Рішення

від 13.05.2009 по справі 36/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/132

13.05.09

За позовом    Дочірнього підприємства «Житлоексплуатація»Відкритого

                       акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Іван»

Про                 стягнення 1758 грн. 84 коп.

                                                                                                                             Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача          Холявка Н.Є. –по дов. №388 від 21.04.2008р.

Від відповідача      не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «Житлоексплуатація»Відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іван» 1 758 грн. 84 коп. заборгованості по орендній платі, експлуатаційним витратам, опаленню та за вивезення сміття.

          Ухвалою господарського суду міста Києва від  17.03.2009р. розгляд справи призначено на 13.04.2009р. о 10 год. 30 хв.

          Представники позивача та  відповідача  в судове засідання 13.04.2009р. не з”явилися, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі не виконали.  Заяв та клопотань до суду не поступало.

          Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд  відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу,  розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема є:

         нез'явлення  в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

         Оскільки представники сторін   в судове засідання 13.04.2009р.  не з”явилися, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі  не виконали, судом розгляд справи був відкладений на 13.05.2009р. о 15 год. 00 хв.

         Представник відповідача в судове засідання13.05.2009р. повторно не з»явився. Заяв та клопотань до суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду  направлялись на адресу відповідача, що вказані в позовні заяві та   договорі оренди приміщення. Факт направлення  підтверджується  відміткою про відправлення ухвал. Таким чином відповідач не реалізував  своє процесуальне право на участь  в судовому засіданні господарського суду.  

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

        Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

        Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача , Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

        20.08.2007р. між Дочірнім підприємством «Житлоексплуатація»Відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іван»   (далі відповідач) було укладено договір № 41 оренди нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 1 Договору позивач  передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення для розміщення надання кафе - бару за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 118, площею 76,3 кв.м.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 4 Договору строк оренди встановлений сторонами з 20.08.2007р. до 15.08.2008р.

02 червня 2008р. відповідач  повернув позивачу орендоване приміщення, що підтверджується актом №2 передачі –приймання(повернення).

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктів 5 та 6 Договору встановлено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 1144 грн. 50 коп., яка перераховується  наперед за місяць, але не пізніше 5 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 8 Договору крім орендної плати відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу  витрати на утримання будинку, оплачувати фактичні  витрати за користування комунальними послугами. Розмір витрат, які відповідач повинен сплачувати позивачу визначений в  п. 26 договору ( розрахунок затрат на місяць).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати та інших платежі за  травень 2008 року, в результаті чого виникла за  розрахунками позивача заборгованість у розмірі 1758,84 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

05.05.2008р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості в сумі 2331 грн. 93 коп., яку відповідач задовольнив частково в сумі  674 грн. 09 коп.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, експлуатаційним витратам, опаленню та за вивезення сміття, які за  розрахунками позивача становлять 1758 грн. 84 коп.  обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

Позов  задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іван»(м. Київ, пр. Перемоги, 118, код 21463773) на користь Дочірнього підприємства «Житлоексплуатація»Відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» (м. Київ, вул. Польова, 19,8, код 04013614)  1758 грн. 84 коп. основного боргу, 102 грн. 00 коп.  витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

            Суддя                                                                         Т.Ю.Трофименко