Рішення

від 05.11.2007 по справі 2-2809/2007

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

                                                Справа

№ 2-2809/2007 рік

Р  І  Ш 

Е  Н  Н Я

І М Е Н Е М  

У К Р А Ї Н И

 05 листопада 

2007 року

Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим   у складі:

судді  - Романенка

В.В.,

при секретарі - Кириловій К.Ю.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ялта цивільну справу за позовною

заявою  ОСОБА_1до Фороської селищної

Ради, Суб'єкта підприємницької діяльності (СПД) ОСОБА_2, про визнання частково

незаконним рішення та договору оренди земельної ділянки,   

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1. просить суд  визнати частково

незаконним рішення 25 сесії 24 скликання Фороської селищної Ради №06 від 12

липня 2004 року «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки ОСОБА_2.» в

частині відводу земельної ділянки, орієнтовною площею 0,08 га, та  недійсним договір оренди земельної ділянки №9

від 09 вересня 2004 року, укладений між СПД ОСОБА_2. та Фороською селищною

Радою  в

частині відводу земельної ділянки, орієнтовною площею 0,08 га з тих

підстав, що земельна ділянка площею 0,08 га за адресою:АДРЕСА_1, в районі між

ринковою площею та голікоптерним майданчиком, перебуваюча в відкритому,

сумлінному та безперервному користуванні позивача та його родини більш 18 років,

надана в оренду СПД ОСОБА_2.

Представник відповідача Фороскої селищної Ради

позов визнав.

Представник відповідача СПД ОСОБА_2.  позов не визнав та пояснив, що рішення 25 сесії 24 скликання Фороської селищної Ради №06

від 12 липня 2004 року «Про затвердження проекту відводу земельної ділянки

ОСОБА_2.» та  договір оренди земельної

ділянки №9 від 09 вересня 2004 року, укладений між СПД ОСОБА_2. та Фороською

селищною Радою  не порушує прав

позивача та відповідають діючому земельному законодавству.

Вислухавши сторони, їх представників, дослідивши

матеріали справи,  суд вважає, що вимоги

позивача  не підлягають задоволенню з

наступних підстав.

            У відповідності зі ст.6 Конвенції про захист прав

людини й основних свобод від 04 листопада 1950 року ратифікованою Верховною

Радою України 17 липня 1997 року кожний при рішенні питання про його цивільні

права й обов'язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд

незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Складовою частиною справедливого судочинства,

зокрема, є доступ до процедури з усіма атрибутами контролю, тобто право на

судовий контроль органів державної влади.

Частини друга й третя ст.55 Конституції України

визначають, що  права та свободи

громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суд

рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ст. 14 Конституції України

кожному громадянину України, гарантується право 

на землю.

Судом встановлено, що рішенням 25

сесії 24 скликання Фороської селищної Ради №06 від 12 липня 2004 року СПД

ОСОБА_2. в оренду за плату в користування передана земельна ділянка площею

0,2633 га, кадастровий №0111949700:01:001:0010, розташований за адресою: АДРЕСА_1

На підставі зазначеного рішення  між СПД ОСОБА_2. та Фороською селищною Радою

09 вересня 2004 року  був укладений договір оренди земельної ділянки

№9 строком на 49 років.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу

України право власності та право постійного користування на земельну ділянку

виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує

право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його

державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення

договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання

земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання

документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно з пунктом 1 статті 60 Цивільного

процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків,

встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 статті 59

Цивільного процесуального кодексу України обставини справи, які за законом

мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Для обґрунтування права землекористування своєю

земельною ділянкою позивач зобов'язаний представити суду відповідний право

установчий документ, що посвідчує право власності або користування земельною

ділянкою, яку позивач вимагає виключити з земельної ділянки переданої в оренду

відповідача.

Позивачем не  представлені суду правоустановчі документи

або інші правові підстави по використанню спірної земельної ділянки.

Посилання ОСОБА_1на ті обставини, що

він також звертався до Фороської селищної Ради з заявою про надання земельної

ділянки, суд до уваги не приймає з тих підстав, що рішенням  Ялтинського міського суду набравшим

чинності  від 20 квітня 2006 року

встановлено, що проект відводу земельної

ділянки, переданої Фороською селищною Радою суб'єкту підприємницької діяльності

ОСОБА_2був погоджений у встановленому законом порядку. Затверджений проект був

розглянутий Фороською селищною Радою та на підставі ч. 3 ст. 124 ЗК України,

яка передбачає надання в оренду юридичним особам земельних ділянок по проекту

відводу з земель запасу під будівництво, прийняте рішення про передачу в оренду

строком на 49 років земельної ділянки загальною площею 0,2633 га для

будівництва й обслуговування торгово - побутового комплексу. СПД ОСОБА_1 є

законним землекористувачем земельної ділянки. Фороська селищна Рада при

ухвалені такого рішення та укладенні договору оренди діяла законно та в межах

її компетенції, за своїм розсудом.

            Також

суд при ухвалені рішення від 20 квітня 2006 року  дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1, якій

самовільно зайняв земельну ділянку, зобов'язаний повернути її законному

землекористувачу - СПД ОСОБА_2, без відшкодування витрат, понесених за час

незаконного використання їм земельної ділянки.

                Ухвалою

Апеляційного суду від 09 жовтня 2006 року також встановлено, що суд першої

інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач ОСОБА_1. без

законних підстав займає земельну ділянку, користувачем якої є СПД ОСОБА_1. Суд

першої інстанції з законних підстав зобов'язав ОСОБА_1повернути законному

землекористувачу спірну земельну ділянку.   

                Відповідно

до ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,

господарській або адміністративній справ, що набрало законної сили, не

доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або

особа, щодо якої встановлено ці обставини.

                Таким

чином, позивачем не доведено суду, що оскарженим рішенням Фороської селищної Ради №06 від 12 липня 2004 року порушені

його особисті права.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України

підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину

стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою

та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність

встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого

правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим

Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність

правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша

заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених

законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний

правочин).

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину

не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а

так само моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна

мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його

внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових

наслідків, що обумовлені ним.     

Таким чином, судом встановлено, що договір оренди

земельної ділянки  вчинений відповідно до

вимог ст.203 ЦК України і підстави для визнання його недійсним у суду

відсутні. 

Суд всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно

дослідив наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість,

достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов до висновку,

що  сторони уклали договір оренди

відповідно до вимог діючого законодавства.

За таких обставин, розглянувши справу, залучивши

до участі у справі осіб,  на права або

обов'язки яких може вплинути рішення в справі, ретельним чином дослідивши і

оцінивши  докази по справі, перевіривши

обставини справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись  ст. ст.60, 61, 208, 209, 212, 214, 215 ЦПК

України,  ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України,

ст.ст. 125 ЗК України,  Постановою

Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику

застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»,

В И  Р

І  Ш 

И В:

ОСОБА_1у позові до Фороської селищної ради,

Суб'єкта підприємницької діяльності (СПД) ОСОБА_2, про визнання частково

незаконним рішення та договору оренди земельної ділянки - відмовити.

            Рішення може бути 

оскаржене  в апеляційному порядку

до  Апеляційного  суду 

АР Крим  через  Ялтинський 

міський  суд шляхом подачі в  десятиденний строк  з  дня  проголошення 

рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього  протягом 

двадцяти днів апеляційної скарги.

Рішення

суду набуває чинності після закінчення строку представлення заяви про

апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскарження не була

представлена.

                Суддя: