Постанова

від 03.10.2006 по справі 38/356

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/356

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

03.10.06 р.                                                                             Справа № 38/356

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Тулаіновій І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Селидівського міського центру зайнятості м.Селидове Донецької області

до відповідача:  Міського комунального підприємства „Виробничий центр обслуговування житлового фонду” м.Селидове Донецької області

про  стягнення суми у розмірі 1431грн.42коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Головченко Г.О.  директор

від відповідача: не з'явився

             Суть справи:

Позивач, Селидівський міський центр зайнятості м.Селидове Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Міського комунального підприємства „Виробничий центр обслуговування житлового фонду” м.Селидове Донецької області про  стягнення суми у розмірі 1431грн.42коп.

У зв'язку з набуттям чинності з 01.11.2005р. Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-1У від 06.10.2005р., яким пункти 6 та 7 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, розглядаються господарським судом в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, 30.08.2006р. судом було відкрито провадження в адміністративній справі                 № 38/356, оскільки у спірних правовідносинах виконавча дирекція Фонду соціального страхування, його робочі органи, виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідають вимогам, передбаченим ст. 3 КАС України.

          У попередньому судовому засіданні 20.09.2006р. позивач підтримав адміністративний позов.

          Відповідач у попереднє судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення попереднього судового засідання.

Попереднє судове засідання відкладалося у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю представлення сторонами витребуваних судом документів.

03.10.2006р. до попереднього судового засідання відповідач не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суд не виконав.

Позивач надав суду листа від 26.09.2006р. № 01-1423, в якому уточнює банківські реквізити відповідача. Лист судом розглянуто та залучено до матеріалів справи.

03.10.2006р. суд закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Позивачу у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки згідно вимог ст.ст. 49, 51 КАС України та вручена пам'ятка на виконання ст. 130 КАС України.

Судом складений протокол судового засідання згідно вимог ст. 45 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, господарський суд , -

                                                          ВСТАНОВИВ:

31.03.2006р. відповідно до наказу № 20 від 31.03.2006р. з Міського комунального підприємства „Виробничий центр обслуговування житлового фонду” м.Селидове Донецької області (далі- відповідач) на підставі ст. 38 КЗпП України була звільнена Дереворіз Валентина Михайлівна.

07 квітня 2006р. до Селидівського міського центру зайнятості ( далі – позивач) за сприянням у працевлаштуванні звернулась Дереворіз Валентина Михайлівна, а 14.04.2006р. відповідно до наказу     № НТ0604114 Дереворіз В.М.  згідно ст. 2 Закону України „Про зайнятість населення” позивачем  надано статус безробітної.

Згідно зі ст. 23 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застрахованим особам розмір допомоги по безробіття визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від трудового стажу.

Відповідно до п.п. 2.1. 2.6, 6.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженому Наказом Міністерства праці та соціальної політики 20.11.2000р. № 307, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за N 915/5136, допомога по безробіттю  призначається на підставі довідки про середню заробітну плату за останнім місцем роботи  та виплачується у відсотках до середньої заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу громадянина.  Середня заробітна плата (дохід) визначається до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов”язковим державним соціальним  страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1266.

Відповідачем була надана довідка № 14 від 06.04.2006р. про середню заробітну плату Дереворіз В.М., відповідно до якої  середньоденна заробітна плата Дереворіз В.М. складала 56грн.90коп.

На підставі наданої довідки позивачем за період  з 14.04.2006р. – 29.06.2006р. Дереворіз В.М. було нараховано та виплачено матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 2884грн.55коп.

На виконання ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» з метою реалізації Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно  до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006р. № 357 позивачем 08.06.2006р. проведено розслідування  страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального  забезпечення відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державно соціальне страхування України на випадок безробіття”, громадянам, які згідно записів у трудових книжках перед зверненням до позивача працювали на підприємстві відповідача.  

За результатами проведення розслідування позивачем складено акт  розслідування страхових виплат та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 13 від 08.06.2006р., відповідно  до якого  виявлено, що відповідачем незаконно включені виплати, які отримані Дереворіз В.М. за цивільно- правовими угодами та помилково подвійно нарахована заробітна плата та встановлено, що середньоденна заробітна плата Дереворіз В.М. складає 26грн.96коп, а не 59грн.90коп, як було вказано відповідачем у довідці від 06.04.2006р. № 14.  Вказаний факт привів до переплати допомоги по безробіттю у сумі 1431грн.42коп.

Акт  розслідування підписаний  директором підприємства відповідача без заперечень.

21.07.2006р. за № 04-1142 позивачем був направлений лист відповідачу, в якому  позивач пропонував у добровільному порядку перерахувати переплату допомоги по безробіттю у сумі 1431грн.42коп., яку позивач перерахував Дереворіз В.М. на  підставі наданої відповідачем довідки із недостовірними даними.

Оскільки відповідач не перерахував у добровільному порядку переплачену допомогу по безробіттю, тому позивач просить стягнути з відповідача 1431грн.42коп.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акт № 13 від 08.06.2006р, розрахунок суми переплати матеріального забезпечення на випадок безробіття від 10.07.2006р., довідку про середню заробітну плату Дереворіз В.М. № 14 від 06.04.2006р., лист від 21.07.2006р. № 04-1142, витяг з наказу № НТ0604114 від 14.04.2006р., лист від 26.09.2006р. № 01-1423, правоустановчі документи тощо.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні відповідно ч. 1 ст. 86 КАС України.  

Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України  юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України “Про судоустрій” суд здійснює правосуддя відповідно до принципу верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 ст. 3 зазначеного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України і законами. Відповідно до частини 1 ст. 6 цього самого Закону всім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до частини 3 ст. 6 цього Закону ніхто не може бути позбавлений права на   розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.  Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України “Про зайнятість населення” та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України  ( ч. 1 ст. 3 Закону України  “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533-Ш).

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Законів України „Про зайнятість населення” та  “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття”, тому судом при розгляді справи застосовані норми відповідних Законів, оскільки суд не має права самостійно змінювати підставу або предмет позову.

Відповідно до п. 1 ст.18 Закону України № 803 для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування .  

В силу ст. 8 Закону, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. При цьому, Фонд є цільовим централізованим страховим, некомерційною самоврядною організацією.

Відповідно до ч. 3 вказаної норми, діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України “Про зайнятість населення”, Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.

Разом з тим, згідно п.2 ст.10 Закону, управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція Фонду, а в силу ч. 1 ст. 12 Закону, виконавча дирекція як виконавчий орган правління забезпечує виконання рішень правління. При цьому, функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, які є робочими органами виконавчої дирекції Фонду.

Частиною 2 ст. 12 Закону визначені повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду, до яких, зокрема належать: проведення збору страхових внесків (п.2); контроль правильності нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття ( п.5); представництво інтересів Фонду в судових та інших органах (п.6).

Відповідно до приписів  ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. 

Згідно п.1 ст. 22 Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”(далі – Закон України № 1533) застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Відповідно до п.3 та п.4  ст. 22 Закону України № 1533 допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості, а  загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Відповідно до вимог п.1 ст.23 Закону України № 1533  застрахованим особам розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу та від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру.  

Пунктом  3 ч.2  ст. 35 Закону України № 1533   передбачено, що роботодавець зобов'язаний надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку про заробітну плату працівників, використання робочого часу тощо. А ч. 3 вказаної статті України № 1533 передбачено, що достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду. У разі їх недостовірності роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 р. N 357,  визначає механізм проведення у 2006 році розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до вказаного Порядку розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної ( п.2 Порядку).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом проведення  в тому числі перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних безпосередньо на підприємствах, в установах та організаціях у порядку, встановленому законодавством.

За результатами звіряння або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що їх проводили.

У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом і підписує його. У разі відмови особи підписати акт, про це робиться відмітка ( абз.4 п. 5 Порядку).

Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів відшкодовуються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок заниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду ( абз.2 п. 6 Порядку).

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про відшкодування коштів роботодавцем центр зайнятості надсилає роботодавцю повідомлення про необхідність відшкодування незаконно виплачених особі коштів протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення.

Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів.

У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства ( п. 7 Порядку).

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надана довідка  № 14 від 06.04.2006р. про  середню заробітну плату із недостовірними даними,  що підтверджується актом № 13 від 08.06.2006р. та додатком № 1 до акту. Відповідач акт розслідування підписав без заперечень та не оскаржував його.

Лист направлений позивачем відповідачу щодо сплати 1431грн.42коп. останній залишив без розгляду.

Оскільки відповідачем надана довідка  № 14 від 06.04.2006р. про  середню заробітну плату із недостовірними даними,  що призвело до переплати  допомоги по безробіттю у сумі 1431грн.42коп., суд вважає, що позовні вимоги є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно вимог ч. 4  ст. 94 КАС України.

          Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.17, 48, 69, 71, 87, 89,  94, 122—124, 126-128, 130, 133, 139, 143, 150-154 160, 162, 163, пунктів 2-1, 6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України “Про зайнятість населення”, „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України”, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 р. N 357, господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Селидівського  міського центру зайнятості м. Селидове  Донецької області до Міського комунального підприємства „Виробничий центр обслуговування житлового фонду” м.Селидове Донецької області про  стягнення суми у розмірі 1431грн.42коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Міського комунального підприємства „Виробничий центр обслуговування житлового фонду” м.Селидове Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул.. Чайковського, 2,  р/р 26006301490676 відділення Промінвестбанку м. Селидове, МФО 334312, ЄДРПОУ 32233491) на користь Селидівського  міського центру зайнятості м. Селидове  Донецької області (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41-а,  р/р 37171000000070 в УДК Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 22039540, отримувач Селидівський міський центр зайнятості) суму у розмірі 1431грн.42коп.

Направити до УМВС м. Селидове Донецької області повідомлення.

Текст постанови оголошений у судовому засіданні 03.10.2006р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                              Радіонова О.О.           

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі