Рішення

від 25.03.2008 по справі 47/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/18

25.03.08

За позовом      Закритого акціонерного товариства „Трипільський пакувальний комбінат”

До       Товариства з обмеженою відповідальністю „Пак-Сервіс”

           Товариства з обмеженою відповідальністю „Ол-Пак”

Про стягнення 250 830,87 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача:  Качура О.В. –предст. (дов. № 31/08 від 25.02.2008)

Від відповідача № 1: не з'явилися

Від відповідача № 2: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідачів 250 830,87 грн. - основного боргу, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита у розмірі 2 508,31 грн. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2008 порушено провадження по справі № 47/18 та призначено її до розгляду на 05.02.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2008 у зв'язку з неявкою сторін розгляд справи було відкладено до 26.02.2008, ухвалою від 26.02.2008 –до 05.03.2008, а ухвалою від 05.03.2008 –до 25.03.2008.

В судовому засіданні 26.02.2008 та 25.03.2008 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

В судове засідання 05.02.2008, 26.02.2008 та 25.03.2008 представники відповідача –1 та відповідача –2 не з'явилися, витребуваних судом документів не надали, про проведення судового засідання 25.03.2008 відповідач – 1 та відповідач –2 були повідомлені належним чином.

Відповідач –1 через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав.

Відповідачем –2 через канцелярію Господарського суду міста Києва 05.03.2008 було подано письмове клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача –2 та  заяву про визнання позову.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Закритого акціонерного товариства „Трипільський пакувальний комбінат” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пак-Сервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Ол-Пак”, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством „Трипільський пакувальний комбінат” (надалі –ЗАТ „ТПК”), як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пак-Сервіс” (надалі –ТОВ „Пак-Сервіс”), як покупцем, було укладено договір № 36-04 від 02.09.2004, відповідно до якого продавець (позивач) продає покупцю (відповідачу - 1) на умовах EXW м. Українка Київської обл. (в редакції Інкотермс 1990 року), включаючи витрати на упаковку, маркування та завантаження на будь-які транспортні засоби товар в об'ємах та кількості зазначених в додаткових угодах до Договору.

Згідно п. 2.3 зазначеного договору оплата за поставлену продукцію проводиться покупцем (відповідачем - 1) банківським переказом, протягом 7 банківських днів з моменту відвантаження кожної окремої партії, що поставляється на розрахунковий рахунок продавця (позивача). Під партією продукції розуміється об'єм, який відвантажується протягом 1 дня. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача). Оплата може проводитися частково протягом строку виготовлення продукції.

Відповідно до накладної б/н від 24.03.2005, оригінал якої досліджено в судовому засіданні та долучено до матеріалів справи, в період з 26.08.2004 по 23.03.2005 позивач –ЗАТ „ТПК” передав, а відповідач –ТОВ „Пак-Сервіс” прийняв товар (гофропродукцію) по договору № 36-04 від 02.09.2004 на загальну суму 1 126 459,79 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі товару від 14.07.2005 до договору № 36-04 від 02.09.2004, оригінал якого досліджено в судовому засіданні та долучено до матеріалів справи, в період з 26.08.2004 по 23.03.2005 продавець –ЗАТ „ТПК” передав, а покупець –ТОВ „Пак-Сервіс” прийняв товар (гофропродукцію) на загальну суму 1 126 459,79 грн.

Відповідно позовної заяви та виписок банку, копії яких додано до матеріалів справи, у порушення пункту 2.3 договору № 36-04 від 02.09.2004  прийнятий відповідачем –1 – ТОВ „Пак-Сервіс”, згідно зазначених накладної та Акту приймання-передачі товар оплачений частково на суму 865 328,92 грн.

Крім того, згідно  акту звірки взаєморозрахунків між  ЗАТ „ТПК” та ТОВ „Пак-Сервіс”, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи, станом на 23.03.2005 у покупця –ТОВ „Пак-Сервіс” існувала заборгованість перед продавцем –ЗАТ „ТПК” у розмірі 261 130,87 грн. (1 126 459,79 грн. (сума поставленого позивачем товару – 865 328,92 грн. (сума оплаченого відповідачем товару)).

Покупець –ТОВ „Пак-Сервіс”, відповідно до пояснень представника позивача, в строк, передбачений  договором № 36-04 від 02.09.2004 не виконав зобов'язання щодо оплати в повному обсязі прийнятого товару, у зв'язку з чим, у ТОВ „Пак-Сервіс” виникла прострочена заборгованість перед ЗАТ „ТПК” у розмірі

261 130,87 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ол-Пак” (надалі ТОВ - „Ол-Пак”), в якості поручителя, з однієї сторони, ЗАТ „ТПК”, в якості кредитора, з другої сторони та ТОВ „Пак-Сервіс”, в якості боржника, з третьої сторони, укладено договір поруки № 41-04 від 29.12.2004.

Згідно пункту 1.1 договору поруки № 41-04 від 29.12.2004 поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань по договору № 36-04 від 02.09.2004 (надалі –основний договір), в частині оплати поставленої гофротари на суму 262  000,00 грн., у разі неможливості належного виконання боржником даних зобов'язань.

Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачено, якщо при настанні строку платежу, встановленого основним договором, боржником не буде оплачена поставлена гофротара на суму 262 000,00 грн., поручитель зобов'язується в повному обсязі погасити заборгованість, яка виникла  в результаті невиконання основного договору в строк до 31.03.2007.

Згідно пункту 2.4 зазначеного договору боржник та поручитель солідарно відповідають перед кредитором по даному договору.

Відповідно до пункту 2.8 даного договору, з урахуванням змін, внесених Додатком № 1 від 18.09.2006 до договору поруки № 41-04 від 29.12.2004 порука, встановлена даним договором, дійсна до 31.12.2008.

Відповідно позовної заяви, у зв'язку з невиконанням відповідачем –1 зобов'язання по договору № 36-04 від 02.09.2004 у частині оплати поставленої продукції в повному обсязі, позивач звернувся до відповідача –2 за виконанням зобов'язань, передбачених договором поруки № 41-04 від 29.12.2004. Проте, не зважаючи на вимогу кредитора (позивача) відповідач –2 погасив заборгованість боржника (відповідача - 1) не в повному обсязі, а тільки частково, в загальній сумі 10 300,00 грн.: 3 000,00 грн. –30.03.2006, 7 000,00 грн. –11.05.2006, 300 грн. – 23.10.2006.

Таким чином, згідно розрахунку позивача, доданого до позовної заяви станом на день розгляду справи заборгованість відповідача –1 перед позивачем по договору № 36-04 від 02.09.2004 складає 250 830,87 грн. (1 126 459,79 грн. (сума поставленого позивачем товару –865 328,92 грн. (сума оплаченого відповідачем товару)  –10 300,00 грн. (сума сплачена поручителем (відповідачем - 2)).

Відповідачем –2 через канцелярію Господарського суду міста Києва подано заяву про визнання позову, якою повністю визнано зобов'язання перед позивачем по сплаті 250 830,87 грн. за договором  поруки № 41-04 від 29.12.2004.

Стаття 173 Господарського кодексу України господарським зобов'язання визнає зобов'язання що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частина 4 статті 559  Цивільного кодексу України встановлює, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Стаття 692 Цивільного кодексу України покладає на покупця також обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що продавцем –ЗАТ „ТПК” по договору № 36-04 від 02.09.2004 було передано, а покупцем –ТОВ „Пак-Сервіс” прийнято товар (гофропродукцію) на загальну суму 1 126 459,79 грн. (згідно наявних в матеріалах справи накладної б/н від 24.03.2005 та Акту приймання-передачі товару від 14.07.2005), однак покупець – ТОВ „Пак-Сервіс”, відповідно до пояснень представника позивача, здійснив оплату частково на суму –865 328,92 грн., у зв'язку з чим, станом на  23.03.2005 у ТОВ „Пак-Сервіс” виникла заборгованість перед ЗАТ „ТПК” у розмірі 261 130,87 грн. (що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, копія якого наявна в матеріалах справи).

На підставі укладеного договору поруки  № 41-04 від 29.12.2004 зобов'язання по договору № 36-04 від 02.09.2004, в частині оплати поставленої гофротари на суму

262  000,00 грн., в результаті неналежного виконання даних зобов'язань боржником –ТОВ „Пак-Сервіс”, перейшло до ТОВ „Ол-Пак”, який згідно позовної заяви здійснив оплату заборгованості по договору № 36-04 від 02.09.2004  частково в сумі 10 300,00 грн., у зв'язку з чим, станом на день розгляду справи у ТОВ „Пак-Сервіс” перед ЗАТ „ТПК” існує прострочена заборгованість у розмірі 250 830,87 грн. та який разом з боржником, згідно пункту 2.4 укладеного договору поруки та статті 554 Цивільного кодексу України солідарно несе відповідальність перед кредитором по даному договору.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши, що визнання відповідачем –2  позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача –ЗАТ „ТПК” про стягнення з ТОВ „Пак-Сервіс” та ТОВ „Ол-Пак”, як солідарних боржників, суми простроченої заборгованості за договором № 36-04 від 02.09.2004 в розмірі 250 830,87 грн. є законною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Державне мито і  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Пак-Сервіс” (код ЄДРПОУ 31281303, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 40 р/р 2600030014482 у Всеукраїнському АБ „Вабанк”, МФО 321637) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Ол-Пак” (код ЄДРПОУ 33234564, юридична адреса: 03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 72; фактична адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 57, р/р 26003210703980 у КРУ банка „Фінанси та Кредит”, МФО 300937), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства „Трипільський пакувальний комбінат” (код ЄДРПОУ 31826484, місцезнаходження: 08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Промислова,33,

р/р 26008962480781 у філії Першого Українського Міжнародного Банка, МФО 322755)  250 830 (двісті п'ятдесят  тисяч сімсот тидцять) грн. 87 коп. – основного боргу, 2 508 (дві тисячі п'ятсот вісім) грн. 31 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     С.Р. Станік