Рішення

від 12.04.2011 по справі 14/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "12" квітня 2011 р.Справа № 14/135

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 14/135

за позовом: дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології", м. Кіровоград  

до відповідача: Художнього салону-магазину Кіровоградської організації Спілки художників України, м. Кіровоград     

про стягнення 11 342,10  грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - Коваль А.М. - директор Художнього салон-магазину Кіровоградської організації Спілки художників України, наказ № 7 від 29.01.04р.;

від відповідача - Алексєєва М.М. - головний бухгалтер Художнього салон-магазину Кіровоградської організації Спілки художників України, наказ № 4 від 05.02.04р.;

Дочірнім підприємством "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології" подано позов про стягнення з Художнього салону-магазину Кіровоградської організації Спілки художників України  5810,05 грн. основного боргу, 2893,56 грн.  інфляційних втрат,  2465,92 грн. 3% річних та 172,57 грн.  пені, всього на суму 11342,10 грн.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, про що надав письмові пояснення (вх. № 02.14/26915 від 03.12.2009 року, а.с. 78-79) .

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 10.12.2010 року провадження у справі  № 14/135 було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 9/99 за позовом державного підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою  відповідальністю "Високі енергетичні технології" до відповідача 1 - комунального підприємства "Теплоенергетик" та відповідача 2 - Департаменту економіки та фінансів Кіровоградської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 (комунального підприємства "Теплоенергетик") - Кіровоградської міської ради про визнання незаконними дій та виселення з цілісного  майнового комплексу.

Ухвалою від 22.03.2011 господарський суд поновив провадження у даній справі та призначив до розгляду  в судовому засіданні на 05.04.2011 року.  

Ухвалою від 05.04.2011 року розгляд справи відкладено до 12.04.2011 року, з підстав, викладених в ухвалі суду.

В судовому засіданні 12.04.2011 року представник позивача участі не брав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

06.01.2000 року між Кіровоградським комунальним підприємством "Теплоенергоцентраль" (далі - Енергопостачальна організація) та Художнім салоном-магазином Кіровоградської організації Спілки художників України  (далі - Споживач) було укладено договір № 428  про надання послуг по постачанню теплової енергії (далі - договір № 428 від 06.01.2000 року, а.с. 25-28).

Рішенням Кіровоградської міської ради № 371 від 26.09.2003 року цілісний майновий комплекс - комунального підприємства  "Теплоенергоцентраль" передано в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології".

28.05.2004 року між комунальним підприємством  "Теплоенергоцентраль" та дочірнім підприємством "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології" укладено угоду № 01/06-УПТД про поступку права на вимогу, відповідно до якої комунальне підприємство  "Теплоенергоцентраль" передає, а дочірнє підприємство "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології" приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором по договору надання послуг по забезпеченню тепловою енергією і гарячему водозабезпеченню між комунальним підприємством  "Теплоенергоцентраль" та підприємствами споживачами, одним із яких є відповідач.

28.10.2004 року між дочірнім підприємством "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології" ("енергопостачальна організація") та Художнім салоном-магазином Кіровоградської організації Спілки художників України ("споживач") укладено договір № 428 про надання послуг по постачанню теплової енергії (далі - договір № 428 від 28.10.2004 року, а.с. 20-24).

Відповідно умов  договорів № 428 від 06.01.2000 року та № 428 від 28.10.2004 року енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій  воді в потрібних йому обсягах, в Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у відповідності до форми власності та джерела фінансування, в терміни, передбачені цим договором, в приміщенні споживача, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Гоголя, 91/46  (абзац перший п. 1 договору № 428 від 06.01.2000 року та  абзац перший п. 1 договору № 428 від 2810.2004 року).

На виконання договорів  № 428 від 06.01.2000 року та № 428 від 28.10.2004 року енергопостачальною організацією надавались споживачеві послуги з постачання теплової енергії в приміщення споживача, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Гоголя, 91/46.

Пунктом 4 договору № 428 від 06.01.2000 року сторони узгодили, що  "абонент" сплачує за спожиту теплову енергію теплопосптачальному підприємству згідно з діючими тарифами та розцінками з урахуванням щомісячного  температурного коефіцієнта протягом поточного місяця, але не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим. Пунктами 6.2, 6.3 договору № 428 від 28.10.2004 року визначено, що споживач сплачує за спожиту теплову енергію Енергопостачальній організації згідно діючих тарифів з урахуванням щомісячного температурного коефіцієнта і. п. 3.2.8 цього договору - на протязі  поточного місяця, але не пізніше 15 числа місяця, слідуючого за розрахунковим. Розрахунки за отриману теплову енергію проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок  Енергопостачальній організації.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов  договору № 428 від 06.01.2000 року надано послуги відповідачеві і за даним договором  у відповідача існує заборгованість в сумі 2192,36 грн. Про те, що вказана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання умов саме договору № 428 від 06.01.2000 року свідчить попередження № 33/25 та претензія № 678/14 від 04.06.2004 року (а.с. 88-89) про сплату заборгованості в сумі 2192,36 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

За договором про надання послуг одна сторонам (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття  901 Цивільного кодексу України )

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач заборгованість в сумі 2192,36 грн. за договором № 428 від 06.01.2000 року не заперечує, однак відзив на позовну заяву (вх. № 02-14/26915 від 03.12.2009 року, а.с. 78-79) містить заяву відповідача  про застосування наслідків спливу позовної давності для стягнення боргу в сумі 2192,36 грн.  

У відповідності до частин 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується  судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У даній справі позовна давність підлягає застосуванню за заявою відповідача з огляду на наступне.   

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.  

У відповідності до правил статтей  260, 253 Цивільного кодексу України перебіг строку слід починати з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок.

Правила щодо визначення початку перебігу позовної давності встановлені статтею 261 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком  виконання  перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

У даній справі слід виходити з наступного.

Згідно пункту 4 договору № 428 від 06.01.2000 року "абонент" сплачує за спожиту теплову енергію теплопосптачальному підприємству згідно з діючими тарифами та розцінками з урахуванням щомісячного  температурного коефіцієнта протягом поточного місяця, але не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим. Відповідно до претензії № 678/14 від 04.06.2004 року за розрахунком позивача заборгованість у розмірі 2192,36 грн. існувала станом на 01.06.2004 року.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача, поданого позивачем (а.с.9) заборгованість в розмірі 2 192,36 грн. виникла з липня 2001 р. та залишалась непогашеною на серпень 2006 р.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання грошового зобов'язання.

У позивача виникло право пред'явити відповідачу вимогу про виконання останнім зобов'язання щодо оплати заборгованості в розмірір 2 192,36 грн. з серпня 2001 року .

Позивач подав до суду позовну заяву 12.08.2009 року, тобто вже після спливу загальної позовної давності тривалістю в три роки.

Позивач не повідомив будь-яких причин пропущення загальної позовної давності тривалістю в три роки, тому в судовому засіданні не встановлено поважних причин її пропущення.

Таким чином, позов в частині стягнення заборгованості в сумі 2192,36 грн.  задоволенню не підлягає.

Суд погоджується з доводами позивача, що  відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання  за договором № 428 від 28.10.2004 року: за отриману в період з січня  місяця 2009 року по квітень місяць 2009 року теплову енергію розрахувався частково, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на день звернення позивача до суду становила  3617,69  грн.

Однак після порушення провадження у справі відповідачем повністю сплачено зазначену суму заборгованості, про що свідчить квитанція № 980635,425,1 від 24.11.2009 року квитанція № 95 від 11.09.2009 року та квитанція № 76 від 19.08.2009 року (а.с.102-104).

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність предмета спору по даній справі в частині стягнення 3 617,69 грн. боргу, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд роз'яснює, що відповідно до вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав не допускається.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь 172,57 грн. пені, 2 893,56 грн. інфляційних втрат та 2 465,92 грн. 3% річних.

Відповідно до пункту 7.3.4 договору № 428 від 28.10.2004 року за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує пеню в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості, за кожний день допущеного прострочення платежу.

Згідно  розрахунку позивача розмір пені становить 172,57 грн. за період з 16.03.2009 року по 14.08.2009 року.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними   санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка, штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Наведені вище норми та обставини справи свідчать про те, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені за період з 16.03.2009 року по 14.08.2009 року в сумі 172,57 грн. за прострочення виконання зобов'язання підлягають задоволенню.

Підлягають частковому задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат та відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При обчислені відсотків річних та інфляційних витрат позивачем неправильно визначений період нарахування.  Остаточний розрахунок за  отриману теплову енергію згідно пунктів 6.2, 6.3 договору № 428 від 28.10.2004 року споживач повинен здійснити до 15 числа місяця, слідуючого за розрахунковим.

Отже, до 15 лютого 2009 року відповідач повинен був повністю розрахуватись за отриману в січні місяці 2009 року теплову енергію, до 15 березня 2009 року - за отриману в лютий 2009 року теплову енергію, до 15 квітня 2009 року - за отриману в березні 2009 року теплову енергію. Прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати за  теплову енергію, отриману в січні 2009 року виникло з 16.02.2009 року, отриману в лютому 2009 року - з 16.03.2009 року, отриману в березні 2009 року - з 16.02.2009 року. Саме із зазначених дат мають нараховуватись інфляційні втрати та три проценти річних.

За вказаних обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 143,87 грн.  інфляційних витрат за період з березня 2009 року по липень 2009 року та 44,78 грн. 3% річних  за період з 16.02.2009 року по 12.08.2009 року.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 80, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

                                                        ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 3 617,69 грн. з Художнього салону-магазину Кіровоградської організації Спілки художників України на користь  дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології" припинити.

Стягнути з Художнього салону-магазину Кіровоградської організації Спілки художників України (25015, м. Кіровоград, вул. Гоголя, 91/46, р/р 2600030010695 в КОФ УСБ м. Кіровоград, МФО 323293, код ЄДРПОУ 22218946) на користь дочірнього підприємства "Теплоенергоцентраль" товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Енергетичні Технології" (25002, м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20, р/р 26004060065969 в ЗАТ КФ КБ "Приватбанк", МФО 323583, код ЄДРПОУ 32718692) - 172,57 грн. пені, 143,87 грн.  інфляційних втрат, 44,78 грн. 3% річних,  102,00 грн. державного мита та 82,79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку  подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Суддя                                                                                                   С.Б.Колодій

Повне рішення складено 18.04.2011 р.