Постанова

від 15.05.2008 по справі 32/284

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/284

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 травня 2008 р.                                                                                    № 32/284  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Муравйова О.В.,

розглянула

касаційну скаргуДніпропетровського міського управління земельних ресурсів (далі Управління)

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від13.01.05

у справі№ 32/284

господарського судуДніпропетровської області

за позовомукраїнсько-ізраїльського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Ейс-Україна" (далі Товариство)

доДніпропетровської міської ради (далі Міськрада),

Управління,

провизнання недійсним рішення та спонукання виконати дії

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились;

- відповідачів:Міськради:не з'явились;

Управління:не з'явились.

Ухвалою від 03.04.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга Управління № 4859-12 від 29.03.05 була прийнята до провадження, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 15.05.08.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 15.05.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 15.05.08 представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від сторін повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 15.05.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється сторонам у справі в установленому законом порядку поштою.

Рішенням від 20.09.04 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Визнано недійсним рішення сесії ХХІV скликання Міськради від 30.07.03 № 119/111 "Про передачу земельної ділянки по вул.Щорса, 6-А в оренду Українсько-Ізраїльському товариству з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "Ейс-Україна", код ЄДРПОУ 31384882, по фактичному розміщенню будівель фізкультурно-спортивного комплексу" в частині визначення відповідно до УКЦВЗ коду цільового використання земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Щорса,

6-А (кадастровий номер 1210100000:06:0310010) загальною площею 16 590 м2 –1.11.6 "Інша комерційна діяльність".

Міськраду зобов'язано визначити відповідно до Земельного кодексу України категорію цільового використання земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Щорса, 6-А (кадастровий номер 1210100000:06:0310010) загальною площею 16 590 м2 з використанням коефіцієнту функціонального використання "0,5".

Також, Міськраду зобов'язано укласти з Товариством договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Щорса,

6-А (кадастровий номер 1210100000:06:0310010) загальною площею 16 590 м2 для розміщення будівель фізкультурно-оздоровчого комплексу на умовах визначення вартості даної земельної ділянки та розміру орендної плати, розрахованих з використанням коефіцієнту функціонального використання "0,5".

Управління зобов'язано здійснити грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Щорса, 6-А (кадастровий номер 1210100000:06:0310010) загальною площею 16 590 м2 для розміщення будівель фізкультурно-оздоровчого комплексу, з використання коефіцієнту функціонального використання "0,5".

Постановою від 13.01.05 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Шуби І.К., суддів –Сизько І.А., Чимбар Л.О.) апеляційну скаргу Управління залишено без задоволення, а рішення від 20.09.04 господарського суду Дніпропетровської області –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що рішення Міськради в частині визначення коду цільового використання земельної ділянки не відповідає вимогам ст.ст. 19, 50 Земельного кодексу України. При цьому, суди врахували, що відповідно до ст. 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" земельні ділянки на яких розташовані фізкультурно-оздоровчі та спортивні споруди, належать до земель рекреаційного призначення, до яких використовується коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки у розмірі "0,5".

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій Управління звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 20.09.04 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 13.01.05 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариству відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19, п. 1 ст. 20, п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 2 Закону України "Про плату за землю", ст. 47 Закону України "Про землеустрій", Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.04 № 1094), Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 27.11.95 № 76/230/325/150), ч. 4 ст. 22, ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

На день розгляду справи у судовому засіданні 15.05.08 письмові відзиви на касаційну скаргу від Товариства та Міськради не надійшли, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 30.07.03 сесією XXIV скликання Міськради було прийнято рішення №119/111 "Про передачу земельної ділянки по вул.Щорса, 6-а, в оренду Українсько-ізраїльському товариству з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "Ейс-Україна", код ЄДРПОУ 31384882, по фактичному розміщенню будівель фізкультурно-спортивного комплексу", яким затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації, розроблені

ДП "Дніпропетровський міський центр державного земельного кадастру" і передано Товариству в оренду строком на 15 років по фактичному розміщенню будівель фізкультурно-спортивного комплексу земельну ділянку за адресою: вул.Щорса, 6-А, площею 1,6590 га; визначено код цільового використання землі (УКЦВЗ) –1.11.6 (інша комерційна діяльність) та визначено орендну плату за користування цією земельною ділянкою у розмірі земельного податку який обчислюється відповідно до вимог чинного законодавства; Товариство зобов'язано укласти з Міськрадою договір оренди земельної ділянки і звернутися до Управління для забезпечення державної реєстрації нотаріально посвідченого договору оренди земельної ділянки.

Судовими інстанціями встановлено, що на виконання зазначеного рішення Управління на підставі Методики грошової оцінки земель

сільськогосподарського призначення та населених пунктів, здійснило грошову

оцінку земельної ділянки та видало Товариству довідку про нормативну

грошову оцінку земельної ділянки за № 525. При цьому, встановлено, що під час розрахунку вартості земельної ділянки, на якій розташовані будівлі фізкультурно-спортивного комплексу, було застосовано коефіцієнт функціонального використання "2,5".          

На підставі наданих сторонами доказів по справі встановлено, що Міськрадою було направлено Товариству проект договору оренди земельної ділянки у п. 1.3 якого визначена грошова оцінка земельної ділянки, яка склала 18 059 173,90 грн. Також, встановлено, що відповідно до умов проекту договору розмір орендної плати складає 2 708 876,10 грн. за період дії договору.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Управління посилається на приписи наказу Держкомстату України від 16.10.01 № 420, відповідно яких до земель, які використовуються в комерційних цілях, належать також землі фізичної культури і спорту, на яких проводиться підприємницька діяльність; та на лист Держкомзему України від 03.04.02

№ 14-11-7/1982 згідно якого, під час проведення грошової оцінки земельні ділянки, де здійснюється надання послуг у сфері фізичної культури і спорту без залучення коштів державних або місцевих бюджетів, необхідно відносити до земель комерційного використання.

Не погодившись з грошовою оцінкою землі з використанням коефіцієнту функціонального використання "2,5" та вважаючи, що у даному випадку повинен бути застосований коефіцієнт "0,5", Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

При вирішенні спору по суті встановлено, що цільове використання земельної ділянки, що надається Товариству –забезпечення функціонування будівель фізкультурно-спортивного комплексу. За даними технічного паспорту, будівлі, що знаходяться на зазначеній земельній ділянці, мають призначенням організацію та проведення заходів фізичної культури та спорту.

Разом з тим, встановлено, що згідно даних, наведених у довідці Дніпропетровського обласного управління статистики, основним видом діяльності Товариства є експлуатація спортивних споруд, а відповідно до установчих документів, Товариство по своїй суті та специфіці є підприємством яке працює в області фізичної культури та спорту, на базі підприємства функціонують безкоштовні дитячі групи з тенісу, проводяться спортивні заходи міського, республіканського та міжнародного рівнів. Предметом та метою діяльності Товариства є сприяння підвищенню ролі фізичної культури спорту у всебічному та гармонійному розвитку, як засобу духовного відродження громадян, зміцненню здоров'я, формування здорового способу життя.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Статтею 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" регламентовано, що земельні ділянки, на яких розташовані фізкультурно-оздоровчі та спортивні споруди, належать до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до ст. 50 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення) до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Зі змістом ст.ст. 51, 52 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів .

Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно із приписами додатку № 3 (Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки) Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого Наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук від 27.11.95 № 76/230/325/150, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.95 за № 427/963 (що був чинним на момент спірних правовідносин та винесення оскаржених судових рішень), при проведенні грошової оцінки земель рекреаційного призначення та інших земель населених пунктів, до яких відносяться землі відпочинку та спорту, використовується коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) у розмірі "0,5".

Повноваження Держкомстату України наведені у Положенні про Державний комітет статистики України (затверджено Указом Президента України від 06.11.97 № 1249/97; було чинним на момент спірних правовідносин та винесення оскаржених судових рішень), відповідно до якого, основними завданнями Держкомстату України є: реалізація державної політики в галузі статистики; збирання, опрацювання, узагальнення та всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, що відбуваються в економічному і соціальному житті України та її регіонів, зокрема про проведення економічних реформ, рівень життя та соціальний захист населення, формування багатоукладної економіки та її структурну перебудову, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, хід приватизації та земельної реформи; розроблення і впровадження статистичної методології, яка базується на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах і рекомендаціях; забезпечення переходу національної системи обліку та статистики на міжнародні стандарти; забезпечення достовірності, об'єктивності, оперативності та цілісності статистичної інформації; забезпечення доступності, гласності та відкритості зведених статистичних даних згідно із законодавством.

З урахуванням наведених правових положень колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Управлінням в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів № 4859-12 від 29.03.05 залишити без задоволення.

Постанову від 13.01.05 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 32/284 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

О.Муравйов