Постанова

від 08.05.2008 по справі 5020-11/020

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-11/020

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

06 травня 2008 року   Справа № 5020-11/020

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Заплава Л.М.,

суддів                                                                      Дугаренко О.В.,

                                                                                          Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Орлова Олена Сергіївна, довіреність №  03-15/7   від 08.01.08,  Севастопольська міська рада;

представник відповідача, Шапоренко Ольга Володимирівна, довіреність №  106   від 05.07.07,  Мале приватне підприємство "Ажур";

представник відповідача, Ларін Владислав Юрійович, довіреність №  51/1   від 11.02.08,  Мале приватне підприємство "Ажур";                                                            представник третьої особи, не з'явився, Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі;

прокурор міста Севастополя, не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 13.02.2008 у справі № 5020-11/020

за позовом           Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

до           Малого приватного підприємства "Ажур" (пр. Гер. Сталінграда, 36-31,Севастополь,99000)

3-тя особа  Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі  (вул. Дм. Ульянова, 16,Севастополь,99045)

Прокуратура міста Севастополя  (вул. Л. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним                                        

                                                            ВСТАНОВИВ:

Севастопольська міська  рада звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом до малого приватного підприємства „Ажур”, за участю третьої особи Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі та прокурора  міста Севастополя про визнання договору оренди земельної ділянки  недійсним, мотивуючи тим, що договір укладений на підставі рішення міської ради, яке у зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства було радою скасовано.

          Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.02.2008 по справі № 5020-11/020 (суддя Дмитрієв В.Є.) у задоволені позову Севастопольської міської ради відмовлено.

          Не погодившись з рішенням суду, Севастопольська міська рада  звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.

                    На підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду  від 06.05.2008 у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі суддів Латиніна О.А. та Фенько Т.П. здійснено їх заміну  на суддів Лисенко В.А. та Дугаренко О.В.

                    У судове засідання призначене на 06.05.2008 Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі та прокурор  міста Севастополя не з'явились, не дивлячись на те, що про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

                    Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Рішенням Севастопольської міської ради № 267 від 30.10.2002 „Про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки малому приватному підприємству „Ажур”, останньому було надано згоду на розроблення проекту відведення земельних ділянок орієнтовною площею 1,9 га по вул. Шевченко та Марінеску для будівництва громадсько-торговельного центру, автозупинки та об'єктів торгівлі.

Рішенням Севастопольської міської ради № 1112 від 04.06.2003 „Про передачу в оренду земельних ділянок малому приватному підприємству „Ажур”, відповідачу були передані в оренду земельні ділянки, в тому числі загальною площею 1,1256 га по вул. Косарєва у місті Севастополі для будівництва та обслуговування громадсько-торгівельного центру з автопарковкою та автозупинкою.

03.10.2003  між  Севастопольською міською радою та приватним підприємством „Ажур” був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки,засвідчений нотаріально та зареєстрований Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів 05.11.2003 під № 101.  

13.11.2007 Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 3197 „Про скасування рішень міської ради” № 267 від 30.10.2002 та № 1112 від 04.06.2003 відносно земельної ділянки по вул. Косарєва” з тих підстав, що в процесі підготування матеріалів вибору,проекту відведення земельної ділянки та при прийнятті рішень були  порушені норми чинного законодавства, а також тому, що відповідач впродовж значного часу не розпочав освоєння території для будівництва об'єкту.  

    Зі змісту рішення міської ради від 13.11.2007 вбачається, що рішення міської ради № 267 від 30.10.2002та № 1112 від 04.06.2003 скасовані з тих підстав, що вони були прийняті з порушенням статей 10,16 Закону України „Про планування та забудову території”, тобто міською радою не було прийнято рішення про внесення змін в проект детального планування району Камишової бухти в частині зміни призначення земельної ділянки взамін будівництва дитячої установи, а також не був спочатку розроблений та затверджений проект розподілу території кварталу дійсної забудови. Також міською радою не були дотримані вимоги статті 5 Закону України „Про основи містобудування” про інформування громадян через засоби масової інформації про розміщення по вул.Косарєва загально-торгового центру автопарковою та нічною автозупинкою.  

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на момент укладення договору, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

         На момент укладення оскаржуваного договору оренди рішення міської Ради, щодо передачі земельної ділянки в оренду не були оскаржені чи скасовані у встановленому законом порядку.

          Згідно статті 126 Земельного кодексу України, право    оренди   землі   оформляється   договором,   який реєструється відповідно до закону.

Сторони мали намір укласти договір,який породжує орендні правовідносини.

Зміст договору не суперечить Цивільному кодексу України, Земельному кодексу України.

З урахуванням висловленого,судова колегія вважає, що в момент укладення договору оренди вимоги частин 1-3,5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України були дотримані, а тому господарський суд обгрунтовано визнав, що договір оренди був укладений правомірно.  

Судова колегія не приймає до уваги  доводи позивача, що скасування  рішень, на підставі яких був укладений договір оренди, і є доказом, який підтверджує невідповідність договору оренди вимогам чинного законодавства. Будь яких інших доводів щодо обґрунтування недійсності оскаржуваного  договору оренди позивачем суду не надано.

Як вказано у пункті 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав передбачених законом.

Посилання позивача на порушення статті 124 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України „Про основи містобудування”, статті 10,16 Закону України  „Про планування та забудову території” як на підставу для визнання спірної угоди недійсною є помилковим, оскільки жодна правова норма, на які посилався позивач, не містить такого правового наслідку як визнання угоди недійсною.

          Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України,      кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

 При таких обставинах господарський суд міста Севастополя правомірно відмовив  в задоволені позову Севастопольської міської ради

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що вимоги Севастопольської міської ради викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні, оскільки воно прийнято згідно чинного законодавству.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Севастопольської міської ради залишити без задоволення.

          2.Рішення  господарського суду міста Севастополя  від 13.02.2008 у справі № 5020-11/020  залишити без змін.                    

Головуючий суддя                                                  Л.М. Заплава

Судді                                                                                О.В. Дугаренко

                                                                                В.А. Лисенко