Постанова

від 20.05.2008 по справі 36/132

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/132

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.05.2008                                                                                           № 36/132

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Дикунської  С.Я.

 суддів:            Сотнікова С.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступник прокурора м.Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.04.2008

 у справі № 36/132  

 за позовом                               Заступник прокурора м.Києва

 до                                                   Київська міська рада

 третя особа відповідача           Громадська організація садове товариство "Пуща Водиця"

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання недійсним рішення від 01.10.2007р.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 09.04.2008 р. по справі № 36/132  в позові відмовлено повністю.          

       Не погоджуючись із згаданим рішенням, заступник прокурора м. Києва  оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги  задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті оскарженого рішення не взято до уваги неправомірності оскарженого рішення, адже фактично ним відведено земельну ділянку  не для створення рекреаційної зони, а для будівництва житлових будинків, зелену зону загального користування з розміщеними на ній зеленими насадженнями буде фактично ліквідовано, що є порушенням ст. 1 Лісового кодексу України, суперечить положенням Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста, яку затверджено рішенням Київради № 806/3381 від 19.07.2005 р. ,  тощо.

      В судовому засіданні представник апелянта доводи подання підтримав, просив його задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити за наведених у поданніі  підстав.

     Представник  позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належно, про причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надали, отже апеляційний суд вважає за необхідне справу розглянути за їх відсутності.

     Представник третьої особи доводи апеляційного подання заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

      Заслухавши пояснення представників Прокуратури м. Києва та третьої особи, розглянувши доводи апеляційного подання, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що подання не підлягає задоволенню за таких обставин.

      Так, 07.02.2008 р. заступник прокурора міста Києва  в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Київради про визнання недійсним рішення “Про передачу громадській організації садовому товариству “Пуща Водиця” земельних ділянок для благоустрою території з влаштуванням скверів, зон відпочинку, для індивідуального будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення по вул. Лісній (Пуща-Водицьке лісництво в кварталі 45 виділу 1) в Оболонському районі м. Києва” № 469/3303 від 01.10.2007 р. (далі Рішення). В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті оскарженого рішення виділено землі  лісового фонду, які  належать до зелених зон  міст й перебувають під особливою охороною держави. Пунктом 10 ДБН 360-92 передбачено, що при плануванні та забудові населених пунктів слід керуватись наступними принципами: виділення ландшафтно-рекреаційних територій і заборона на них господарського та іншого будівництва, що перешкоджає їх використанню за прямим призначенням. Розміщення будівель, споруд та комунікацій забороняється на землях зелених зон міст. Відведення земель лісового фонду під будівництво, переведення цих земель в інші категорії здійснюється у виключних випадках. Будівництво ж на цих землях заборонено чинним законодавством України. В даному випадку немає суспільної необхідності у переведенні до іншої категорії та відведенні земельної ділянки по вул. Лісна на території Пуща-Водицького лісництва в кв. 45 виділ № 1 в Оболонському районі м. Києва ГО “Пуща Водиця” для благоустрою території з влаштуванням скверів, зон відпочинку, індивідуального будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення. Відведення вказаної земельної ділянки для благоустрою території з влаштуванням скверів, зон відпочинку, індивідуального будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення зменшить площі лісів в м. Києві на 11 га, що завдасть значної шкоди навколишньому природному середовищу та може вплинути на здоров'я не лише нинішнього покоління, а й майбутніх поколінь киян та українців загалом. Згідно статуту ГО “Пуща Водиця” останнє створено для сприяння членам товариства в організації закладання та вирощування саду, належного утримання ними інженерних мереж індивідуальних жилих будинків. Фактично земельну ділянку відведено не для створення рекреаційної зони, а для будівництва індивідуальних жилих будинків, отже зелену зону загального користування з розміщеними на ній зеленими насадженнями буде фактично ліквідовано, тощо.

     До матеріалів справи долучено відзив Київради на позовну заяву, згідно якого оскаржене в даній справі рішення прийнято у відповідності до чинного законодавства та в межах наданих відповідачу законом повноважень, доказів на підтвердження наявних підстав для визнання його недійсним позивачем не надано, тощо.  Згідно відзиву  ГО  “Пуща Водиця” на позовну заявку останнє використовує земельну ділянку за цільовим призначенням у відповідності до рішення Київради, статутними завданнями товариства та чинним законодавством, тощо.      

      Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника Прокуратури м. Києва, представників відповідача та третьої особи, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами письмові докази й положення  чинного законодавства, дійшов  висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, вимогами закону.      

      Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд посилався на те, що оскаржений нормативний акт повністю відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції Київради. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що на підставі п. 22, 37 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” № 280/97-ВР від 21.05.1997 р. (далі Закон № 280/97) до виключної компетенції, в тому числі міських рад, належить затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування та прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом. Рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами (ч. 3 ст. 53 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” № 2456-XII від 16.06.1992 р. (далі Закон № 2456))

      На виконання вищенаведених норм законодавства прийнято Програму розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 р. та концепцію формування зелених насаджень в центральній частині міста (затверджено рішенням Київської міської ради № 806/3381 від 19.07.2005 р.), в Додатках до якої (таблиця 20), міститься перелік буферних парків, які буде створено на базі лісопаркових насаджень до 2010 р., в межах якого виділено Буферний парк загальнокурортної зони відпочинку курорту “Пуща-Водиця”. Таким чином, віднесення певних територій та об'єктів до категорії спеціальних (території та об'єкти природно-заповідного фонду, в тому числі буферні парки) здійснюється на підставі рішення відповідної ради. Тому, місцевий суд дійшов висновку, що п. 3 Рішення відповідає вимогам діючого законодавства. Крім цього, місцевий суд на підставі ч.ч.  1, 4 ст. 20 Земельного кодексу України і ч.ч. 1.2 ст. 57 Лісового кодексу України та наявних в матеріалах справи доказів, встановив, що п. 5 Рішення прийнято на підставі листа-згоди Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста “Київзеленбуд” № 148-1725 від 21.08.2007р. та листа-згода Київського обласного управління лісового та мисливського господарства № 01-04/475 від 22.08.2007р.. Таким чином, Рішення в частині зміни цільового призначення земель, а саме: віднесення частини лісових земель площею 10,77 га в кварталі 45 виділу 1 Пуща-Водицького лісництва Святошинського лісопаркового господарства до земель запасу рекреаційного призначення з виключенням їх з категорії земель лісового фонду прийнято з дотриманням встановленої процедури та в межах компетенції, наданої Київській міській раді, як єдиному органу в межах м. Києва, що уповноважено передавати земельні ділянки у власність, або надавати у користування. Крім цього, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України. За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, тощо.  

      Твердження апелянта про те, що передачу в оренду ГО “Пуща Водиця” земельної ділянки погоджено виключно для будівництва індивідуальних жилих будинків є необґрунтованими, непідтвердженими жодними доказами по справі, а спростовано змістом рішення суду чітко викладеному тексті Рішення.          

      За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а скарга –  не підлягає задоволенню.  Жодних підстав для скасування рішення суду немає.      

     Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК  України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційне подання Заступника Прокурора міста Києва залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 09.04.2008 р. по справі № 36/132  -  без змін.

     Матеріали справи № 36/132 повернути до господарського суду м. Києва.  

     Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Сотніков С.В.

 21.05.08 (відправлено)