Рішення

від 24.05.2011 по справі 13/141

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/141

24.05.11

За позовом  Прокурора Солом’янського району м. Києва в інтересах держави в особі:

       1. Київської міської ради

       2. Головного управління Держкомзему в м. Києві

до    Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея”

про  звільнення земельної ділянки та стягнення шкоди в розмірі 42 408,27 грн.

Суддя  Курдельчук І.Д.

Представники  сторін:

Прокурор       Коваль О.М. –посвідчення № 339 від 20.10.2010 р.

від позивача-1  ОСОБА_1 –дов. № 225-КР-605 від 23.05.2011 р.

від позивача-2  ОСОБА_2 –дов. № 6786 від 06.12.2010 р.      

від відповідача не з’явився  

в судовому засіданні 24.05.2011 року, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Солом’янського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі –позивач-1) та Головного управління Держкомзему в м. Києві (надалі –позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея” (надалі - відповідач) про звільнення земельної ділянки та стягнення шкоди в розмірі 42 408,27 грн.

В обґрунтування позову прокурор послався на те, що працівниками Головного управління Держкомзему  у м. Києві проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, якою було виявлено самовільне зайняття відповідачем та використання земельної ділянки площею 0,2 га із земель житлової і громадської забудови, на якій розташовано автостоянку з приміщенням для автостоянки.

Підставою позову є зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,2 га за адресою: АДРЕСА_1, власником якої є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради без достатніх правових підстав.

На підтвердження позовних вимог надані Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А-26/21 від 28.01.2010 року, Акт обстеження земельної ділянки №2/21 від 28.01.2010 року, Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ТОВ “Панацея” земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, складені державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві Савченко О.О.

Позов мотивований тим, що в ході проведеної інспектором Головного управління Держкомзему у м. Києві перевірки встановлено, що відповідач самовільно займає та використовує земельну ділянку для розміщення, обслуговування та експлуатації автомобільної стоянки з приміщенням для охорони. Факт використання відповідачем вищезазначеної земельної ділянки без оформлення документів документально зафіксовано. Самовільне зайняття земельної ділянки порушує інтереси держави щодо регулювання державою земельних відносин та позбавляє Київську міську раду права на розпорядження земельною ділянкою, а тому ця земельна ділянка підлягає звільненню та приведенню у придатний для використання стан.

04.05.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі № 13/141, розгляд справи призначений на 24.05.2011 року, сторони зобов’язано надати документи, зокрема, відповідача - документи на підставі яких відповідач володіє або користується, в тому числі і на умовах оренди, земельною ділянкою площею близько 0,2 га за адресою: АДРЕСА_1.

В судове засідання, призначене на 24.05.2011 року, з’явилися представники позивачів та прокуратури, на виконання вимог суду надали витребувані документи по справі.

В ході розгляду справи прокурор підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Позивач-1 в наданих письмових поясненнях повідомив, що Київською міською радою не приймалося рішення про передачу у власність чи користування земельної ділянки ТОВ «Панацея»за адресою: АДРЕСА_1. Отже, використання ТОВ «Панацея»зазначеної земельної ділянки здійснюється без документів, що посвідчують право користування, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.01.2010 року. У зв’язку з цим, позивач-1 підтримав позовні вимоги прокурора Солом’янського району м. Києва та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Посилаючись на Правила паркування транспортних засобів у місті Києві, затверджених рішенням Київської міської ради, позивач-2 зазначив, що платне паркування транспортних засобів здійснюється оператором –тобто КП виконавчого органу Київради «Київтранспарксервіс», або підприємствами з якими оператор уклав відповідний договір. Зважаючи на те, що при проведенні перевірки відповідачем не було надано відповідного договору, позивач-2 вважає, що зазначена земельна ділянка була зайнята самовільно,а отже вимоги прокурора Солом’янського району м. Києва є такими, що підлягають задоволенню.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст. ст. 64, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі  надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу, які з’явились в судове засідання ознайомлено з їх правами та обов’язками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України прокуратура покликана захищати інтереси держави та реалізовувати ці повноваження.

Захищаючи інтереси держави Прокуратура Солом’янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління Держкомзему в м. Києві звернулась до суду з позовом про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея” звільнити самовільно зайняту ділянку, площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у Солом’янському р-ні м. Києва, та стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України 42 408,27 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.   

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, в тому числі на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси, нежитлові приміщення.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Згідно ст. 2 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” (ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Прокуратурою в обґрунтування позовних вимог про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки надані Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А-26/21 від 28.01.2010 року, Акт обстеження земельної ділянки №2/21 від 28.01.2010 року, Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ТОВ “Панацея” земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, складені державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві Савченко О.О.

Як зазначає позивач-2, Переліком платних місць паркування транспортних засобів у м. Києві, в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.08.2009 року № 934, не передбачена організація та експлуатація місця платного відстою транспортних засобів по вул.. Кадетський Гай, 6 у Солом’янському районі міста Києва.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення, а з метою усунення наслідків виявленого правопорушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про його усунення.

ТОВ «Панацея»в особі директора ОСОБА_3 вручено припис П- 26/21 від 23.02.2010 року про усунення виявлених порушень.

За порушення вимог земельного законодавства Головним управлінням Держкомзему у м. Києві відносно директора ТОВ «Панацея»ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 53 КУпАП складено протокол про адміністративне правопорушення № 00026 від 23.02.2010 року.

Постановою № 11 від 23.02.2010 року про накладення адміністративного стягнення, директора ТОВ «Панацея»ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Отже, наслідком перевірки є встановлення об’єктивних даних, як щодо об’єкту –земельної ділянки, так і щодо суб’єкту –особи, що її використовує, у даному випадку відповідача у справі.

Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві  здійснюється Київською міською радою.

Нормами статті 212  Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або користувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих ділянок провадиться за рішенням суду.  

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 40 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 9 Земельного кодексу України, визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин, в тому числі і прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Отже, повноваження позивача-1 у справі - Київської міської ради, у галузі земельних відносин регулюються спеціальною 9 статтею Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту "е" вказаної статті до повноважень Київської міської ради належить прийняття рішень щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Згідно Методики визначення розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою Постановою Кабінету міністрів України № 963 від 25.07.2007 року, проведено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 42 408,27 грн.  

Як передбачено ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право  звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

У зв’язку з встановленням факту порушення земельного законодавства, позивачем обрано два способи захисту, передбачених законом –звільнення земельної ділянки та стягнення шкоди за неправомірне використання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" було передбачено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї та до його державної реєстрації.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №А-26/21 від 28.01.2010 року, Акт обстеження земельної ділянки №2/21 від 28.01.2010 року складені відповідно до вимог законодавства, та є належним доказом, що підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.

Крім того, відсутні у відповідача передбачених ст. 126 ЗК України правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку та відповідний договір про організацію ТОВ «Панацея»місць платного паркування транспортних засобів, підтверджує, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, є самовільно зайнятою.

Отже, обов‘язковою умовою для повернення зайнятої земельної ділянки привівши її у придатний стан є встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки та зміни її стану порівняно з тим в якому вона може використовуватись відповідно до функціонального призначення.

В матеріалах справи відсутнє рішення позивача щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки прийнятого в межах повноважень визначених п. “е”ст.9 та ст.144 Земельного кодексу, проте  відсутність зазначеного рішення не є перешкодою для вирішення спору пред’явленого в інтересах позивача-1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за умови встановлення такого факту.

Господарський суд зазначає, що прокуратурою і позивачами доведено факт самовільного зайняття земельної ділянки саме відповідачем, використання її ним без правовстановлюючих документів, наявності майна на ній майна та зміни стану зазначеної земельної ділянки порівняно з тим в якому вона може використовуватись відповідно до функціонального призначення, оскільки функціональне призначення визначене власником, а на ділянці розміщується майно третіх осіб, з деякими з яких позивач перебуває у господарських відносинах.

Таким чином, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів протилежного відповідачем не подано.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32-34, 36, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Панацея” (03110, м. Київ, вул.. І.Клименка, 16, код ЄДРПОУ 31511561) звільнити земельну ділянку площею 0,2 га за адресою: АДРЕСА_1.

3. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Панацея” (03110, м. Київ, вул.. І.Клименка, 16, код ЄДРПОУ 31511561) привести земельну ділянку площею 0,2 га за адресою: АДРЕСА_1 у придатний для використання стан шляхом звільнення від автотранспорту.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея” (03110, м. Київ, вул.. І.Клименка, 16, код ЄДРПОУ 31511561) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31518920700001, МФО 820019, код за ЄДРПОУ 24262621, одержувач ГФУ КМДА, банк ГУ ДКУ у м. Києві) суму шкоди в розмірі 42 408 (сорок дві тисячі чотириста вісім),27 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                  І.Д. Курдельчук

дата складення 27.05.11