Постанова

від 22.04.2008 по справі 3/442

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/442

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 квітня 2008 р.                                                                                    № 3/442  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. ВолковицькоїЛ. Рогач

за участю представників:

позивача

Костишена В.Л. –довіреність від 17.12.2007 р.

відповідачівСидоренко Ю.В.- довіреність від 03.03.2008 р.

третіх осіб

Кочмарик О.Б. –довіреність від 16.01.2008 р.Барський К.М. –довіреність від 08.11.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву   

на постановувід 05.02.2007 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 3/442 господарського суду м. Києва

за позовом         Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

доТовариства з обмеженою відповідальністю "УЛІС Сістемс"

треті особи- Міністерство культури і туризму України;

- Державне підприємство "Національна кінематика України"

провизнання недійсним додаткового договору  

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2007 р. РВ ФДМ України по м. Києву звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ" УЛІС Сістемс", за участю третьої особи - Міністерства культури і туризму України про визнання недійсним додаткового договору № 02 від 26.07.2007 р. до договору оренди № 433 від 19.07.2004 р., посилаючись на приписи статей 203, 215, 216, 230 Цивільного кодексу України, статтю 207 Господарського кодексу України та статтю 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.07.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди державного нерухомого майна № 433, розташованого за адресою: м. Київ вул. Кіото, 27, що знаходиться на балансі ДП "Національна кінематика України", яке знаходиться в управлінні Міністерства культури і туризму України.

На підставі листа –згоди Міністерства культури і туризму - органу уповноваженого управляти орендованим майном, між РВ ФДМ України по м. Києву та ТОВ" УЛІС Сістемс" 26.07.2007 р. було укладено додатковий договір № 02, яким строк дії договору оренди № 433 було продовжено до 26.06.2010 р.

В подальшому РВ ФДМ України по м. Києву були отримані листи вих.                         № 1337/11/14-07 від 08.08.2007 р. та вих. № 1081/11/13-07 від 13.08.2007 р. стосовно відсутності у Міністерства культури і туризму України будь –якої інформації з приводу листа –згоди вих. № 331/3/13-07 від 19.07.2007 р., згідно якого особа, якою підписаний вказаний лист його не підписувала та взагалі не має таких повноважень, а також в канцелярії Міністерства такий лист не зареєстрований у встановленому порядку.

В поясненнях на позовну заяву Міністерство культури і туризму України повністю підтримало позовні вимоги, посилаючись, зокрема, на те, що Міністерством згода на укладення додаткового договору до договору оренди   № 433 від 19.07.2004 р. не надавалась.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.10.2007 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ДП "Національна кінематика України".

В поясненнях на позовну заяву ДП "Національна кінематика України" повністю підтримало позовну заяву, при цьому заявивши про відсутність інформації про існування листа – згоди Міністерства культури і туризму України № 331/3/13-07 від 19.07.2007 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.11.2007 р. (суддя Сівакова В.В.) позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним додатковий договір № 02 від 26.07.2007, укладений між РВ ФДМ України по м. Києву та ТОВ "УЛІС Сістемс" до договору оренди № 433 від 19.07.2004 р.

Мотивуючи рішення господарський суд, зокрема, зазначав, що лист –згода                    № 331/3/13-07 від 19.07.2007 р. Міністерства культури і туризму України підписаний неуповноваженою особою, не містить ідентифікуючих ознак нерухомого майна, яке передається в оренду та ідентифікуючих ознак договору, згода на продовження якого надається, не зареєстрований в канцелярії Міністерства, тобто не відоме походження цього листа, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що лист –згода № 331/3/13-07 від 19.07.2007 р. Міністерства культури і туризму України не є належним волевиявленням Міністерства стосовно надання згоди на продовження строку дії договору оренди № 433 від 19.07.2004 р. та, відповідно, не може бути підставою для укладення спірного додаткового договору № 02 від 26.07.2007 р.

За апеляційною скаргою ТОВ УЛІС Сістемс" Київський апеляційний господарський суд (судді: Андрієнко В.В., Малетич М.М., Студенець В.І.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 14.11.2007 р. в апеляційному порядку, постановою від 05.02.2007 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Скасовуючи рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що лист –згода № 331/3/13-07 від 19.07.2007 р. Міністерства культури і туризму України за змістом відповідає суті звернення ДП "Національна кінематика України" і його походження є відомим, оскільки сторонами не було надано суду доказів, як фальсифікації самого підпису посадової особи –заступника Міністерства культури і туризму на листі –згоді № 331/3/13-07 від 19.07.2007 р., так і доказів перевищення останнім своїх повноважень.

Крім того, суд апеляційної інстанції посилаючись на приписи пункту 30 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", дійшов висновку, що ця норма Закону не вимагає надання органом управління орендодавцеві згоди саме на продовження договорів оренди нерухомого майна. Така вимога не міститься і в Законі України "Про оренду державного та комунального майна", а тому, на думку заявника касаційної скарги, в даному випадку отримання ТОВ "Феєрверк" від Міністерства культури і туризму України згоди на продовження договору оренди нерухомого майна не було необхідним.

РВ ФДМ України по м. Києву подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. у справі скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 14.11.2007 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 30 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на Положення про Міністерство культури і туризму України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1566 та Наказ Міністерства від 17.05.2007 р. № 486/0/16-07 "Про розподіл обов'язків між першими заступниками та заступниками Міністра культури і туризму України" зазначав, що лист –згода Міністерства № 331/3/13-07, не є належним волевиявленням суб'єкта владних повноважень –Міністерства культури і туризму України стосовно надання згоди на продовження строку дії договору оренди нерухомого майна № 433 від 19.07.2004 р. та відповідно не може бути підставою для укладення спірного додаткового договору № 02 від 26.07.2007 р.    

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 19.07.2004 р. між РВ ФДМ України по м. Києву та ТОВ УЛІС Сістемс" було укладено договір оренди № 433 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого РВ ФДМ України по м. Києву передав, а ЗАТ "Піро-шоу" прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 1436,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27, що знаходиться на балансі Національної кінематики України (пункт 1.1 договору).

На підставі наказу ФДМ України № 2706 від 02.12.2004р., між РВ ФДМУ по місту Києву та ТОВ "УЛІС Сістемс" 07.04.2005 р. було укладено додаткову угоду № 1, яка стала невід'ємною частиною договору оренди № 433 від 19.07.2004 р., відповідно до якої повноваження орендодавця за договором було передано РВ ФДМ України по місту Києву.

Відповідно до пунктів 10.1. та 10.3. договору строк його дії складає 364 дні, який починає перебіг з моменту прийому майна орендарем.

Пунктом 10.2. договору сторони також передбачили, що у разі припинення або закінчення строку дії цього договору він може бути продовжений шляхом укладення додаткової угоди.          

Під час здійснення апеляційного провадження судом апеляційної інстанції також було встановлено, що 29.07.2005р. між РВ ФДМ України по м. Києву та ТОВ "УЛІС Сістемс" було укладено договір б/н про внесення змін та доповнень до договору оренди № 433, за умовами пункту 1 якого сторони, керуючись пунктом 10.2. договору № 433, домовились продовжити його дію строком на 364 дні, до 28 липня 2006 року.

08.09.2006р. згідно додаткового договору № 3 до договору оренди № 433, сторони домовились пункт 10.2. Договору № 433 викласти в наступній редакції: "У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору".

Тобто, строк дії Договору було поновлено до 28 липня 2007 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на звернення              ДП "Національна кінематика України", яке є балансоутримувачем нерухомого майна, був отриманий лист № 331/3/13-07 від 19.07.2007р., підписаний заступником міністра Міністерства культури і туризму України, в яким надавалась згода на продовження строку договору оренди нерухомого майна № 433 від 19.07.2004р., у зв'язку з чим, 26.07.2007р. між РВ ФДМ України по місту Києву та ТОВ "УЛІС Сістемс" було укладено додатковий договір № 02 про внесення змін до договору оренди № 433 від 19.07.2004р., за  умовами якого сторони вирішили вважати продовженим строк дії договору оренди № 433 до 26.06.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога РВ ФДМ України по м. Києву про визнання недійсним додаткового договору № 02 від 26.07.2007 р. до договору оренди нерухомого майна № 433 від 19.07.2004 р., з посиланням, зокрема, на приписи статті 207 Господарського кодексу України, у зв'язку з відсутністю у Міністерства культури і туризму України будь – якої інформації з приводу листа –згоди вих. № 331/3/13-07 від 19.07.2007 р.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.06.2005 р. № 192-р "Про передачу до сфери управління Міністерства культури і туризму підприємств, установ та організацій" ДП "Національна кінематика України", яке є балансоутримувачем спірного нерухомого майна, передано до сфери управління Міністерства культури і туризму України.

Відповідно до пункту 14 Положення про Міністерство культури і туризму України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р.              № 1566, Міністерство відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належить до сфери його управління.

Статтею 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачені повноваження уповноважених органів управління, пунктом 30 якої встановлено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що згідно листа Міністерства культури і туризму України № 1337/11/14-07 від 08.08.2007 р. та № 1081/1/11/13-07 від 13.08.2007 р., лист Міністерства № 331/3/13-07 від 19.07.2007 р. заступником Міністра Бенч О.Г. не підписувався, а відповідно до додатку 1 до наказу Міністерства від 17.05.2007 р. № 486/0/16-07 "Про розподіл обов'язків між першими заступниками та заступниками Міністра культури і туризму України" погодження договорів оренди нежитлових приміщень не належить до повноважень заступників, а є відповідно до Положення про Міністерство № 1566 від 08.11.2006 р., виключно компетенцією Міністра.

Розглядаючи справу, судом першої інстанції було встановлено, що у заступника Міністра культури і туризму України Бенч О.Г. було відсутнім право на надання висновку про умови договору оренди державного майна у листі № 331/3/13-07 від 19.07.2007 р.

Наступного схвалення Міністром висновку, викладеному у листі № 331/3/13-07 від 19.07.2007 р. матеріали справи не містять.

За приписами частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

А тому, беручи до уваги приписи законодавства та встановлені під час розгляду справи судом першої інстанції обставини, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду м. Києва щодо задоволення позовних вимог РВ ФДМ України по м. Києву про визнання недійсним додаткового договору № 02 від 26.07.2007 р. до договору оренди № 433 від 19.07.2004 р. з тих підстав, що органом, уповноваженим управляти державним майном, яке згідно із спірним договором           № 02 від 26.07.2007 р. передано в оренду, згоди на його укладення не надавалось.

Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України  підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, скасовуючи рішення господарського суду м. Києва, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної  інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, виходячи з встановлених обставин справи судом першої інстанції та враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що рішення господарського суду м. Києва від 14.11.2007 р. у справі прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, а постанова апеляційної інстанції скасуванню як така, що прийнята в порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. у справі № 3/442 скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 14.11.2007 р. залишити без змін.

Касаційну скаргу РВ ФДМ України по м. Києву задовольнити.

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді                                                                                              Н. Волковицька

                                                                                                      Л. Рогач