Постанова

від 24.04.2008 по справі 16/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/47

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "24" квітня 2008 р.                                                  Справа № 16/47

„09” год. „50” хв.

                                                                      Господарський суд Чернігівської області у складі:

                                                                      головуючого судді Фесюри М.В.,  

                                                                      при секретарі  - Мишко А.О.,

                                                                      за участю представників сторін:

                                                                      від позивача –  Жлобов О.Т., Ребенко Є.О.,

                                                                      Гончаров Ю.М.

                                                                      від відповідача –Усенко Л.М., Філіпенко О.В.,

                                                                      Тюшкевич О.В.,

                                                                      прокурор Курило Я.М.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Товариства з обмеженою відповідальністю „Автотранспортного підприємства „Вантранс”

          (м. Чернігів вул. Любецька,40-А)

До ВІДПОВІДАЧА:                    Державної податкової інспекції у м. Чернігові

                                        (м. Чернігів вул. Кирпоноса,28)

Про вступ до справи на боці

відповідача заявив                     Перший заступник прокурора м. Чернігова

                                        (м. Чернігів вул. Шевченка,1)

Про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень.

          Заявлено позов про визнання нечинними прийнятих державною податковою інспекцією у м. Чернігові податкових повідомлень –рішень: № 0004302320/0 від 12.09.2007р., № 0004302320/1 від 20.11.2007р. № 0004302320/2 від 28.12.2007р. № 0004302320/3 від 28.02.2008р., якими ТОВ „АТП „Вантранс” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 209572 грн., у тому числі за основним платежем –143426 грн., за штрафними санкціями –66146 грн.; № 0004312320/0 від 12.09.2007р., 0004312320/1 від 20.11.2007р., 0004312320/2 від 28.12.2007р., 0004312320/3 від 28.02.2008р., якими ТОВ „АТП „Вантранс” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 181235 грн., у тому числі за основним платежем –120823 грн., за штрафними санкціями –60412 грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що отримані позивачем транспортні послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю та підтверджені документально, тому підприємство мало право включати вартість цих послуг до валових витрат та податкового кредиту  ПДВ.

          На думку позивача, чинне законодавство не зобов'язує його використовувати для підтвердження транспортних витрат виключно товарно –транспортні накладні, оскільки дія інструкції, яка встановлювала обов'язковість застосування єдиної транспортної документації, зупинена, а наказ, яким затверджено типові форми первинного обліку вантажного автомобіля , не зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

          Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач, уклавши 09.09.2003р. з ТОВ „Геркулес 2000”договір надання транспортних послуг автотранспортними засобами , не підтвердив товарно –транспортними накладними отримання таких послуг, що є порушенням вимог чинного законодавства.

          Також , податковий орган зазначає, що наказом ГАТІ від 30.05.2006р. № 81 ліцензія перевізника ТОВ „Геркулес 2000” визнана недійсною.

          На думку відповідача, платник податків , не підтвердивши належними доказами отримання транспортних послуг, в порушення п.п.5.3.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97ВР від 22.05.1997р. (далі –Закон –283) та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі –Закон –168) безпідставно включив їх вартість до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

          Прокурор підтримав заперечення відповідача.

          Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора та дослідивши надані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

          12.09.2008р. державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийняте податкове повідомлення –рішення № 0004312320/0, яким на підставі п.п.7.4.4,7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону –168, п.п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі –Закон –2181) товариству з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство „Вантранс” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 181235 грн., у тому числі за основним платежем –120823 грн., за штрафними санкціями –60412 грн.

          Тієї ж дати державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийняте податкове повідомлення –рішення № 0004302320/0, яким на підставі п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону –283, п.п.17.1.3 ст.17 Закону –2181 товариству з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство „Вантранс” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 209572 грн., у тому числі за основним платежем –143426 грн., за штрафними санкціями –66146 грн.

          Підставою для прийняття даного податкового повідомлення –рішення явився акт № 781/23/21391105 від 04.09.2007р. „Про результати виїзної планової перевірки ТОВ „Авто підприємство „Вантранс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2004р. по 31.03.2007р.”

          В розділі 3.1.2 акта зазначено, що перевіркою встановлено завищення валових витрат на загальну суму 573840 грн., в тому числі в 2005 році: в 1 кварталі –2942 грн., в 2 кварталі –10417 грн., в 3 кварталі –55042 грн., в 4 кварталі –67334 грн.; в 2006 році: в 1 кварталі –20833 грн., в 2 кварталі –113067 грн., в 3 кварталі –112717 грн., в 4 кварталі – 88017 грн.; в 1 кварталі 2007 року –103471 грн.

          Перевіряючі зробили висновок про завищення валових витрат, вважаючи, що платник податків, уклавши 09.09.2003р. договір б/н з надання послуг автотранспортними засобами з ТОВ „Геркулес 2000” та отримуючи від останнього послуги, не забезпечив їх підтвердження товарно –транспортними накладними, типові форми яких затверджені наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 488/346 та є обов'язковими для використання.

          Інші документи, на думку податкового органу, не є належними доказами понесення транспортних витрат і не можуть бути підставою включення останніх до валових витрат підприємства.

          На підставі викладеного в акті перевірки міститься висновок про заниження податку на прибуток на загальну суму 143426 грн., в тому числі в 2005 році: в 1 кварталі –0,7 тис. грн., в 2 кварталі –2,6 тис. грн., в 3 кварталі –13,8 тис. грн., в 4 кварталі –16,8 тис. грн.; в 2006 році: в 1 кварталі –5208 грн., в 2 кварталі –28267 грн., в 3 кварталі –28179 грн., в 4 кварталі –22004 грн.; в 1 кварталі 2007 року –25868 грн.

          В розділі 3.1.5 акта зазначено, що перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 120823 грн., в тому числі в 2005 році: за березень –588 грн., червень –2083 грн., липень –3000 грн., серпень –3557 грн., вересень –4452 грн., жовтень –4120 грн., листопад –4788 грн., грудень –4558 грн.; в 2006 році: за березень –4167 грн., квітень –7083 грн., травень –9455 грн., червень –6075 грн., липень –8743 грн., серпень –4200 грн., вересень –9600 грн., жовтень –8092 грн., листопад –9512 грн., в 2007 році: за січень –10583 грн., лютий –7117 грн., березень –9050 грн. Таке донарахування податковим органом здійснено внаслідок непідтвердження транспортних витрат товарно –транспортними накладними.

          Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями –рішеннями , платник податків оскаржив останні до ДПІ в м. Чернігові, ДПА в Чернігівській області та ДПА України.

          За результатами розгляду скарг податковими органами всіх рівнів прийняті рішення про залишення податкових повідомлень –рішень без змін , а скарг -  без задоволення, на підставі чого відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення –рішення: № 0004302320/1 від 20.11.2007р. № 0004302320/2 від 28.12.2007р. № 0004302320/3 від 28.02.2008р., №0004312320/1 від 20.11.2007р., № 0004312320/2 від 28.12.2007р., № 0004312320/3 від 28.02.2008р., якими ТОВ „АТП „Вантранс” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у тому ж розмірі, що і в початкових повідомленнях –рішеннях.

          Суд приходить до висновку про невідповідність спірних податкових повідомлень –рішень чинному законодавству з наступних підстав.

          Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у  справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

    1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

    2) з  використанням  повноваження  з метою, з якою це повноваження надано;

    3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

    4) безсторонньо (неупереджено);

    5) добросовісно;

    6) розсудливо;

    7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

    8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

    9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

    10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          09.09.2003р. позивач уклав з ТОВ „Геркулес 2000” договір з надання послуг автотранспортними засобами, відповідно до якого ТОВ „Геркулес 2000” (перевізник) зобов'язався надавати послуги з автотранспортних перевезень вантажів, а також послуги з підйому вантажів засобами, що є у його розпорядженні, за вимогою ТОВ „АТП „Вантранс” ( клієнта).

          Згідно з п.  5.1 ст.  5  Закону –283  валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких  витрат  платника  податку  у  грошовій, матеріальній    або   нематеріальній   формах,   здійснюваних   як компенсація вартості товарів (робіт,  послуг),  які  придбаваються (виготовляються)   таким   платником  податку  для  їх  подальшого використання у власній господарській діяльності.

    Відповідно до  пп.  5.2.1  п.  5.2  ст.  5  вказаного  Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат,  сплачених  (нарахованих)  протягом  звітного  періоду   у зв'язку   з   підготовкою,   організацією,  веденням  виробництва, продажем продукції (робіт,  послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

    Згідно з   пп.  5.3.9  п.  5.3  цієї статті валові  витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими  документами,  обов'язковість  ведення  і  зберігання  яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Надання таких послуг в обсязі та вартістю, яка податковим органом виключена з валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, підтверджується актами приймання –здачі робіт (послуг), податковими накладними, складеними належним чином. Це знайшло своє підтвердження також шляхом відображення в акті перевірки ( а.с. 22 акта), в листі перевізника, наданому позивачу на вимогу останнього, довідках про вартість та актах приймання виконаних підрядних робіт.

    Відповідно до пп.  11.2.1 п.  11.2 ст. 11 Закону - 283 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата,  яка  припадає на  податковий  період,  протягом  якого  відбувається  будь-яка з подій,  що сталася раніше:  або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт,  послуг),  а в разі їх придбання за готівку - день  їх  видачі  з  каси  платника податку;  або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)  -  дата  фактичного  отримання  платником  податку результатів робіт (послуг).

    Слід зазначити,   що  п.  5.11  ст.  5 цього Закону заборонено установлення  додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

    Таким чином, неправомірними є  висновки  відповідача щодо непідтвердження валових витрат позивача у спірний період  наданими  первинними  документами  бухгалтерського обліку і,  відповідно, правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат витрат по оплаті транспортних послуг.

    Не можуть бути взяті до уваги посилання  відповідача  в  акті перевірки   на   порушення  позивачем  п.  2  наказу  Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N   488/346 "Про  затвердження  типових  форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля",  яким передбачено обов'язкове   застосування   для   всіх   суб'єктів  господарської діяльності товарно-транспортних    накладних    форми    N    1-ТН,яка,  на думку відповідача,  є  єдиним   документом,   що   підтверджує   правомірність віднесення  до складу валових витрат по оплаті транспортних послуг,  оскільки вищезазначений наказ в  порушення  вимог  Указу Президента  України  "Про  державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від  03.10.92 N  493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

    Не можуть бути взяті  до  уваги  і  доводи  відповідача  щодо недоведення  позивачем факту наявності у підприємств,  що надавали транспортні   послуги,   відповідних   ліцензій   на    здійснення перевезення  вантажів,  оскільки встановлення зазначених фактів не входить до предмету доказування у даній справі (предметом спору  є правомірність  віднесення  до  валових  витрат  витрат позивача по оплаті транспортних послуг).

    Що стосується правомірності включення до податкового  кредиту сум  податку  на додану вартість,  сплачених позивачем у зв'язку з придбанням транспортних послуг, слід зазначити наступне.

    Відповідно до пп.  7.4.1 п.  7.4 ст.  7 Закону - 168 податковий кредит звітного  періоду   складається   із   сум   податків,   сплачених (нарахованих)  платником  податку  у  звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,  послуг),  вартість яких відноситься до складу  валових  витрат  виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

    Згідно з пп.  7.4.5 п.  7.4 ст. 7 цього Закону   не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат  по  сплаті  податку,  що  не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті  робіт  (послуг)  -  актом  прийняття  робіт  (послуг)  чи банківським  документом,  який  засвідчує  перерахування  коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

    У разі коли на  момент  перевірки  платника  податку  органом державної  податкової служби суми податку,  попередньо включені до складу  податкового   кредиту,   залишаються   не   підтвердженими зазначеними  цим  підпунктом  документами,  платник  податку  несе відповідальність  у  вигляді  фінансових   санкцій,   установлених законодавством,   нарахованих  на  суму  податкового  кредиту,  не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

    Судом встановлено, а податковим органом не заперечується, підтвердження витрат позивача по  сплаті  податку належно оформленими податковими накладними ТОВ «Геркулес 2000».

    Викладене спростовує  висновки  відповідача  щодо   порушення позивачем пп.  7.4.4 п.  7.4 ст.  7 Закону - 168 при  віднесенні  до  податкового кредиту  витрат  по сплаті податку на додану вартість при придбані транспортних послуг.

          За відсутності в діях позивача податкових порушень штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17Закону –2181, застосуванню не підлягають.

          За таких обставин спірні податкові повідомлення –рішення не відповідають нормам ст.5 Закону –283 та ст.7 Закону –168, ст.17 Закону –2181, тому мають бути визнані нечинними у повному обсязі.

          Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинними повністю прийняті державною податковою інспекцією у м. Чернігові податкові повідомлення –рішення № 0004302320/0 від 12.09.2007р., № 0004302320/1 від 20.11.2007р. № 0004302320/2 від 28.12.2007р. № 0004302320/3 від 28.02.2008р., якими товариству з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство„Вантранс” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем –143426 грн., за штрафними санкціями –66146 грн..

3.          Визнати нечинними повністю прийняті державною податковою інспекцією у м. Чернігові податкові повідомлення –рішення № 0004312320/0 від 12.09.2007р., 0004312320/1 від 20.11.2007р., 0004312320/2 від 28.12.2007р., 0004312320/3 від 28.02.2008р., якими товариству з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство„Вантранс” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем –120823 грн., за штрафними санкціями –60412 грн.

4.          Стягнути з державного бюджету (р/р 31111095700002  УДК в Чернігівській області,  МФО 853592, код 22825965) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Автотранспортне підприємство„Вантранс” (код 21391105, м. Чернігів вул. Любецька,40-А) 3,4 грн. державного мита.

5.          Постанова набирає законної сили і може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст.254, 185,186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова у повному обсязі складена 25 квітня 2008 року.

Суддя:                                                                                                                        М.В.Фесюра