Постанова

від 18.06.2008 по справі 6/636

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/636

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 червня 2008 р.                                                                                    № 6/636  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Рогач Л.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргуМіністерства охорони навколишнього природного середовища України

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від        28.02.2008р.

у справі№ 6/636

Господарського судум. Києва

за позовомПрокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

до

1). Казенного підприємства "Кіровгеологія"2). Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-будівельна компанія "Пагода"

провизнання недійсними господарських зобов'язань за договором та додаткової угоди

за участю представників

- позивача:Коренчук О.М. (довіреність №74/19/10-08 від 10.01.2008р.)

- відповідача-1:не з'явився

- відповідача-2:не з'явився

- прокурора:не з'явився, -

В С Т А Н О В И В:

Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2008р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Моторного О.А., суддів Кошіля В.В., Алданової С.О.) залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва (суддя Ковтун С.А.), яким в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач судові рішення у справі скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст.77, 207 Господарського кодексу України, Положення "Про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006р. №1213, п.п.2, 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994р. №02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності", п.6.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 28.04.1995р. №02-5/302 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність", п.11 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №251-р "Про передачу підприємств, установ та організацій до сфери управління Мінприроди", ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідачі та прокурор не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 04.07.2006р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір № 836 в п.1.1 якого зазначено, що предметом даного договору є визначення умов співробітництва сторін щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію нежитлового комплексу науково-адміністративного призначення з місцями для паркування легкових автомобілів (далі Об'єкт) на частині земельної ділянки площею 0, 22 га по вул. Кіквідзе, 8/9 у Печерському районі м. Києва, а також залучення відповідачем-1 відповідача-2 як генерального інвестора проектування та будівництва Об'єкту.

Оскільки на час укладення договору документи, що посвідчують право на вказану земельну ділянку, у відповідача-1 були відсутні (Відповідач-1 звернувся з заявою про надання у користування земельної ділянки по вул. Кіквідзе, 8/9 у Печерському районі м. Києва площею 0.64 га тільки у 2007 році), в умовах договору № 836 були передбачені зобов'язання сторін щодо вчинення дій, спрямованих на виникнення права на земельну ділянку, а також зобов'язання щодо вкладу кожної сторони у будівництво, а також розподілу площ за результатами будівництва.

Так, згідно умов Договору на відповідача-1 покладається обов'язок оформити документи на користування земельною ділянкою з дозволом на будівництво на ній, а на відповідача-2 –обов'язок сприяння відповідачу-1 в оформленні права користування земельною ділянкою.

Іншими умовами договору визначено порядок співробітництва сторін щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію Об'єкта, а також розподіл площ за результатами його будівництва.

Так, замовником будівництва є відповідач-1, а виконання його функцій, від його імені на підставі довіреності, здійснюватиме відповідач-2; відповідач-1 повинен передати відповідачу-2 документи на право користування земельною ділянкою, надати технічне завдання, отримати від органів, установ та організацій документи, необхідні для знесення будівель, які підпадають під пляму забудови, передати земельну ділянку генеральному підряднику, разом з органами місцевої влади прийняти Об'єкт в експлуатацію тощо, а відповідач-2 –інвестувати в будівництво Об'єкту власні та залучені кошти, замовити проектно-кошторисну документацію, отримати необхідні для її розробки вихідні дані, укласти договір на будівництво з генеральною організацією, забезпечити затвердження проектно-кошторисної документації, проведення авторського та технічного нагляду в процесі будівництва, забезпечити виконання будівельних, монтажних, спеціальних та пусконалагоджувальних робіт, випробування, разом з відповідачем-1 прийняти Об'єкт в експлуатацію.

Згідно розділом 3 договору № 836, передбачена частка кожної сторони після завершення будівництва Об'єкта (частка відповідача-1 –10%, частка відповідача-2 —90%).

Прокурор, дійшовши до висновків, що договір №836 та додаткова угода (правочин) до нього укладені з порушенням відповідачем-1 господарської компетенції, а також про вчинення цих правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, про визнання недійсним господарського зобов'язання за Договором №836 від 04.07.2006р. та додаткової угоди до цього договору, укладених між відповідачами.

Місцевий господарський суд відмовляючи в позові виходив з того, що посилання позивача на порушення відповідачем-1 при укладенні договору № 836 від 04.07.2006р. господарської компетенції та вчинення його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у зв'язку з відсутністю дозволу Мінприроди на здійснення господарської діяльності, є безпідставними; також є безпідставними посилання на те, що Договір унеможливить право позивача на контроль за використанням та збереженням стану державного майна. При цьому суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до Акту списання основних засобів від 01.06.2006р., приміщення (гараж), розташоване на земельній ділянці, на якій за договором планується здійснення будівництва, по причині старості підлягає списанню, що спростовує доводи про неможливість використання та збереження майна, а інші об'єкти нерухомості на спірній земельній ділянці відсутні; Договір спрямований на створення майна, а не на його знищення чи пошкодження, і внаслідок виконання Договору держава набуде право власності на об'єкт нерухомості. Також, суд виходив з того, що документи, я яким законодавство пов'язує виникнення права на землю, у відповідача-1 відсутні, а Договором не передбачено відчуження або розпорядження відповідачем-1 земельною ділянкою, а відтак місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст.122, 125 Земельного кодексу України, ч.1 ст.3, ч.4 ст.57, ч.ч.3, 5 ст.76, ч.4 ст.77 Господарського кодексу України, дійшов до висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів виходячи з наступного.

Згідно ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.1). При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3).

З викладених норм права вбачається, що реалізація цивільних прав має здійснюватись у визначених межах, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приміщення (гараж), розташоване на земельній ділянці, на якій за договором планується здійснення будівництва, по причині старості підлягає списанню відповідно до Акту списання основних засобів від 01.06.2006р., що, як вважають ці судові інстанції, спростовує доводи про неможливість використання та збереження майна.

Між тим судами не враховано що згідно ст.77 ч.4 ГК України казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

Отже, власником майна, закріпленого за державним комерційним підприємством є держава в особі органу влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство. Власником майна, закріпленого за казенним підприємством, є держава в особі органу влади, до сфери управління якого входить казенне підприємство.

Крім того, із приписів статті 375 ЦК України вбачається, що право на забудову земельної ділянки виникає лише у власника такої ділянки, який також може дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Казенне підприємство "Кіровгеологія" не є власником чи користувачем земельної ділянки, зазначеної у спірному договорі.

Таким чином в порушення вказаних норм права суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку що Казенне підприємство "Кіровгеологія" при укладенні спірного договору мало право розпоряджатись не виділеною йому земельною ділянкою оскільки це може порушити права інших осіб.

Крім того судами попередніх інстанцій не досліджено додаткову угоду до Договору №836 від 04.07.2006р., укладену між відповідачами, а відтак місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку що вразі виконання Договору держава набуде право власності на об'єкт нерухомості.

Відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З врахуванням меж повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ч.2 ст.111-5 та ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України у складі колегії суддів дійшов висновку, що допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції вищезазначені порушення норм матеріального та процесуального права відповідно до ч.1 ст.111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень і передачі справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2008р. та  рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2007р. у справі №6/636 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                 Г.А. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г.М. Мачульський

                                                                                                                                                                                                                                           Л.І. Рогач