Постанова

від 31.05.2011 по справі 9/103-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2011 р.                                                           Справа № 9/103-10  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Пелипенко Н.М. , суддя  Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 31.05.2010 року

відповідача -  ОСОБА_2, дов. 08.10.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  відповідача (вх.№1318 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 21.02.2011 року у справі № 9/103-10

за позовом Закритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка", м. Суми,

до Приватної фірми "Будтехмонтаж", м. Суми,

про розірвання договору купівлі-продажу, повернення майна та стягнення  13287,49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2010 року позивач, Закрите акціонерне товариство "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.04.2007р., зареєстрованого приватним нотаріусом ОСОБА_3 за № 682, укладеного між позивачем та відповідачем, Приватною фірмою "Будтехмонтаж"; стягнення з відповідача 2037,50 грн. інфляційних, 11249,99 грн. –3% річних; витребування у відповідача та повернення позивачеві нежитлових приміщень, будівлі та споруди –добудова до ЦЗМ літ. Б-1 (цегла) загальною площею 342,2 кв. м, розташованих в м. Суми, вул. Воєводіна, 4, на земельній ділянці Сумської міської ради.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.02.2011 року у справі № 9/103-10 (суддя Миропольський С.О.)  позов задоволено в повному обсязі.

Розірвано договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.04.2007 року, зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_3 за № 682, укладений між  Закритим акціонерним товариством "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка"  та Приватною фірмою "Будтехмонтаж".

Зобов’язано Приватну фірму "Будтехмонтаж" повернути Закритому акціонерному товариству "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка" за актом приймання-передачі нежитлові приміщення, будівлі та споруди –добудова до ЦЗМ літ. Б-1 (цегла) загальною площею 342,2 кв. м, розташовані в м. Суми, вул. Воєводіна, 4, на земельній ділянці Сумської міської ради.

Стягнуто з Приватної фірми "Будтехмонтаж" на користь Закритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка" 2037,50 грн. інфляційних, 11249,99 грн. –3% річних, 1467,87 грн. витрат по сплаті державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

          Відповідач  (Приватна фірма "Будтехмонтаж") не погодився з цим рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки вважає його  винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення скасувати, відмовити Закритому акціонерному товариству "Пересувна механізована колона "Спецмонтажналадка" в  задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що враховуючи, що пунктом 2.1 договору встановлено чіткий строк виконання зобов'язання, а саме: 01 червня 2007 року, то з 02 червня 2007 року ПФ «Будтехмонтаж»є такою, що порушила зобов'язання і з урахуванням вимог статті 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу, повернення майна та сплати штрафних санкцій закінчився 02 червня 2010 року.

А тому, на думку, відповідача, позивач пропустив строк позовної давності оскільки звернувся до господарського суду лише З0 червня 2010 року.

При цьому зазначає, що факт пропуску строку позовної давності підтверджується ухвалою господарського суду Сумської області від 15 червня 2010 року по справі № 1593-9/0, якою позовні матеріали ЗАТ МПК «Спекцмонтажналадка»до ПФ «Будтехмонтаж»повернуті позивачу на підставі п.4 ст. 63 ГПК України.

Крім того, вказує на те, що, виходячи зі змісту частин 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України, питання застосування строку позовної давності розглядається в господарському процесі виключно за клопотанням сторони про поважність причин пропуску строку позовної давності, однак під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не заявляв клопотання про поновлення строку позовної давності, що виключає захист у судовому порядку порушеного права.

Таким чином, на думку відповідача, враховуючи, що ПФ «Будтехмонтаж»заявив про застосування строку позовної давності, а ЗАТ ПМК «Спецмонтажналадка» не надало доказів, на підставі яких суд може зробити висновки про пропущення позовної давності з поважних причин, господарський суд Сумської області не мав жодного права розглядати поважність пропуску строків позовної давності позивачем, а повинен був відмовити в позові з огляду на відсутність такого клопотання з боку позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на  07.04.2011 року на 14:30 год., а також було зобов"язано позивача надати відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 11.05.2011 року у зв"язку з необхідністю зобов"язати позивача надати письмові докази в обгрунтування заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судових засіданнях 07.04.2011 року, 11.05.2011 року, 18.05.2011 року та 26.05.2011 року  підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 07.04.2011 року, 11.05.2011 року, 18.05.2011 року та 26.05.2011 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що  ухвалою господарського суду Сумської області 15.06.2010 року по справі №1593-9/0 позовні матеріали були повернуті позивачу без розгляду на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, на думку позивача, він  не міг передбачити, що позов направлений поштою 31.05.2010 р., буде зареєстрований судом 10.06.2010 року №1593, у зв‘язку з чим позивач вважає, що місцевий господарський суд  зробив правильний висновок, про те, що позивач намагався захистити порушене право в межах строків позовної давності, а тому вважав причину пропуску позовної давності поважною, а право позивача таким, що підлягає захисту.

У судових засіданнях 11.05.2011 року  та 18.05.2011 року  оголошувались перерви відповідно до 11:30 год. 18.05.2011 року та до 10:50 год. 26.05.2011 року.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  права, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції  -  скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи,  28.04.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Спецмонтажналадка», продавцем, та Приватною фірмою Будтехмонтаж», покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, (далі договір), згідно з умовами якого продавець передав покупцеві у власність нежитлові приміщення, будівлі та споруди: добудову до ЦЗМ літ. Б-1 - цегла, загальною площею 342,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Воєводіна, буд. 4, на земельній ділянці Сумської міської ради.

Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 28.04.2007 року  та зареєстровано в реєстрі за № 682.

На виконання договору сторонами було складено та підписано  акт прийому-передачі нерухомого об’єкту від 28.04.2007 року.

Відповідно до умов пункту 2.1 договору відповідач зобов'язався у встановлений договором строк розрахуватись за передане майно, а саме: сплатити 125 000,00 грн. до 01.06.2007року.

Як зазначив позивач у позовній заяві, станом на 29.06.2010р. відповідач свої зобов'язання щодо розрахунку з позивачем за передане майно не виконав.

Згідно з розрахунком позивача, інфляційні витрати складають 2037,50грн., 3% річних за період прострочки з 01.06.2007р. по 31.05.2010р. складають 11249,99грн.

Як зазначив місцевий господарський суд, оскільки в порушення вимог законодавства України, а саме: статті 526, частини 1 статті 530, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та умов пунктів 1.1, 2.1, 5.5 договору відповідач свої зобов'язання щодо розрахунку за отримане майно у встановлені строки не виконав, позовні вимоги є повністю обґрунтованими та правомірними.

З матеріалів справи також вбачається, що, заперечуючи проти позовних вимог, ПФ «Будтехмонтаж»в порядку статті 267 Цивільного кодексу України подало до суду клопотання про застосування строків позовної давності від 23.11.2010 року, в якому зазначило, що згідно з умовами договору відповідач зобов‘язався сплатити вартість придбаного ним за цим договором майна до 01.06.2007 року, а тому з урахуванням встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України загального строку позовної давності у три роки,  в рамках даного спору такий строк сплинув 02 червня 2010 року.

Однак місцевий господарський суд вказане клопотання залишив без задоволення, зазначивши наступне.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

 Відповідно до частини  5 статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

А тому, на думку місцевого господарського суду, матеріалами справи підтверджується, що позивач вже звертався з позовом до відповідача про розірвання договору купівлі-продажу, повернення майна та стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат в межах строків позовної давності.

При цьому, господарський суд першої інстанції вказав на те, що ухвалою господарського суду Сумської області від 15.06.2010 року по справі № 1593-9/0 позовні матеріали ЗАТ Пересувна механізована колона «Спецмонтажналадка»до Приватної фірми «Будтехмонтаж»були повернуті позивачу без розгляду на підставі пункту 4 статті 63 ГПК України у зв’язку з тим, що позивач не у встановлених розміру та порядку сплатив державне мито.

У зв‘язку з цим місцевий господарський суд визнав причину пропуску позивачем строку позовної давності поважною та поновив строк позовної давності у даній справі.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки господарського суду першої інстанції необґрунтованими, зважаючи на таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається з дня коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права;  за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи, що пунктом 2.1 договору встановлено чіткий строк виконання зобов'язання, а саме: 01 червня 2007 року, то з 02 червня 2007 року ПФ «Будтехмонтаж»вважається такою, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вимоги, на які не поширюється позовна давність, перелічені у статті 268 Цивільного кодексу України, при цьому позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу, повернення майна та сплати штрафних санкцій до даного переліку не входять.

Отже,  право вимагати у судовому порядку повернення майна, розірвання договору та стягнення штрафних санкцій виникло у ЗАТ ПМК «Спецмонтажналадка»з 02 червня 2007 року, і відповідно мало закінчитись 02 червня 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ ПМК «Спецмонтажналадка»звернулось до господарського суду лише 30 червня 2010 року, внаслідок чого останнім був пропущений строк позовної давності для звернення до суду.

Як вже зазначалося, місцевий господарський суд як на підставу для визнання причини пропуску позивачем строку позовної давності поважною вказував на те, що позивач вже звертався з позовом, який є аналогічним позову у даній справі, в межах строків позовної давності, однак ухвалою господарського суду Сумської області від 15.06.2010р. по справі № 1593-9/0 позовні матеріали були повернуті  без розгляду на підставі пункту 4 статті 63 ГПК України у зв’язку з несплатою позивачем у встановлених розміру та порядку  державного мита.

Відповідно до частини 1 статті 265 Цивільного кодексу України залишення позовної заяви без розгляду не зупиняє перебігу строку позовної давності.

Повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 ГПК України свідчить, що не був дотриманий встановлений порядок подання позову і позовна давність у таких випадках не переривається.  Якщо  після повернення  позовної  заяви позивач,  усунувши допущене порушення, повторно  звернувся  до  господарського  суду  і   позовна   заява прийнята,  то  позовна  давність  переривається  в день повторного подання позову.

Отже, враховуючи факт повернення позовної заяви без розгляду ухвалою господарського суду Сумської області від 15.06.2010р. по справі № 1593-9/0, яку не було скасовано у встановленому законодавством порядку,  факт подання ЗАТ ПМК «Спецмонтажналадка» позову у справи № 1593-9/0 в рамках строку позовної давності не впливає на обчислення такого строку у даних правовідносинах, оскільки правильність складання позовної заяви залежала виключно від позивача.

А тому, строки позовної давності для звернення до суду з позовом для ЗАТ ПМК «Спецмонтажналадка»не зупинились, а продовжували спливати, і сплинули, як вже зазначалося вище,  02 червня 2010 року.

Також, на думку колегії суддів, частина  третя  статті  267  ЦК  України передбачає  можливість застосування правового інституту позовної давності лише за заявою сторони, а тому господарський суд першої інстанції за власною ініціативою не мав права застосовувати позовну давність.

Якщо  позивач  звертається до суду з доводами про наявність поважних причин пропущення позовної давності та  просить задовольнити позов,  то таке звернення не можна вважати заявою про застосування строків позовної давності.

Суд повинен був відмовити у задоволенні позову до відповідача, який не заявляв про застосування позовної давності, за наявності заяви про пропуск  позовної  давності  відповідача.

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у інформаційному листі №01-8/211 від 07.04.2008 року «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»та у постановах від 18.06.2009 року у справі №17/35 та від 12.10.2006 року у справі №13/3069.

Посилання позивача на те, що клопотання про визнання причини пропуску строку позовної давності поважною заявлялися ним усно, не можуть братися до уваги, так як позивачем в порядку статті 33 ГПК України не зазначено про наявність жодних доказів на підтвердження вказаної обставини, як то: зазначення про усне клопотання у протоколі судового засідання, фіксація відповідного усного клопотання технічними засобами, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 21.02.2011 року у справі № 9/103-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                    Сіверін В. І.

Суддя                                                                                           Пелипенко Н.М.

Суддя                                                                                           Терещенко О.І.

Повний текст постанови складено    31.05.2011 р