Постанова

від 21.06.2011 по справі 43/8

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "21" червня 2011 р.                                                                                    

Справа № 43/8  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедесюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства "Сеть-Маркет",    (далі –ДП "Сеть-Маркет"), м. Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011

зі справи № 43/8

за позовом ДП "Сеть-Маркет"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Юнесскай", (далі –ТОВ "Юнесскай"), м. Київ

про стягнення 176000,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача – Гаврилової І.А.,

відповідача –не з’яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року ДП "Сеть-Маркет" звернулося з позовом до ТОВ "Юнесскай" про стягнення 176000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неотримання від відповідача товару, сплачені останньому грошові кошти за товар мають бути повернутими, як безпідставно ним отримані.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2011 (суддя Пасько М.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 (колегія суддів у складі: суддя    Федорчук Р.В. –головуючий, судді Ткаченко Б.О., Лобань О.І.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи зазначені рішення, попередні судові інстанції виходили з безпідставності та недоведеності позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 09.02.2011, постанову апеляційного суду від 11.04.2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.531, 629, 1212 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.07.2010 сторонами у справі був укладений договір № 562 на поставку товару, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язується поставити товар (цукор-пісок білий), а позивач - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених договором. Згідно специфікації товару, яка є додатком до договору №562 від 13.07.2010, сторони визначили ціну цукру в розмірі 8 грн. за 1 кг.

Суди попередніх судових інстанцій встановили, що позивачем на виконання даного договору на підставі платіжних доручень № 1000566541 та № 1000566647 від 20.08.2010 було перераховано 176000,00 грн. вартості 22 тони цукру-піску.

У зв’язку з тим, що відповідач оплачений товар позивачу не поставив, останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 176000,00 грн. посилаючись на вимоги ст. 1212 ЦК України.

Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і дійшли правильного висновку про безпідставність поданого позову.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї статті застосовуються до вимог, зокрема про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення, встановленого ст. 1212 ЦК України, необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Суди врахували вказані вимоги та правомірно зазначили, що з наявних у матеріалах справи документів, зокрема, з платіжних доручень                     № 1000566541 та № 1000566647 від 20.08.2010 вбачається, що згідно "призначення платежу" позивач здійснював перерахування грошових коштів на виконання умов договору № 562 від 13.07.2011.

Така оцінка поданих доказів не суперечить наявним матеріалам справи.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У цьому ж зв’язку, відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про стягнення з відповідача грошової суми, суди правомірно виходили з того, що позивачем, на порушення вимог ст. 33 ГПК України, не доведено належними доказами факту отримання відповідачем спірної суми, як безпідставно отриманої.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 зі справи № 43/8 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства "Сеть-Маркет" - без задоволення.

Суддя                                                                                               В. Селіваненко

Суддя                                                                                               І. Бенедисюк

Суддя                                                                                               В. Харченко