Рішення

від 23.04.2008 по справі 34/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/82

23.04.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Чех поліграф»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Етіс плюс»

простягнення 16 750,16 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Кокольський С.І. (довіреність б/н від 07.04.2008);

від відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чех поліграф»(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Етіс плюс»(далі –Відповідач) про стягнення 16 750,16 грн. заборгованості з попередньої оплати.

Позовні вимоги мотивовані неповерненням Відповідачем попередньої оплати у сумі 16 750,16 грн., яку він отримав від Позивача.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, а також ухвала про відкладення розгляду справи  були надіслані на юридичну адресу Відповідача: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 42-а зазначену в позовній заяві, його реєстраційних документах та Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої станом на 22.04.2008. Про отримання поштової кореспонденції Відповідачем за вказаною адресою, зокрема, свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення 21.03.2008.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Розгляд справи відкладався.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:  

Як вбачається з пояснень представника Позивача, у березні 2007 року він звернувся до Відповідача з приводу виготовлення поліграфічної продукції - інструкцій.

29.03.2007 Відповідач виставив Позивачу рахунки-фактури № 1051 на суму 15 050,16 грн., № 1052 на суму 5 700 грн., всього на суму 20 750,16 грн. щодо оплати вартості поліграфічної продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач на підставі вказаних рахунків-фактур перерахував Відповідачу 16 750,16 грн. відповідно до платіжних доручень № 143 від 04.04.2007 на суму 7 525,08 грн., № 144 від 04.04.2007 на суму 2 850 грн., № 324 від 08.06.2007 на суму 4 525,08 грн., № 325 від 08.06.2007 на суму 1 850 грн., що також підтверджується банківськими виписками Позивача, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 ЦК України).

Частиною 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі –ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками.   Допускається   укладення  господарських  договорів  у спрощений  спосіб,  тобто  шляхом  обміну  листами,  факсограмами, телеграмами,  телефонограмами  тощо,  а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Пунктом 1 статті 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 7 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, сторонами при укладені договору підряду щодо виготовлення поліграфічної продукції не було досягнуто згоди з усіх істотних умов, що ставляться до договорів підряду, зокрема, щодо предмету (номенклатури, кількості, якості поліграфічної продукції), ціни щодо одиниці або усієї партії продукції, строків виготовлення продукції та дії договору.

Частиною 8 статті 181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Згідно з частиною 1, пунктом 3 частини 3 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З матеріалів справи також вбачається, що 23.01.2008 Позивач направив Відповідачу претензію щодо повернення попередньої оплати у сумі 16 750,16 грн. Про отримання вказаної претензії Відповідачем, зокрема, свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення 28.01.2008.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді, а вимоги Позивача без задоволення.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідно до приписів частини 2 статті 530 ЦК України, Відповідач, повинен був у строк до 04.02.2008 здійснити повернення Позивачу попередньої оплати у сумі 16 750,16 грн.

Проте, Відповідач, як у строк до 04.02.2008 так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо повернення попередньої оплати у сумі 16 750,16 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 16 750,16 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530 ЦК України, статтями  181, 193 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Етіс плюс»(02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 42-а, ідентифікаційний код 22943630, р/р 260053747790 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 322904, а у випадку відсутності коштів  із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чех поліграф»(01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 15-а, ідентифікаційний код 34613982, р/р 26007121188980 в філії ЦРУ банку «Фінанси та кредит», ВАТ, м. Київ, МФО 300937) 16 750 (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 16 коп. боргу, а також 167 (сто шістдесят сім) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 05.05.2008