Постанова

від 05.02.2008 по справі 36/257

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/257

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.02.2008                                                                                           № 36/257

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Губенко Н.М.

 суддів:            Барицької  Т.Л.

          Ропій  Л.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - повідомлений, але не з'явився;

 від відповідача - Шевченко Г.М. (довіреність № 26-д від 26.11.2007);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Кролевецьке земляцтво"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.09.2007

 у справі № 36/257 (Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               Комунального підприємства "Оренда"

 до                                                   Громадської організації "Кролевецьке земляцтво"

 про                                                  дострокове розірвання договору оренди та виселення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від19.09.2007 у справі №36/257 позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір оренди № 2172 від 01.01.2000, укладений між КП ”Оренда” та ГО ”Кролевецьке земляцтво”. Виселено ГО ”Кролевецьке земляцтво” з нежитлового приміщення на першому поверсі, загальною площею 113,0 кв. м. в будинку № 40 по вул. Юрківській в м. Києві та зобов'язано передати дане приміщення КП ”Оренда” по акту приймання-передачі приміщення. Стягнуто з ГО ”Кролевецьке земляцтво” на користь КП ”Оренда” державне мито в сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що господарським судом першої інстанції оскаржуване рішення прийняте при: неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. При цьому відповідач зазначає, що приймаючи рішення господарський суд першої інстанції не пересвідчився в тому, чи повідомлений відповідач про порушення провадження у даній справі, про час і місце розгляду справу. В матеріалах справи відсутні докази про направлення і отримання відповідачем кореспонденції із суду. За таких обставин відповідач вважає, що господарський суд першої інстанції повинен був відкласти розгляд справи, як це визначено ст. 77 ГПК України та п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України ”Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289. Однак, господарський суд першої інстанції вимоги закону не виконав, тим самим позбавив відповідача права на рівні з іншими учасниками процесу приймати участь у судовому процесі, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, які передбачені ст. 22 ГПК України. Про судове засідання і ухвалу суду від 23.07.2007 про порушення провадження у справі керівництво відповідача дізналось лише із рішення господарського суду першої інстанції. Також, відповідач зазначає, що з позивачем було домовлено, що документи будуть надсилатись відповідачу за фактичною адресою: м. Київ, вул. Юрківська, 40.

Також відповідачем були надані доповнення до апеляційної скарги, в яких останній зазначив, що з платежів, які сплачувались відповідачем позивачу з призначенням платежу ”оплата орендної плати” позивачем неправомірно зараховувалась їх частина на погашення пені, чим штучно збільшувалась заборгованість по орендній платі.

Крім того, відповідач зазначає, що за період з 01.04.2006 по 12.07.2007 орендна плата внесена давно і на даний час заборгованість відсутня.

Позивач наддав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. При цьому позивач зазначає, що відповідач не виконував свого основного обов'язку, передбаченого п. 1.6. договору оренди та не вносив своєчасно і у повному обсязі орендну плату. В результаті систематичного порушення умов договору оренди у відповідача в період з 01.04.2006 по 12.07.2007 виникла заборгованість по сплаті орендної плати. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди позивач відповідно до ст. 188 ГК України направив відповідачу пропозицію № 140 від 12.06.2007 про розірвання договору оренди, яка залишилась без відповіді та задоволення.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до п. 2.4. договору оренди в разі зміни поштових та інших реквізитів відповідач письмово повідомляє позивача в десятиденний термін. Однак, листи про зміну адреси від відповідача не надходили.

Позивач у судові засідання 29.01.2008 та 05.02.2008 не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 15.01.2008 та від 29.01.2008 з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом в судових засіданнях були заслухані пояснення представників сторін, досліджені матеріали справи та встановлено наступне.

Позивач подав до господарського суду першої інстанції позов про розірвання договору оренди № 2172 від 01.02.2000, укладеного з відповідачем та виселення відповідача з нежитлового приміщення по вул. Юрківській, 40 в м. Києві, загальною площею 113,0 кв. м. і зобов'язання відповідача здати об'єкт оренди позивачу по акту приймання-передачі приміщення.

Рішенням господарського суду першої інстанції позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач в порушення умов договору оренди та вимог ст. 18 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” не сплачував орендні платежі позивачу з 01.04.2007, а тому останній має право згідно з п.1 ст.783 ЦК України вимагати розірвання договору оренди. З розірванням договору оренди відповідач втрачає статус орендаря і підлягає виселенню.

Апеляційний господарський суд не погоджується із вказаним висновком господарського суду першої інстанції з огляду на викладене.

Як вбачається із матеріалі справи, 01.02.2000 між Управлінням майном Подільської райдержадміністрації та відповідачем було укладено договір № 2172 оренди приміщення по вул. Юрківський, 40 (далі договір оренди), за умовами якого Управління майном Подільської райдержадміністрації, як орендодавець, на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації № 560 від 18.06.1999 та ордеру № 80 від 18.06.1999 передав, а відповідач, як орендар, прийняв в орендне користування приміщення в будинку по вул. Юрківській, 40 на першому поверсі, загальною площею 113,0 кв. м. для розміщення офісу (п. 1.1.).

Додатковою угодою ”Про зміну і доповнення договору № 2172 від 01.02.2000 оренди нежитлового приміщення по вул. Юрківській, 40” від 01.04.2002, поряд з іншими змінами, замінено орендодавця за договором оренди, а саме: Управління майном Подільської райдержадміністрації на Комунальне підприємство ”Оренда” (позивач).

Таким чином, з 01.04.2002 орендодавцем за договором оренди є Комунальне підприємство ”Оренда” (позивач).

Строк дії договору оренди сторонами встановлений з 01.02.2000 по 18.06.2024 (п. 7.2. договору оренди).

За умовами п. 1.3. договору оренди, в редакції додаткової угоди від 01.04.2002, визначено, що орендна плата за цим договором встановлюється відповідно до рішення Подільської районної ради ХХІІІ скликання від 08.02.2001 № 155 ”Про плату за оренду нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що належить до комунальної власності району”. Розмір орендної плати складає 700,74 грн. (без ПДВ) та нараховується з 01.03.2002.

Відповідач зобов'язувався сплачувати орендодавцю орендну плату згідно із п. 1.3. цього договору з врахуванням індексу інфляції (п. 1.4. договору оренди, в редакції додаткової угоди від 01.04.2002).

Відповідно до п. 1.6. договору оренди, в редакції додаткової угоди від 01.04.2002, відповідач зобов'язаний вносити орендну плату не пізніше 30 числа поточного місяця в повному обсязі.

Згідно із п. 1.7. договору оренди, в редакції додаткової угоди від 01.04.2002, податок на додану вартість нараховується на орендну плату та сплачується додатково у визначених законодавством порядку та розмірах.

Відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються Законом України ”Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Вказана норма не визначає, невиконання яких саме зобов'язань сторонами є підставою для розірвання договору оренди.

Відповідно до Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав та порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

З огляду на те, що правовідносини між сторонами не припинилися, а продовжували існувати після набрання чинності 01.01.2004 Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, то відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України та Прикінцевих положень Господарського кодексу України при розгляді даного спору застосовуються норми цих Кодексів.

Згідно із ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

Відповідно до ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Статтею 782 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У п. 6.6. договору оренди сторони визнають, що в разі невнесення орендних платежів протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, дію договору оренди може бути достроково припинено на вимогу орендодавця за рішенням арбітражного суду.

Позивач, звертаючись до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди на підставі ст. 782 ЦК України, посилався на те, що за період з 01.04.2006 по 12.07.2007 відповідач не виконував умови договору оренди щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим за вказаний період у останнього виникла заборгованість у сумі 5 624,66 грн., тобто несплата орендних платежів відповідачем тривала більш ніж три місяці підряд. До позовної заяви позивач додав розрахунок заборгованості за період з квітня 2006 року по 12 липня 2007 року в якому зазначив, що станом на 01.04.2006 відповідач мав переплату орендної плати у сумі 408,4 грн., однак, у квітні, травні, червні, липні 2006 відповідач не здійснював сплату орендної плати.

Оскаржуючи рішення суду, відповідач в апеляційній скарзі заперечував наявність заборгованості по орендній платі за період з 01.04.2006 по 12.07.2007, та наявність такої підстави для дострокового розірвання договору оренди, як несплата орендної плати протягом трьох місяців підряд у вказаному періоді.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач продовжує стверджувати про порушення відповідачем умов договору оренди щодо сплати орендної плати та додає до відзиву розрахунок боргу відповідача за період з квітня 2006 року по грудень 2007 року і копії виписок з особового рахунку позивача про сплату відповідачем орендної плати.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.

З метою з'ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалами від 15.01.2008 та від 29.01.2008 про відкладення розгляду справи зобов'язав позивача надати документи на підтвердження наявності у відповідача переплати у сумі 408,41 грн. по орендній платі станом на 01.04.2006 (розрахунок нарахування і сплати орендної плати за період до 01.04.2006), детальний розрахунок нарахування та сплати орендної плати за договором № 2172 з квітня 2006 року по липень 2007 року із зазначенням розміру орендної плати з індексом інфляції, ПДВ, сплаченої орендної плати, платіжних документів, відповідно до яких сплачено орендну плату, розмір заборгованості; нормативне обґрунтування розрахунку орендної плати з 01.03.2002; копії виписок з особового рахунку позивача про сплату відповідачем орендної плати; копії платіжних вимог, що були виставлені відповідачу до оплати. Відповідача суд зобов'язав надати детальний контррозрахунок нарахування та сплати орендної плати за договором № 2172 від 01.02.2000 з квітня 2006 року по липень 2007 року із зазначенням розміру орендної плати, індексу інфляції, ПДВ, сплаченої орендної плати, платіжних документів, відповідно до яких сплачено орендну плату, розмір заборгованості; документи в обґрунтування розміру переплати орендної плати станом на 01.01.2006 (розрахунок нарахування і сплати орендної плати за попередній період до 01.04.2006), платіжні документи на сплату орендної плати.

Позивач витребуваних ухвалами суду документів не надав, свого представника в судові засідання 29.01.2008 та 05.02.2008 для надання пояснень по витребуваних судом документам не направив.

Відповідач, у свою чергу, надав три доповнення до апеляційної скарги до кожного з яких додав розрахунок нарахування та сплати орендної плати за період з жовтня 2004 року по вересень 2007 року (включно), з січня по грудень 2005 року, з січня 2006 року по грудень 2007 року, а також копії платіжних доручень про сплату відповідачем орендної плати у жовтні, листопаді та грудні 2004 року, а також у 2005, 2006 та 2007 роках.

Дослідивши надані сторонами документи, апеляційний господарський суд встановив, що в розрахунках нарахування та сплати орендної позивача та відповідача розмір орендної плати, що підлягала сплаті відповідачем у спірний період однаковий, розбіжності містяться по сумам орендної плати сплаченої відповідачем та по розміру здійсненої відповідачем переплати станом на квітень 2006 року, а також по розміру заборгованості.

Так, позивач у розрахунку заборгованості відповідача, доданому до відзиву на апеляційну скаргу, не зазначив про сплату відповідачем 7 000,00 грн. у березні 2006 року.

Як вбачається із наданого відповідачем розрахунку нарахування та сплати орендної плати, доданому до доповнення до апеляційної скарги від 29.01.2008, відповідач за платіжним дорученням № 143 від 31.03.2006 здійснив перерахування грошових коштів на оплату орендної плати за грудень 2005 року та за січень, лютий, березень 2006 року в розмірі 7 000,00 грн.

В судовому засіданні представником відповідача було надано для огляду оригінал платіжного доручення № 143 від 31.03.2006 на суму 7 000,00 грн. та належним чином засвідчену копію до матеріалів справи.

Відповідно до розрахунку нарахування та сплати орендної плати позивача за грудень 2005 року позивачем нараховано відповідачу до сплати орендну плату в розмірі 1 100,16 грн., за січень 2006 року – 1 126,25 грн., за лютий 2006 року – 1 139,77 грн., за березень 2006 року – 1 160,28 грн., загальна сума орендної плита за вказані місяці становить 4 526,46 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач за платіжним дорученням № 143 від 31.03.2006 перерахував позивачу 7 000,00 грн. орендної плати за грудень 2005 року та за січень, лютий, березень 2006 року, в той час як за вказані місяці сплаті підлягала орендна плата в сумі 4 526,46 грн., то станом на квітень 2006 року у відповідача існувала переплата у розмірі 2 473,54 грн. (7 000,00 грн. – 4 526,46 грн.).

Посилання позивача під час розгляду апеляційної скарги на те, що станом на квітень 2006 року у відповідача існувала переплата лише в розмірі 408,41 грн., оскільки позивач, відповідно до п. 1.10. договору оренди, сплачені відповідачем грошові кошти частково зараховував на погашення пені за прострочку сплати орендної плати не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки позивач документально не обґрунтував нарахування пені за прострочку сплати орендної плати за період до 01.04.2006 та розмір такої пені, чим не довів правомірність не врахування переплати відповідачем орендної плати в рахунок майбутніх платежів. Крім того, позивачем не враховано, що відповідач сплачуючи грошові кошти в призначенні платежу зазначав сплату орендної плати, а не сплату пені.

Як вбачається із розрахунку нарахування та сплати орендної плати позивача за квітень 2006 року позивач нарахував відповідачу до сплати орендну плату в розмірі 1 156,80 грн., однак, оскільки станом на квітень 2006 року у відповідача існувала переплата орендної плати у сумі 2 473,54 грн., то, 1 156,80 грн. із вказаної суми підлягає зарахуванню в рахунок сплати відповідачем орендної плати за квітень 2006 року. Отже, станом на травень 2006 року у відповідача існувала переплата в розмірі 1 316,74 грн. (2 473,54 грн. – 1 156,80 грн.).

За травень 2006 року позивач нарахував відповідачу до сплати орендну плату в розмірі 1 152,17 грн., яка з урахуванням наявної переплати орендної плати в сумі 1 316,74 грн. рахується сплаченою. При цьому станом на червень 2006 року у відповідача існувала переплата в розмірі 164,57 грн. (1 316,74 грн. – 1 152,17 грн.).

За червень 2006 року позивач нарахував відповідачу до сплати орендну плату в розмірі 1 157,94 грн., однак, враховуючи переплату орендної плати лише в розмірі 164,57 грн. орендна плата за червень 2006 року вважається сплаченою частково (1 157,94 грн. – 164,57 грн.).

За липень 2006 року позивач нарахував відповідачу до сплати орендну плату в розмірі 1 159,10 грн.

Матеріали справи свідчать, що у серпні 2006 року відповідач за платіжним дорученням № 8 від 18.08.2006 перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 5 970,00 грн. з призначенням платежу ”оплата за оренду за квітень – липень 2006 року згідно із договором оренди”, однак, враховуючи, що орендна плата за квітень, травень та частково за червень 2006 року сплачена, то сплачені відповідачем грошові кошти в розмірі 5 970,00 грн. зараховуються в рахунок сплати орендної плати частково за червень 2006 року (993,37 грн.), а також за липень, серпень, вересень та жовтень 2006 року (1 159,10 грн., 1 169,51 грн., 1 169,51 грн. та 1 192,92 грн. відповідно). Станом на листопад 2006 року у відповідача існувала переплата орендної плати в розмірі 285,59 грн. (5 970,00 грн. – 993,37 грн. – 1 159,10 грн. – 1 169,51 грн. – 1 169,51 грн. – 1 192,92 грн.).

За період з листопада 2006 року по липень 2007 року позивач у своєму розрахунку не зазначає несплату відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Отже, дослідивши розрахунки позивача про заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за період з квітня 2006 року по грудень 2007 року та надані відповідачем платіжні документи на сплату орендної плати за вказаний період, апеляційний господарський суд встановив, що зазначене позивачем в розрахунках невиконання відповідачем умов договору оренди щодо сплати орендної плати протягом трьох місяців підряд є необґрунтованим та документально не підтвердженим.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме позивач повинен довести наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди.

За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що за спірний період: з квітня 2006 року по липень 2007 року (включно) у відповідача відсутня заборгованість протягом трьох місяців підряд, у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про істотне порушення відповідачем умов договору оренди та наявність підстав для його розірвання.

Звертаючись із вимогою про розірвання договору оренди позивач в позовній заяві посилався саме на ст. 782 ЦК України.

Однак, посилання позивача на ст. 782 ЦК України, як на підставу для розірвання в судовому порядку договору оренди у зв'язку з несплатою орендних платежів протягом трьох місяців підряд, є неправомірним, оскільки стаття 782 ЦК України встановлює для таких випадках право на відмову від договору.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність передбачених ст. 783 ЦК України підстав для дострокового розірвання договору оренди, у зв'язку з чим рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Посилання відповідача на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а саме на те, що відповідач не був повідомлений про час та місце розгляду справи, ухвалу про порушення провадження у справі не отримував, апеляційний господарський суд не бере до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Як вбачається з матеріалів справи сторони повідомлялись про час і місце слухання справи належним чином, що підтверджується відміткою канцелярії Господарського суду м. Києва, здійсненною на зворотному боці ухвали від 23.07.2007 про порушення провадження у справі згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 за № 75; вказана ухвала надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві.

Із позовної заяви вбачається, що позивач зазначив адресу відповідача: м. Київ, вул. Суворова, 3.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 ”Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

До того ж, слід зазначити, що розгляд справи призначений на 15.08.2007 було відкладено на 19.09.2007 у зв'язку з нез'явленням представника відповідача в судове засідання.

Ухвала Господарського суду м. Києва від 15.08.2007 була направлена рекомендованою кореспонденцією на дві адреси відповідача, а саме: м. Київ, провулок Інженерний, 4а та м. Київ, вул. Юрківська, 40.

В судове засідання 19.09.2007 відповідач знову не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою канцелярії Господарського суду м. Києва, здійсненою на зворотному боці ухвали від 15.08.2007 згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 за № 75.

Крім того, слід також зазначити, що в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що його фактичною адресою є м. Київ, вул. Юрківська, 40, однак, як встановлено вище ухвала Господарського суду м. Києва від 15.08.2007 про відкладення розгляду справи на 19.09.2007 була направлена, зокрема і на адресу м. Київ, вул. Юрківська, 40.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає обставин, які б свідчили про порушення господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права.

На підставі викладеного та матеріалів справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення господарського суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2007 у справі № 36/257 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства ”Оренда” (м. Київ, вул. Костянтинівська, 2/1, код 31840749) на користь Громадської організації ”Кролевецьке земляцтво” (м. Київ, вул. Суворова, 3, код 25665143) 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Справу № 36/257 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.