Рішення

від 29.12.2008 по справі 2-1733/2008

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1733/2008 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2008 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Рудіч М. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення збитків, -

встановив:

У березні 2008 року ОСОБА_4 3вернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів про визнання недійсним укладеного 08.12.2005 року від її імені між відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу земельної ділянки розміром 1, 9009 га, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_6, а також витребування вказаної земельної ділянки у ОСОБА_3

У позовній заяві позивач посилався на те, що йому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) належала земельна ділянка розміром 3, 07 умовних кадастрових гектарів із земель, переданих у колективну власність КСП "Агрофірма "Рубежівська", що складалися із трьох видів сільськогосподарських угідь: ріллі, пойми та багаторічних насаджень. Крім того, землі КСП "Агрофірма "Рубежівська" розташовувалися на території декількох сільських рад, які відносилися до різних районів Київської області.

Напередодні виборів Президента України у 2004 році відповідач ОСОБА_7, користуючись своїм авторитетом голови КСП та необізнаністю громадян, повідомив їм неправдиву інформацію, що належні громадянам земельні частки (паї) будуть обкладатися непомірним податком, переконав власників земельних часток (паїв), у тому числі й позивача, продати земельні ділянки, видавши йому або названим ним особам довіреності на відчуження земельних ділянок.

25.03.2005 року позивач ОСОБА_8 видала відповідачеві ОСОБА_5 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_9, на приватизацію земельної ділянки розміром 3, 07 га та виділення її в натурі, отримання державного акта та продаж чи обмін цієї ділянки.

Проте після видачі вказаної довіреності повірений ОСОБА_5 повністю розірвав зв’язок із позивачем, не узгоджував з ним своїх дій, тому 25.01.2008 року позивач скасував довіреність, повідомивши про це відповідача ОСОБА_5 листом через нотаріуса.

Згодом позивач дізнався, що відповідач ОСОБА_5 01.12.2005 року отримав державний акт на право власності позивача на земельну ділянку розміром 1, 9009 га, в якому цільове призначення земельної ділянки зазначено для ведення особистого селянського господарства, а 08.12.2005 року продав зазначену земельну ділянку від імені позивача відповідачеві ОСОБА_3

Посилаючись на те, що в довіреності не зазначено, яку саме земельну ділянку із трьох видів було уповноважено відповідача ОСОБА_5 продати, отже зміст доручення суперечить вимогам ст. 1003 ЦК України, а також на те, що ОСОБА_5 при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки вийшов за межі повноважень, наданих йому згідно довіреності від 25.03.2005 року, дії відповідача ОСОБА_5 в якості повіреного ОСОБА_1, спрямовані на укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, не відповідають внутрішньому волевиявленню позивача, тому він просив визнати довіреність в частині надання відповідачу права на відчуження земельної ділянки недійсною з підстав, передбачених ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

За таких обставин позивач вважав, що відповідач не отримав повноважень на відчуження належної йому земельної ділянки, а тому відповідно до ст. 241 ЦК України діяв при відчуженні земельної ділянки з перевищенням наданих йому повноважень. Оскільки позивач не схвалював правочину, вчиненого відповідачем, то вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним (нікчемним) і не породжує ніяких наслідків. Тому позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеної між відповідачами відповідно до ст. 216 ЦК України та повернути земельну ділянку із володіння ОСОБА_3 у володіння ОСОБА_1

В процесі розгляду справи позивач подала заяву про зміни до позову. Посилаючись на те, ОСОБА_5, користуючись довіреністю від 25.03.2005 року, виділив в натурі земельну ділянку № 3222485200:04:012:0010 площею 1, 9009 га, що знаходиться на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, одержав державний акт на право власності позивача на вказану земельну ділянку та продав її згідно договору купівлі-продажу від 08.12.2005 року ОСОБА_3 За цим договором ОСОБА_5 передав ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку, натомість отримав грошову суму у розмірі 95100, 00 грн. Позивач зазначила, що згідно ст. 1006 ЦК повірений зобов’язаний передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення. ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_5 95100, 00 грн. в якості відшкодування заподіяних збитків.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_10, яка в подальшому була замінена на ОСОБА_11, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засідання судовому засіданні позов не визнав, відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2005 року позивач ОСОБА_1 видала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_9, якою уповноважила ОСОБА_12 бути її представником у всіх установах та організаціях, в тому числі в органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, земельному відділі та інших установах незалежно від форм власності з питання приватизації земельної ділянки та виділення в натурі на місцевості, яка перебуває у колективній власності КСП "Агрофірма "Рубежівська" Києво-Святошинського району Київської області, розміром 3, 07 га в умовних кадастрових гектарах, яка належить ОСОБА_1 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), отримати на ім’я ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, після чого продати або обміняти її, за ціну та на умовах на його власний розсуд. Ця довіреність видана з правом передовіри, строком три роки.

Згідно ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. В силу ч.3 цієї статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, діючи в межах наданих йому ОСОБА_1 повноважень, на підставі вищеназваної довіреності вчиняв всі необхідні дії в органах державної влади для отримання державного акта на право власності на земельну ділянку на ім’я довірителя, а також дії, спрямовані на продаж цієї земельної ділянки.

17.11.2005 року на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 558 від 17.11.2005 року, ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1, 9009 га на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

08.12.2005 року ОСОБА_5, діючи відповідно до наданих йому у довіреності повноважень та поставлених позивачем цілей продати земельну ділянку, продав належну позивачу земельну ділянку від його імені відповідачу ОСОБА_3, уклавши договір купівлі-продажу. Цей договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори ОСОБА_6

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 1006 ЦК України повірений зобов’язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3, купівля-продаж земельної ділянки була вчинена за 95100, 00 грн.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем та його представником не доведено, що повірений ОСОБА_5 не виконав перед довірителем своїх обов’язків, а саме: не передав кошти у розмірі 95100, 00 грн. отриманих за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08.12.2005 року ОСОБА_1

Також суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку невиконання повіреним ОСОБА_5 взятих на себе за договором доручення обов’язку щодо передачі довірителеві ОСОБА_1 отриманих згідно договору купівлі-продажу коштів за земельну ділянку, останньому не заподіюються збитки у розумінні ст. 22 ЦК України.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення збитків.

На підставі ст. ст. 16, 22, 215, 237, 239, 241, 1000, 1003-1006 ЦК України, керуючись ст. ст. 60, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення збитків.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.