Рішення

від 30.05.2011 по справі 1/191пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАР СЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Д онецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.05.11 р. Сп рава № 1/191пд

Господарський суд Донець кої області у складі судді Ку рило Г.Є.

при секретарі судового зас ідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому суд овому засіданні господарськ ого суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обм еженою відповідальністю “Ме крос”, м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Ра йффайзен Банк Аваль” м. Київ в особі Донецької обласної Ди рекції

про визнання недійсним дог овору з додатковими угодами до нього

Представники сторін:

Від позивача: не прибув

Від відповідача: Гаврюшенк о С.А.

Вільний слухач: ОСОБА_1

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мекрос” , м. Донецьк, звернулось з позов ом до Публічного акціонерног о товариства “Райффайзен Бан к Аваль”, м. Київ в особі Донец ької обласної дирекції про в изнання недійсним кредитног о договору № 010/05/00172 від 14.04.2008р. з дод атковими угодами № 010/05/00172/1 та № 010/ 05/00172/2.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з боку позивача договір підп исаний не уповноваженою осо бою та надання кредиту в іноз емній валюті не відповідає в имогам чинного законодавст ва.

Господарський суд Донецьк ої області ухвалою від 20.09.2010р. п орушив провадження по справі № 1/191пд.

Рішенням господарського с уду Донецької області від 11.11.20 10р. позовні вимоги Товариств а з обмеженою відповідальніс тю “Мекрос” були задоволені . Рішенням господарського су ду Донецької області від 11.11.2010 р . (суддя Азарова З.П.) позов задо волено. Постановою Донецьког о апеляційного господарсько го суду від 07.12.2010 р. (судді: Алєєва І.В., Величко Н.Л., Москальова І. В.) вказане рішення залишено б ез змін. Постановою Вищого го сподарського суду України ві д 09.02.2011р. скасовано постанову До нецького апеляційного госпо дарського суду від 07.12.2010р. та рі шення господарського суду До нецької області від 11.11.2010р. Спра ву передано до господарськог о суду Донецької області на н овий розгляд в іншому складі суду.

Ухвалою суду від 06.04.2011р. с уд прийняв справу до свого пр овадження.

Відповідно до пояснен ь б/н від 06.05.2011р. позивач просить суд згідно ст.ст. 30, 38 ГПК Україн и викликати у судове засідан ня директора одного з заснов ників ТОВ „Мекрос” - ТОВ „Ук рРосИнвест” ОСОБА_1, яка п ідписувала контракт з ОСОБ А_2 від імені працедавця, з ме тою встановлення факту відсу тності оригіналу контракту з керівником виконавчого орга ну (директором) ТОВ „Мекрос” в ід 01.09.2003р.

Сторони надали пояснення п о суті спору, відповідно до як их кожен наполягає на своїй п равовій позиції.

Розгляд справи продовжува вся на підставі ст.69 Господарс ького процесуального кодекс у України. Розгляд справи від кладався на підставі ст.77 Госп одарського процесуального к одексу України. Перед початк ом розгляду справи по суті пр едставників сторін було озна йомлено з правами та обов' я зками відповідно до ст.ст. 20, 22 Г осподарського процесуально го кодексу України.

Розглянувши матеріали спр ави, заслухавши пояснення ст орін, господарським судом вс тановлено наступне:

27.04.2006р. між Акціонерним пошто во-пенсійним банком “Аваль” в особі Донецької обласної д ирекції (правонаступником як ого є відповідач, кредитор) та Товариством з обмеженою від повідальністю “Мекрос” (пози чальником, позивачем) була ук ладена Генеральна кредитна у года №010/08-3/0299, відповідно до якої кредитор зобов' язався нада вати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, в изначених у кредитних догово рах та додаткових угодах до н их, укладених в рамках цієї Ге неральної угоди і які є її нев ід' ємними частинами. Загаль ний розмір позичкової заборг ованості позичальника за над аними кредитами не повинен п еревищувати суму 2 500 000 грн. 00 коп .

Предметом спору є кредитни й договір №010/05/00172 від 14.04.2008р. (креди тний договір), що укладений м іж Відкритим акціонерним тов ариством “Райффайзен Банк Ав аль” в особі Донецької облас ної дирекції (правонаступник ом якого є відповідач, кредит ор) та Товариством з обмежено ю відповідальністю “Мекрос” (позичальник) з додатковими у годами, за умовами якого кред итор зобов' язався надати по зичальнику кредит в формі ві дновлювальної кредитної лін ії з лімітом 990 000,00 доларів США, а ле не більше суми еквівалент ній 5 000 000 грн. 00 коп. на дату уклад ення цільового договору, а по зичальник зобов' язався отр имати кредит, використати йо го за цільовим призначенням, повернути кредитору, сплати ти 13% річних за користування н им та комісії.

10.10.2008р. між кредитором та пози чальником укладено додатков у угоду №010/05/00172/1 до кредитного до говору від 14.04.2008р. №010/05/00172, згідно я кої кредитор зобов' язався н адати позичальнику кредит у сумі еквівалентній 5 000 000 грн. 00 к оп. Вказаною угодою були змін ені відсоткові ставки річних за надання коштів у націонал ьній валюті - 19% річних, у дола рах США - 13% річних.

Додатковою угодою № 010/05/ 00172/2 від 26.01.2009р. до кредитного дого вору від 14.04.2008р. №010/05/00172 змінено ві дсоткові ставки річних за ко ристування коштами у націона льній валюті - 21% річних, у дол арах США - 13% річних.

Кредитний договір № 010/05/00172 від 14.04.2008р. та додаткова угода № 010/05/0017 2/1 до кредитного договору з бо ку позичальника були підписа ні директором Товариства з о бмеженою відповідальністю “ Мекрос” ОСОБА_2.

Додаткова угода № 010/05/00172/2 від 2 6.01.2009р. до кредитного договору з боку позичальника була підп исана директором Товариства з обмеженою відповідальніст ю “Мекрос” Мороз Ганною Петр івною.

За своєю правовою природою договір №010/05/00172 від 14.04.2008р. є креди тним договором, згідно якого банк або інша фінансова уста нова (кредитодавець) зобов'яз ується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у роз мірі та на умовах, встановлен их договором, а позичальник з обов'язується повернути кред ит та сплатити проценти. До ві дносин за кредитним договоро м застосовуються положення п араграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного код ексу України).

В матеріалах справи наявні протоколи загальних зборів учасників позивача, відповід но до яких було прийнято ріше ння про отримання кредиту в у станові відповідача та про з більшення ліміту кредитної л інії.

Позивач в обґрунтування св оїх вимог посилається на те, щ о у відношенні директора ТОВ “Мекрос” ОСОБА_2 порушена кримінальна справа за звину ваченням у скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 2 ст. 222, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу У країни, якою встановлено, що д иректором Товариства з обмеж еною відповідальністю “Мекр ос” для отримання кредиту бу ли надані банку сфальсифіков ані протоколи загальних збор ів, про що стало відомо товари ству в ході розслідування ці єї кримінальної справи, таки м чином, за твердженням позив ача кредитний договір та дод атки до нього є недійсними, ос кільки договір підписаний не уповноваженою особою, крім т ого кредит був наданий в іноз емній валюті, що суперечить ч инному законодавству. Також позивачем до матеріалів спр ави надана копія вироку від 12. 05.2011р. Ворошиловського районно го суду м. Донецька по справі № 1-115/11.

Виходячи з принципу повног о, всебічного та об' єктивно го розгляду всіх обставин сп рави, суд вважає вимоги позив ача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наст упне:

Заявляючи позов про визнан ня недійсним договору (його п унктів), позивач має довести н аявність тих обставин, з яким и закон пов'язує визнання уго д недійсними і настанням від повідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Циві льного Кодексу України, підс тавою недійсності правочину є недодержання в момент вчин ення правочину стороною (сто ронами) вимог, які встановлен і частинами першою - третьо ю, п' ятою та шостою ст.203 Циві льного Кодексу України, а сам е: 1) зміст правочину не може су перечити цьому Кодексу, інши м актам цивільного законодав ства, а також моральним засад ам суспільства; 2) особа, яка вч иняє правочин, повинна мати н еобхідний обсяг цивільної ді єздатності; 3) волевиявлення у часника правочину має бути в ільним і відповідати його вн утрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, я кщо його недійсність встанов лена законом (нікчемний прав очин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність прав очину прямо не встановлена з аконом, але одна із сторін або інша заінтересована особа з аперечує його дійсність на п ідставах, встановлених закон ом, такий правочин може бути в изнаний судом недійсним (осп орюваний правочин).

Правочин є правомірним , якщо його недійсність прям о не встановлена законом або якщо

він не визнаний судом недій сним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Стовно посилань позивача н а надання кредиту в іноземні й валюті, що протиречить умов ам кредитного договору та чи нного законодавства суд зазн ачає наступне.

Згідно з ст. 3 Декрету Кабіне ту Міністрів України № 15-93 від 1 9.02.1993 р. “Про систему валютного р егулювання і валютного контр олю”, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який прий мається без обмежень для опл ати будь-яких вимог та зобов'я зань, якщо інше не передбачен о цим Декретом, іншими актами валютного законодавства Укр аїни.

Використання іноземної ва люти, а також платіжних докум ентів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на т ериторії України за зобов'яз аннями допускається у випадк ах, порядку та на умовах, встан овлених законом, що встановл ено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодекс у України.

Визначення терміну “інозе мна валюта” як “валютної цін ності” містить ст. 1 Декрету Ка бінету Міністрів України № 15-9 3 від 19.02.1993 р. “Про систему валютн ого регулювання і валютного контролю”, зокрема, ст. 1 Декре ту визначає, що іноземна валю та - це іноземні грошові зна ки у вигляді банкнотів, казна чейських білетів, монет, що пе ребувають в обігу та є законн им платіжним засобом на тери торії відповідної іноземної держави, а також вилучені з об ігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміно ві на грошові знаки, які переб увають в обігу, кошти у грошов их одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що пер ебувають на рахунках або вно сяться до банківських та інш их фінансових установ за меж ами України.

Як встановлено ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993р. “Про систему валю тного регулювання і валютног о контролю”: Національний б анк України видає індивідуал ьні та генеральні ліцензії н а здійснення валютних операц ій, які підпадають під режим л іцензування згідно з цим Дек ретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банка м та іншим фінансовим устано вам України, національному о ператору поштового зв'язку н а здійснення валютних операц ій, що не потребують індивіду альної ліцензії, на весь пері од дії режиму валютного регу лювання; індивідуальні ліце нзії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення р азової валютної операції на період, необхідний для здійс нення такої операції; поряд ок і терміни видачі ліцензій , перелік документів, необхід них для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаютьс я Національним банком Україн и.

За наявності банківської л іцензії та за умови отриманн я письмового дозволу Націона льного банку України банки м ають право здійснювати опера ції з валютними цінностями, з азначеними у п. 2.3 Положення пр о порядок видачі банкам банк івських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на вико нання окремих операцій, затв ердженого постановою Націон ального банку України № 275 ві д 17.07.2001 р.

Стаття 49 Закону України “Пр о банки і банківську діяльні сть” відносить до кредитних операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цьо го Закону, зокрема, розміщенн я залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Виходячи з викладеног о, банк як фінансова установа може здійснювати кредитуван ня як валютну операцію, при на явності банківської ліцензі ї та письмового дозволу Наці онального банку України.

Відповідач станом на час ук ладання кредитного договору , мав видані Національним бан ком України банківську ліцен зію №10 на право здійснювати ба нківські операції, визначені частиною першою та пп. 5 - 11 част ини другої ст. 47 Закону Україн и “Про банки і банківську дія льність”, дозвіл №10-4 на право з дійснення операцій, визначен их пп. 1 - 4 частини другої та час тиною четвертою ст. 47 Закону У країни “Про банки і банківсь ку діяльність” із додатком д о такого дозволу.

Отже, відповідач мав право з дійснювати операції з валютн ими цінностями із розміщення м залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредиту вання в іноземній валюті на п ідставі банківської ліцензі ї та дозволу.

Крім того, ч.4 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 встановлено, що індивідуа льної ліцензії потребують оп ерації з надання і одержання резидентами кредитів в іноз емній валюті, якщо терміни і с уми таких кредитів перевищую ть встановлені законодавств ом межі. Однак, до цього часу ц і межі законодавчо не встано влені. Отже, будь-які операції з надання і одержання резиде нтами кредитів в іноземній в алюті (незалежно від строків та сум) отримання індивідуал ьної ліцензії не потребують.

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Націонал ьним банком України індивіду альних ліцензій на використа ння іноземної валюти на тери торії України як засобу плат ежу, затвердженого Постаново ю Правління Національного ба нку України № 483 від 14.10.2004р. викор истання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензі ї дозволяється: якщо ініціат ором або отримувачем за валю тною операцією є уповноважен ий банк (ця норма стосуєтьс я лише тих операцій уповнов аженого банку, на здійснення яких Національний банк вида в йому банківську ліцензію т а письмовий дозвіл на здійсн ення операції з валютними ці нностями); у випадках, передба чених законами України. У всі х інших випадках використанн я іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наяв ності ліцензії. Отримувачем відсотків, комісій за кредит ним договором є відповідач (б анк), тобто одержання індивід уальної ліцензії на використ ання іноземної валюти на тер иторії України, як засобу пла тежу, не вимагається.

Таким чином, якщо кредит над аний в іноземній валюті пози чальник зобов' язаний повер нути суму заборгованості в і ноземній валюті, що відповід ає умовам спірного кредитног о договору, та не суперечить н ормам Цивільного кодексу Укр аїни.

Твердження позивача, що поз ивач не мав валютних рахункі в та не займався зовнішньоек ономічною діяльністю не є пі дставою недійсності кредитн ого договору.

В якості підстав позову поз ивач зазначив те, що директор не мав повноважень на підпис ання кредитного договору, су д зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває циві льних прав та обов'язків і зді йснює їх через свої органи, як і діють відповідно до устано вчих документів та закону. Ор ган або особа, яка відповідно до установчих документів юр идичної особи чи закону вист упає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумн о та не перевищувати своїх по вноважень.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 143 ЦК України, установчим д окументом товариства з обмеж еною відповідальністю є стат ут.

Згідно змісту ч. 1 ст. 145 ЦК України та ч. 1 ст. 58 ЗУ „Про госп одарські товариства” вищим о рганом товариства з обмежено ю відповідальністю є загальн і збори його учасників; відпо відно до положень ч. 2 ст. 145 ЦК Ук раїни та ч. 1 ст. 62 ЗУ „Про господ арські товариства” виконавч им органом товариства з обме женою відповідальністю, який здійснює керівництво його п оточною діяльністю, є колегі альний (дирекція) або одноосо бовий (директор) орган.

На час укладення спірн ого договору установчим доку ментом позивача був Статут, з атверджений загальними збор ами акціонерів товариства (п ротокол № 1 від 29.03.2006р.) та зареєст рований 30.03.2006р. Державним реєс тратором виконавчого коміте ту Донецької міської ради (да лі Статут позивача), копія яко го наявна в матеріалах справ и.

Відповідно до п.1.1 Статуту ТО В “Мекрос”, вказане товарист во створено учасниками на не обмежений строк згідно закон одавства України, шляхом об' єднання їх майна та підприєм ницької діяльності його засн овників (учасників) з метою от римання прибутку.

Згідно з п.п. 6.2., 6.3 статуту, у с творенні статутного капітал у товариства беруть участь:

ОСОБА_2 - 5550 грн. 00 коп., що скл адає 30% статутного капіталу та Товариство з обмеженою відп овідальністю “Укрросінвест ” - 12950 грн. 00 коп., що складає 70% ст атутного капіталу. Статутни й капітал складає 18500,00грн.

Пунктом 8.1 статуту передбач ено, що вищим органом товарис тва є загальні збори учасник ів, які складаються із учасни ків або призначених ними пре дставниками. Відповідно до п . 8.4.2. статуту до повноважень за гальні збори учасників не ві дноситься надання згоди на о тримання кредиту.

За п.п.8.10, 8.13 статуту, у товарист ві створюється виконавчий од ноособовий орган- директор, який вирішує всі питання дія льності товариства, за винят ком тих, що належать до компет енції зборів учасників.

Відповідно до п. 8.15 стату ту товариства передбачено, щ о директор укладає угоди (кон тракти), у т.ч. угоди купівлі-пр одажу, підряду, страхування м айна, перевезення, зберіганн я, доручення і комісії, зовніш ньоекономічні і інші.

Таким чином, в редакці ї статуту, що був чинний на мом ент укладання спірного догов ору відсутні обмеження повн оважень директора на підписа ння кредитного договору.

У матеріалах справи є копі я контракту з керівником вик онавчого органу (директору) Т ОВ “Мекрос”, в якому зазначен о, що керівник зобов' язаний , у тому числі попередньо узго джувати з Вищим органом това риства угоди по залученню кр едитних ресурсів та по відчу женню майна (позики коштів) на суму, що перевищує понад три т исячі неоподатковуваних мін імумів доходів громадян. Пре дставник позивача зазначив , що оригінал цього контракту у позивача відсутній, що тако ж підтверджується наявною у справі копією листа.

Відповідно до вимог ст.36 ГПК України письмові докази под аються в оригіналі або в нале жним чином засвідченій копії .

Оскільки копії документів робляться з оригіналів, а ори гінал контракту у позивача в ідсутній, суд не приймає до ув аги означений контракт.

Суд згідно ухвал витребува в у позивача оригінал вищеза значеного контракту. Однак, п озивачем дана вимога суду не виконана. Стосовно клопота ння позивача про виклик у с удове засідання директора од ного з засновників ТОВ „Мекр ос” - ТОВ „УкрРосИнвест” О СОБА_1, яка підписувала конт ракт з ОСОБА_2 від імені пр ацедавця, з метою встановлен ня факту відсутності оригіна лу контракту з керівником ви конавчого органу (директором ) ТОВ „Мекрос” від 01.09.2003р., суд від мовляє в його задоволенні ос кільки позивачем не доведено факт знаходження контракту саме у цієї особи. Крім того, в матеріалах справи наявні п ояснення ОСОБА_1, в яких за значено, що оригінал контрак ту у неї відсутній.

На підставі зазначеного, по зивачем не доведено наявніст ь обмежень повноважень кері вника на підписання кредитно го договору.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 92 ЦК У країни, у відносинах із треті ми особами обмеження повнова жень щодо представництва юри дичної особи не має юридично ї сили, крім випадків, коли юри дична особа доведе, що третя о соба знала чи за всіма обстав инами не могла не знати про та кі обмеження. Це положення є г арантією стабільності майно вого обороту і є також загаль ноприйнятим стандартом у сві товій практиці, зокрема, відп овідно до Першої директиви Р ади Європейських Співтовари ств від 9 березня 1968 р. (68/151/ЄЕС)/.

Таким чином, договір може бу ти визнаний недійсним на тій підставі, що він укладений пр едставником юридичної особи , в даному випадку керівником позивача без належних повн оважень, лише якщо буде довед ено, що відповідач знав або н е міг не знати про обмеження н а укладення договорів.

Частиною 2 статі 17 Закону Укр аїни "Про державну реєстраці ю юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" закріпл ено, що в Єдиному державному р еєстрі містяться, зокрема, да ні про наявність обмежень що до представництва від імені юридично особи.

Згідно приписів частини 3 ст атті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають вн есенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внес ені, вони не можуть бути викор истані в спорі з третьою особ ою, крім випадків, коли третя о соба знала або могла знати ці відомості.

З наведених норм вбачає ться, що обмеження повноваже нь керівника юридичної особи щодо представництва цієї юр идичної особи є відомостями, які підлягають внесенню до Є диного державного реєстру.

Відповідно до відомост ей (лист №4139 від 17.05.2011р.) з Управлін ня державної реєстрації Доне цької міської ради, станом на 27.04.2006р. (дата укладання генерал ьної кредитної угоди), 14.04.2008р. (да та укладання кредитного дог овору), 10.10.2008р. (дата укладання до даткової угоди) керівником Т овариства з обмеженою відпов ідальністю “Мекрос”, м.Донец ьк значився ОСОБА_2, та ная вність обмежень вищезазначе ного керівника товариства що до представництва від імені юридичної особи станом на 27.04.20 06р., 14.04.2008р., 10.10.2008р. не існувало.

Водночас статтею 241 ЦК Украї ни передбачено, що правочин, в чинений представником з пере вищенням повноважень, створю є, змінює, припиняє цивільні п рава та обов'язки особи, яку ві н представляє, лише у разі нас тупного схвалення правочину цією особою. Правочин вважає ться схваленим, зокрема у раз і, якщо особа, яку він представ ляє, вчинила дії, що свідчать п ро прийняття його до виконан ня; наступне схвалення право чину особою, яку представляю ть, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього прав очину.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне пись мове звернення до другої сто рони угоди чи до її представн ика (лист, телеграма, телетайп ограма тощо) або вчинення дій , які свідчать про схвалення у годи (прийняття її виконання , здійснення платежу другій с тороні і т. ін.). У такому випадк у вимога про визнання угоди н едійсною з мотивів відсутнос ті належних повноважень пред ставника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, позив ач кредит отримав, за користу вання цим кредитом сплачував відсотки, крім того, додатков а угода № 010/05/00172/2 від 26.01.2009р. була пі дписана директором Мороз Г.П ., за підписом якої був поданий позов.

За змістом статей 33 і 34 Госпо дарського процесуального ко дексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається, як н а підставу своїх вимог, а тако ж обставини справи, які відпо відно до законодавства повин ні бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином позивачем не до ведено наявність підстав для задоволення вимоги щодо виз нання недійсним кредитного д оговору та додатків до нього .

Крім того, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсни м є способом захисту порушен их прав, проте, позивачем не до ведено в чому саме полягає по рушення його прав внаслідок укладання спірного договору , навпаки, відповідно до умов з азначеного договору відпові дачем позивачу був наданий к редит, використаний останні м на виробничі потреби.

Приймаючи до уваги викладе ні вище обставини, в задоволе нні позовних вимог Товариств а з обмеженою відповідальніс тю “Мекрос”, м. Донецьк, суд ві дмовляє.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського проце суального кодексу України, п окладаються на позивача.

На підставі вищенаведеног о, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 69, 77, 82, 84, 85 Г осподарського процесуально го кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволен ні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальніст ю “Мекрос”, м. Донецьк, до відп овідача Публічного акціонер ного товариства “Райффайзен Банк Аваль” м. Київ в особі До нецької обласної Дирекції, п ро визнання недійсним кредит ного договору № 010/05/00172 від 14.04.2008р. з додатковими угодами № 010/05/00172/1 та № 010/05/00172/2.

У судовому засіданні 30.05 .2011р. оголошено вступну та резо лютивну частини рішення. Пов ний текст рішення буде склад ено та підписано 02.06.2011р.

Суддя Курило Г.Є.

Повний текст рішення підписано 02.06.2011р.