Постанова

від 13.05.2008 по справі 13/314-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/314-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 травня 2008 р.                                                                                    № 13/314-07  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу релігійної громади Святителя Миколая Української православної церкви, с. Жежелів Козятинського району Вінницької області (далі –релігійна громада УПЦ)

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.01.2008

зі справи  № 13/314-07

за позовом релігійної громади УПЦ

до Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області,           с. Жежелів Козятинського району Вінницької області (далі –Сільрада), та

релігійної громади парафії Святого Миколая Києво-Вишгородської Екзархії Української греко-католицької церкви, с. Жежелів Козятинського району Вінницької області (далі – релігійна громада УГКЦ),

про визнання недійсними ряду рішень органів місцевого самоврядування.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

релігійної громади УПЦ –Нечипорука С.З., Берегового В.Є.,

Сільради –Лебединського Б.Р.,

релігійної громади УГКЦ –Цихуляка І.М., Іванчука В.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання  недійсними:

- рішення виконавчого комітету Сільради б/н від 15.08.2001 “Про надання земельної ділянки для будівництва храму Української                       Греко-Католицької Церкви села Жежелів” (далі - Рішення б/н від 15.08.2001), згідно з яким вирішено:

1. Надати земельну ділянку площею 0, 32 га несільськогосподарського призначення по Київський вулиці на перетині з вулицею Чапаєва на місці розваленої церкви для будівництва Храму Божого Української                     Греко-Католицької Церкви с. Жежелів;

2. Вказану земельну ділянку надати безоплатно в постійне користування;

3. Зобов'язати церковну громаду Української Греко-Католицької Церкви с. Жежелів виготовити державний акт на право постійного користування земельною ділянкою;

- рішення виконавчого комітету Сільради від 15.08.2001 № 34 “Про надання земельної ділянки для будівництва храму Української                      Греко-Католицької Церкви села Жежелів” (далі –Рішення від 15.08.2001              № 34), згідно з яким вирішено дати дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки площею 0, 32 га пасовищ земель запасу Сільради, яка (ділянка) розташована по вул. Київській на перетині з вул. Чапаєва, для будівництва храму Божого Української Греко-Католицької Церкви                         с. Жежелів.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.10.2007 (суддя Тісецький С.С.) позов задоволено повністю; зазначені рішення виконавчого комітету Сільради визнано недійсними; стягнуто “пропорційно” з Сільради та з релігійної громади УГКЦ на користь релігійної громади УПЦ 85 грн. на відшкодування витрат з оплати державного мита та 118 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив, зокрема, з того, що постановою загального суду встановлено факт складання неправдивих офіційних документів, а саме Рішень від 15.08.2001 б/н та № 34, які порушують права позивача у справі.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 (колегія суддів у складі:  суддя Філіпова Т.Л. –головуючий, судді Горшкова Н.Ф. і Майор Г.І.) задоволено апеляційну скаргу релігійної громади УГКЦ; рішення місцевого господарського суду з даної справи скасовано; прийнято нове судове рішення, яким у позові відмовлено; з релігійної громади УПЦ стягнуто на користь релігійної громади УГКЦ              42, 50 грн. державного мита з апеляційної скарги. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що оспорювані рішення виконавчого комітету Сільради на час їх прийняття не порушували права позивача, оскільки на той час останній таких прав не мав (оскільки не мав й статусу юридичної особи).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України релігійна громада УПЦ просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано прийняттям зазначеної постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права та невідповідністю її фактичним обставинам справи, встановленим судом.

У відзиві на касаційну скаргу Сільрада заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх невідповідність фактичним обставинам справи і об'єктивність оскаржуваного судового рішення, та просить постанову апеляційної інстанції з даної справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Релігійна громада УГКЦ у відзиві на касаційну скаргу також не погоджується з доводами скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та невідповідність вимогам закону, і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- релігійною громадою УПЦ подано договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 04.04.1994, укладений Сільрадою і Благочинним Козятинського району - головою парафіяльної ради релігійної громади УПЦ МП Святого Духа м. Козятин протоієреєм А. Волохатим; предметом цього договору є передача в тимчасове користування строком на 25 років земельної ділянки площею              0, 37 га на вул. Київській - Чапаєва. Крім того, релігійною громадою УПЦ подано договір суборенди земельної ділянки від 23.10.2002, згідно з яким Благочинний Козятинського району - голова парафіяльної ради релігійної громади УПЦ МП Святого Духа м. Козятин протоієрей А. Волохатий передав позивачу - релігійній громаді УПЦ в суборенду строком на 16 років, 6 місяців і 19 днів земельну ділянку площею 0, 37 га на вул. Київській –             вул. Чапаєва;

- на час прийняття Рішень від 15.08.2001 б/н і № 34 головою Сільради був Дончак І.І.;

- постановою Козятинського міськрайоного суду Вінницької області від 13.10.2005 Дончака І.І. звільнено від кримінальної відповідальності за статтями 364 (частина перша), 366 (частина перша) Кримінального кодексу України внаслідок амністії. Водночас з описової частини зазначеної постанови вбачається, що Дончак І.І., працюючи на посаді сільського голови, в період з 15.08.2001 по 31.12.2002 умисно вніс до офіційних документів неправдиву інформацію, а також склав і видав завідомо неправдиві офіційні документи, а саме Рішення від 15.08.2001 б/н та № 34, які виконавчим комітетом Сільради не приймалися. У розгляді кримінальної справи названим загальним судом Дончак І.І. винним себе у скоєному злочині визнав повністю, чим підтвердив факт складення неправдивих офіційних документів;

- зазначена постанова загального суду не оскаржувалася в апеляційному та касаційному порядку і вступила в законну силу.

Місцевим господарським судом не прийняті як докази нотаріально завірені пояснення та заява секретаря Сільради Хлоп'як В.К. і члена виконавчого комітету Сільради Соломянюк Т.М. про те, що питання щодо прийняття оспорюваних рішень виконавчого комітету Сільради виносилося на обговорення на засіданні даного виконавчого комітету, тому що відповідні обставини з'ясовувалися у розслідуванні кримінальної справи про звинувачення Дончака І.І. та їм дано належну оцінку у згаданій постанові Козятинського міськрайоного суду.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- на виконання рішення виконавчого комітету Сільради від 15.08.2001 та на замовлення релігійної громади УГКЦ приватним підприємцем Фроловим Б.В. було виготовлено проект відведення земельної ділянки Храму Божому Української Греко-Католицької Церкви (с. Жежелів), інв. № 707, “погоджений згідно із вимогами чинного законодавства відповідними інстанціями”;

- у зазначеному проекті “міститься виключна інформація, яка є доказом законного відведення та надання земельної ділянки”, зокрема, ситуаційна схема земельної ділянки, що відводиться, протокол погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки від 10.11.2001 за участю представника Сільради (землевпорядника), опис зовнішніх меж земельної ділянки, класифікація та експлікація земельних угідь;

- 05.12.2001 16-та сесія 23-го скликання Сільради, розглянувши згаданий проект відведення земельної ділянки, прийняла рішення про його затвердження, тобто, за висновком апеляційного господарського суду, “схвалила попереднє рішення виконавчого комітету Жежелівської сільської ради від 15.08.2001р.”;

- 19.12.2002 Сільрада, розглянувши заяву релігійної громади УГКЦ  та проект відведення земельної ділянки під будівництво Храму Божого Української Греко-Католицької Церкви с. Жежелів, на 4-й сесії 4-го скликання прийняла рішення “Про надання земельної ділянки в оренду”, згідно з яким надала в оренду земельну ділянку по вул. Київській – Чапаєва в с. Жежелів під будівництво названого храму строком на 5 років зі сплатою орендної плати в розмірі земельного податку щорічно;

- на підставі даного рішення  28.12.2002 Сільрадою (орендодавець) і релігійною громадою УГКЦ (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що знаходится в с. Жежелів по вул. Київській –Чапаєва, загальною площею 3 747, 44 кв. м, строком на 5 років “для будівництва церкви УГКЦ”; договір зареєстровано у райвідділі земельних ресурсів;

- з довідки Козятинського районного відділу земельних ресурсів Вінницької області від 17.02.2005 № 276 вбачається, що згідно із               земельно-кадастровою документацією станом на 15.08.2001 земельна ділянка, розташована по вул. Київській –Чапаєва, на яку планувалося виготовити проект відведення для будівництва Храму Божого Української Греко-Католицької Церкви, перебувала у складі земель запасу Сільради;

- згідно з листом названого відділу від 17.02.2005 № 275 на час здійснення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для будівництва названого Храму склад угідь земельної ділянки розміром 0, 32 га становили пасовища із земель загального користування с. Жежелів, які належали до державної власності;

- актом обстеження відповідної земельної ділянки від 17.07.1998 установлено, що вона вільна від будь-яких інженерних споруд і не використовується;

- з акта вибору та обстеження земельної ділянки для будівництва Храму Української Греко-Католицької Церкви від 17.07.2001 вбачається, що в центральній частині земельної ділянки знаходиться фундамент зруйнованої старої церкви, а в південно-східній частині –надгробні плити;

- позивачем не подано доказів “в обґрунтування його історичного права на земельну ділянку, яка є предметом” Рішень від 15.08.2001 б/н та № 34;

- згідно з рішенням 14-ї сесії 21-го скликання Жежелівської сільської ради народних депутатів від 31.03.1994 вирішено було повернути православним віруючим с. Жежелів земельну ділянку площею 0, 37 га по     вул. Київській –Чапаєва, на якій знаходиться фундамент православної церкви Святого Миколая і могили православних священників, та надати її православним віруючим у постійне користування для відбудови храму Святого Миколая; водночас книга протоколів сесій Сільради оригіналу зазначеного рішення не містить, до того ж, на думку апеляційного господарського суду, його зміст не відповідає вимогам Земельного кодексу України ( в редакції від 13.03.1992);

- статут релігійної громади УПЦ затверджено наказом начальника відділу у справах релігій Вінницької обласної державної адміністрації від 10.09.2002 № 19, і отже, із зазначеної дати ця релігійна громада набула статусу юридичної особи (тобто після прийняття Рішень від 15.08.2001 б/н та № 34). За висновком апеляційного господарського суду, на час прийняття цих Рішень релігійна громада УПЦ не існувала як юридична особа , а отже, її права та інтереси не могли бути порушені у зв'язку з таким прийняттям.

Зі змісту позовної заяви в даній справі та інших матеріалів останньої, в тому числі прийнятих у ній судових рішень, вбачається, що предметом спору зі справи визначено два Рішення від 15.08.2001 б/н і № 34.

Отже, у розгляді справи попередні судові інстанції повинні були перевірити належними засобами доказування обставини, пов'язані з наявністю предмета спору в ній, тобто чи взагалі приймалися виконавчим комітетом Сільради відповідні Рішення (як це передбачено частиною шостою статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”),  та відтак, чи існують вони як акти органу місцевого самоврядування і, отже, як предмет спору зі справи.

Не з'ясувавши відповідних обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи не враховано таке.

Згідно з частиною третьою статті 21 ГПК України відповідачами в судовому процесі є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Попередніми судовими інстанціями не з'ясовано, чи пред'являлися в даній справі позовні вимоги (і які саме) до релігійної громади УГКЦ і в зв'язку з цим –чи може вона вважатися належним відповідачем у справі або могла б брати участь у ній як третя особа.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити зазначені в цій постанові обставини, дати їм належну юридичну оцінку, належним чином визначитись зі складом учасників судового процесу, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права та прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 1117-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу релігійної громади Святителя Миколая Української православної церкви задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 22.10.2007 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 зі справи  № 13/314-07 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов