Рішення

від 18.04.2008 по справі 4/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/45

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "18" квітня 2008 р.Справа №  4/45

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/45

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-центр", 03115, м. Київ, вул. Краснова, 27,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "БОС", 25002, м. Кіровоград, вул. Жовтневої революції, 2/30,

про стягнення 11 522, 47 грн. заборгованості.

Представники сторін :

від позивача: участі не брали;

від відповідача: участі не брали;

Про час та місце розгляду справи сторони належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України (вих. № 8278 від 01.04.2008 року. Ухвалою суду від 27.03.2008 року за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи до 04.05.2008 року та сторони під розписку попереджені про оголошення перерви по справі до 11 год. 18.04.2008 року. В судове засідання 18.04.2008 року представники сторін не прибули, але від позивача надійшло по факсу клопотання про відкладення розгляду справи та при необхідності продовження строку розгляду справи. Вказане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки згідно до вимог ст. 69 ГПК України продовження строку розгляду справи можливе лише за клопотанням однієї із сторін, погодженим з іншою стороною. Від відповідача будь-яких клопотань не надходило, в судове засідання представник відповідача не прибув. Господарський суд враховує, що за клопотаннями сторін двічі відкладався розгляд справи, однак акти взаємозвірки на вимогу суду сторони не подали, тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України та при даній явці сторін. При цьому, господарським судом враховується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "БОС", 25002, м. Кіровоград, вул. Жовтневої революції, 2/30 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-центр", 03115, м. Київ, вул. Краснова, 27 заборгованості за отриманий товар в розмірі 11522 грн. 47 коп., з яких 10029 грн. 05 коп. основного боргу, 833 грн. 21 коп. втрати від інфляції, 157 грн. 74 коп. проценти річних та 502 грн. 47 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи та правовідносини між учасниками спору і надавши їм правову оцінку, господарський суд, -

                                              ВСТАНОВИВ :

Між сторонами спору 20.02.2006 року укладено договір дистрибуції на продаж продукції № 828/1 (в подальшому договір), предметом якого сторонами в результаті вільного волевиявлення визначено проведення відповідачем за дорученням позивача господарських операцій по реалізації на визначеній території (всі населені пункти Кіровоградської області). За умовами вказаного договору дистриб'ютор (відповідач) повинен закуповувати продукцію тільки у Компанії (позивача) з дотриманням мінімальних обсягів  закупівлі та забезпечити поширення (продаж) продукції виключно в межах території та за цінами, згідно до даного договору. Фактично за умовами договору продавець зобов'язався поставляти товари, а дистриб'ютор зобов'язався за дорученням продавця здійснювати в інтересах продавця від свого імені продаж товарів. При укладанні договору сторонами також згідно п. 5.2 визначено, що оплата за отриманий товар повинна здійснюватись протягом 30-ти календарних днів від дати прийому-передачі товару покупцю. У відповідності до п. 10.2 договору передбачалась відповідальність покупця у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. За погодженням сторін додатком № 2 до договору визначено відповідальних осіб, уповноважених покупцем приймати матеріальні цінності від постачальника (а.с. 13). Умови договору прийняті в результаті вільного волевиявлення, договір підписано повноважними представниками сторін, а їх підписи скріплено відбитками печаток підприємств.

Відповідно до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

На виконання умов договору позивач в період дії укладеного договору провів поставки товарів на загальну суму 20280 грн. 49 коп. та продовжуючи проведення господарських операцій після закінчення визначеного умовами договору строку дії договору за усною домовленістю поставив відповідачу товар на суму 14200 грн. 96 коп. в період з 24.01.2007 року по  10.05.2007 року включно. Поряд з цим відповідачем було повернуто, а позивачем прийнято в січні та травні 2007 року товар на суму 1463 грн. 11 коп. Отже, в результаті проведених господарських операцій позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 34481 грн. 45 коп. Однак, порушуючи умови договору в односторонньому порядку відповідач не провів оплату отриманого товару в передбачений 30 денний строк з дня отримання товару відповідно не пізніше 08.12.2006 року по двох поставках та 20.01.2007 року по одній поставці. Крім того, враховуючи невизначеність строку проведення оплати товару отриманого поза умовами договору, позивач 16.10.2007 року направив відповідачу претензію № 111/2007 у зв'язку з чим строк оплати за поставлений в січні (дві поставки) та в травні 2007 року (одна поставка) товар фактично настав лише 24.10.2007 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Представник відповідача посилаючись на відсутність бухгалтерських документів через звільнення з роботи на підприємстві відповідача головного бухгалтера, не зміг підтвердити чи спростувати позовні вимоги. У визначений судом термін відповідач не подав до суду витребувані судом матеріали, пояснення чи можливі заперечення, наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків не підписав.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши правовідносини, що виникли між учасниками спору, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Таким чином, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 10029 грн. 05 коп.

Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.

Господарський суд вважає, що незважаючи на застосовану сторонами при укладанні договору назву договору “дистрибуції на продаж продукції” викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено договір купівлі-продажу.

За приписом ст. 265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для  використання  його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин  сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняв товар повністю, але не виконав свої зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в видаткових накладних (а.с. 17- 26).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання товару про ціну з ПДВ.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Спір фактично виник через небажання відповідача провести оплату поставленого позивачем товару. Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Позивач правомірно просить стягнути наявний борг в розмірі 10029 грн. 05 коп. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Поряд з цим, господарський суд звертає увагу на ту обставину, що сторонами при здійсненні господарських операцій допускались порушення п.п. 1 і 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318 (надалі - інструкція), сировина, матеріали паливо... та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Вимоги вказаної інструкції поширюються на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Згідно п.п. 1 і 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318 (надалі - інструкція), сировина, матеріали паливо... та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери ( надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Вимоги вказаної інструкції поширюються на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, договором, замовленням... або іншим документом, що його замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п. 6 Інструкції). Цим же пунктом встановлений порядок виписки довіреності.

Відповідно до вимог пунктів 12, 13 і 15 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.... Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреності разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей та вважає за необхідне винести окрему ухвалу, яку направити на адресу позивача.

Отримання товару відповідач не заперечив, на оглянутих в судовому засіданні оригіналах видаткових накладних є підписи відповідальних осіб за прийняття товару та печатка підприємства відповідача.

Крім цього, п. 10.2 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості неоплаченого товару. За розрахунками позивача сума пені за трьома поставками починаючи з 08.12.2006 року та 20.-01.2007 року, тобто в межах дії умов договору про застосування пені складає з 08.12.2006 року по 08.06.2007 року за 151 дні 502 грн. 47 коп. та підлягає до задоволення повністю, виходячи з розміру облікової ставки НБУ 8,5% до 31.05.2007 року та 8% з 01.06.2007 року .

Господарський суд приймає до уваги, що при нарахуванні пені позивач врахував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України про порядок застосування штрафних санкцій за приписом якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Отже, визначальним при визначенні періоду за який можливе нарахування та стягнення пені є п. 10.3 договору згідно до якого при укладанні договору сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за даним договором здійснюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Розмір та підстави для нарахування пені також підтверджуються наступним аналізом законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 10.2 договору, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати продукції покупцем та встановлює пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки, є таким, що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена лише пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, передбачена умовами договору та виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тобто 17% та  16% річних у відповідні періоди.

При цьому господарський суд враховує, що в період коли позивачем заявлено вимоги про стягнення пені згідно до Постанови НБУ від 06.06.2006 року № 14-011/1373-6039 була визначена облікова ставка в розмірі 8,5%, а з 01.06.2007 року залишилась сталою в розмірі 8%.

Господарським судом не вбачається підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки належні до сплати штрафні санкції у вигляді пені не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора та відповідачем не подано до суду доказів про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та про наявність не лише майнових але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій. При цьому господарським судом враховується, що відповідачем зовсім не виконувалось зобов'язання по проведенні оплати вартості отриманого за трьома поставками і використаного на свій розсуд товару, тобто ступінь виконання зобов'язання, який суд може взяти за підставу для зменшення розміру штрафних санкцій фактично є нульовим.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми. За розрахунками позивача втрати від інфляції складають 833 грн. 21 коп. та проценти річних 157 грн. 74 коп. за період з 08.12.2006 року по 21.01.2008 року.

Однак, господарський суд не погоджується з визначеним позивачем періодом для стягнення втрат від інфляції, оскільки стягнення втрат від інфляції можливе лише на підставі застосування визначеного індексу інфляції за повний місяць, а не за його окрему частину. Отже. втрати від інфляції за здійсненими поставками в листопаді 2006 року на суму заборгованості в розмірі 10723 грн. 77 коп. можливо нараховувати лише з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та згідно до проведеного судом розрахунку вони складають 1779 грн. 02 коп., однак до стягнення можуть бути призначені лише в межах заявленої позивачем суми, тобто 833 грн. 21 коп. враховуючи, що суд не вбачає підстав вийти за межі позовних вимог через відсутність про це клопотання зацікавленої сторони. Враховуючи, що господарський суд обмежив належну до стягнення суму втрат від інфляції їх заявленим позивачем розміром, втрати від інфляції за поставку від 20.01.2007 року та за проведені поставки товару поза межами дії договору не проводились до нарахування.

Натомість, господарський суд повністю погоджується з визначеним позивачем періодом, розміром заборгованості та  застосованим розрахунком для нарахування процентів річних та визнає позовні вимоги на суму 157 грн. 74 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

При цьому господарським судом враховується стан проведення взаєморозрахунків згідно до наданого позивачем акта за період з 01.01.2004 року по 21.02.2008 року, до якого включено відомості про сальдо розрахунків станом на 24.07.2006 року, тобто до укладення договору, надходження платежів згідно до заключної виписки з рахунка № 2600910027 (а.с. 27-41), виникнення зобов'язання щодо оплати отриманих поза умовами договору товарів після направлення 16.10.2007 року претензії № 111/2007 з посиланням на вимоги ст. 530 ЦК України.

Суми, що підлягають до стягнення перебувають в межах позовних вимог.

Господарським судом приймається до уваги, що сторонами не виконано вимоги суду щодо проведення звірки взаємних розрахунків згідно до ухвали суду від 08.02.2008 року, оскільки до суду подано акт звірки, який складено та підписано лише позивачем. Однак, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без проведення взаємозвірки розрахунків враховуючи наступне.

За приписами Постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2003 року по справі № 21/308 акти звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю, оскільки через невиконання ним зобов'язань позивач змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав та поніс додаткові витрати.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 34, 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд,

                                               В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "БОС", 25002, м. Кіровоград, вул. Жовтневої революції, 2/30 (р/р260021122 в КФ ВАТ АБ "Укргазбанк" в м. Кіровограді, МФО 383073, код ЄДРПОУ 20655246) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-центр", 03115, м. Київ, вул. Краснова, 27 (р/р 26000002540000 в Каліон Банк Україна м. Київ, МФО 300379, код ЄДРПОУ 32311684) заборгованість по оплаті за отриманий товар в розмірі 11522 грн. 47 коп., з яких 10029 грн. 05 коп. основного боргу, 833 грн. 21 коп. втрати від інфляції, 157 грн. 74 коп. проценти річних та 502 грн. 47 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, сплачене державне мито в розмірі 116 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118 грн.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                                 Ю.І. Хилько