Постанова

від 17.05.2011 по справі 9/120-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2011 р. Справа № 9/120-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача) ,

Коробенка Г.П.

розглянувши

касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Сумській област і

на постанову

та рішення Харківського апеляційно го господарського суду від 13.0 1.2011 року

господарського суду Сумсь кої області від 26.10.2010 року

у справі

господарського суду № 9/120-10

Сумської області

за позовом Державної екологічної ін спекції в Сумській області

до комунального підприємст ва "Міськводоканал" Сумської міської ради

про стягнення 104 415, 03 грн.

у судовому засіданні взял и участь представники :

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність від 05.01 .2011 року),

від позивача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Державна екологічна інс пекція в Сумській області (да лі - позивач) звернулась до г осподарського суду Сумської області з позовом до комунал ьного підприємства "Міськвод оканал" Сумської міської рад и (далі - відповідач) про стяг нення 104 415, 03 грн. шкоди, завданої забрудненням вод ріки Псел ш ляхом скидання недостатньо о чищених стічних вод за періо д з 28.05.2008року по 12.10.2009року.

Рішенням господарського с уду Сумської області від 26 жов тня 2010 року (суддя Спиридонова Н.О.) в задоволенні позову від мовлено.

Не погоджуючись з прийняти м рішенням, позивач звернувс я до Харківського апеляційно го господарського суду з апе ляційною скаргою, в якій прос ив скасувати рішення суду пе ршої інстанції та прийняти н ове рішення, яким позов задов ольнити повністю.

В обґрунтування позовних в имог позивач посилався на ви явлені порушення під час пр оведення планової перевірк и підприємства відповідача з питань дотримання вимог при родоохоронного законодавст ва, а саме скид відповідачем в річку Псел 20509568,89 куб. м. недоста тньо очищених стічних вод з п еревищенням встановленого н ормативу ГДС, що призвело до ї ї забруднення та є порушення м статей 44, 70, 95 Водного кодексу України.

Постановою Харківського а пеляційного господарського суду від 13.01.2011 року рішення гос подарського суду Сумської об ласті від 26.10.2010 року у справі № 9/1 20-10 залишено без змін (том 1, а. с. 141-144).

Не погоджуючись з прийнято ю постановою, позивач зверну вся до Вищого господарського суду України з касаційною ск аргою, в якій просив скасуват и постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду пе ршої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріально го та процесуального права, з окрема, статей 20, 68 Закону Украї ни "Про охорону навколишньог о природного середовища", ста тей 32, 33, 43 Господарського проце суального кодексу України.

Колегія суддів Вищого госп одарського суду України, пер еглянувши у касаційному поря дку постанову суду апеляційн ої інстанції та рішення суду першої інстанції, на підстав і встановлених фактичних обс тавин справи, перевіривши за стосування судами норм матер іального та процесуального п рава, вислухавши представник а відповідача, дійшла виснов ку про відсутність правових підстав для задоволення каса ційної скарги, виходячи з так ого.

Відповідно до частини 4 ст атті 68 Закону України "Про охо рону навколишнього природно го середовища" підприємства, установи, організації та гро мадяни зобов'язані відшкодо вувати шкоду, заподіяну ни ми внаслідок порушення за конодавства про охорону навк олишнього природного серед овища, в порядку та розмірах, в становлених законодавством України.

Статтею 1166 Цивільного Коде ксу України визначено, що май нова шкода, завдана неправом ірними рішеннями, діями чи бе здіяльністю особистим нема йновим правам фізичної або ю ридичної особи, а також шкода , завдана майну фізичної або ю ридичної особи, відшкодовуєт ься в повному обсязі особою, я ка її завдала. Особа, яка за вдала шкоди, звільняється від її відшкодування, як що вона доведе, що шкоди завда но не з її вини.

Відповідно до статті 1187 Цив ільного Кодексу України, осо ба, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної неб езпеки, відповідає за завдан у шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внас лідок непереборної сили аб о умислу потерпілого. Джерел ом підвищеної небезпеки є ді яльність, пов'язана з викори станням, зберіганням а бо утриманням транспортних засобів, механізмів та облад нання, використанням, збері ганням хімічних, радіоактив них, вибухо - і вогненебезпе чних та інших речовин , утриманням диких звірів, сл ужбових собак та собак бій цівських порід , тощо, що ство рює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність зді йснює, та інших осіб. Шкода , завдана джерелом підви щеної небезпеки, відшкодов ується особою, яка на відпо відній правовій підставі (право власності, інше речов е право, договір підряду, орен ди тощо) володіє трансп ортним засобом, механізмом , іншим об'єктом, використ ання, зберігання або утриман ня якого створює підвищену небезпеку.

Отже, норми законодавства п ро відшкодування шкоди перед бачають можливість звільнен ня особи від відповідальност і за шкоду у випадку доведенн я відсутності причинно-наслі дкового зв'язку між шкодою по зивача та діями відповідача.

Як вбачається з матеріалі в справи та встановлено суда ми попередніх судових інстан цій, в обґрунтування позовни х вимог позивач посилався на виявлені порушення під час проведення планової переві рки підприємства відповідач а з питань дотримання вимог п риродоохоронного законодав ства, а саме скид відповідаче м в річку Псел 20509568,89 куб. м. недос татньо очищених стічних вод з перевищенням встановленог о нормативу ГДС, що призвело д о її забруднення, що є порушен ням вимог статей 44, 70, 95 Водного кодексу України.

Обґрунтовуючи завдання шк оди екологічним правопоруше нням, позивач надав акт плано вої перевірки дотримання вим ог відповідачем природоохор онного законодавства у сфері охорони та раціонального ви користання водних ресурсів, атмосферного повітря та пово дження з відходами від 17.04.-30.04.2009 р оку, а також протоколи вимірю вань показників складу та вл астивостей проб вод.

Однак судами встановлено, щ о наданий позивачем акт від 17. 04.-30.04.2009 року не може бути належни м та допустимим доказом запо діяння шкоди за період з 28.05.2008ро ку по 12.10.2009року, оскільки він ск ладений з порушенням Методик и розрахунку розмірів відшко дування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону т а раціональне використання в одних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорон и навколишнього природного с ередовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37 та Методик и розрахунку розмірів відшко дування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону т а раціональне використання в одних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорон и навколишнього природного с ередовища України від 20.07.2009р. №3 89, актом зазначено єдиний відб ір проб води 24.02.2011року, що не під тверджує понаднормативних в икидів стічних вод починаючи з 28.05.2008року (а.с. 7).

Так, пунктом 5.1.3 Методики №37 в ід 18.05.1995р. передбачено, що з моме нту встановлення факту скиду до повного його припинення п роби відбираються не менше т рьох разів з метою одержання реальної характеристики зво ротних вод протягом всього п еріоду скиду.

Також суд перш ої інстанції встановив, що за період з 28.05.2008року по 12.10.2009року по зивач здійснив відбір проб в оди 16.07.2008р., 18.04.2009р., 21.04.2009р. та 12.10.2009року, з яких 18.04.2009року проб а відібрана без участі предс тавника відповідача. Встанов ивши зазначені обставини, су д першої інстанції дійшов ви сновку про те, що момент скиду стічних вод з понаднорматив ними викидами 25.05.2008року взагал і не зафіксовано, а за період з 16.07.2008року по 12.10.2009року відсутній відбір проб води протягом тр ьох разів, з дотриманням поло жень Методики №37від 18.05.1995р., та ви сновки перевірки проб води, я кі б підтверджували перевищ ували дозволені нормативи ко нцентрації шкідливих речови н в стічних водах річки Псел, н ижче від місця скиду їх відпо відачем.

Зазначивши про непов ноту та неналежність наданих позивачем доказів, суди перш ої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недовед ення позивачем обставин завд ання екологічної шкоди та вч инення відповідачем екологі чного правопорушення.

На підставі встановленог о судами, колегія суддів Вищо го господарського суду Украї ни погоджується з правильні стю застосування судами нор м матеріального та процесуал ьного права при розгляді спр ави, та не вбачає підстав для с касування прийнятих у справі судових рішень, а доводи скар жника вважає такими, що не спр остовують обґрунтованості в исновків судів попередніх ін станцій та спрямовані на нов у оцінку доказів у справі, що в иходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до статті 111-7 ГПК України.

З огляду на викладене, кол егія суддів Вищого господарс ького суду України, діючи в ме жах повноважень суду касацій ної інстанції згідно приписі в ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погодж ується з висновками судів по передніх судових інстанцій т а не вбачає підстав для скасу вання прийнятих у справі суд ових рішень.

На підставі викладеного, ке руючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК Ук раїни, Вищий господарський с уд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної екологічної інспе кції в Сумській області зали шити без задоволення.

2. Постанову Харківськ ого апеляційного господарсь кого суду від 13.01.2011 року та ріше ння господарського суду Сумс ької області від 26.10.2010 року у сп раві № 9/120-10 з алишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринч ук Л.Й.

Коробенко Г.П .