Постанова

від 15.04.2008 по справі 11/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15.04.2008р.м.Київ№ 11/171

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Карера»

до  Державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

         Суддя Євсіков О.О.,

                                                                      Секретар судового засідання Пунейко Л.М.

Представники сторін:

від позивача       Захаров С.О. (керівник),Скобля О.П. (представник за дов.).

від відповідача  Мокрицька К.В. (представники за дов.).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.04.2008 о 18 год. 13 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21.04.2008 на 17 год. 00 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст.  167 КАС України. З технічних причин виготовлення повного тексту постанови відкладено на 24.04.2008.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 000214/2302/0 від 05.10.2004, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1.809.745,50 грн., в т.ч. 1.206.497,00 грн. –основний платіж та 603.248,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період укладення позивачем (покупець) договорів купівлі-продажу з ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” та їх виконання позивач мав всі підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), оскільки ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” були належним чином зареєстрованими підприємствами, наділеними цивільною правосуб'єктністю, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, ними були виписані на надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбутковані товари (роботи, послуги), в т.ч. податок на додану вартість.

Заперечення проти позову ґрунтуються на встановлених перевіркою фактах порушення позивачем податкового законодавства та мотивуються наступним.

На думку відповідача, позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2”  у складі вартості отриманих товарів (робіт, послуг) з огляду на те, що ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” на момент укладення та виконання вищевказаних  договорів не були платниками податку на додану вартість, оскільки:

- рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17.11.2003 у справі № 2-6565/2003 за позовом ДПІ у Дніпровському районі міста Києва до Тимофєєва Е.В., ПП «Зодіак-КМ»визнано недійсними з моменту державної реєстрації, а саме: з 19.09.2002, установчі документи ПП «Зодіак-КМ»(код ЄДРПОУ 32106162); визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ПП „Зодіак-КМ” від 19.09.2002; визнано недійсною реєстрація ПП «Зодіак-КМ»в якості платника ПДВ та свідоцтво № 35604161 про реєстрацію ПП «Зодіак-КМ»в якості платника ПДВ з 15.10.2002; зобов'язано органи державної податкової служби України виключити ПП „Зодіак-КМ” з реєстру платників ПДВ та анулювати свідоцтво № 35604161 про реєстрацію ПП «Зодіак-КМ»в якості платника ПДВ з 15.10.2002; визнано недійсними фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та фінансового обліку, складенні від іменні ПП «Зодіак-КМ» з моменту державної реєстрації ПП «Зодіак-КМ», а саме: з 19.09.2002; Актом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 24.03.2004 № 19-321/161 анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП «Зодіак-КМ»з 09.10.2002;

- рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2003 у справі № 2-1390 за позовом ДПІ у Оболонському районі міста Києва до Білгородського А.Б., Кононова Д.П., третя особа –Державна адміністрація Оболонського району міста Києва визнано недійсними установчі документи ТОВ «Дан»(код ЄДРПОУ 31810799) з моменту передачі прав власності на підприємство, а саме: з 11.10.2002; визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ, видане ТОВ „Дан”, з дати видачі 07.11.2002. Актом ДПІ у Оболонському районі міста Києва від 20.03.2003 № 1 анульовано свідоцтво платника податків ТОВ «Дан»(код ЄДРПОУ 31810799) з 07.11.2002;

- рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11.06.2003 у справі № 2-3553/2003р. за позовом ДПІ у Святошинському районі м. Києва до ПП „Фірма „Продсервіс-2”, Давидюк Світлани Анатоліївни визнано недійсними з моменту незаконної передачі корпоративних прав, а саме: з 18.01.2003: статут ПП „Фірма „Продсервіс-2”, зареєстрований Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 11482 від 21.11.2002; свідоцтво про державну реєстрацію ПП „Фірма „Продсервіс-2”; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „Фірма „Продсервіс-2” № 36354550 від 25.12.2002 та виключено ПП „Фірма „Продсервіс-2” з реєстру платників податку на додану вартість; визнано недійсними фінансово-господарчі документи, видані від іменні ПП „Фірма „Продсервіс-2” та підписанні від іменні засновника даного підприємства Давидюк С.А.  18.01.2003. Актом ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 6 від 24.07.2003 анульовано свідоцтво платка ПДВ ПП „Фірма „Продсервіс-2” з 18.01.2003.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що він правомірно та у межах визначеної законом компетенції прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва на підставі Акта „Про результати документальної перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування Товариства з обмеженою відповідальністю „Карера” (код ЄДРПОУ 31922078) за період: грудень 2002, січень, лютий та березень 2003 року” від 30.09.2004 № 169/23-211/31922078 (далі –акт перевірки) прийнято податкове повідомлення-рішення №000214/2302/0 від 05.10.2004, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1.809.745,50 грн., в т.ч. 1.206.497,00 грн. –основний платіж та 603.248,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, позивачем (покупець) у ПП „Зодіак-КМ” було придбано товари (роботи, послуги) згідно з податковою накладною № 1308703 від 28.03.2003 на суму 127.083,33 грн., крім того ПДВ –25.416,67 грн.

Сума ПДВ у розмірі 25.416,67 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2003 року.

Позивачем (покупець) в грудні 2002 року, січні та лютому 2003 року у ТОВ „Дан” було придбано товари (роботи, послуги) згідно з податковими накладними, перелік яких наведено на стор.стор. 7-8 акта перевірки, на суму 5.494.220,00 грн., крім того ПДВ –959.243,73 грн.

Сума ПДВ у розмірі 959.243,73 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2002 року, січень та лютий 2003 року.

Позивачем (покупець) в лютому та березні 2003 року у ПП „Фірма „Продсервіс-2” було придбано товари (роботи, послуги) згідно з податковими накладними, перелік яких наведено на стор. 9 акта перевірки, на суму 1.059.427,50 грн., крім того ПДВ –211.885,49 грн.

Сума ПДВ у розмірі 211.885,49 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту за лютий та березень 2003 року.

Вищевказані суми ПДВ (1.206.497,00 грн.) фактично сплаченні позивачем у складі придбаних товарів (робіт послуг), що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Наведені факти підтверджуються наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями податкових накладних, книг обліку та придбання товарів (робіт, послуг), податкових декларацій та платіжних документів на підтвердження розрахунків позивача з постачальниками цих товарів (робіт, послуг) за вказані періоди.

В акті перевірки зазначено, що:

- рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17.11.2003 у справі № 2-6565/2003 за позовом ДПІ у Дніпровському районі міста Києва до Тимофєєва Е.В., ПП «Зодіак-КМ»визнано недійсними з моменту державної реєстрації, а саме: з 19.09.2002, установчі документи ПП «Зодіак-КМ»(код ЄДРПОУ 32106162); визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ПП „Зодіак-КМ” від 19.09.2002; визнано недійсною реєстрація ПП «Зодіак-КМ»в якості платника ПДВ та свідоцтво № 35604161 про реєстрацію ПП «Зодіак-КМ»в якості платника ПДВ з 15.10.2002; зобов'язано органи державної податкової служби України виключити ПП „Зодіак-КМ” з реєстру платників ПДВ та анулювати свідоцтво № 35604161 про реєстрацію ПП «Зодіак-КМ»в якості платника ПДВ з 15.10.2002; визнано недійсними фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та фінансового обліку, складенні від іменні ПП «Зодіак-КМ» з моменту державної реєстрації ПП «Зодіак-КМ», а саме: з 19.09.2002; Актом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 24.03.2004 № 19-321/161 анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП «Зодіак-КМ»з 09.10.2002;

- рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2003 у справі № 2-1390 за позовом ДПІ у Оболонському районі міста Києва до Білгородського А.Б., Кононова Д.П., третя особа –Державна адміністрація Оболонського району міста Києва визнано недійсними установчі документи ТОВ «Дан»(код ЄДРПОУ 31810799) з моменту передачі прав власності на підприємство, а саме: з 11.10.2002; визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ, видане ТОВ „Дан”, з дати видачі 07.11.2002. Актом ДПІ у Оболонському районі міста Києва від 20.03.2003 № 1 анульовано свідоцтво платника податків ТОВ «Дан»(код ЄДРПОУ 31810799) з 07.11.2002;

- рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11.06.2003 у справі № 2-3553/2003р. за позовом ДПІ у Святошинському районі м. Києва до ПП „Фірма „Продсервіс-2”, Давидюк Світлани Анатоліївни визнано недійсними з моменту незаконної передачі корпоративних прав, а саме: з 18.01.2003: статут ПП „Фірма „Продсервіс-2”, зареєстрований Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 11482 від 21.11.2002; свідоцтво про державну реєстрацію ПП „Фірма „Продсервіс-2”; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „Фірма „Продсервіс-2” № 36354550 від 25.12.2002 та виключено ПП „Фірма „Продсервіс-2” з реєстру платників податку на додану вартість; визнано недійсними фінансово-господарчі документи, видані від іменні ПП „Фірма „Продсервіс-2” та підписанні від іменні засновника даного підприємства Давидюк С.А.  18.01.2003. Актом ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 6 від 24.07.2003 анульовано свідоцтво платка ПДВ ПП „Фірма „Продсервіс-2” з 18.01.2003.

На судові запити до районних судів, яким прийнято вказані рішення, надійшли відповіді, згідно з якими всі три вищевказані рішення набрали законної сили та є чинними станом на день розгляду спору.

Відповідач зазначає, що згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону  України “Про  податок  на  додану  вартість” право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, податкова накладна вважається  недійсною  у  разі  її  заповнення  іншою  особою, ніж  вказано у п. 2 цього Порядку. Пункт 2 вказаного Порядку встановлює, що податкову накладну складає  особа, яка зареєстрована як платник податку  в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний  податковий  номер  платника  податку  на  додану  вартість.

За таких обставин в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", із змінами і доповненнями, включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на загальну суму 1.206.497,00 грн. за господарськими операціями з ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” у періоди: грудень 2002, січень, лютий та березень 2003 року.

Як свідчать матеріали справи, згідно з вимогами ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у відповідні звітні періоди позивач вів облік операцій з придбання у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та реєстрах отриманих податкових накладних, форма і порядок заповнення яких встановлено Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями).

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами визнаються.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть   не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і  в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позов та в усних поясненнях його представників, співпадають з доводами та висновками, викладеними в акті перевірки.

Беручи до уваги вищезазначені факти, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право  зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.1 Закону “Про податок на додану вартість” передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис  (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем у акті перевірки, податкові накладні, виписані на адресу позивача ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не  дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”  свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” податкових накладних вказані підприємства були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідні свідоцтва (копії в справі), а отже, мали право складати податкові накладні.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників  податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової Адміністрації України № 79 від 01.03.2000р. (далі - Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Суд враховує, що Актом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 24.03.2004 № 19-321/161 анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП «Зодіак-КМ»з 09.10.2002; Актом ДПІ у Оболонському районі міста Києва від 20.03.2003 № 1 анульовано свідоцтво платника податків ТОВ «Дан»(код ЄДРПОУ 31810799) з 07.11.2002; Актом ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 6 від 24.07.2003 анульовано свідоцтво платка ПДВ ПП „Фірма „Продсервіс-2” з 18.01.2003.

Разом з тим, згідно з пп. 25.2 Положення № 79 датою виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва, яке відбуваються у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, про що є відповідне рішення суду  (господарського суду), є відповідна дата прийняття рішення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2-6565/2003, яким визнано недійсним свідоцтво платника ПП «Зодіак-КМ»(код ЄДРПОУ 32106162), прийнято 17.11.2003.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначених вимог законодавства свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Зодіак-КМ»вважається анульованим та виключеним з Реєстру 17.11.2003.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва у справі № 2-1390, яким визнано недійсним свідоцтво платника ТОВ «Дан»(код ЄДРПОУ 31810799), прийнято 27.02.2003.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначених вимог законодавства свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Дан»вважається анульованим та виключеним з Реєстру 27.02.2003.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2-3553/2003р., яким визнано недійсним свідоцтво платника ПП „Фірма „Продсервіс-2”, прийнято 11.06.2003.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначених вимог законодавства свідоцтво платника податку на додану вартість ПП „Фірма „Продсервіс-2” вважається анульованим та виключеним з Реєстру 11.06.2003.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виданих ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” податкових накладних суд вважає помилковим.

Виходячи з наведеного вище, суд відзначає, що відповідно до пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу). Витрати по сплаті податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту, повинні підтверджуватися податковими накладними чи митними деклараціями.

Вказані вимоги повністю дотримані позивачем.

При цьому суд відзначає, що факт скасування державної реєстрації (визнання недійсними установчих документів) ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” не тягне за собою недійсність всіх укладених ними угод.

Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612, у редакції, чинній на момент взяття ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);

завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Пунктом 4.13 вказаної Інструкції встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7,  подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.

Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за ф. N 2-ОПП. Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для реєстрації у податкових органах керівників ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” стали визначені законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрації, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації.

Суд враховує, що у вищевказаних рішеннях Деснянського районного суду міста Києва від 17.11.2003 у справі № 2-6565/2003, Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2003 у справі № 2-1390, Деснянського районного суду міста Києва від 11.06.2003 у справі № 2-3553/2003р. зазначенні певні обставини щодо засновників  ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2”. Разом з тим господарський суд відзначає, що вказані обставини викладені лише в описовій частині рішень.

Обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили,  згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших  справ, у яких беруть  участь  ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 70 належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які  не  стосуються предмету доказування.

Судження, висновки суду, викладені у рішеннях Деснянського районного суду міста Києва від 17.11.2003 у справі № 2-6565/2003, Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2003 у справі № 2-1390, Деснянського районного суду міста Києва від 11.06.2003 у справі № 2-3553/2003р., якими були визнані недійсними установчі документи ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” та свідоцтва про його реєстрацію їх платниками ПДВ, не є обов'язковим для господарського суду.

Відповідно до ч. 2  ст. 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином рішення районних судів не звільняє відповідача від доведення (надання доказів) тієї обставин, що позивачем безпідставно збільшено податковий кредит та віднесено відповідні суми до валових витрат на підставі податкових накладних, виписаних ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2”, так і визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2”.

Суд також враховує, що первинні документи від імені ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” підписано уповноваженими на те особами, що підтверджується вищезазначеними документами. Разом з тим позивачем не надано жодних доказів того, що такі  особи не були уповноважені у встановленому законом порядку на підписання  вказаних договорів.

Крім того, як підтверджено матеріалами справи, ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” у період господарських відносин з позивачем подавали податкову звітність.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і доповненнями на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ зі змінами і доповненнями контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий   орган   внаслідок   проведення   камеральної  перевірки виявляє арифметичні   або   методологічні   помилки   у   поданій   платником   податків   податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г)          згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

В матеріалах справи відсутні допустимі докази наявності у ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок господарських відносин з позивачем. До справи не надано рішень податкових органів про донарахування ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” податкових зобов'язань, податкових повідомлень, які б підтвердили наявність податкового боргу у ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” внаслідок господарських відносин з позивачем.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що була чинною на час здійснення позивачем досліджуваних господарських операцій) було передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строку введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Як вбачається з підпункту 7.4.1 цього Закону, підставою для віднесення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до складу податкового кредиту є віднесення вартості товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат. Відповідачем при проведенні перевірки не встановлено порушення вказаної норми, навпаки з акта перевірки вбачається, що податковий кредит позивача складається з сум податку на додану вартість, відокремлених з вартості придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Враховуючи викладене, а також те, що в період укладення між позивачем та ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” договорів купівлі-продажу та їх виконання позивач мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки ПП „Зодіак-КМ”, ТОВ „Дан”, ПП „Фірма „Продсервіс-2” були належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість, ними були виписані на надані позивачеві податкові накладні, а позивачем суми податку на додану вартість були сплачені у складі вартості товару (робіт, послуг), вказані господарські зобов'язання (угоди)  не визнанні у встановленому законом порядку недійсними, суд вважає правомірним включення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а прийняття спірного рішення про нарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій - безпідставним.

Так, відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 цієї статті у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи  податковим  періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства а також відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) з податку на додану вартість за розглянутим епізодом, застосування до нього штрафних санкцій у розмірі є необґрунтованим.

Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає наступне.

30 вересня 2004 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу документальних перевірок ТОВ, МП та громадських організацій Управління податкового аудиту та валютного контролю ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Мусієнко Ю.В. було складено акт про результати документальної перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування Товариства з обмеженою відповідальністю «Карера»(код ЄДРПОУ 3192207.8) за період: грудень 2002 р., січень, лютий та березень 2003 р. за № 169/23-211/31922078.

Виходячи зі змісту акту № 169/23-211/31922078, перевірка проводилась на підставі посвідчення № 3920/23-211 від 23.12.2003 з врахуванням вимог п. 3 «в»Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»№ 817/98 від 23.07.1998.

Позапланова перевірка ТОВ «Карера»була розпочата в грудні 2003 року як комплексна позапланова документальна перевірка, але в акті № 169/23-211/31922078 відображено тільки період з грудня 2002 р. по березень 2003 р., що є порушенням порядку проведення перевірки, оформлення її результатів та затвердженого плану проведення перевірки.

Згідно з вимогами наказу ДПА України «Про затвердження форм актів перевірок»№ 50 від 31.01.2003 перевірка суб'єкта господарювання проводиться відповідно до плану перевірки, який додається до акту. Проте серед додатків до акту № 169/23-211/31922078 план перевірки відсутній.

Наказом ДПА України «Про затвердження форм актів перевірок»затверджено форми актів документальних перевірок з питань додержання податкового законодавства, проте акт перевірки № 169/23-211/31922078 не відповідає встановленим формам та змісту актів документальних перевірок. Зокрема, перевірка проведена лише з питань декларування та сплати податку на додану вартість та не охоплює інші обов'язкові розділи для актів документальних перевірок. Комплексна позапланова перевірка ТОВ «Карера»в грудні 2003 р. - січні 2004р. була розпочата не тільки інспектором Мусієнко Ю.В., а також інспекторами Лихацькою Д.П., Шибінською О.А. (витяг з журналу реєстрації перевірок підприємства у справі).

Згідно з п. 2 р. II («Описова частина акта документальної перевірки») Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України № 429 від 16.09.2002, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства. Проте в акті перевірки зазначено, що в  ході   позапланової   документальної   перевірки ТОВ   «Карера»  встановлено,   що підприємство при проведенні фінансово-господарської діяльності, зокрема в перевіреному періоді здійснювало операції, які можуть підпадати під визначення «сумнівних». Підставами для зазначеного  є  встановлення   факту   взаємовідносин   ТОВ   «Карера»  з підприємствами, що мають ознаки «фіктивності».

В даному випадку відповідачем вжито слова «сумнівних»та «фіктивності»в лапках, що свідчить про застосування не законодавчих визначень (термінів), а про суб'єктивну оцінку, позицію інспектора, що, по суті, є припущенням. Більше того, встановити факт здійснення фіктивного підприємництва може виключно суд відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень акту перевірки № 169/23-211/31922078 підставою для донарахування зобов'язань з податку на додану вартість, а в зв'язку з цим, і штрафних санкцій, є ненадання ТОВ «Карера»на перевірку відповідних податкових накладних по взаємовідносинам з рядом підприємств.

Проте даний факт не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Карера» в межах позапланової комплексної документальної перевірки протягом періоду більш як півроку надавало інспектору Мусієнко Ю.В. на підставі посвідчення № 3920/23-211 від 23.12.2003 всі фінансово-господарські документи, в т.ч. податкові накладні, що підтверджують право підприємства на податковий кредит.

Станом на 30.09.2004 інспектор Мусієнко Ю.В. перевірку не проводила: вона не виходила на виїзну комплексну позапланову документальну перевірку, в присутності та за участю представників підприємства акт відмови від перевірки складений не був.

Що стосується запиту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 15178/10/23-204 від 10.09.2004, на який посилається в акті перевірки інспектор як на підтвердження факту ненадання ТОВ «Карера»відповідних документів, то судом встановлено, що в запиті відсутнє посилання на посвідчення № 3920/23-211 від 23.12.2003.

Більше того, в запиті вимагалось надати оригінали відповідних документів до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. Дана вимога не є правомірною, а ТОВ «Карера»не було зобов'язано надавати документи на підставі вищезазначеного запиту, оскільки згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами документальна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства проводиться за місцезнаходженням підприємства та/або за місцезнаходженням об'єкта, щодо якого проводиться перевірка.

ТОВ «Карера»повідомило ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про зміну свого місцезнаходженням листом за № 127 від 04.02.2004, того ж дня отриманим податковим органом, про що свідчить відповідна реєстраційна відмітка (копія листа наявна у справі).

Проте відповідач замість того, щоб здійснити за необхідності виїзну позапланову комплексну документальну перевірку на підставі посвідчення № 3920/23-211 від 23.12.2003 дійшов суб'єктивного та необґрунтованого висновку про відсутність у ТОВ «Карера»відповідних податкових накладних, хоча відповідні документи у підприємства є в наявності (копії у справі).

Крім того матеріалами справи підтверджено, що практично всі запити про надання документів надсилалася позивачеві на стару адресу: м. Київ, вул. Освіти, 4, а не на адресу, зазначену в листі про зміну місця перебування.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі суду не надали.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на   відповідача,   якщо   він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт  владних  повноважень не довів  правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірного рішення недійсним, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 КАС України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст.  20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст. 12 ГПК України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати позивача за первісним позовом підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України.

Зважаючи на те, що момент звернення позивача до суду (10.05.2005) відповідно до ст.ст. 44, 57, 63 ГПК України до складу судових витрат включались витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу як платіж, котрий підлягав обов'язковій сплаті при подачі позову, а розмір держаного мита для вимог немайнового характеру складав 85,00 грн., то за таких обставин 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 85,00 грн. державного мита, сплачених позивачем при подачі позову, підлягають відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69-72, 94, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 000214/2302/0 від 05.10.2004.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карера»судові витрати в сумі 203,00 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              О.О. Євсіков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –24.04.2008.