Постанова

від 21.04.2008 по справі 30/442

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/442

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 квітня 2008 р.                                                                                    № 30/442  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддівКота О.В.,Шевчук С.Р. (доповідач), Воліка І.М.

розглянувши  касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юміс"

на постанову

у справі

за позовом

до

про Київського  апеляційного господарського суду від 24.01.2008 р.

№ 30/442 господарського суду м.Києва

Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м.Києва

Товариства з обмеженою відповідальністю "Юміс"

виселення та повернення нежитлового приміщення

В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Мойсик М.В. дов. №98/38 від 11.01.08р.

- відповідача: Попов А.С. дов. б/н від 02.10.07р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 21.11.2007р. (суддя                  Ващенко Т.М.) позов задоволено: виселено відповідача зі спірного приміщення та повернуто  зазначене приміщення позивачу.

Постановою Київського   апеляційного господарського суду (головуючий            Зеленін В.О., судді Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) від 24.01.2008р. вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю "Юміс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського  апеляційного господарського суду від 24.01.2008р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.  

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф.  від 18.04.2008р.  №02-12/153 у зв'язку з перебування судді Владимиренко С.В. на лікарняному змінено колегію суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого Кота О.В., суддів Шевчук С.Р., Воліка І.М.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 вересня 2002 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району м.Києва і Товариством з обмеженою відповідальністю "Юміс" був укладений договір оренди нежитлового приміщення №4238, відповідно п.1.1, п.2.1 якого орендодавець на підставі розпорядження №1157 від 16.09.2002р. надав в оренду орендарю (ТОВ “Юміс”) строком на 5 років нежиле приміщення загальною площею 376,8 кв. м, яке знаходиться на вул. Тополева, 3 у м. Києві з метою розміщення магазину непродовольчих товарів.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про оренду державного і комунального майна" - орендою є засноване на договорі термінове платне користування майном, необхідним орендарю для здійснення підприємницької і іншої діяльності. Аналогічне положення міститься в статті 283 Господарського кодексу України.

Правові підстави користування майном, переданим в оренду, у тому числі і користування майном після закінчення терміну дії договору оренди закріплені в статтях 764, 777 Цивільного кодексу України, статтями 7, 9, 17 Закону України „Про оренду державного і комунального майна" і безпосередньо частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України, відповідно до якої правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно з п.2 ст.26 та п.1 ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Орендар зобов'язаний повернути  орендодавцеві  об'єкт оренди  на умовах, зазначених у договорі оренди. Відповідно до п.4.9 договору, у разі закінчення  терміну  договору  орендар повинен передати орендоване приміщення (будинок) та майно по акту представникам орендодавця в належному стані.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору. Така відмова від продовження орендних правовідносин має юридичне значення у випадку, коли вона була заявлена до сплину місячного терміну після закінчення терміну дії договору оренди, і є підставою для висновку про припинення договору оренди.

Крім того, відповідно до п.2.2 договору, строк дії договору може бути продовжений за розпорядженням (рішенням) районного органу виконавчої влади, якщо до закінчення  строку дії договору орендар звернеться з проханням про його продовження.

Судами встановлено, що відповідач не звертався до органу виконавчої влади щодо продовження строку договору. Тоді як, позивач, у зв'язку з закінченням строку дії договору  оренди і на виконання вимог ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" 27.09.2007р.  звернувся до  відповідача шляхом  надіслання  останньому листа №4604/38 з повідомленням про закінчення строку дії договору та вимогою у десятиденний термін з дня отримання листа звільнити спірне приміщення та оплатити орендну плату і плату за комунальні послуги.

Зважаючи на вищевикладене та те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності законних підстав для використання спірного нежилого приміщення, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції,  задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду  справи  місцевим господарським судом та апеляційним господарським  судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,     висновки  суду відповідають  цим обставинам і їм  надана  правильна юридична  оцінка з правильним  застосуванням  норм  матеріального і процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду  України не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юміс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 р.  у справі №30/442  залишити без змін.

Головуючий  О. Кот

С у д д яС. Шевчук

С у д д я                                                  І. Волік