Постанова

від 18.06.2008 по справі 47/346

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

47/346

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 18.06.2008                                                                                           № 47/346

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Павленко М. В. – представник за довіреністю від 28.11.2007 р.

 від відповідача -Базіс А. С. – представник за довіреністю № 03/12-2007 від 03.12.2007 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Керамічні будівельні матеріали"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.01.2008

 у справі № 47/346  

 за позовом                               Акціонерного комерційного банку "Інвестбанк"

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Керамічні будівельні матеріали"

 про                                                  стягнення 1241897,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позов заявлено про стягнення з відповідача 1296714,70 грн. заборгованості по відсотками за Кредитною угодою № 32-03 від 28.05.2003 за період з 01.06.2004 року по 20.09.2007 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2008 р. у справі № 47/346 позовні вимоги Акціонерного комерційного банку „Інвестбанк” задоволені частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено відсотки в розмірі 629346,74 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 6293,47 грн. та 57,27 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство „Керамічні будівельні матеріали” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2008 р. у справі № 47/346 та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Ухвалою від 29.05.2008 р. колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н.В.., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С. А. відновлено строк для подання апеляційної скарги, апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 18.06.2008 р.

В судовому засіданні 18.06.2008 р представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні у матеріалах справи документальні докази, заслухавши пояснення представників позивача, з урахуванням правил ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі користуючись правами, наданими суду першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2004 р. у справі № 3/232, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2004 р., розірвано укладену між позивачем та відповідачем кредитну угоду № 32-03 від 28.05.2003 року (далі Кредитна угода) та присуджено на користь позивача 1 961 600 грн. заборгованості за кредитом, 396 257,62 грн. відсотків за користування кредитом, а також судові витрати по сплаті державного мита –1700,00 грн. та 118,00 грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, у задоволенні зустрічного позову ЗАТ “Керамічні будівельні матеріали” про відшкодування 2890143,99 грн. збитків –відмовлено.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2004 р. у справі № 3/232 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2004 р.

Ухвалою Верховного Суду України від 23.12.2004 р. у справі № 3/232 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови  Вищого господарського суду України від 28.10.2004 р. у справі № 3/232.

Відповідно до ч. 4 ст. 85 ГПК України, у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Згідно статті 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

З огляду на зазначені правові норми та обставини справи, Кредитна угода сторін приймається судом як така, що розірвана 02.09.2004 р., і починаючи саме з цієї дати, згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України (ЦК України), припинилися зобов'язання сторін за нею.

Отже,  з дати укладення Кредитної угоди і по 01.09.2004 р. включно спірні взаємовідносини сторін мають регулюватися її умовами.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1.1 Кредитної угоди відсоткова ставка за користування відповідачем кредитними коштами визначена сторонами в розмірі 20% річних.

Отже, за умовами Кредитної угоди відповідач за користування кредитними коштами має платити відсотки у зазначеному розмірі.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З пояснень сторін встановлено, що 396 257,62 грн. відсотків за користування кредитом стягнуті за рішенням господарського суду міста Києва у справі № 3/232 за період по 31.05.2004 р. включно.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача за період з 01.06.2004 р. по 01.09.2004 р. відсотків  згідно умов Кредитної угоди в сумі 99687,87 грн.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на умови п. 4.3 Кредитної угоди як на підставу для звільнення його від обов'язку платити за користування кредитними грошима з огляду на таке.

Згідно п. 4.3 Кредитної угоди відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати нараховані відсотки за кредит у порядку, встановленому цим пунктом угоди, - починаючи через 90 днів з дня останнього перерахування та виконання платежів в повному обсязі по 1 та 2 етапах.

Згідно п. 7.2 Кредитної угоди відсотки за користування кредитом нараховуються на перше число кожного місяця, слідуючого за звітним, на фактичну суму щоденної кредитної заборгованості за фактичну кількість календарних днів у місяці та році, починаючи з дня надання кредиту.

Тобто, нарахування відсотків за користування грошима відбувалося щомісячно починаючи з дня надання кредиту, відстрочена за домовленістю сторін була лише їх сплата. Проте, відстрочка сплати нарахованих відсотків за користування кредитними грошима, згоди щодо якої дійшли сторони у п. 4.3 Кредитної угоди, не звільняє відповідача як позичальника від плати за час фактичного користування цими грошима у випадку дострокового розірвання Кредитної угоди, в тому числі за умови, якщо це відбулося в період, коли право на відстрочку сплати не було відповідачем повністю реалізоване.

Щодо вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами за період з 02.09.2004 р. по 20.09.2007 р., тобто за період після розірвання Кредитної угоди і припинення зобов'язань сторін за нею слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до част. 3, 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, - з рішення суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2004 р. суду у справі 3/232 відповідача зобов'язано повернути позивачу кошти в сумі 1961600 грн., перераховані йому за Кредитною угодою.

Відстрочка виконання зазначеного рішення не передбачена, тому, враховуючи, що рішення набрало законної сили 02.09.2004 р., починаючи з цієї дати у відповідача виникле грошове зобов'язання перед позивачем в розмірі 1961600 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 – 5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідач рішення суду у добровільному порядку не виконав - гроші не перерахував, що має розцінюватись як безпідставне збереження чужих грошових коштів.

Частина 2 статті 1214 ЦК України встановлює, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначені правові норми та обставини справи, суд вважає справедливою вимогу позивача зобов'язати відповідача оплатити за користування цими грошима

Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Цивільним кодексом України не передбачений процент за безпідставне збереження чужих грошових коштів, і помилково при розрахунку процентів за користування грошима після розірвання Кредитної угоди застосував облікову ставку НБУ, що діяла у відповідний період прострочення.

          Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, стягненню з відповідача на користь позивача за період з 02.09.2004 р. по 20.09.2007 р. підлягають проценти в сумі 179768,55 грн. (1961600/100*3/365*1115=179768,55) з розрахунку 3% річних.

Разом стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 279456,42 грн. (99687,87 +179768,55)

При цьому, не приймаються до уваги:

- посилання відповідача на відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках відповідача, оскільки згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання;

- посилання відповідача на те, що позивач своїми діями, а саме, ненаданням кредиту за умовами Угоди в повному обсязі, завдав відповідачеві збитків у вигляді не одержаних доходів на загальну суму 2720482,99 грн., оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначених обставин; Крім того, зазначені обставини були предметом дослідження під час розгляду справи № 3/232 за зустрічним позовом ЗАТ „Керамічні будівельні матеріали” до АКБ „Інвестбанк” про стягнення 2890143,9 грн. і суд не знайшов підстав для задоволення позову в частині стягнення з АКБ „Інвестбанк” на користь ЗАТ „Керамічні будівельні матеріали” збитків в сумі 2720482,99 грн. (а.с. 27 на зворотному боці)

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені  обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції частково неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2008 р. у справі № 47/346 підлягає зміні.

З огляду на викладене, зміні також підлягає спірне рішення в частині розміру присуджених до стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відповідача покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Керамічні будівельні матеріали” на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2008 р. у справі № 47/346 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2008 року у справі № 47/346 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2008 року у справі № 47/346 в наступній редакції:

“2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Керамічні будівельні матеріали”(код ЄДРПОУ 24256230, місцезнаходження: 02099 м. Київ, вул. Ялтинська, 5Б; р/р 26001301240670 у Мінському відділенні Промінвестбанку України м. Києва, МФО 322250, або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Акціонерного комерційного банку “Інвестбанк”(код ЄДРПОУ 20935649, місцезнаходження: 65012 м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б; р/р 2909198000980 у АКБ “Інвестбанк”, МФО 328210) відсотки в сумі 279456 (двісті сімдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 42 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 2794 (дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 56 грн. та 25 (двадцять п'ять) грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

4. Стягнути з Акціонерного комерційного банку “Інвестбанк”(код ЄДРПОУ 20935649, місцезнаходження: 65012 м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б; р/р 2909198000980 у АКБ “Інвестбанк”, МФО 328210, або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства “Керамічні будівельні матеріали”(код ЄДРПОУ 24256230, місцезнаходження: 02099 м. Київ, вул. Ялтинська, 5Б; р/р 26001301240670 у Мінському відділенні Промінвестбанку України м. Києва, МФО 322250) витрати на подачу апеляційної скарги 1749 (одну тисячу сімсот сорок дев'ять) грн. 45 коп.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва справу № 47/346.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 24.06.08 (відправлено)