Постанова

від 23.07.2008 по справі 3/476

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/476

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 липня 2008 р.                                                                                    № 3/476  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючого - судді                                                         Кривди Д.С.,

суддів                                                             Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача:         не з'явився

від відповідача:     не з'явився

від прокурора:       Громадський С.О.

від третьої особи:  Суворова К.С.  

розглянувши  касаційне подання Заступника прокурора м. Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2008р.

у справі №  3/476  Господарського суду м. Києва

за позовом  Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРінвестресурс”

про  визнання недійсним рішення №124/785 від 08.02.2007р.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради  № 124/785 від 08.02.2007р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.01.2008р. (суддя В.В.Сівакова), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2008р. (судді: В.О.Зеленін, Л.О.Рєпіна, О.Ф.Синиця),  в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,  заступник прокурора м. Києва  вніс до Вищого господарського суду України касаційне подання, в якому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2008р. та  постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2008р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.  Свою вимогу заступник прокурора м. Києва  мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального права.

У відзиві на касаційне подання Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРінвестресурс” доводить безпідставність вимог касаційного подання та просить залишити його без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2008р. –без змін.

Розглянувши касаційне подання, перевіривши правильність застосування господарським судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційне подання  заступника прокурора м. Києва  підлягає задоволенню частково.

Як вже було зазначено, заступник прокурора м. Києва звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради про визнання недійсним рішення відповідача –Київської міської ради.

Господарським судом встановлено, що рішенням відповідача від 08.02.2007р. № 124/785 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки третій особі для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного, соціального призначення, з наземним та підземним паркінгами на вулиці Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва. У відповідності до п. 3 зазначеного рішення третій особі було передано у довгострокову оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,55га для реконструкції та облаштування скверу, будівництва готельно-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного, соціального призначення, з наземним та підземним паркінгами на вулиці Михайлівській, 24-26 та Михайлівській площі у Шевченківському районі міста Києва,  утому числі:  - площею 0,25га  - за рахунок земель запасу громадської та житлової забудови; - площею 0,30га -  за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, зокрема, площею 0,27га в межах зеленої зони міста, - для реконструкції та облаштування скверу без права капітальної забудови його наземної частини.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, приписами даної правової норми передбачено, що органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте, вирішуючи даний спір, господарський суд попередніх інстанцій на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку не досліджував обставин чи відповідав спосіб, у який діяв відповідач, приймаючи оспорюване рішення вимогам,  що передбачені Конституцією та законами України та чи перевищував надані законом повноваження.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ч. 1, ч. 11, ч. 14, ч. 15 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.  Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради. До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні. Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, заступником голови районної в місті, районної, обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та дев'ятою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні. Отже, як випливає з приписів вищенаведених правових норм, прийняття рішень радою здійснюється за результатами пленарних засідань відповідно до регламенту ради та фіксуються протоколом.

Проте, господарський суд вирішуючи даний спір не досліджував ні регламент відповідача ні протокол відповідної сесії.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов'язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону. 

Проте, як вже було зазначено, господарський суд попередніх інстанцій не досліджував обставини щодо правомірності прийняття оспорюваного  позивачем рішення.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлений ст. 124 Земельного кодексу України, згідно ч. ч. 1, 3 якої, у редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Порядок укладення договору оренди землі визначений ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ч.ч. 5, 6  якої у редакції на час прийняття оспорюваного рішення визначено, у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки, якщо законом не встановлено інший порядок. Порядок проведення конкурсу чи аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що у разі надходження двох або більше заяв на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки органи місцевого самоврядування проводять аукціон або конкурс щодо набуття права оренди земельної ділянки.

Проте, господарським судом попередніх інстанцій не досліджувалися обставини чи надходили заяви на оренду відповідної земельної ділянки від інших осіб.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                             

ПОСТАНОВИВ :

Касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2008р. у справі № 3/476  скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Головуючий - суддя                                                         Кривда Д.С.

судді                                                                                          Жаботина Г.В.

                                                                                                        Уліцький А.М.