Постанова

від 28.02.2008 по справі 6/636

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/636

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.02.2008                                                                                           № 6/636

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:            Кошіля В.В.

          Алданової  С.О.

 при секретарі:           Шумаєвій Ю.С.

 За участю представників:

 від прокурора -                    КоржО.А.

від позивача -                    не з'явились

від відповідача -          1. Журавель Г.О., 2. Карпенко В.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.11.2007

 у справі № 6/636 (Ковтун С.А.)

 за позовом                               Прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

 до                                                   1. Казенне підприємство "Кіровгеологія"

                                                  2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна компанія "Пагода"

 про                                                  визнання недійсним господарських зобов"язань за договором та додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

 Прокурор Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України звернувся з позовом до Казенного підприємства „Кіровгеологія”" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-будівельна компанія „Пагода” про визнання недійсними господарського зобов'язання за договором № 836 від 04.07.2006 та додаткової угоди до договору, укладених між Казенного підприємства „Кіровгеологія”" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансово-будівельна компанія „Пагода”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2007 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (позивач) звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю. Позивач вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції без повного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи та з порушенням норм матеріального права. Також позивач посилається, що відповідачем-1 порушено при укладенні договору господарської компетенції, всупереч ст. 77 ГК України без згоди Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, на підставі оскаржуваного договору фактично відчужується земельна ділянка площею 0,22 га по вул. Кіквідзе, 8/9 у Печорському районі м. Києва.

Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивач за наявними матеріалами справи.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора представників відповідачів, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

04.07.2006 між Казенним підприємством „Кіровгеологія” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансово-будівельна компанія „Пагода” було укладено договір № 836.

Відповідно до п. 1.1 договору зазначено, що предметом даного договору є визначення умов співробітництва сторін щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію нежитлового комплексу науково-адміністративного призначення з місцями для паркування легкових автомобілів (далі Об'єкт) на частині земельної ділянки площею 0,22 га по вул. Кіквідзе, 8/9 у Печерському районі м. Києва, а також залучення Казенного підприємства „Кіровгеологія” (відповідачем-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансово-будівельна компанія „Пагода” (відповідача-2) як генерального інвестора проектування та будівництва Об'єкту.

12.09.1950 рішенням № 2073 Виконавчого Комітету Київської міської Ради депутатів трудящих була відведена Кіровській експедиції Першого головного геологорозвідувального управління Міністерства геології СРСР вказану земельну ділянку в складі земельної ділянки площею 0,7 га, яка після затвердження статуту 17.03.1967 набула прав юридичної особи.

24.04.1979, на підставі наказу Міністерства геології СРСР № 24с від 28.02.1979, на базі колишньої Кіровської експедиції Першого головного геологорозвідувального управління було створено Кіровське виробниче геологічне об'єднання. Статутом не було передбачено правонаступництво останнім Кіровської експедиції.

У 1990 році Кіровське виробниче геологічне об'єднання як самостійна юридична особа ввійшло на добровільній основі до складу геологічного концерну „Геологорозвідка”.

Наказом генерального директора Кіровського виробничого геологічного об'єднання № 69-к від 23.09.1991 останнє перетворено в Кіровське державне геологічне підприємство "Кіровгеологія".

04.11.1991 державне геологічне підприємство "Кіровгеологія" було прийнято у відання Державного Комітету України по геології і використанню надр (наказ № 4 від 04.11.1991).

23.11.1991 Держкомгеології України було затверджено статут державного геологічного підприємства „Кіровгеологія”, який було зареєстровано виконавчим комітетом Печорської районної Ради народних депутатів м. Києва 09.12.1991 (нова редакція статуту затверджена 09.04.1996).

11.08.1998 наказом Держкомгеології України державне геологічне підприємство „Кіровгеологія” перетворено у Казенне підприємство „Кіровгеологія”.

Виходячи з вище наведеного апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Казенне підприємство „Кіровгеологія” є правонаступником Кіровського виробничого геологічного об'єднання.

Таким чином на той час коли було утворено Кіровське виробниче геологічне об'єднання України земельні відносини регулювались Земельним кодексом УРСР від 08.07.1970.

Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування згідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Земельним кодексом УРСР (08.07.1970), право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів УРСР.

18.12.1990 було прийнято новий Земельний кодекс УРСР.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу УРСР (18.12.1990) „Закону України від 13.03.1992 № 2196-ХП „Про внесення змін ї Земельного кодексу УРСР” право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радам, депутатів.

Згідно ч. 1 ст. 24 Земельного кодексу УРСР (18.12.1990), право тимчасового користування землею, в тому числі на оренди, оформляється договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 та його попередники не здійснили оформлення земельної ділянки, що була відведена Кіровській експедиції Першого головного геологорозвідувального управління Міністерства геології СРСР для будівництва лабораторії, житлового будинку, зерносховища, господарських приміщень, та на базі якого (майна) було створено Кіровське виробниче геологічне об'єднання.

01.01.2002 набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (25.10.2001), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використаним земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 звернувся з заявою про надання у користування земельної ділянки по вул. Кіквідзе, 8/9 у Печерському районі м. Києва площею 0.64 га тільки у 2007 році.

Отже, на час укладення договору документи, що посвідчують право на вказану земельну ділянку, у відповідача-1 були відсутні.

За таких обставин в умовах договору № 836 були передбачені зобов'язання сторін щодо вчинення дій, спрямованих на виникнення права на земельну ділянку, а також зобов'язання щодо вкладу кожної сторони у будівництво, а також розподілу площ за результатами будівництва.

Відповідно п. 2.1.1 договору № 836, передбачені зобов'язання сторін щодо вчинення дій, спрямованих на виникнення права на земельну ділянку, покладаються на відповідача-1 обов'язок оформити документи на користування земельною ділянкою з дозволом на будівництво на ній. Відповідно до п. 2.2.1 договору № 836, покладено на відповідача-2 - сприяти вілпорідачу-1 в оформленні права користування земельною ділянкою).

Отже можна зробити висновок, що умовами договору № 836 не передбачається вилучення земельної ділянки з фактичного володіння відповідача-1, оскільки саме на останнього покладають обов'язок юридичне оформити право на землю.

Відповідно до інших умов договору № 836 передбачено, що визначено порядок співробітництва сторін щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію Об'єкта, а також розподіл площ за результатами його будівництва.

Пунктом 1.2 договору зазначено, що замовником будівництва, є відповідач-1 виконання функцій якого від його імені на підставі довіреності здійснюватиме відповідач-2.

Згідно розділом 3 договору № 836, передбачена частка кожної сторони після завершення будівництва Об'єкта (частка відповідача-1 - 10%, частка відповідача-2 — 90%).

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що за свою правовою природою вказані зобов'язання є інвестиційними зобов'язаннями, а умови договору № 836, що регулюють співробітництва сторін щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію Об'єкта, та розподіл площ за результатами його будівництва, є інвестиційними умовами. Вкладом відповідача-1 є право користування земельною ділянкою, а відповідача-2 - кошти (власні та залучені) для фінансування оформлення права користування, утримання земельної ділянки, виготовлення проектно-кошторисної документації, знесення будівель, будівництва Об'єкта.

Враховуючи, що виконання сторонами своїх зобов'язань щодо здіснення інвестицій може мати місце виключно після надання земельної ділянки у користування, і вирішення вказаних питань віднесено до повноважень органів, передбачених ст. 122 Земельного кодексу України, фактично їх настання (інвестиційних прав та обов'язків) обумовлено відкладальною обставиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, діяльність з будівництва нерухомості за власні або залучені кошти є господарською діяльністю.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству згідно ч. 4 ст. 57 ГК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 76 ГК України орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Оскільки статут казенного підприємства затверджується органом, до сфери якого входить казенне підприємств, господарська діяльності, що включена до предмету статутної діяльності, здійснюється з дозволу вказаного органу.

Відповідно до п. 3.25.19 статуту, господарська діяльність з будівництва об'єктів нерухомості різного призначення для власних потреб, так і для потреб інших осіб, як самостійно, так із залученням вітчизняних та іноземних інвесторів в установленому законодавством порядку, включена позивачем як органом управління відповідача-1 до предмету статутної діяльності останнього.

Виходячи з посилання позивача на те, що відповідачем-1 порушено при укладенні договору № 836 від 04.07.2006 господарської компетенції та вчинення його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у зв'язку з відсутністю дозволу Мінприроди на здійснення господарської діяльності, є безпідставними.

Також посилається на те, що договір № 836 унеможливить право позивача на контроль за використанням та збереженням стану державного майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 77 ГК України казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

Таким чином, при вчиненні договору № 836 не порушено приписів ч. 4 ст. 77 ГК України.

Згідно ч. 3 ст. 76 ГК України, майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.

Законодавчі обмеження щодо відчуження майна поширюється на майно, передане відповідно до рішення про його створення.

Як вбачається з матеріалів справи, надання земельних ділянок здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, право та підстави виникнення користування земельною ділянкою, а також порядок розпорядження нею визначається земельним законодавством України.

Отже приписи ч. 4 ст. 77 ГК України не поширюються на земельні ділянки, які не були передані казенному підприємству відповідно до рішення про його створення.

Виходячи з вище наведеного, документи, з якими законодавство пов'язує виникнення права на землю, у відповідача-1 відсутні та договором № 836 не передбачено відчуження або розпорядження відповідачем-1 земельною ділянкою.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2007 - відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2007 - без змін.

Матеріали справи № 6/636 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Алданова  С.О.