Рішення

від 30.01.2008 по справі 47/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/346

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/346

30.01.08

За позовом     Акціонерний комерційний банк "Інвестбанк"

до                     ЗАТ " Керамічні будівельні матеріали"

про                    стягнення 1 241 897,38 грн.

Суддя  Станік С.Р.

Представники:   

Від позивача        Павленко М.В.–представник за довіреністю

Від відповідача    не зявився

Обставини  справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 1 241 897,38 грн. заборгованості по відсотками за Кредитною угодою № 32-03 від 28.05.2003, а також відшкодування судових витрат по сплаті державного мита в сумі та 118,00 грн. інформаційно-технічних послуг судового процесу.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2007 було порушено провадження в справі № 47/346 та призначено розгляд справи на 05.12.2007.

Позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано заяву про зміну позовних вимог в сторону збільшення, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 1 296 714,70 грн. заборгованості по відсотками за Кредитною угодою № 32-03 від 28.05.2003 за період з 01.06.2004 по 20.09.2007, оскільки 20.09.2007 відбулось погашення суми кредиту в розмірі 1 961 600,00 грн.

04.12.2007 відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю  представника відповідача бути присутнім у даному судовому засіданні.

Судове засідання 05.12.2007 було перенесено на 17.12.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2007 у звязку з заявленим відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи та його задоволенням судом, розгляд справи було відкладено до 30.01.2008 о 10 год. 40 хв.

В судове засідання 30.01.2008 о 10 год. 40 хв. представник відповідача не з?явився, але відповідачем 30.01.2008 через канцелярію Господарського суду міста Києва о 09 год. 48 хв. було подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю  представника відповідача бути присутнім у даному судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2008 проти заявленого клопотання про відкладення розгляду справи 30.01.2008 на іншу дату –заперечив, посилаючись на те, що справа розглядається судом  протягом тривалого часу, проводились судові засідання, в матеріалах справи є в наявності всі необхідні документи для вирішення спору, до того ж відповідачем надано усі необхідні документи для вирішення спору та письмовий відзив та пояснення по справі,  які на його думку є необхідними для вирішення спору, а тому підстави для відкладення розгляду справи в даному судовому засіданні - відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача,  враховуючи, те що по справі неодноразово проводились судові засідання, в матеріалах справи є в наявності всі необхідні документи для вирішення спору, до того ж відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було надано і відзив на позов, і письмові пояснення по справі та документи по справі, які на його думку є необхідними для вирішення спору, а тому суд, з метою уникнення затягування розгляду справи, відхиляє вищевказане   клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 30.01.2008 представник позивача заявлені позовні вимоги (з урахуванням заявлених уточнень) підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2004 № 3/232, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2004, було розірвано укладену між позивачем та відповідачем кредитну угоду № 32-03 від 28.05.2003 та присуджено на користь позивача 1 961 600 грн. заборгованості за кредитом, 396 257,62 грн. відсотків за користування кредитом,  а також судові витрати по сплаті державного мита –1700,00 грн. та 118,00 грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Як зазначав позивач, постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2004 була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2004, а ухвалою Верховного Суду України від 23.12.2004 було відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови  Вищого господарського суду України від 28.10.2004. З огляду на вищенаведене, позивач просив суд стягнути відсотки за несвоєчасне повернення суми кредиту за кредитною угодою № 32-03 від 28.05.2003 за період з 01.06.2004 по 20.09.2007 загалом на суму 1 296 714,70 грн., з врахуванням того, що за період з 02.09.2004 по 20.09.2007 відсотки підлягають стягненню в порядку ст. 536,1054 Цивільного кодексу України.

Відповідач у письмовому відзиві на позов проти заявлених позовних вимог –заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2004 № 3/232 кредитну угоду № 32-03 від 28.05.2003 було розірвано, а тому в порядку п.3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що у випадку розірвання договору у судовому порядку, зобовязання припиняється з моменту набранням рішенням суду про розірвання договору законної сили, відповідно, підстави для стягнення з відповідача відсотків за період з 02.09.2004 по 20.09.2007 –відсутні.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України визначає, що факти, встановлені рішенням господарського суду   під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2004 № 3/232, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2004, було розірвано укладену між позивачем та відповідачем кредитну угоду № 32-03 від 28.05.2003 та присуджено на користь позивача 1 961 600 грн. заборгованості за кредитом, 396 257,62 грн. відсотків за користування кредитом,  а також судові витрати по сплаті державного мита –1700,00 грн. та 118,00 грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову ЗАТ «Керамічні будівельні матеріали» про відшкодування 2 890 143,99 грн. збитків –відмовлено.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2004 була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2004, а ухвалою Верховного Суду України від 23.12.2004 було відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови  Вищого господарського суду України від 28.10.2004.

Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України визначає, що у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Згідно статті 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2004 № 3/232 набрало законної сили з 02.09.2004.

   Рішенням  Господарського суду міста Києва від 27.04.2004 № 3/232 було встановлено, що згідно кредитної угоди № 32-03 від 28.05.2003 АКБ «Інвестбанк»було надано ЗАТ «Керамічні будівельні матеріали»кредитні кошти по першому етапу кредитування в розмірі 1 961 600,00 грн., але кредитування по другому та третьому етапах банком було припинено у звязку з порушенням ЗАТ «Керамічні будівельні матеріали»умов угоди щодо цільового використання кредитних коштів та порушенням умов щодо оформлення угоди про заставу цілісного майнового комплексу, а тому на підставі ст.161 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 526, 1052, 1056 Цивільного кодексу України кредитну угоду № 32-03 від 28.05.2003 було розірвано та присуджено до стягнення 1 961 600 грн. заборгованості за кредитом  

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішенням Господарського суду міста Києва № 3/232 від 27.04.2004 було встановлено обставини порушення відповідачем своїх зобовязань за  кредитною угодою № 32-03 від 28.05.2003, а саме щодо належного виконання   зобовязань згідно умов укладеного договору.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Вимогами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Стаття 1214 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними відповідно до статті 536 цього Кодексу, а саме: за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір яких за користування чужими грошовими коштами, встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стаття 536 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва № 3/232 від 27.04.2004, та згідно п. 1.1 кредитної угоди № 32-03 від 28.05.2003, відсоткова ставка за користування відповідачем кредитними коштами була визначена сторонами в розмірі 20% річних.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки кредитну угоду № 32-03 від 28.05.2003 було розірвано в судовому порядку рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2004 № 3/232 та присуджено до стягнення 1 961 600,00 грн.,  залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2004, і яке, відповідно, набрало законної сили 02.09.2004, але і в період з 02.09.2004 по 20.09.2007 (дата погашення заборгованості по кредиту і визначена самостійно позивачем в уточненнях до позову) грошові кошти в розмірі 1 961 600,00 грн. відповідачем повернуті позивачу не були, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору –надано не було, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача процентів - є законною, обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково враховуючи  те, що в період з 01.06.2004 по 01.09.2004 проценти підлягають нарахуванню згідно умов кредитної угоди № 32-03 від 28.05.2003, оскільки рішення суду від 27.04.2004 про її розірвання набрало законної сили 02.09.2004, і саме з 02.09.2004 припинились зобовязання сторін саме за даною угодою, а з 02.09.2004 по 20.09.2007 проценти підлягають нарахуванню згідно закону, в порядку, передбаченому ст.ст. 536,1212 Цивільного кодексу України, оскільки  з 02.09.2004 підстава на якій відповідачем було отримано  кредитні кошти в розмірі 1 961 600,00 грн. –відпала 02.09.2004, але це не припинило обовязку відповідача повернути кошти у розмірі 1 961 600,00 грн. позивачу, заборгованість по яким, згідно пояснень позивача, було погашено  20.09.2007.   

Стаття 1214 Цивільного кодексу України   встановлює, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними відповідно до статті 536 цього Кодексу, а саме: за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір яких за користування чужими грошовими коштами, встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З огляду на те, що ні умовами договору, ні Цивільним кодексом України, ні іншим актом цивільного законодавства розмір процентів не передбачено, з врахуванням того, що нарахування процентів в порядку ст.ст. 536, 1212 Цивільного кодексу України застосовується при наявності такої обставини, як безпідставне одержання грошових коштів, а підстава на якій відповідачем було отримано  кредитні кошти в розмірі 1 961 600,00 грн. відпала саме 02.09.2004  з набранням рішенням Господарського суду міста Києва № 2/232 законної сили,  суд дійшов висновку, що при розрахунку процентів підлягає застосуванню облікова ставка НБУ, що діяла у відповідний період прострочення.  

Таким чином, розмір процентів, за період з 01.06.2004 по 01.09.2004, згідно розрахунку позивача наведеного ним у поясненнях № 124 від 15.01.2008, і з яким суд погоджується, складає 99687,87 грн.

Розмір процентів за період з 02.09.2004 по 20.09.2007 (дата погашення кредитної заборгованості і  визначена позивачем самостійно у позові), за розрахунком суду складає:

1 961 600,00 грн. х 7,5% (облікова ставка до 07.10.2004згідно Листа НБУ від 09.08.2004 р. N 14-011/3023-7968) х 35 дні / 365 = 14107,40 грн.

1 961 600,00 грн. х 8,0% (облікова ставка до 09.11.2004 згідно Листа НБУ від 07.10.2004 р. N 14-011/3913-10201) х 34дні / 365 = 14617,95 грн.

1 961 600,00 грн. х 9,0% (облікова ставка до 10.08.2005 згідно Листа НБУ від 08.09.2004 р. N 14-011/3462-9104) х 274 дні /365= 132528,92 грн.

1 961 600,00 грн. х 9,5% (облікова ставка до 10.06.2006 згідно Листа НБУ від 09.08.2005 р. N 14-011/2644-7872) х 334 дні /365 = 170524,84 грн.

1 961 600,00 грн. х 8,5% (облікова ставка до 01.06.2007 згідно Листа НБУ від 06.06.2006 р. N 14-011/1373-6039) х 356 днів /365 = 162624,70 грн.

1 961 600,00 грн. х 8,0% (облікова ставка з 01.06.2007 згідно Листа НБУ від 17.05.2007 р. N 14-011/1150-5118) х 82 дні/365 = 35255,06 грн.

Таким чином, загалом розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає: 629346,74 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене позовна вимога позивача задовольняється судом частково, а саме в розмірі 629346,74 грн. процентів, які підлягають стягненню з відповідача. В іншій частині позовна вимога задоволенню не підлягає.    

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідач пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з  Закритого акціонерного товариства «Керамічні будівельні матеріали»(код ЄДРПОУ 24256230, місцезнаходження: 02099 м.Київ, вул. Ялтинська, 5Б; р/р 26001301240670 у Мінському відділенні Промінвестбанку України м.Києва, МФО 322250), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь акціонерного комерційного банку «Інвестбанк»(код ЄДРПОУ 20935649, місцезнаходження: 65012 м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б; р/р 2909198000980 у АКБ «Інвестбанк», МФО 328210) проценти в розмірі 629346 (шістсот двадцять девять тисяч триста сорок шість) грн. 74 коп., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі  6293 (шість тисяч двісті девяносто три) грн. 47 коп. та 57 (пятдесят сім) грн. 27 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

4.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                        Станік С.Р.