26.04.04.

Позивач надав до суду пояснення на відзив відповідача, за якими підтвердив, що заборгованість за договором №1203 від 15.10.03 відповідачем не сплачена, так за рахунками:  №217 від 29.02.04 заборгованість складає 609 грн. 22 коп., за рахунком № 354 від 31.03.04 –9 172 грн. 15 коп., № 506 від 26.04.04 –3253 грн. 92 коп., №187 від 24.02.05 –479 грн. 60 коп., № 514 від 26.04.05 –2 536 грн. 75 коп., № 483 від 26.04.06 –2 033 грн. 09 коп., №56 від 30.01.06 –3 374 грн. 07 коп.

 Дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги, що:

15.10.03. між сторонами у справі було укладено договір №1203 на забезпечення теплової енергії, за умовами якого позивач –Постачальник, зобов'язався  забезпечувати «Споживача»- відповідача у справі тепловою енергією  та гарячою водою, а останній –оплатити надану теплову енергію в строки зазначені у договорі.

Розділом 6 договору визначено, що  розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідач оплачує вартість спожитої теплової енергії на підставі рахунку.

         За розрахунком позивача,  за період з лютого 2004 року по квітень 2006 року по вказаному договору за відповідачем уторилась заборгованість у сумі 22 438 грн. 69 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Також, на підставі ст. 625 ЦК України  позивач просить стягнути з відповідача інфляційні у сумі 8 261 грн. 54 коп., 3% річних у сумі 1 638 грн. 99 коп.

 Оцінивши матеріали справи та доводи позивача суд прийшов до висновку щодо задоволення  позовних вимог частково з огляду на викладене.

  Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язано виконуватися належним чином згідно умовам договору  і вимогам цього Кодексу, інших нормативних актів, а при відсутності таких умов та вимог –згідно звичаям ділового обігу або іншим вимогам.

Як було вказано вище, між сторонами у справі 15.10.03. було укладено договір на постачання теплової енергії.

Як встановлено ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обігу,  вимог розумності і справедливості.

Матеріалами справи, в тому числі актами приймання - передачі від 31.03.04, 24.02.05, 26.04.05, 31.01.06, 26.04.06 підтверджено, що позивач надавав відповідачу відповідні послуги та виставляв останньому рахунки на оплату.

Так, були виставлені рахунки:

-          № 217 від 29.02.04 на  суму 12 843 грн. 22 коп.,

-          № 354 від 31.03.04 на  суму 9 172 грн. 15 коп.,

-          № 506 від 26.04.04 на суму 3 253 грн. 92 коп.,

-          № 187 від 24.02.05 на суму 15 177 грн. 24 коп.,

-          № 514 від 26.04.05 на суму 4 806 грн. 26 коп.,

-          № 483 від 26.04.06 на суму 2 033 грн. 09 коп.,

-          № 56 від 30.01.06 на суму 19 095 грн. 40 коп.

Усього на загальну суму 66 021 грн. 48 коп.

Із матеріалів справи вбачається  та визнано сторонами, в тому числі і відповідачем за контр-

розрахунком ціни позову (т. 2 арк. 17), що відповідачем  була здійснена часткова оплата вказаних рахунків, так:

-          рахунок № 217 від 29.02.04 було оплачено 24.03.04 у сумі 12 234 грн. 00 коп., залишилась

заборгованість у сумі 609 грн. 22 коп.;

-          рахунок № 354 від 31.03.04  - не оплачений;

-          рахунок № 506 від 26.04.04 –не оплачений;

-          рахунок № 187 від 24.02.05 оплачений 28.02.05 у сумі 14 697 грн. 64 коп., залишилась

заборгованість у сумі 479 грн. 60 коп.;

-          рахунок № 514 від 26.04.05 оплачений 27.04.05 на суму 2 269 грн. 51 коп., залишилась

заборгованість у сумі 2 536 грн. 75 коп.,

-          рахунок № 483 від 26.04.06  - не оплачений;

-          рахунок № 56 від 30.01.06 оплачений 03.02.06, 16.03.06, 24.03.06 на суму 15 721 грн. 233 коп., залишилась заборгованість у сумі 3 374 грн. 07 коп.

   Тобто залишилась заборгованість у сумі  21 458 грн. 80 коп.

   Аналізуючи положення договору № 1203 слід визначити, що договором не визначений певний строк оплати наданих послуг, але сторони узгодили, що оплата повинна здійснюватися щомісячно на підставі виставлених рахунків.

   Відповідачем підтверджено, що вказані вище рахунки ним отримані, в той же час відповідач посилається на те, що декілька разів здійснював попередню оплату, але позивач  перераховані кошти не враховував у якості оплати  за вказаним договором.

   Позивач у своїх поясненнях зазначає, що  за відповідачем  утворився борг за договором від 01.04.02 і тому, у випадках, коли відповідачем не було визначено чіткого призначення платежу та розподілених сум, позивач відносив оплату в рахунок  погашення заборгованості за договором від 01.04.02.

   Разом з цим, відповідач  вказує на те, що не здійснював оплату за вказаними рахунками, оскільки ним  здійснювалася передплата і за рахунок вказаних сум, він вважав, що автоматично погашається заборгованість за неоплаченими рахунками за договором від 15.10.03.

   При огляді платіжних доручень, якими відповідач оплачував спожиту теплову енергію вбачається, що відповідачем у призначенні платежу, як правило  зазначалися договір № 206 від 01.04.02, договір № 206а від 01.04.02 та рахунки, що виставлялися на оплату за договором № 1203.

   В той же час, слід визначити, що між сторонами  було укладено договір № 206 від 01.04.02, а не № 206а від 01.04.02.

   Тобто викладене свідчить про те, що позивачем вірно нараховувалися відповідні сум для оплат.

   Як було вказано вище, умовами договору не було передбачено конкретно визначеного строку для оплати наданих послуг.

   Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником  обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

    Так, позивачем  відповідачу виставлялися відповідні рахунки.

    Водночас з цим, відповідно до  ст. 50 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»«Споживач»зобов'язаний   оплачувати    житлово-комунальні    послуги    у   строки, встановлені договором або законом.

          В той же час, згідно п.18   «Правил надання послуг з централізованого опалення,   постачання холодної та гарячої  води і водовідведення»затвердж.  постановою Кабінету Міністрів України  від 21 липня 2005 р. N 630 зазначено, що розрахунковим  періодом  для  оплати послуг є календарний місяць.  Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає  за  розрахунковим,  якщо  договором  не  встановлено інший строк.

У даному випадку договором інше не встановлено, у зв'язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати зазначені положення Правил.

Щодо застосування строку позовної давності слід  зазначити наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Згідно ст. 257 ЦК  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.  

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

            Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг  позовної  давності переривається вчиненням особою

дії,  що  свідчить  про  визнання  нею  свого  боргу  або   іншого обов'язку.

Так, про порушення своїх прав по оплаті наданих послуг, позивач довідався, після того, як

відповідач здійснив часткову оплату за рахунком № 217 платіжним дорученням від 24.03.04, за рахунком № 354 від 31.03.04 –21.04.04 (строк оплати за п. 18 Правил) , за рахунком № 506 від 26.04.04 –21.05.04.

Тобто, на момент звернення до суду із позовом (10.12.07) сплинув 3-х річних строк позовної давності встановлений для захисту порушеного або оспорюваного права за зазначеними рахунками.

            Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг  позовної  давності переривається вчиненням особою

дії,  що  свідчить  про  визнання  нею  свого  боргу  або   іншого обов'язку.

Позивач вказує, що такою дією є складення актів звірення розрахунків та підписання їх повноважними представниками сторін.

Але вказане не відповідає матеріалам справи та спростовується з огляду на наступне.

Так, акти звірення розрахунків станом на 01.01.06 і 01.01.07  мають розбіжності у сумах боргу за рахунками №№ 217, 354, 506. Наприклад, у акті станом на 0101.06 напроти рядка із визначенням рахунку № 217 відповідачем вказана сума 841 грн. 78 коп., рахунок 70 від 30.04.02, напроти рядка рахунок 354 –2 832 грн. 75коп., рахунок 545 від 30.10.02.

Окрім цього відповідачем вказано на те, що перераховані позивачем рахунки, що не сплачені зазначені не усі вірно і з правої сторони вказані фактичні несплачені рахунки., зазначених сторонами, тобто слова про визнання боргу, включені до тексту актів, не мають жодного значення.

Разом з цим, у акті звірення розрахунків станом на 01.01.07 відповідачем не підтверджено заборгованість за вказаними рахунками.

Крім того, сам по собі акт звірення це фіксуючий документ і не може бути доказом визнання боргу, а відтак –і дією по визнанню боргу.

           Отже позивачем не надано доказів переривання строку позовної давності і трьох річний строк позовної давності на стягнення боргу за  рахунками № 217 від 29.02.04 на  суму 12 843 грн. 22 коп.,  354 від 31.03.04 на  суму 9 172 грн. 15 коп., № 506 від 26.04.04 на суму 3 253 грн. 92 коп. на момент звернення до суду вже минув.

      Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

       З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу слід задовольнити частково у сумі 8 423 грн. 51 коп., в решті вимог слід відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.  

У даному  випадку  позивач виступає як кредитор, а відповідач – як боржник.

Позивачем нараховані  3% річних за період з 29.03.04 по  31.09.07 у сумі 1 638 грн. 99 коп., але з урахуванням викладених вище обставин такий розрахунок є невірним і 3% річних слід рахувати за рахункам и №№ 187, 56, 483, за період з 31.03.05 по 31.09.07 і розмір річних складає 274 грн. 65 коп.

Також позивачем нараховані інфляційні у сумі 8 261 грн. 54 коп., але з урахуванням викладеного вище такий розрахунок є невірним.

Так, інфляційні за період з 31.03.05 по 31.09.07 повинні складати 1 084 грн. 14 коп.

З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково у сумі боргу 8 423 грн. 51 коп., 3% річних у сумі 274 грн. 65 коп., інфляційних у сумі 1 084 грн. 14 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявленої та стягнутої суми.

           На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в:    

 1. Позов задовольнити частково.

 2. Стягнути з Луганської  загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №46, м. Щастя Луганської області, кв. Енергетиків, буд. 16, код 24195416, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенерго»в особі структурної одиниці «Луганська ТЕС», м. Щастя Луганської області, вул. Гагаріна, буд. 1 «о», код 26174683, борг у сумі 8 423 грн. 51 коп., 3% річних у сумі 274 грн. 65 коп., інфляційні у сумі 1 084 грн. 14 коп.,  витрати по сплаті держмита у сумі 97 грн. 83 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 35 грн. 70 коп., видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання : 15.04.2008.

Суддя                                                                                                    Т.А.Василенко

Помічник судді                                                                              Т.В.Шкуть