Постанова

від 01.06.2011 по справі 4-988/11

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

 Галицький районний суд м.Львова

Справа №  4-988/11

П О С Т А Н О В А

                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01.06.2011

                Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого -             судді    Стрельбицького В.В.,

                    при секретарі   -  Іванчуку М.Р.,

                      з участю прокурора  - Іваника Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову прокурора Галицького району м. Львова від 01.10.2008 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Галицького районного суду м. Львова зі скаргою на постанову від 01 жовтня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Обґрунтовуючи свою скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на той факт, що постанова від 01.10.2008 року, винесена без законних, на думку скаржників, підстав, оскільки по кожній з подій, описаних в постанові наявні нескасовані постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Крім того, скаржники зазначають, що оскаржувана постанова суперечить вимогам ч.3 ст.27 КПК України, тому вони вважають, що на момент винесення оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи не було достатніх приводів та підстав, у зв’язку з чим просять вищевказану постанову від 01.10.2008 року скасувати.

Скаржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожен окремо, в судовому засіданні скаргу підтримали, дали пояснення, які за своїм змістом аналогічні викладеним в ній мотивам. Просять постанову про порушення кримінальної справи від 01.10.2008 року скасувати.

Прокурор, який брав участь в справі, особа за заявою якої порушено кримінальну справу та її представник в судовому засіданні, кожен окремо, скаргу заперечили, пояснивши при цьому, що постанова від 01 жовтня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України була винесена відповідно до вимог КПК України. Для порушення кримінальної справи в прокурора були достатні приводи та підстави.

          Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши скаргу та долучені до неї матеріали, кримінальну справу, в частині наявності приводів та підстав для винесення 01 жовтня 2008 року постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, приходжу до наступного.

Відповідно до вимог ст.94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи є: заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, кримінальну справу порушено за наслідками завдання 14.09.2006 року, 10.11.2006 року 31.03.2007 року, 14.04.2007 року та 19.07.2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3

При цьому, приймаючи рішення про порушення кримінальної справи, прокурор, в своїй постанові не надав жодної правової оцінки подіям 14.09.2006р., з позиції того, що на момент винесення зазначеної постанови строки притягнення до кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 49 КК України, за вчинення особами злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України, сплили. Крім того, ст. 130 КПК України містить пряму вказівку на обов’язковість зазначення в постанові про порушення кримінальної справи найменування посади особи, що її виносить, та її прізвища, що в даному випадку, як встановлено в судовому засіданні, не дотримано і, на думку суду, являється порушенням вимог процесуального Закону, допущеними при винесенні оскаржуваної постанови.

Крім того, в оскаржуваній постанові відсутні посилання на дані, здобуті в ході проведення перевірок, які стосуються причин та підстав діянь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відсутня будь-яка інформація про докази, здобуті при проведенні перевірок та про джерело отримання цих доказів. Зазначені факти свідчать про порушення норм ч.2 ст.130 КПК України, яка говорить про необхідність належного обґрунтування в постанові рішення про порушення кримінальної справи.

          Відповідно до вимог ст.98 КПК України, постанова про порушення кримінальної справи повинна містити посилання на приводи та підстави до порушення справи, передбачених ст.94 КПК України, а як видно з оскаржуваної постанови, в ній наведено  тільки опис належним чином не перевірених подій, без зазначення приводів і підстав до порушення кримінальної справи.

В матеріалах, що слугували підставою для винесення оскаржуваної постанови наявні постанови органів дізнання від 18.11.2006 року, 08.04.2007 року та 28.07.2008 року, якими відмовлено в порушенні кримінальної справи за подіями 10.11.2006 року, 31.03.2007 року, 19.07.2008 року.  В оскаржуваній постанові, за усіма, зазначеними в ній зверненнями, проводилися перевірки, за результатами яких прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, на підставі ст.6 п.2 КПК України, у зв’язку з відсутністю в діях учасників конфлікту ознак злочину, передбаченого ст.296 КК України. Однак прокурор, виносячи постанову, не надав жодної правової оцінки зазначеним фактам та не надає обґрунтування прийняттю рішення про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2  зважаючи на той факт, що згідно п.11 ст.6 КПК України, кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю якщо про відмову в порушенні кримінальної справи по тому ж факту є не скасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що на час винесення 01.10.2008 року постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, не було достатніх підстав для її порушення та вона винесена з порушенням норм процесуального Закону, оскільки про відмову в порушенні кримінальної справи по тим же фактам є наявні нескасовані постанови органу дізнання, рішення про порушення кримінальної справи прийнято без проведення належної перевірки та без дослідження в повній мірі всіх обставин справи, в постанові не зазначено посади та прізвища посадової особи, яка її винесла, відсутнє належне обґрунтування необхідності прийняття рішення про порушення кримінальної справи та не зазначено, що слугувало приводом та підставою для її винесення, а тому за вказаних обставин постанова від 01.10.2008 року підлягає скасуванню.

          Керуючись ст.ст.94,97,236-7,236-8 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Скаргу задоволити.

Постанову від 01 жовтня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України скасувати.

Набрання законної сили постановою про скасування постанови про порушення справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області протягом семи діб із дня її винесення.

Суддя                                                            В. Стрельбицький