Постанова

від 14.06.2011 по справі 16/176-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/176-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р. Справа № 16/176-10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", м. Київ

на ухвалу господарського суду  Херсонської області

від 4 травня  2011 року

у справі № 16/176-10                                                                                                                                                                                                        

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", м. Київ

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Маркеєво" Національної академії   аграрних наук України", с. Маркеєво, Чаплинського району, Херсонської області

про стягнення 32.951 грн. 47 коп.

ВСТАНОВИВ:

             Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.01.2011 р., що набрало законної сили, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Технік Енерджі” (далі позивач, ТОВ) задоволені частково та з Державного підприємства "Дослідне господарство "Маркеєво" Національної академії   аграрних наук України" (далі відповідач, Підприємство) стягнуто: 26208 грн. –боргу за договором купівлі-продажу № 21-04-2010Х від 26.2010 р., 989 грн. 92 коп. –30% річних, 524 грн.10 коп. –штрафу, 277 грн. 22 коп. –понесених витрат на сплату держмита, 236 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 210 грн. – понесених витрат на послуги адвоката, а всього 27.722 грн. 02 коп. В решті частині позову –відмовлено.

             31.01.2011 р. місцевим судом виданий наказ на виконання судового рішення від 14.01.2011 року.  

             12.04.2011 р. Підприємство звернулось до господарського суду Херсонської області з заявою про відстрочку виконання вищевказаного рішення в порядку ст. 121 ГПК України.

             Заява мотивована тим, що Підприємство є юридичною особою з державною формою власності, основним видом діяльності якого є вирощування зернових та технічних культур, змішане сільське господарство, вирощування племінного молодняку худоби, виробництво оригінального, елітного та репродуктивного насіння сільськогосподарських культур. Підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому стані та в нього відсутня продукція для реалізації і грошові кошти на розрахункових рахунках, що унеможливлює виконання рішення суду від 14.01.2011 р., у зв'язку з чим заявник просить відстрочити виконання вказаного рішення до 01.12.2011 року.  

             ТОВ був своєчасно та належним чином повідомлений судом першої інстанції про день час, і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився та відзив на заяву Підприємства не надав.

             Ухвалою господарського суду Херсонської області від 04.05.2011 р. (суддя Немченко Л.М.) заява Підприємства задоволена частково та виконання рішення по справі № 16/176-10 від 14.01.2011 р. про стягнення з відповідача боргу в сумі 27722 грн. 02 коп. відстрочено до 01.08.2011 року.

             Ухвала мотивована тим, що боржник належними і достатніми доказами довів обґрунтованість своєї заяви і що вказані ним підстави є винятковими та ускладнюють виконання рішення суду та роблять його неможливим.

              В апеляційній скарзі ТОВ просить ухвалу місцевого суду скасувати, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалена з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви Підприємства про відстрочку виконання рішення суду першої інстанції від 14.01.2011 р., оскільки наведенні боржником обставини не є винятковими і не можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення.

             Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

             Сторони були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, але не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

             Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає задоволенню з наступних підстав.

             Статтею 124 Конституції України  встановлено, що судові  рішення  є обов'язковими до виконання   на всій території України.

             У відповідності до ст. 115 ГПК України  рішення господарського суду,  набувши законної сили, виконуються  в порядку, встановленому  цим  Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження ".

             Частиною 1 статті  116 ГПК України  передбачено, що виконання рішення господарського суду здійснюється на підставі виданого ним  наказу, який є виконавчим документом.   

             Згідно приписів ч. 1 ст. 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити або розстрочити виконання рішення суду. Відстрочка –це відкладення чи перенесення виконання рішення суду на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка –це виконання судового рішення по частинам у вказані господарським судом строки.    

            Як вбачається зі змісту та суті ст. 121 ГПК України, задоволення заяви про відстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)  

              Відповідно до п. 2 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

             Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами –винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

             Наведені відповідачем  (боржником) підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та нерентабельність його господарської діяльності, не є тими винятковими обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище Підприємства утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від останнього обставин.

             Крім того, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, господарські суди повинні встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушують матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для останнього.

             Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

             Проте, задовольняючи заяву відповідача про відстрочку виконання рішення, місцевий суд обмежився лише посиланням на передбачене ст. 121 ГПК України право сторони на відстрочку судового рішення та не врахував ступінь вини відповідача у виникненні спору та той факт що він не здійснив будь-яких дій по погашенню  боргу.

             Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність задоволення місцевим судом заяви боржника про відстрочення судового рішення на вказаний ним строк, а відтак,  апеляційна скарга позивача (стягувача) підлягає задоволенню,  оскаржувана  ухвала скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення.

     Керуючись ст. ст. 99, 101-106, 121 ГПК  України, колегія суддів -,

  ПОСТАНОВИЛА:

             Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Технік Енерджі” – задовольнити.

             Ухвалу господарського суду Херсонської області від 04.05.2011 р. у справі № 16/176-10 –скасувати.

             Заяву державного підприємства „Дослідне господарство „Маркеєво” Національної Академії аграрних наук України” про відстрочку  виконання рішення у справі № 16/176-10 –залишити без задоволення.

             Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.            

Головуючий суддя:                                                                          В.В.Шевченко

Суддя:                                                                                                В.В.Бєляновський

Суддя:                                                                                                М.А.Мирошниченко