Постанова

від 26.03.2008 по справі 3/476

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/476

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.03.2008                                                                                           № 3/476

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:            Рєпіної  Л.О.

          Синиці  О.Ф.

 при секретарі:           Голюк Н.І.

 За участю представників:

 Від прокуратури м. Києва – Атаманюк І. О. – по посвідченню.

Від Державного агентства земельних ресурсів України – не з'явився.

 Від Київської міської ради – не з'явився.

 Від ТОВ “УКРінвестресурс” – Суворова К. С. – по довіреності.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання заступника Прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.01.2008 р.

 у справі № 3/476 (Сівакова В.В.)

 за позовом                               заступника Прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

 до                                                   Київської міської ради

 третя особа відповідача           Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРінвестресурс"

 про                                                  визнання недійсним рішення № 124/785 від 08.02.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.01.2008 р. у справі № 3/476 було відмовлено заступнику Прокурора м. Києва у задоволенні позову до Київської міської ради  про визнання недійсним рішення № 124/785 від 08.02.2007 р. у повному обсязі.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, заступник Прокурора м. Києва звернувся з апеляційним поданням, в якому просить його скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що воно було прийняте по неповно з'ясованим обставинам, а також що висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Третя особа надала відзив на апеляційне подання, в якому проти задоволення апеляційного подання заперечує та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що винесене у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2008 р. було порушене апеляційне провадження у справі № 3/476, розгляд справи був призначений на 26.03.2008 р.

26.03.2008 р. представники Державного агентства земельних ресурсів України та Київської міської ради у судове засідання не з'явились.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа переглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційне подання та відзив третьої особи на нього, заслухавши пояснення представників прокуратури та третьої особи, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Положеннями ст. 118 Конституції України встановлено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Частина 1 ст. 143,  ст. 144  Конституції України визначають, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначається  ст. 123 Земельного Кодексу України, згідно з положеннями якої надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, на IV сесії V скликання Київської міської ради 08.02.2007 р. було винесено рішення за № 124/785 “Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю “УКРінвестресурс” земельної ділянки для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного, соціального призначення, з наземним і підземним паркінгами на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва”.

Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що своїми діями відповідач порушив положення ст. ст. 123, 124 Земельного Кодексу України та виніс рішення про передачу в оренду земельної ділянки на користь третьої особи на підставі непогодженого належним чином проекту землеустрою.

Однак, матеріалами справи підтверджується дотримання вимог ст. 123 Земельного Кодексу України, зокрема, щодо погодження проекту землеустрою згідно з вимогами чинного законодавства.

У апеляційному поданні скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги факт розташування спірної земельної ділянки в Центральному історичному ареалі міста, в архітектурній, археологічній та охоронній зонах, в межах Державного історико-культурного заповідника “Стародавній Київ”, на території пам'ятки археології національного значення “Культурний шар Города Ярослава”, занесеної до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, та не взято до уваги вимоги рішення № 920 від 15.07.1979 р. виконавчого комітету Київської міської ради, а, отже, помилково зроблено висновок про законність дій відповідача.

В поясненнях по справі відповідач зазначає, що такі твердження позивача є необ'єктивними, виходячи з того, що під час ухвалення спірного рішення та надання висновків та погоджень відповідними підрозділами Київської міської державної адміністрації повністю дотримано вимоги ст. 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, ст. 54 Земельного Кодексу України та рішення Київської міської ради від 17.05.2002 р. за № 979.

Рішення виконавчого комітету Київської міської ради № 920 від 15.07.1979 р. на дату погодження проекту землеустрою не мало юридичної сили в редакції, на яку посилається прокурор, в зв'язку з прийняттям рішення Київської міської ради від 17.05.2002 р № 979 “Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 № 920 “Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві”.

Підпунктом 1.3.1 п. 1.3 розділу 1, додатку № 1 до вказаного рішення визначено, що територія площі Михайлівської віднесена до комплексу пам'яток історії та культури в межах історичного центру міста з історичним природним ландшафтом Державного історико-культурного заповідника “Стародавній Київ”.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що до історико – архітектурних заповідників віднесено лише частину земельної ділянки – Михайлівську площу.

Пунктом 4, п. п. 5.1, 5.2 п. 5, п. 9 додатку 2 до згаданого вище рішення визначено статус історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури на території             м. Києва, та зазначено, що для історико-культурних заповідників, зон охорони пам'яток історії та культури необхідно передбачати збереження історичного планування і забудови, історичного середовища і ландшафту, виведення промислових підприємств, майстерень, складів та інших дисгармонуючих споруд, які наносять фізичну, естетичну та екологічну шкоду, на території історико-культурних заповідників забороняється будь-яке будівництво, не пов'язане з прокладкою інженерних мереж, необхідних для заповідників, впорядкуванням території, відтворенням і реставрацією пам'яток історії та культури, всі будівельні, реставраційні, земляні та інші роботи у межах історико-культурних заповідників здійснюються відповідно до чинного законодавства на основі проекту, в кожному конкретному випадку погодженому з управлінням охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища та Головним управлінням містобудування і архітектури (крім пам'яток історії та культури) та обговореному за участю громадськості, в тому числі Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. В архітектурних охоронних зонах зберігається стара планувальна структура та історична забудова. Дозволяється будівництво лише особливо важливих споруд за індивідуальними проектами, що регламентуються по висоті з врахуванням архітектурної та масштабної ув'язки з існуючою забудовою і загальним силуетом міста.

Судом першої інстанції правомірно було взято до уваги наявність в проекті землеустрою позитивних висновків Головного управління охорони культурної спадщини за № 243 та Державної служби з питань національної культурної спадщини від 19.01.2007 р. № 22-105/35.

Пунктом 3 спірного рішення Київської міської ради встановлено: передати товариству з обмеженою відповідальністю “УКРінвестресурс”, за умови виконання п. 4 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,55 га, для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного, соціального призначення, з наземним і підземним паркінгами на вул. Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі          м. Києва, у тому числі:

-          площею 0,25 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;

-          площею 0,30 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, зокрема 0,27 га в межах зеленої зони міста – для реконструкції та облаштування скверу без права капітальної забудови його наземної частини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи прокурора є необ'єктивними, оскільки лише частина земельної ділянки віднесена до комплексу пам'яток історії та культури в межах історичного центру міста з історичним природним ландшафтом Державного історико-культурного заповідника “Стародавній Київ”, при винесенні спірного рішення не допущено порушень вимог чинного законодавства, оскільки таке відведення земельної ділянки погоджено належним чином відповідно до вимог ст. 123 Земельного Кодексу України та вимог Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради 14.03.2002 р. за № 313/1747, та, власне, виділено частину земельної ділянки, а саме розташовану в межах Михайлівської площі, з окремим, обмеженим, цільовим призначенням – для реконструкції та облаштування скверу без права капітальної забудови його наземної частини.

У апеляційному поданні заступник Прокурора м. Києва посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про наявність у третьої особи позитивних висновків Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА та Державного Управління охорони навколишнього природного середовища, та зазначає, що за інформацією Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 10.02.2007 р. зазначений проект не погоджений, оскільки суперечить чинному природоохоронному законодавству України.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вказані вище посилання заступника Прокурора м. Києва виходячи з наступного.  

Проект землеустрою містить вказаний скаржником висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 29.12.2006 р. за № 19-11441, в якому Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечує проти відведення земельної ділянки в установленому законодавством порядку та зобов'язує третю особу погодити проект землеустрою в Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища в установленому порядку.

Листом  від 20.01.2007 р. за № 09-322 Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, розглянувши проект землеустрою,  погодило вказаний проект.

Висновком від 18.01.2007 р. за № 071/04-4-19/241 Управлінням охорони навколишнього природного середовища були визначені особливі умови та вимоги до використання спірної земельної ділянки та порядку її відведення.

Таким чином, твердження прокурора в частині відсутності погодження в зв'язку з тим, що проект суперечить чинному природоохоронному законодавству є помилковим.

Управлінням розглянуто матеріали  проекту землеустрою та відзначено, що власне частина земельної ділянки, що визначена як “Сквер по вулиці Михайлівській” може надаватись лише на умовах користування без права викупу та використовуватись тільки для проведення благоустрою без влаштування автостоянки тощо. Надано рекомендації щодо подальшого використання земельної ділянки, викладено вимоги, щодо дотримання чинного законодавства з охорони культурної спадщини при проектуванні, передбаченні вимог захисту зеленої зони, використання території без зміни функціонального призначення, тощо. Листом визначено, що Управління вважає за можливе погодити відведення земельної ділянки на користь третьої особи за умови виконання вимог листа в частині порядку використання земельної ділянки визначеної як “Сквер по вулиці Михайлівській”.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при погодженні проекту землеустрою третьою особою було отримано позитивний висновок Управління  охорони навколишнього природного середовища, а під час винесення спірного рішення було повністю дотримано вимоги, що  викладені у висновку від 18.01.2007 р. за № 071/04-4-19/241, та надано частину земельної ділянки визначеної як “Сквер по вулиці Михайлівській” на умовах оренди для реконструкції та облаштування скверу без права капітальної забудови його наземної частини.

Судом не приймаються до уваги доводи прокурора про відсутність висновку державної експертизи землевпорядної документації, оскільки в матеріалах справи міститься позитивний висновок Державної експертизи землевпорядної документації від 07.02.2007 р. за № 39/10-07.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що проект землеустрою погоджено відповідно до вимог чинного законодавства.

Прокурор у своєму апеляційному поданні стверджує, що судом першої інстанції не було  надано належної оцінки того, що до складу спірної ділянки включено землі, що перебувають у користуванні Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради та Державного комунального підприємства по експлуатації зелених насаджень (територія скверу), а також земельні ділянки, на які розроблялись проекти землеустрою іншими суб'єктами господарювання ТОВ “Комплекс О.В.В.” та Асоціація виробників будівельних матеріалів для дорожнього господарства “Укрдоріндустрія”. На підтвердження викладених доводів позивач посилається на дані витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 04.12.2006 р., який міститься в матеріалах справи.

Дослідивши згаданий вище витяг з бази даних Державного земельного кадастру судом встановлено наступне.

Витяг з бази даних Державного земельного кадастру складається з двох частин: черговий план та ділянки, що знаходяться на стадії розробки оформлення права. Суд встановив, що  згідно наведених даних в державному земельному кадастрі зареєстровано право оренди на 42 місяці земельної ділянки за адресою вул. Михайлівська, 24д, 24ж за Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Заслухавши пояснення третьої особи та оглянувши матеріали проекту землеустрою, суд встановив, що проект землеустрою містить лист Головного управління житлового забезпечення від 15.01.2007 р. за № 044/114/405 в якому викладена згода останнього на припинення права користування земельною ділянкою, наданого згідно з рішенням Київради від 12.02.2004 р.           № 59/1269, право користування посвідчено договором оренди земельної ділянки від        23.07.2004 р., за адресою по вул. Михайлівська на користь ТОВ “УКРінвестресурс”, та повідомлено, що майнові питання між Управлінням та третьою особою вирішені шляхом укладення інвестиційного договору.

Статтею 116 Земельного Кодексу України  встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою викладені у ст. 141 Земельного Кодексу України, частиною 1 якої, як підстава, визначена добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку, відповідно до положень ст. 125 Земельного Кодексу України, виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Скаржником не надано доказів того, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні/власності Державного комунального підприємства по експлуатації зелених насаджень. У витязі з бази даних Державного земельного кадастру, на який посилається скаржник на підтвердження своєї позиції, жодна інформація щодо виду права на земельну ділянку з боку комунального підприємства відсутня.

З другої частини витягу з бази даних вбачається, що ТОВ “Комплекс О.В.В.” ніколи не розробляло проект на спірну земельну ділянку, а доводи позивача не відповідають дійсності. Також, у витягу зазначено, що Асоціація виробників будівельних матеріалів для дорожнього господарства “Укрдоріндустрія” розробляла проект землеустрою щодо оренди на 10 років земельної ділянки за адресою вул. Михайлівська, 24д. Доводи скаржника про претендування Асоціації на спірну земельну ділянку та складання конкуренції третій особі в процесі оформлення права користування виключаються тією обставиною, що право користування земельною ділянкою за адресою: вулиця Михайлівська 24д, за кадастровим № 82:013:021 було оформлено договором оренди Головним управлінням житлового забезпечення, яке в свою чергу надало згоду на припинення права користування даною земельною ділянкою на користь третьої особи, що підтверджено матеріалами справи.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обов'язкової вимоги про проведення аукціону щодо оренди земельної ділянки на день винесення оскаржуваного рішення та додатково відзначає про укладення між третьою особо та Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), у якого земельна ділянка за адресою вул. Михайлівська, 24д, 24ж перебувала на праві оренди, інвестиційного договору, в межах якого було врегульованого майнові питання між сторонами. Суд також відзначає, що саме на користь третьої особи Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) відмовилось від свого права оренди. Тобто, на момент винесення спірного рішення вказана земельна ділянка не була вільна від прав на неї третіх осіб і без відповідної згоди не могла бути виставлена на аукціон.  

Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2008 р. у справі № 3/476 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційне подання Заступника прокурора м. Києва на рішення Господарського суду  м. Києва від 29.01.2008 р. у справі № 3/476 – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2008 р. у справі              № 3/476 – залишити без змін.

3. Матеріали справи № 3/476 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.

 03.04.08 (відправлено)